про відмову у відкритті касаційного провадження
21 липня 2025 року
м. Київ
справа №120/16485/24
адміністративне провадження № К/990/27837/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі № 120/16485/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - ГУПФУ у м. Києві, відповідач), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в м. Києві від 15.11.2024 № 023830031205 про відмову в призначенні пенсії за віком;
зобов'язати ГУПФУ в м. Києві зарахувати до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи згідно з даними трудової книжки від 08.09.1989 серії НОМЕР_1 на підземних гірничих роботах: з 07.07.1987 по 31.08.1987 у Шахті імені О.Ф. Засядька Донецького виробничого об'єднання по видобуванню вугілля (м. Донецьк) на посаді гірничоробочого очисного забою 4 розряду з повним робочим днем у шахті - 1 місяць 25 днів; з 16.12.1988 по 17.02.1989 у Шахті імені О.Ф . Засядька Донецького виробничого об'єднання по видобуванню вугілля (м. Донецьк) на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем у шахті на дільниці № 4 - 2 місяці 2 дня; з 08.09.1989 по 28.03.1993 у Шахті імені О.Ф . Засядька Донецького виробничого об'єднання по видобуванню вугілля (м. Донецьк) на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем у шахті на дільниці ГКР - 3 роки 6 місяці 21 день;
зобов'язати ГУПФУ в м. Києві зарахувати відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до загального страхового стажу періоди навчання у Донецькому політехнічному інституті згідно з дипломом від 22.06.1989 серії НОМЕР_2 та даних трудової книжки від 08.09.1989 серії НОМЕР_1 з 01.09.1982 по 24.06.1985 - 2 роки 9 місяців 24 дні; з 06.05.1987 по 06.07.1987 - 2 місяці 1 день; з 01.09.1987 по 15.12.1988 - 1 рік 3 місяці 15 днів; з 18.02.1989 по 22.06.1989 - 4 місяці 5 днів;
зобов'язати ГУПФУ в м. Києві, відповідно до підпункту 14-6.2. пункту 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначити пенсію за віком з 08 липня 2022 року (з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку у 57 років з урахуванням зменшення пенсійного віку на три роки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 114 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2025, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в м. Києві від 15.11.2024 № 023830031205 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано ГУПФУ в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У решті позовних вимог відмовлено.
30.06.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти в цій частині рішення про задоволення позовних вимог.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (становить значний суспільний інтерес), а також на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (не врахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 524/3878/16-а, від 26.05.2021 у справі № 442/3936/17, від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 21.01.2020 року у справі № 588/647/17, від 20.01.2022 у справі № 591/7003/16-а, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а).
Також у касаційній скарзі скаржник зазначає, що обрання в оскаржуваних судових рішеннях такого способу захисту порушеного права позивача як повторний розгляд заяви про призначення пенсії без судового вирішення питання стажу ніяк не можна розглядати як досягнення бажаного результату судового процесу.
Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктами 3, 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У цій справі оскаржується рішення територіального органу Пенсійного фонду України про відмову в призначенні пенсії за віком.
Донецький окружний адміністративний суд в ухвалі від 10.01.2025 про відкриття провадження вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що випадком для відкриття касаційного провадження відповідач зазначає підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Отже, наведені посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України мають загальний характер і не можуть вважатися винятковими.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у цій справі.
Також як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.12.2018 у справі № 524/3878/16-а, від 26.05.2021 у справі № 442/3936/17, від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 21.01.2020 року у справі № 588/647/17, від 20.01.2022 у справі № 591/7003/16-а, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин, виникли за різних фактичних обставин, у різні періоди часу з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Разом з тим, щодо посилання скаржника на наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд вказує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі вказаної норми КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що рішення відповідача прийнято передчасно, без підрахунку належним чином пільгового та страхового стажу позивача із врахуванням даних стосовно спірних періодів, зазначених у наданих документах та без врахування своїх обов'язків та повноважень.
Загалом мотиви судів першої та апеляційної інстанцій, якими керувалися ухвалюючи рішення у даній справі, відповідають правовим висновкам Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 08.02.2021 у справі № 487/68/17, про що і було зазначено в оскаржуваних судових рішеннях.
Отже, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи те, що наведені скаржником постанови та оскаржувані судові рішення, прийняті з урахуванням різних фактичних обставин справи, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на неправильну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 КАС України скаржник не зазначив.
Отже, за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню, та скаржником не доведені визначені законом виключні обставини, які можуть слугувати підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі № 120/16485/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа