Єдиний унікальний номер 341/2400/23
Номер провадження 2-о/341/10/25
10 липня 2025 року м. Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді Островської Н. І.,
присяжних Микитюк І. І., Прожоренко М. М.,
за участю секретаря судового засідання Гомерди Г. М.,
заявник: ОСОБА_1 , представник за ордером, адвокат Шевчук-Філімон Н. М.,
заінтересована особа - орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Галицької міської ради: представник за довіреністю Гречух О. І.,
заінтересована особа - ОСОБА_2 , представник в особі адвоката Свирида Г. С.,
заінтересована особа - ОСОБА_3 ,
розглянувши заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , заінтересова особа: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Галицької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,
31.10.2023 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , інтереси яких представляє адвокат Шевчук-Філімон Н. М. звернулись до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатним, встановлення опіки над ним та призначення опікуном недієздатного ОСОБА_2 заявників ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .
Як підставу зазначено, що ОСОБА_4 , є племінницею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 є родичем (чоловік племінниці) ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 за станом свого здоров'я потребує постійного стороннього догляду та опіки, так як хворіє і не здатний до самообслуговування. Має необхідність у сторонньому догляді та опіці, оскільки за рівнем життєдіяльності обмежений до самообслуговування, здатності до орієнтації, адекватного спілкування, потребує постійного стороннього догляду. Мама заявниці ОСОБА_3 також хворіє, є інвалідом ІІІ групи здитинства, а отже не може здійснювати догляд та опіку за своїм рідним братом. Інші родичі, які б могли здійснювати опіку та догляд за ОСОБА_2 відсутні. Так як заявники є родичами ОСОБА_2 , то вони опікуються ним, з яким фактично проживають. Відповідно до заяви ОСОБА_4 здійснювати догляд та опіку за дядьком самостійно не може, так як це складно самій ,то ій у цьому допомагає чоловік ОСОБА_1 .. За викладених підстав просили заяву задовольнити.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник, адвокат Шевчук-Філімон Н. М., уточнили заявлені вимоги. Просили визнати опікуном над недієздатним ОСОБА_2 лише заявника ОСОБА_1 , виключити його дружину ОСОБА_4 зі списку опікунів, оскільки остання вагітна, знаходиться на обліку в перинатальному центрі. Заявник також пояснив, що у зв'язку із незадовільним станом здоров'я ОСОБА_2 , вони з дружиною з 2019 року доглядають за ним, оскільки інші особи не мають можливості, та ніхто з них не виявив такого бажання.
Оскільки інші особи з числа родичів ОСОБА_2 не мають змоги піклуватись ним, ці обов'язки поклав на себе він з дружиною впродовж кількох років, зокрема: утримує його матеріально, вони пов'язані спільним побутом. ОСОБА_2. не в змозі задовольнити життєві потреби, не може висловлювати думки, його поведінка є неадекватною в залежності від обставин та ситуації. Обслуговує себе сам. Просив взяти до уваги той факт, що він є близьким родичем ОСОБА_2 по лінії своєї дружини, спільно з ним проживає, веде спільне господарство, матеріально забезпечує усім необхідним, а також оплачує комунальні послуги за житловий будинок.
В судове засідання заявник ОСОБА_4 не з'явилась. Адвокат Шевчук-Філімон Н. М. просила долучити до матеріалів справи її нотаріально посвідчену заяву про те, що вона не має можливості виконувати обов'язки опікуна свого дядька ОСОБА_2 , а тому просить виключити її із списку осіб, які за бажанням могли б бути опікунами.
Представник органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Галицької міської ради в судовому засіданні зазначила, що підтримує подання опікунської ради та не заперечує за наявності підстав визнати ОСОБА_2 недієздатним, а заявників ОСОБА_4 та ОСОБА_1 його опікунами.
Адвокат особи, щодо якої розглядається питання щодо визнання її недієздатною, ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечувала щодо визнання ОСОБА_2 недієздатним та призначення його опікуном ОСОБА_1 ..
Особа, щодо якої розглядається питання щодо визнання його недієздатним ОСОБА_2 у судовому засіданні на запитання головуючого не відповідав, був розгубленим та замкнутим.
