Справа № 189/912/24
Провадження № 1-кп/191/193/24
іменем України
17 липня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду клопотання заставодавця про повернення застави у кримінальному провадженню №12023041540000616 від 10.11.2023 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 405 КК України,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3
В провадженні Синельниківського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 405 КК України.
Під час розгляду надійшла заява від заставодавця ОСОБА_6 про повернення коштів внесених як застава відносно її сина ОСОБА_7 по кримінальному провадженню №12023041540000616 від 10.11.2023 року.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений підтримали клопотання застводавця ОСОБА_6 про повернення коштів.
Прокурор заперечував про повернення коштів, оскільки розгляд кримінального провадження ще триває та вважав, повернення застави передчасним.
Так з матеріалів провадження вбачається, що на цей час, судом ще не прийнято остаточного рішення й судовий розгляд ще триває.
Згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є:
1) особисте зобов'язання;
2) особиста порука;
3) застава;
4) домашній арешт;
5) тримання під вартою.
Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 182 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Згідно ч. 6 ст. 182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Згідно ч. 9 ст. 182 КПК України, питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу.
Згідно ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
У силу ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
З моменту внесення застави, підозрюваний є особою відносно якої у кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Положеннями КПК України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у виді застави.
Згідно зі ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відтак з моменту внесення за обвинуваченого ОСОБА_3 застави до нього фактично застосовано запобіжний захід застава, строк дії якої законодавством не визначено і вирішується при винесені остаточного рішення по суті справи, зокрема вироком.
Матеріали провадження не містять будь-яких доказів щодо наявності підстав для скасування запобіжного заходу у вигляді застави, а також відповідного рішення суду.
Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по іншому кримінальному провадженню та посилання заставодавця на скрутне матеріальне становище під час військового стану не є підставами для повернення коштів.
Право вирішення питання щодо повернення застави, після закінчення строку досудового розслідування належить виключно суду першої інстанції. Питання повернення застави вирішується в порядку ст. ст. 537, 539 КПК України, під час виконання вироків.
Оскільки стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не прийнято остаточного рішення, зокрема не ухвалено вироку, то запобіжний захід не може бути скасований.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 183, 202, 203 373, суд,-
У задоволенні клопотання заставодавця ОСОБА_6 про повернення застави, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1