21 липня 2025 року
м. Київ
справа №420/25212/24
адміністративне провадження № К/990/27929/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року
у справі № 420/25212/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо відмови у внесенні змін до наказу №13о/с від 16.11.2023 року та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ МВС України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління МВС України в Одеській області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 , перерахунок вислуги років, згідно послужного списку та внести відомості в Наказ за №13 о/с від 16.11.2023 року, виданий Головним управлінням МВС України в Одеській області;
- зобов'язати Головне управління МВС України в Одеській області внести зміни в Наказ за №13 о/с від 16.11.2023 року, виданий Головним управління МВС України в Одеській області в абзаці щодо зазначення вислуги років та викласти його в такій редакції: «Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 25 років 02 місяці 17 днів, у пільговому обчисленні 30 років 7 місяців 18 днів;
- встановити судовий контроль за виконанням Рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління МВС України в Одеській області подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання Рішення суду (ст. 382 КАС України).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління МВС України в Одеській області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 , перерахунок вислуги років, згідно послужного списку та внести відомості в Наказ за №13 о/с від 16.11.2023, виданий Головним управлінням МВС України в Одеській області.
Зобов'язано Головне управління МВС України в Одеській області внести зміни в Наказ за №13 о/с від 16.11.2023, виданий Головним управління МВС України в Одеській області в абзаці щодо зазначення вислуги років та викласти його в такій редакції: «Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 25 років 02 місяці 17 днів, у пільговому обчисленні 30 років 7 місяців 18 днів.»
07.01.2025 року до суду першої інстанції надійшла заява від ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі № 420/25212/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо відмови у внесенні змін до наказу №13о/с від 16.11.2023 та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі № 420/25212/24 - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №420/25212/24 - скасовано та ухвалено нову постанову.
Заяву ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому листі задоволено.
Замінено боржника у виконавчих листах, виданих Одеським окружним адміністративним судом 09 грудня 2024 у справі № 420/25212/24, Головне управління МВС України в Одеській області на його правонаступника - Головне управління Національної поліції в Одеській області.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Головним управлінням Національної поліції в Одеській області подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У силу пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
За змістом частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Разом з тим, абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
У касаційній скарзі скаржник посилається на п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України та просить відступити від правових висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2023 року у справі № 806/2056/18 та замінено сторону боржника у виконавчому листі.
Слід зазначити, що відступ - це інший підхід до застосування тієї ж норми права у подібних правовідносинах, щодо якої такий висновок сформовано.
Крім того, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Також причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, помилковість тощо).
У касаційній скарзі відповідач фактично не погоджується з застосованими висновками Верховного Суду, що не може вважатися належним обґрунтуванням п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Замінивши сторону у виконавчому провадженні, суд апеляційної інстанції, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2023 року у справі № 806/2056/18, дійшов висновку, що Міністерство внутрішніх справ України є органом влади, який формує державну політику, зокрема у сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. Між тим, реалізація державної політики у вказаній сфері відноситься до компетенції Національної поліції, а до цього вказані завдання та функції держави покладались на міліцію.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правонаступником Головного управління МВС України в Одеській області є Головне управління Національної поліції в Одеській області.
Враховуючи наявність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, який було викладено Верховним Судом у вищенаведеній постанові, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі № 420/25212/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо відмови у внесенні змін до наказу №13о/с від 16.11.2023 року та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко