Справа № 201/15193/24
Провадження № 2/201/989/2025
(заочне)
17 липня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Покопцевої Д.О.,
при секретарі Тоцькій Л.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
03.12.2024р. до суду надійшла позовна заява ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.07.2023р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір (оферти) № 21.07.2023-100001927.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 21.07.2023р., строком на 42 дні. Процентна ставка - фіксована незмінна становить 2,1 % за 1 день.
ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000 грн., а отже акцептовано умови договору.
В свою чергу, ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 29.11.2024р. утворилась заборгованість у розмірі 15 056 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн., по процентам в розмірі 7056 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.07.2023-100001927 від 21.07.2023р. у розмірі 15 056 грн., а також судові витрати у розмірі 2422, 40 грн.
В судові засідання представник позивача не з'явився, про дату та час розгляду справи позивач був повідомлений належним чином. Представник позивача у позові зазначив, що просить розгляд справи здійснювати за його відсутності.
В судові засідання, які були призначені на 03.03.2025р., 21.04.2025р., 17.07.2025р. відповідач не з'явився, про дату та час слухання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за останнім відомим місцем проживання відповідача. Втім, конверти з судовими повістками були повернуті суду за зворотньою адресою з відміткою «адресат відсутній за адресою» та «за закінченням терміну зберігання». Крім того, про дати розгляду справи відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошень на сайті «Судова влада України».
Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом подачі відзиву на позов.
Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21.07.2024р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 21.07.2023-100001927, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та заявки від, які підписано відповідачем шляхом застосування цифрового власноручного підпису та одноразового ідентифікатора «А942» (а.с. 15-25).
За умовами укладеного кредитного договору, ТОВ «Споживчий центр» зобов'язується надати відповідачу кредит у розмірі 8000 грн., зі сплатою відсотків 2,1 % за один день користування кредитом, строком користування на 42 дні. Дата повернення кредиту - 31.08.2023р.
ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов'язання перед ОСОБА_1 , перерахувавши йому 8000 грн. кредитних коштів на банківську картку за допомогою Системи Bank ID Національного банку, яку останній вказав у заявці (а.с. 10).
З досліджених доказів вбачається, що умови договору відповідачем належним чином не виконані, передбачена договором кредиту заборгованість не погашена.
Відповідно до довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 21.07.2023-100001927 від 21.07.2023р., заборгованість ОСОБА_1 по вказаному договору станом за період з 21.07.2023 по 31.08.2023р. складає 15 056 грн., з яких: 8000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 7056 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 9).
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Варто зазначити, що Закон України «Про електронні довірчі послуги» (надалі Закон) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов'язки суб'єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.
Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис .
Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» - електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.
Ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Стаття 14 вищезазначеного закону передбачено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 Загальних положень Постанови Правління Національного банку України № 32 від 17.03.2020р. встановлено наступні визначення, зокрема:
- абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку;
- абонент Системи BankID Національного банку (далі - абонент) - юридична особа резидент приватного або публічного права, яка має укладений Національним банком України (далі - Національний банк) договір приєднання до Системи BankID Національного банку, та Національний банк;
- користувач Системи BankID Національного банку (далі - користувач) - фізична особа, яка ініціювала ЕЗІ з використанням Системи BankID Національного банку з метою отримання послуги від абонента - надавача послуг або контрагента абонента - надавача послуг зі спеціальним статусом.
Згідно частини 3 «Порядок використання Системи BankID Національного банку, права та обов'язки суб'єктів взаємовідносин у Системі BankID Національного банку» - учасниками процесу взаємодії в Системі BankID Національного банку є: користувачі та абоненти.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» являється абонентом Системи BankID Національного банку з 26.10.2020р. (інформація міститься на сайті https://bank.gov.ua).
Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З вищевикладеного, слідує, що відповідач належним чином взяті на себе грошові зобов'язання не виконав, а тому суд дійшов до висновку про те, що відповідний борг в загальному розмірі 15 056 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп., розмір судового збору визначено з урахуванням подачі позову через систему «Електронний суд» (а.с. 40).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 634, 638, 648, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.07.2023-100001927 від 21.07.2023р. у розмірі 15 056 (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят шість) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Соборним районним судом м. Дніпра за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Повний текст рішення буде складено впродовж 5 днів.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Д.О. Покопцева