№ 207/2729/25
№ 1-кп/207/289/25
15 липня 2025 року Південний районний суд міста Кам'янського у складі :
головуючого судді ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 ,
за участі прокурора Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження з угодою про визнання винуватості, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041780000361 від 07.05.2024 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, має середню-спеціальну освіту, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 299, ч.1 ст.162 КК України,
05.05.2024 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував за місцем свого проживання розташованого за адресою АДРЕСА_1 та у проміжок часу з 16 годин 00 хвилин по 17 годин 00 хвилин (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_7 почув гавкіт собаки, яка знаходилась у подвір'ї за адресою АДРЕСА_2 , і керуючись раптово виниклим умислом направленим на незаконне проникнення у домоволодіння, вирішив зайти на територію вказаного домоволодіння. Продовжуючи реалізовувати свій прямий умисел, направлений на незаконне проникнення до домоволодіння, ОСОБА_7 підійшов до хвіртки вказаного домоволодіння, та зрозумівши, що мешканці вказаного будинку відсутні, усвідомлюючи, що не має законного права проникати на територію домоволодіння, без дозволу власника, підійшов до хвіртки домоволодіння та відчинив її натиском на ручку.
Продовжуючи реалізовувати свій прямий умисел на незаконне проникнення у вказане домоволодіння, що перебуває у володінні іншої особи, ОСОБА_7 увійшов до території домоволодіння, тим самим незаконно проник до житла всупереч волі законного володільця, порушивши його право на недоторканість житла, передбачене ст. 30 Конституції України, ст. 12 Загальної декларації з прав людини, ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, ОСОБА_7 , обгрунтовано обвинувачується у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, а саме у незаконному проникненні у домоволодіння.
05.05.2024 року обвинувачений ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував за місцем свого проживання розташованого за адресою АДРЕСА_1 та у проміжок часу з 16 годин 00 хвилин по 17 годин 00 хвилин (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_7 почув лай собаки, яка знаходилась у подвір'ї за адресою АДРЕСА_2 і у нього виник прямий злочинний умисел, спрямований на жорстоке поводження з твариною яка є хребетною, а саме на вчинення цього діяння з особливою жорстокістю, активним способом, тобто на зізнання тварині тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій прямий злочинний умисел, спрямований на вчинення з особливою жорстокістю, активним способом жорстоке поводження з твариною яка є хребетною, собакою свійською, тобто на завдання тварині тілесних ушкоджень. ОСОБА_7 , 05.05.2024 року у проміжок часу з 16 годин 00 хвилин по 17 годин 00 хвилин (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) зайшов до території домоволодіння, розташованої за адресою АДРЕСА_2 через основну хвіртку, яка була відчинена, де діючи умисно, цілеспрямовано, використовуючи незначний (нікчемний) привід - раптово виникле неприязне відношення до собаки, цілковито усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи при цьому, що своїми діями він з особливою жорстокістю, активним способом здійснює жорстоке поводження з твариною, що призведе у подальшому до загибелі такої тварини, нехтуючи існуючими загальнолюдськими моральними правилами і нормами поведінки у суспільстві у частині відношення до тварин та у порушення ст.ст. 18. 22, Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», якими передбачено, що при поводженні з тваринами не допускаються дії, котрі суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження, підійшов до собаки свійської по кличці «Джесіка» коричневого окрасу, віком 8 років, яка утримувалась на прив'язі у дворі домоволодіння і власними руками наніс вказаній тварині удари в різні частини голови та тулуба, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді закритої травми легенів з розривом легеневої плеври і паренхіми, закритого перелому носових та піднебінних відростків правої та лівої верхньощелепних кісток, підшкірних гематом на бічних стінках носової порожнини, гематоми в правій підорбітальній ділянці, множинних гематом правої та лівої грудних стінок, перелому кістки леміш та хрящової носової перегородки, множинних розривів печінки з утворенням гематом, крововиливів в грудну та черевну порожнини з гострою крововтратою, аспіраційної асфіксії кров'ю бронхіального дерева легенів, внаслідок чого настала загибель тварини, яка належала потерпілій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Піл час нанесення тварині вищезазначених тілесних ушкоджень, тварина відчувала гострий фізичний біль, проявляла страждання і мучення від спричинених травм, та смерть тварини настала ІНФОРМАЦІЯ_3 не миттєво.
