Справа № 201/14868/24
Провадження № 2/201/935/2025
Іменем України
(заочне)
17 липня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Покопцевої Д.О.,
при секретарі Тоцькій Л.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До суду 26.11.2024р. через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог, позивача у позовній заяві посилався на те, що 11.12.2019р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 897459134 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Після вчинених дій відповідача, 11.12.2019р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало йому грошові кошти в сумі 12 750 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
28.11.2018р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого до 28.11.2019р.
В подальшому у період з 28.11.2019р. по 31.12.2023р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод (до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018р.): №19 від 28.11.2019р., №26 від 31.12.2020р., №27 від 31.12.2021р., №31 від 31.12.2022р., № 32 від 31.12.2023р., якими продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2024р.
05.08.2020р. року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого до 04.08.2021р.
В подальшому, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021р. та №3 від 30.12.2022р., якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 р. включно.
28.10.2024р. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 28/10/24-У, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
На момент подання позовної заяви заборгованість за кредитним договором № 897459134 від 11.12.2019р. становить 10 306,05 грн., яка складається з 9 657,01 грн. - заборгованість за кредитом та 649,04 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Дана сума розрахована за період з 28.10.2024р. по 05.11.2024р.
На підставі викладеного, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 897459134 від 11.12.2019р. у розмірі 10 306,05 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позові просив розглядати справу за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
В судові засідання відповідач ОСОБА_1 тричі поспіль не з'явився, про дату та час слухання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази. Крім того, про дати розгляду справи відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошень на сайті «Судова влада України».
Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч.11ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, згідно дост.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши надані докази, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
11.12.2019р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 897459134 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с. 22-26).
Відповідно до умов Кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 12 750 грн. Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених в договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Кредитний договір № 897459134 від 11.12.2019р. був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 3XT68P2X.
Після вчинених дій відповідача, 11.12.2019р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало йому грошові кошти в сумі 12 750 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням від 11.12.2019р. (а.с. 60).
Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі.
28.11.2018р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 64-70).
28.11.2019р. між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018р., відповідно до якої сторони дійшли згоди, що строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору та закінчується 31.12.2020р., але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Також, 31.12.2020р. між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018р.. В п. 8.2 зазначено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2021р. року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором та, зокрема, в пункті 4.1. договору визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідно реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує (а.с. 75-81).
Зазначений договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018р. та додаткові угоди до нього містять підписи сторін, які підтверджують їх укладення.
Відповідно до пункту 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018р. фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, у тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
05.08.2020р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с. 91-96).
Так, зокрема, у пункті 1.3. договору визначено, що право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому, а у пункті 8.2. даного договору зазначено, що строк його дії закінчується 04.08.2021р., але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Крім того, пунктом 4.1. договору визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Копією Реєстру прав вимоги № 11, який підписаний сторонами договору факторингу, підтверджується перехід до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до відповідача у розмірі 10 306, 05 грн., за кредитним договором № 897459134 від 11.12.2019р. (а.с.102-105).
28.10.2024р. між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 28/10/24-У, за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно із додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору (а.с. 106-112).
Копією Реєстру боржників до договору факторингу № 28/10/24-У від 28.10.2024р., який підписаний сторонами договору, підтверджується перехід до ТОВ «Юніт Капітал» прав вимоги до відповідача у розмірі 10 306, 05 грн., за кредитним договором № 897459134 від 11.12.2019р. (а.с. 116-118).
Отже, ТОВ «Юніт Капітал» належним чином у встановленому законом та договором способом набуло права вимоги до відповідача згідно кредитного договору № 897459134 від 11.12.2019р.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).
Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб) а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У відповідності до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу має бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»)
Правилами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, зокрема те, що відповідачем не доведено факту належного виконання ним умов договору, суд вважає, що у позивача наявні правові підстави для звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за вказаним договором.
Так, судом встановлено, що договір кредитної ліній між відповідачем та первісним кредитором укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронних підписів. Електронний договір відповідач підписав шляхом використання електронного підпису одноразовим ідетифікатором 3XT68P2X. Відповідач на веб-сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, ввівши ідентифікатор у відповідне поле та натиснувши кнопку «Відправити/Підписати» для підтвердження підписання договору.
Відповідач був повністю ознайомлений з умовами договору до його підписання, інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами договору клієнт не може перейти до наступного етапу.
З урахуванням вказаного, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем договір не міг бути укладений сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Вищезазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21.
Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема його паспортні дані, номер картки платника податків, номер мобільного телефону.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що кредитний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст.11 ЦК України виникли права та обов'язки, які випливають із кредитного договору.
Наведені вище обставини свідчать про факт отримання відповідачем кредитних коштів та схвалення ним, умов кредитного договору.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» підлягають задоволенню та стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором № 897459134 від 11.12.2019р. у розмірі 10 306,05 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 (пункт 1) ст. 133 та ч.ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
На підтвердження надання професійної правничої допомоги, представником позивача надано: договір про надання правової допомоги № 30132024-02 від 30.10.2024р. укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським об'єднанням «Тараненко та партнери» (а.с. № 126-128); Додаткова угода №2 до Договору про надання правової допомоги № 30132024-02 від 30.10.2024р. (а.с. 130-132); акт прийому-передачі наданих послуг від 30.10.2024р. (а.с. 133), згідно якого позивач отримав від АО «Тараненко та партнери» послуги вартістю 6000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019р. у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, а також розгляду справи в спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи, суд вважає можливим стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в розмірі 3 000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи по справі.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. (а.с. 141).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265,282-283, 353 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 897459134 від 11.12.2019р. у розмірі 10 306,05 грн., судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу 3 000 грн., що разом становить 15 728 (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 45 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Соборним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде складено впродовж 5 днів.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, офіс 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Покопцева Д.О.