21 липня 2025 року
м. Київ
справа №826/9693/13-а
адміністративне провадження №К/990/15907/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Кравчука В.М., суддів: Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Кравчука В.М. та Стародуба О.П., Стеценка С.Г. від участі у розгляді справи №826/9693/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Національного банку України
про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення шкоди,
ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Національного банку України (далі - відповідач, НБУ), в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.09.2023) просив:
- встановити факт видання Правлінням Національного банку України актів індивідуальної дії - рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23.11.2012 №906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», постанов Правління Національного банку України від 20.12.2012 №548 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних» та від 20.03.2013 №97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» «Банк «Таврика» такими, що не були доведені до вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» у встановленому порядку;
- визнати неправомірним застосування актів індивідуальної дії: рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23.11.2012 №906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», постанов Правління Національного банку України від 20.12.2012 № 548 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних» та від 20.03.2013 № 97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» та протиправне обмеження і позбавлення позивача в позасудовий спосіб права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями у публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика»;
- визнати протиправними дії та бездіяльність Національного банку України, що призвели до дискримінації позивача на володіння депозитними заощадженнями та відсотками за ними у Публічному акціонерному товариству «Банк «Таврика», внаслідок видання та застосування індивідуальних актів - рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23.11.2012 №906 «Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», постанов Правління Національного банку України від 20.12.2012 №548 та від 20.03.2013 №97, визнати їх нечинними;
- визнати протиправними дії та бездіяльність Національного банку України внаслідок неналежного банківського нагляду за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» та захисту прав його вкладників, що призвели до незаконного списання коштів 27.11.2012 з кореспондентського рахунку Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» під час роботи комісії Національного банку України в Публічному акціонерному товариству «Банк «Таврика» у розмірі 211837947 гривень 47 копійок за нелегітимним електронним підписом колишнього виконуючого обов'язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» Дробязка А.О., який на дату списання коштів офіційно був звільнений і, крім того, виконував раніше службові обов'язки без погодження з НБУ;
- визнати протиправними дії та бездіяльність Національного банку України щодо неналежного банківського нагляду за Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» та захисту прав його вкладників під час роботи комісії Національного банку України в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика», що призвели до виведення ліквідаційних матеріальних застав за кредитними договорами, а саме: іпотеки нерухомого майна (на загальну суму 98559 гривень 90 копійок), майнових прав на грошові кошти (депозити) (на загальну суму 107928 гривень 50 копійок) та незаконної заміни об'єктів іпотеки (на загальну суму 406037 гривень 80 копійок) на твори образотворчого мистецтва;
- відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю Національного банку України, що призвели до обмеження та позбавлення (дискримінації) позивача права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями та відсотками за ними, що були розміщені за договорами банківських страхових вкладів у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика», терміни яких закінчились, у розмірах, що на 09.04.2013 становили 26 487 доларів 75 центів, 36 935 євро 40 євроцентів, 695 894 гривні 18 копійок, що визначено у листі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.04.2013 вих. № 11-02/1496/1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верхового Суду від 24.01.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 та інших скаржників було задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Шостий апеляційний адміністративний суд, встановивши, що суд першої інстанції розглянув по суті позовні вимоги у первісній редакції (тобто без урахування заяви позивача про уточнення позовних вимог), скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоду, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю Національного банку України, що призвели до обмеження та позбавлення (дискримінації) позивача права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями та відсотками за ними, що були розміщені за договорами банківських страхових вкладів у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика», терміни яких закінчилися, у розмірах, що на 09.04.2013 становили 26487 доларів 75 центів, 36935 євро 40 євроцентів, 695894 гривні 18 копійок, що визначено у листі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.04.2013 вих. №11-02/1496/1, оформлене постановою від 03.02.2025. В іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишив без змін.
15.04.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій він з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й приписів процесуального права просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 19.06.2025 відкрив касаційне провадження.
07.07.2025 від позивача надійшла заява про відвід колегії суддів Кравчука В.М. та Стародуба О.П., Стеценка С.Г. від участі у розгляді справи №826/9693/13-а.
Заява мотивована тим, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі № 826/9693/13-а ухвалена стосовно людини, Верховний Суд видав ухвалу від 24.03.2025 щодо фізичної особи, яка жодної касаційної скарги не подавала, тобто відмовившись визнавати правосуб'єктність людини.
Крім того, резолютивна частина касаційної скарги містила два пункти: скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі № 826/9693/13-а, повністю, передавши справу № 826/9693/13-а на новий судовий розгляд до суду першої інстанції: касаційну скаргу задовольнити.
Таким чином у поданій касаційній скарзі не йшлося ні про нове рішення, ні про відмову в задоволенні позовних вимог, що встановлено ухвалою Верховного Суду від 24.03.2025, яку підписав суддя-доповідач Кравчук В.М.. Наведена судом інформація є умисно спотвореною та фальшивою.
Також зазначив, що судді Кравчук В.М., Стародуб О.П. та Коваленко Н.В. брали участь у розгляді справи № 826/4364/13-а. зокрема як судді касаційної інстанції. Видавши низку ухвал, зокрема від 14.01.2021, 19.02.2021, 12.03.2021, 05.04.2021, яким відмовили у судовому захисті постраждалим від дій НБУ вкладникам ПАТ «Банк «Таврика», при чому як у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами у справ № 826/9693/13-а, так і роз'ясненні виданих ними рішень.
Розглянувши заяву, колегія суддів звертає увагу на таке.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
За усталеною практикою Європейського суду існування безсторонності (неупередженості) суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
ЄСПЛ у рішенні від 09.11.2006 (заява № 33949/02) у справі "Білуха проти України" констатував, що: " у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy) від 7 серпня 1996 року, п. 58).".
Відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Із змісту заяви вбачається, що позивач як на підставу для відводу покликається на пункт 4 частини 1 статті 36 КАС України.
Проаналізувавши викладені у заяві позивача доводи, Суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді у цій справі. Заява не містить посилання на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають участь судді у розгляді цієї справи відповідно до статей 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Будь-яких об'єктивних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість колегії суддів в результаті розгляду цієї справи, або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів у їх неупередженості, з доводів заяви про відвід не вбачається.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись статтями 36, 37, 40 КАС України, Верховний Суд-
Визнати заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П., Стеценка С.Г. від участі у розгляді справи №826/9693/13-а необґрунтованим.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Кравчука В.М. та Стародуба О.П., Стеценка С.Г. від участі у розгляді справі №826/9693/13-а до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.Г. Стеценко