21 липня 2025 року
м. Київ
справа №420/6817/25
адміністративне провадження № К/990/27839/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Радишевської О.Р.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Білозерського районного суду Херсонської області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі №420/6817/25 за позовом ОСОБА_1 до Білозерського районного суду Херсонської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
07.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області за № 04-05/128 від 05.12.2024 про призначення Шиян М.В. тимчасово виконуючою обов'язки керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області;
- визнати протиправними та скасувати накази т.в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області за №01-68/15 від 31.01.2025 та за №01-68/23 від 12.02.2025 про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Білозерський районний суд Херсонської області здійснити корегування з 03.02.2025 табелів обліку робочого часу працівників суду з урахуванням скасованих наказів;
- зобов'язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати з 03.02.2025 з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 провадження у справі №420/6817/25 за позовною вимогою про визнання протиправним та скасувати наказ начальника Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області за №04-05/128 від 05.12.2024 про призначення Шиян М.В. тимчасово виконуючою обов'язки керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області - закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки таку позовну вимогу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Іншою ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 позов ОСОБА_1 до Білозерського районного суду Херсонської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Запропоновано позивачу подати до суду протягом п'яти днів з дня вручення ухвали заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Білозерського районного суду Херсонської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 про закриття провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу начальника Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області за №04-05/128 від 05.12.2024 про призначення Шиян М.В. тимчасово виконуючою обов'язки керівника апарату Білозерського районного суду Херсонської області скасовано.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Білозерського районного суду Херсонської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії скасовано.
Справу №420/6817/25 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Білозерський районний суд Херсонської області 28.06.2025 через систему «Електронний суд» подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Встановлено, що скаржником у касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку, в обґрунтування якого зазначено, що 27.05.2025 представником відповідача - т.в.о. керівника апарату Білозерського районного суду Шиян М.В. та Шиян М.В., як особою, що не брала участі у справі та суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки було подано «об'єднану» касаційну скаргу на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі №420/6817/25. Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2025 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме: надіслання до суду касаційної інстанції касаційної скарги в новій редакції з доказами її надсилання іншим учасникам справи, у якій уточнити особу, яка подає касаційну скаргу. На виконання ухвали Верховного Суду касаційну скаргу було викладено у новій редакції від імені Шиян М.В. , як особи, яка не брала участі у справі, та суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. В зв'язку з наведеним, скаржник просить Суд поновити строк звернення до суду з касаційною скаргою від імені Шиян М.В. , як представника відповідача - Білозерського районного суду Херсонської області.
За приписами статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З огляду на доводи, наведені відповідачем в обґрунтування клопотання про поновлення строку, наявні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (частина друга статті 328 КАС України).
Відповідно до зазначених пунктів частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові) (пункт 3), відмови у відкритті провадження у справі (пункт 4), залишення позову (заяви) без розгляду (пункт 12), закриття провадження у справі (пункт 13), відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (пункт 17), заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження (пункт 20).
Водночас, частиною третьою статті 328 КАС України обумовлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Як слідує із матеріалів касаційної скарги, предметом оскарження у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвали суду першої інстанції (про залишення позову без розгляду та про закриття провадження в частині позовних вимог), а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Питання можливості касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду про повернення позову та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, досліджувалося Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.03.2025 у справі №380/970/24.
Так, аналізуючи положення статті 328 КАС України, якою регламентовано право на касаційне оскарження різних видів судових рішень Верховний Суд у справі №380/970/24, з-поміж іншого, указав, що таке право доступне певному колу суб'єктів, визначеному частиною першою цієї статті, та щодо чітко окреслених судових рішень з процесуальних питань, які можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, які визначені в частинах другій і третій цієї норми процесуального закону.
У справі №380/970/24 Верховний Суд зауважив, що частиною першою статті 328 КАС України передбачена можливість касаційного оскарження рішень судів першої інстанції, якими закінчено судовий розгляд (частина третя статті 241 КАС України), після апеляційного перегляду справи, а також постанов суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Проте, таке оскарження можливе лише у випадку, якщо суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка звертається з касаційною скаргою.
Також Суд виснував, що передбачена можливість касаційного оскарження рішень судів першої інстанції, якими закінчено судовий розгляд (частина третя статті 241 КАС України), після апеляційного перегляду справи, а також постанов суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом і таке оскарження можливе лише у випадку, якщо суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка звертається з касаційною скаргою. Натомість частина друга зазначеної норми процесуального закону встановлює виключний перелік процесуальних рішень суду першої інстанції, які після їх перегляду апеляційним судом, можуть бути переглянуті в касаційному порядку. Частина третя зазначеної статті передбачає право на касаційне оскарження ухвал суду апеляційної інстанції, перелік яких також є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
За такого нормативно-правового регулювання, Верховний Суд у справі №380/970/24 констатував, що ухвали суду першої інстанції, які відповідно до частини другої статті 328 КАС України підлягають касаційному оскарженню, за своєю суттю є такими, що або мають певний вплив на права та обов'язки учасників процесу, який за своїм характером та природою може прирівнюватися до впливу, який має рішення суду, яким вирішено спір по суті (ухвали про: забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову), або перешкоджають реалізації учасникам процесу фундаментального права на доступ до суду, тобто перешкоджають подальшому провадженню у справі (зокрема, ухвали про: повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі). Тому, на думку об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, якщо відповідне втручання чи обмеження щодо прав і свобод учасника адміністративного процесу усунуте судом апеляційної інстанції, а ухвала суду першої інстанції, яка становила таке втручання, скасована, то і відсутній предмет касаційного перегляду.
Ураховуючи те, що за змістом частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а у разі ухвалення судом апеляційної інстанції постанови про скасування такої ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, усуваються перешкоди для подальшого провадження у справі, об'єднана палата Верховного Суду у справі №380/970/24 дійшла висновку, що в силу положень КАС України суд касаційної інстанції не має повноважень для перегляду такої постанови апеляційного суду.
Враховуючи зазначене об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у справі №380/970/24 дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі (зокрема, ухвал про: повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову (заяви) без розгляду, закриття провадження у справі), якою така ухвала була скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду не може бути предметом касаційного оскарження.
Отже, з урахуванням висновку об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі №380/970/24, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвали суду першої інстанції (про залишення позову без розгляду та про закриття провадження в частині позовних вимог), а справу направлено на розгляд суду першої інстанції, не може бути предметом касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання й обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
Клопотання Білозерського районного суду Херсонської області про поновлення строку на касаційне оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі №420/6817/25 - задовольнити та поновити процесуальний строк.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Білозерського районного суду Херсонської області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі №420/6817/25.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук О.Р. Радишевська