Заінтересована особа ОСОБА_3 , сестра ОСОБА_2 , в судовому засіданні пояснила, що вона є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства. Сама хворіє, тому не може брати участі в догляді за своїм братом.
Заслухавши учасників , дослідивши докази, суд установив наступні фактичні обставини у справі та дійшов наступного.
Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с 7).
Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 одружений з ОСОБА_4 , яка змінила прізвище на ОСОБА_4 (а. с. 23).
За даними паспорта ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: с. Поплавники Івано-Франківського району, Івано-Франківської області ( а. с. 13). Згідно даним медичної довідки № 044357 має ІІІ групу інвалідності з дитинства (а. с. 16). За копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 змінила прізвище на ОСОБА_3 (а. с. 24).
У копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , у графі «батько» зазначено « ОСОБА_9 », у графі «мати» зазначено « ОСОБА_10 » (а. с. 25). Згідно з копією свідоцтва про народження ОСОБА_11 серії НОМЕР_4 , у графі «батько» зазначено « ОСОБА_9 », у графі «мати» зазначено « ОСОБА_10 » (а. с. 26).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 14.07.2023 № 19 ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з ОСОБА_1 . Сусіди ствердили, що ОСОБА_2 хворіє та потребує постійного стороннього догляду та допомоги. Догляд за ним здійснює ОСОБА_1 (а. с. 27).
Згідно з письмовими заявами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ОСОБА_1 проживає разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 29-30).
Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 15.08.2023 № 25 зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом із ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою ОСОБА_1 проживає з часу укладення шлюбу з ОСОБА_4 , тобто з 24.09.2022. Ведуть спільне господарство, мають спільний побут. Оскільки ОСОБА_2 хворіє, то ОСОБА_1 здійснює за ним догляд (а. с. 36).
Копією медичної довідки № 008510 підтверджено, що ОСОБА_2 має ІІ групу інвалідності з дитинства (а. с. 11).
З протоколу обстеження лікувально-діагностичного центру «Діалік» вбачається, що у ОСОБА_2 помірно виражені зміни ЕЕГ загальномозкового характеру. Виражена дисфункція діенцефально-стовбурових структур, з акцентом в області відведеннях, з акцентом в лобних і центральних відведеннях (а. с. 12).
Згідно з довідкою КНП «Галицька лікарня» № 52 від 15.02.2024 ОСОБА_2 не звертався за медичною допомогою до лікаря психіатра та нарколога. На обліку перебував до 2012 року. Діагноз: легко розумова відсталість. F 70.0. (а. с. 104).
За довідкою КНП «Галицька лікарня» від 20.03.2024 ОСОБА_2 звертався за медичною допомогою до лікаря психіатра 15.03.2024. Діагноз: розумова відсталість, складний тип олігофренічного дефекту (судомні напади). F 71.0. (а. с. 126).
Із змісту консультаційного висновку від 13.03.2024 вбачається, що ОСОБА_2 хворіє з раннього дитинства. Під час обстеження лікаря психолога встановлено, що в ОСОБА_2 відсутній мовний контакт, здоровий контакт довготривалий, відповіді відсутні, мовчить. Скарг самостійно не висловлює, зі слів сестри, навики до самообслуговування знижені, розмовляє як маленька дитина, всього боїться, не завжди розуміє завдання, емоційно-вольова сфера різко знижена (а. с. 113).
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 28.01.2025 № 25/2025 ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом-помірною розумовою відсталістю, згідно МКХ-10 F 71. Вказане захворювання позбавляє особу здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Експерт встановив, що ОСОБА_2 з раннього молодшого віку відставав в психічному розвитку від ровесників внаслідок генетичного захворювання. Вроджений гіпотироз, про що свідчать дані анамнезу та виражений психофізичний недорозвиток, що спричинило формування в дорослому віці недоумство у формі помірної розумової відсталості, про що свідчить значна затримка психофізичного розвитку, нездатність освоєння шкільного навчання, виражене когнітивне зниження, порушення орієнтації в часі та просторі ї (а. с. 152-156).
Висновок судово-психіатричної експертизи є чітким, недвозначним та жодним із учасників справи не заперечувався.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19 зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров'я.
Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до положень частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).
Згідно з частиною третьою статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Важливою складовою сімейного життя є право жити разом, щоб сімейні стосунки могли нормально розвиватись, а члени сім'ї могли спілкуватись одне з одним. Поняття сімейного життя є автономним. Відповідь на питання, існує чи ні сімейне життя, залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв'язків та стосунків.
Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому. Водночас, Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням (стаття 2 СК України).
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя(стаття 25-1 КЗпП України).
Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім'ї суб'єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб'єкта. Члени сім'ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб'єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб'єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Судом встановлено, що дану заяву подано до суду заявниками: ОСОБА_4 , яка є племінницею ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_1 , а отже, враховуючи поняття належного заявника, судом обгрунтовано прийнято заяву до провадження та призначено судову психіатричну експертизу.
Враховуючи наявні у матеріалах справи дані про стан психічного здоров'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнання таких обставин усіма учасниками справи, призначення судом та проведення у справі судово-психіатричної експертизи попередженим про кримінальну відповідальність судовим експертом, а також фактичного заявлення ОСОБА_4 та її представником клопотання про необхідність призначення у справі відповідно до положень статті 298 ЦПК України судово-психіатричної експертизи, суд дійшов висновку про задоволення заяви в частині визнання ОСОБА_2 недієздатним.
Щодо заяв ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про призначення їх опікунами ОСОБА_2 , суд дійшов наступного.
Витягом з рішення від 15.04.2025 «Про затвердження висновків опікунської ради при виконавчому комітеті Галицької міської ради та внесення подання суду» вирішено затвердити висновки опікунської ради про можливість призначення ОСОБА_4 опікуном рідного дядька ОСОБА_2 (а. с. 185).
Відповідно до змісту подання опікунська рада при виконавчому комітеті Галицької міської ради вважає за можливе призначити ОСОБА_4 та ОСОБА_1 опікунами ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання його судом недієздатним.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статі 60 ЦК України).
Відповідно до уточненої заяви представника заявників в судовому засіданні, а також нотаріально завіреною заявою про виключення зі списку опікунів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 просила не розглядати її в якості опікуна дядька ОСОБА_2 з огляду на вагітність та перебування на лікуванні у лікарні, що підтверджено відповідною медичною документацією.
Таким чином заявником у справі є ОСОБА_1 - чоловік племінниці ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , а отже суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не може вважатися членами сім'ї ОСОБА_2 у розумінні частини першої статті 296 ЦК України та рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї», не є його близьким родичем, а тому не є суб'єктом, який має право звертатися до суду із заявою про визнання особи недієздатною.
Суд зауважує, що процесуальною правосуб'єктністю на подання заяви про визнання особи недієздатною наділені не всі родичі такої особи, а лише члени сім'ї, у тому числі близькі родичі (частина третя статті 296 ЦПК України). Близькі родичі це фактично особи, які мають особливі права та обов'язки через тісні стосунки між собою. ОСОБА_1 , який є чоловіком племінниці ОСОБА_2 , згідно з визначеним у законодавстві України переліком таких осіб, не входить до числа його близьких родичів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 лютого 2024 року, справа № 372/3474/21.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви в частині встановлення опіки та призначення ОСОБА_1 опікуном.
Згідно з ч. 5 ст. 300 ЦПК України рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
Керуючись ст. ст. 13, 76-81, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 295-300, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , заінтересова особа: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Галицької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна - задовольнити частково.
Визнати недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: с. Поплавники, Івано-Франківської області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 .
У задоволенні решти вимог - відмовити.
До призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на орган опіки та піклування Галицької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області обов'язки по здійсненню опіки над ОСОБА_2 .
Строк дії цього рішення в частині визнання особи недієздатною становить два роки, які необхідно обчислювати від дати набрання рішенням законної сили.
Надіслати копію рішення, яке набрало законної сили учасникам та органу ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.
СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА
Присяжні: Микитюк І. І.
Прожоренко М. М.