Справа № 279/2613/25
Провадження по справі №2/276/503/25
21 липня 2025 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
26.05.2025 до Хорошівського районного суду Житомирської області за підсудністю надійшла позовна заява акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 45221,87 грн, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов кредитних договорів №2001002154101 від 19.03.2018 року та №1001542003401 від 05.02.2020 року, які було укладено між акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - позивач, АТ «ПУМБ», Банк) та ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) за якими Позичальнику видано кредит, що в загальній сумі становить 45221,87 грн. Зокрема, представник позивача зазначає, що відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк, а тому заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.02.2025 склала: по кредитному договору №2001002154101 від 19.03.2018 року - 41199,76 грн, з яких: 27114,64 грн - заборгованість за кредитом; 14085,12 грн - заборгованість процентами; 0 грн - заборгованість за комісією; по кредитному договору №1001542003401 від 05.02.2020 року- 4022,11 грн, з яких: 2307,19 грн - заборгованість за кредитом; 0,51 грн - заборгованість за процентами; 1714,41 грн - заборгованість за комісією. Позивач зазначає, що загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 04.02.2025 склала 45221,87 гривень.
Ухвалою судді від 11.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд у спрощеному провадженні з викликом учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не прибув, в позовній заяві просить розглянути справу в спрощеному позовному провадженні та за відсутності представника АТ «ПУМБ», проти винесення судом заочного рішення в справі не заперечує.
Відповідач, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про що свідчить рекомендоване повідомлення, яке вона отримала 15.06.2025, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов у встановлений судом строк не надала, що свідчить про відсутність заперечень проти позову.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно заяви №1001542003401 від 05.02.2020 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідач (клієнт) просила у АТ «ПУМБ» надати їй споживчий кредит на наступних умовах: сума 8587 грн; строк 24 місяці; розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,99%; розмір процентної ставки 0,01% річних; визначено графік платежів, реквізити для погашення заборгованості за споживчим кредитом (а.с. 10).
Згідно заяви №2001002154101 від 19.03.2018 року про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідач (клієнт) просила у АТ «ПУМБ» надати їй споживчий кредит на наступних умовах: сума 1000 грн; строк 12 місяців; розмір стандартної процентної ставки 49 % річних (а.с. 13).
Також у заявах вказано, що ОСОБА_1 підписанням даних заяв беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування (далі ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням усіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених умовах.
Як зазначив позивач, у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за кредитними договорами, відповідач станом на 04.02.2025 склала: по кредитному договору №2001002154101 від 19.03.2018 року - 41199,76 грн, з яких: 27114,64 грн - заборгованість за кредитом; 14085,12 грн - заборгованість процентами; 0 грн - заборгованість за комісією; по кредитному договору №1001542003401 від 05.02.2020 року- 4022,11 грн, з яких: 2307,19 грн - заборгованість за кредитом; 0,51 грн - заборгованість за процентами; 1714,41 грн - заборгованість за комісією.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За правилами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина перша, друга статті 640 ЦК України).
У відповідності до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, згідно положень статті 1046 цього Кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами укладено договір у письмовій формі, в якому зазначено розмір та умови надання кредиту, його повернення.
У матеріалах справи міститься копія платіжної інструкції № TR.40772160.32636.8810 від 05.02.2020, що підтверджує надання кредитних коштів ОСОБА_1 в розмірі 8587,00 грн. по договору №1001542003401 від 05.02.2020 року, та відповідає способу надання споживчого кредиту, що був обраний ним при підписанні заяви (а.с. 29).
Із довідки про збільшення кредитного ліміту вбачається, що по договору №2001002154101 дата 19.03.2018 р., боржник ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) встановлено кредитний ліміт в сумі 27114,64 гривень (а.с.28 зворотня сторона).
Крім того, позивачем надано виписку АТ «ПУМБ» по особовому рахунку відповідача, яка разом з іншими доказами підтверджує рух коштів, в тому числі щодо погашення кредиту, формування суми заборгованості, наявність якої є належним та допустимим доказом щодо заборгованості за укладеними кредитними договорами (а.с. 34-43).
З розрахунку заборгованості за кредитними договорами, укладеними між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 станом на 04.02.2025 у відповідача наявна кредитна заборгованість по кредитному договору №2001002154101 від 19.03.2018 року - 41199,76 грн, з яких: 27114,64 грн - заборгованість за кредитом; 14085,12 грн - заборгованість процентами; 0 грн - заборгованість за комісією; по кредитному договору №1001542003401 від 05.02.2020 року- 4022,11 грн, з яких: 2307,19 грн - заборгованість за кредитом; 0,51 грн - заборгованість за процентами; 1714,41 грн - заборгованість за комісією (а.с.30-33).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що відповідачем не виконувалися належним чином умови укладеного між сторонами договору, у результаті чого у нього виникла вищевказана заборгованість перед позивачем.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Правилами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
ОСОБА_1 , не виконуючи умови договору шляхом не сплати обумовлених коштів у встановлений строк, порушила вимоги статті 530 ЦК України.
Відповідач вказані обставини жодним чином не заперечив та не спростував.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не виконано грошові зобов'язання за кредитними договорами, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитними договорами від № №2001002154101 від 19.03.2018 року та №1001542003401 від 05.02.2020 року у розмірі 43507,46 грн, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та процентами.
Натомість, щодо стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту за договором від 05.02.2020 в загальному розмірі 1714,41 грн. суд вважає необхідне зазначити наступне.
Законом України «Про споживче кредитування», який вступив в дію 10.06.2017, безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
При цьому, у відповідності до частини першої статті 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 01.04.2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15.03.2021 в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Крім того, об'єднана Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 зазначила, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Позивач не надав доказів погодження сторонами кредитного договору додаткових та супутніх банківських послуг, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та не надав доказів надання таких послуг, у зв'язку з чим, нараховану позивачем комісію за обслуговування кредиту в розмірі 1714,41 грн. (по кредитному договору від 05.02.2020 №1001542003401) слід виключити із загальної заборгованості та вона не підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, оскільки з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи все вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №1001542003401 від 05.02.2020у розмірі 2307,70 гривень (4022,11-1714,41).
В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч.1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково,тому судові витрати, які понесені позивачем і документально підтверджені, за положеннями ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2349 гривень 72 копійки.
Керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитними договорами у сумі 43507 (сорок три тисячі п'ятсот сім ) гривень 46 (сорок шість) копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2349 гривень 72 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи
Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 14282829.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя А.М. Збаражський