Здійснивши з особливою жорстокістю, активним способом жорстоке поводження з твариною, собакою свійською по кличці «Джесіка», спричинивши тварині тілесні ушкодження, що призвели до її смерті, ОСОБА_7 залишив місце вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_7 , обгрунтовано обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.299 КК України, тобто у жорстокому поводженні з твариною, яка належить до хребетної, вчинене з особливою жорстокістю активним способом, що призвело до тілесних ушкоджень та загибелі тварини.
До початку судового засідання, 10 травня 2025 року між прокурором Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_7 в присутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості у даному кримінальному провадженні. В даній угоді зазначено, що ОСОБА_7 під час досудового розслідування повністю визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у кримінальному провадженні.
Також, вказаною угодою сторони погодили покарання за ч. 3 ст. 299 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі; за ч.1 ст.162 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі; за правилами ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 від відбування основного покарання звільнити з випробуванням, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Сторонам угоди відомо, що згідно ч. 4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від 1 до 3 трьох років, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого обов'язки визначені ст. 76 КК України. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені підозрюваному за участю його адвоката ОСОБА_5 .
В судовому засіданні судом було з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_7 цілком розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості у випадку надання потерпілим письмової згоди прокурору на укладення угоди.
Потерпіла ОСОБА_8 дійсно надала прокурору згоду на укладання угоди про визнання винуватості з обвинуваченим.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні просили вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому ОСОБА_7 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 299, ч.1 ст.162 КК України, в обсязі, викладеному у обвинувальному акті, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.
Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_7 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України відноситься до тяжкого, від якого є потерпілий.
Потерпіла ОСОБА_8 надала письмову згоду прокурору ОСОБА_3 на укладання угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12024041780000361.
Суд в підготовчому судовому засіданні переконався в тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Розглянувши вищезазначену угоду про визнання обвинуваченим винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, суд приходить до висновків, що угода відповідає вимогам КПК України, вина обвинуваченого ОСОБА_7 знайшла своє повне підтвердження, його дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення у домоволодіння, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та жорстоке поводження з твариною, яка належить до хребетної, вчинене з особливою жорстокістю активним способом, що призвело до тілесних ушкоджень та загибелі тварини, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 299 КК України.
Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Перевіряючи угоду в частині призначення міри покарання на відповідність вимогам Кримінального кодексу України, суд вважає, що вона узгоджена в межах санкції ч. 3 ст. 299, ч.1 ст.162 КК України, відповідає тяжкості правопорушення та особі обвинуваченого, який визнає себе винуватим повністю та розкаюється у вчиненому.
Враховуючи вищенаведене, враховуючи думку прокурора, захисника, обвинуваченого, які просили затвердити угоду про визнання винуватості, вивчивши обвинувальний акт, перевіривши відповідність угоди про визнання винуватості вимогам кримінального процесуального закону та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд приходить до висновку про ухвалення в даному кримінальному провадженні обвинувального вироку відносно ОСОБА_7 , яким вважає необхідним затвердити угоду про визнання ним винуватості та визнати його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 299, ч.1 ст.162 КК України, призначити узгоджене сторонами покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, та санкції ч. 3 ст. 299, ч.1 ст.162 КК України і особі обвинуваченого, який раніш не судимий відповідно до ст. 89 КК України, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, за місцем проживання характеризується негативно.
Підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч. 7 ст. 474 КПК України судом не встановлено.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 судові витрати на проведення судово-ветеринарної експертизи №4437/4438 від 08.05.2025 року в сумі 25 444 грн. 80 коп. у дохід держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 314 -316, 368, 370, 373, 376, 468-469, 472-476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 10 травня 2025 року між прокурором Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_7 .
ОСОБА_6 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 299, ч. 1 ст.162 КК України та призначити йому покарання :
за ч. 3 ст.299 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
за ч.1 ст.162 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_10 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.
На підставі п. п. 1, 2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_7 протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 судові витрати на проведення судово-ветеринарної експертизи №4437/4438 від 08.05.2025 року в сумі 25 444 грн. 80 коп. у дохід держави.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1