про відмову у відкритті касаційного провадження
21 липня 2025 року
м. Київ
справа №240/21726/24
адміністративне провадження № К/990/28063/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №240/21726/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України та зобов'язати вчинити дії.
Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.02.2025 позовну заяву повернув позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 змінив з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025.
В іншій частині ухвалу суду залишив без змін.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 01.07.2025 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, 02.11.2024 позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України та зобов'язати вчинити дії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено десятиденний строк для подання до суду:
- уточненої позовної заяви (її копії для відповідача), у якій слід уточнити зміст прохальної частини позовної заяви, а саме зазначити позовні вимоги відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази на підтвердження поважності причин його пропуску.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли ще у 2015 році, водночас з даним позовом до Житомирського окружного адміністративного суду позивач звернувся 02.11.2024 (здав позовну заяву до відділення поштового зв'язку), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, при цьому заяву про поновлення процесуального строку подано позивачем не було.
14.02.2025 позивач на виконання вимог ухвали суду подав заяву про поновлення строку звернення до суду.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач фактично висловив незгоду з позицією суду щодо визначеного способу усунення виявлених недоліків.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_1 задовольнив частково.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 змінив з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025.
У іншій частині ухвалу суду залишив без змін.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги в частині пропуску строку, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не було наведено доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку. Водночас суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта, що в даному випадку наявне триваюче порушення, оскільки спірні відносини виникли ще у 2015 році, водночас з даним позовом до Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 звернувся 02.11.2024 (здав позовну заяву до відділення поштового зв'язку), тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк для звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Отже, повертаючи позову заяву ОСОБА_1 в частині, на підставі частини третьої статті 123 КАС України, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, а належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду позивачем не надано.
Колегія суддів вважає оскаржувані судові рішення слушними, вмотивованими і такими, що ґрунтуються на законі, зокрема, положеннях статей 122, 123 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Станом на день винесення цієї ухвали Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд від згаданих у постановах від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а та від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступали і колегія суддів також не вважає за потрібне ініціювати питання про відступлення від зазначених висновків.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті у відповідності до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Водночас у касаційні скарзі в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини 4 статті 328 КАС України.
Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У пункті 2 частини другої цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі №240/21726/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Шарапа Я.О. Берназюк С.М. Чиркін