21 липня 2025 року
м. Київ
справа №280/3060/23
адміністративне провадження №К/990/28077/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Стеценка С. Г., Тацій Л. В.
перевірив матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 про перегляд постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії і,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 16 квітня 2023 року №5783-4620/Х-02/3-0800/23, яким це Управління відмовило позивачу як судді Господарського суду Запорізької області у відставці перерахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді згідно з його заявою від 17березня 2023 року №Х-221;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області перерахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідок Господарського суду Запорізької області від 05 березня 2020 року № 05-62/16, від 25 січня 2021 року № 05-62/03 та від 16 лютого 2022 року № 05-62/06 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 102 157 грн 20 коп. з урахуванням раніше виплачених коштів, починаючи з 18 лютого 2020 року та виплатити позивачу недоплачену суму пенсійних виплат в сумі 1 486 486 грн 80 коп. з урахуванням вже виплачених сум пенсії за період;
- в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі ? КАС України) встановити відповідачу строк в один місяць з дня набрання рішенням суду в цій справі законної сили для подання звіту про його виконання.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 20 лютого 2024 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області з відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за його заявою від 17 березня 2023 року. Зобов'язав ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, на підставі довідок Господарського суду Запорізької області від 05 березня 2020 року № 05-62/16, від 25 січня 2021 року № 05-62/03 та від 16 лютого 2022 року №05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
В решті позовних вимог відмовив.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 26 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Змінив рішення суду першої інстанції в частині викладу редакції абзацу третього резолютивної частини рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року в адміністративній справі №280/3060/23 і цей абзац виклав в такій редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідок Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/16, від 25.01.2021 № 05-62/03 та від 16.02.2022 №05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року».
У решті рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року в адміністративній справі №280/3060/23 залишив без змін.
20 листопада 2024 року позивач подав до суду заяву у порядку статті 383 КАС України, у якій просив суд постановити окрему ухвалу, якою: визнати частково протиправним та скасувати рішення підрозділу відповідача (Центрального об'єднаного управління ПФУ міста Запоріжжя) від 06 вересня 2024 року №923040812042 в частині встановлення позивачеві грошового утримання судді із розрахунку загального проценту розрахунку пенсії від заробітку - 50%; визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо не вирішення питання нарахування та погашення позивачу недоплаченого довічного грошового утримання судді за період з 19 лютого 2020 року по 01 березня 2022 року в сумі 1 530 751 грн 90 коп.; зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області в повному обсязі виконати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року по справі №280/3060/23, здійснивши перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Господарського суду Запорізької області від 05 березня 2020 року № 05¬62/16, від 25 січня 2021 року № 05-62/03 та від 16 лютого 2022 року №05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року та з врахуванням постанови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 12 грудня 2016 року у справі №335/11789/16-а та рішення Запорізького окружного адміністративного від 16 жовтня 2018 року у справі №808/2591/18 про встановлення позивачеві довічно грошове утримання судді в місячному розмірі 102 157 грн 20 коп., із розрахунку загального проценту розрахунку пенсії від заробітку - 90%; зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області повністю виконати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі №280/3060/23, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченого довічного грошового утримання судді за період з 19 лютого 2020 року по 01 березня 2022 року в сумі 1 530 751 грн 90 коп.
Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 25 листопада 2024 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яку він подав в порядку статті 383 КАС України.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 29 травня 2025 року рішення суду першої інстанції від 25 листопада 2024 року залишив без змін.
Позивач не погодився з постановами суду апеляційної інстанції від 26 серпня 2024 року та від 29 травня 2025 року і через свого представника адвоката Олійника О. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Відповідно до частини першої статті 332 КАС України після реєстрації касаційної скарги і передання її судді-доповідачу у строки, передбачені правилами цієї частини статті, останній з'ясовує, чи касаційна скарга оформлена відповідно до вимог встановлених статтею 330 цього Кодексу, , а якщо ні, то чи є підстави для застосування правил статті 169 цього Кодексу.
Частина друга статті 332 КАС України встановлює, що касаційна скарга залишається без руху також у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. .
Зі змісту касаційної скарги та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції по суті Третій апеляційний адміністративний суд свою постанову виніс 26 серпня 2024 року.
Скаржник не заперечує, що звертається до суду з касаційною скаргою несвоєчасно, тому й клопоче про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки вважає, що пропуск строку стався з поважних причин. Щодо цього пояснює, що скаржник мав правомірні сподівання на те, що обов'язкове до виконання судове рішення відповідач як суб'єкт владних повноважень добросовісно виконає, буде діяти в межах закону і реалізує судовий присуд, орієнтуючись на преюдиційні рішення в інших справах, якими, як гадає скаржник, було беззаперечно встановлено його право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків. Але після того як суд апеляційної інстанції в своїй постанові від 29 травня 2025 року (про залишення без змін ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про визнання протиправним невиконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Запорізькій області про перерахунок довічного грошового утримання), яку скаржник також оскаржує і в якій, як вважає скаржник, суд апеляційної інстанції прямо вказав на необхідність подання нового позову на захист того самого права, стала актуальною необхідність визнати, що право скаржника не може бути захищене в рамках виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року.
Втім окреслені скаржником причини пропуску строку не містять посилань на певні об'єктивні чинники (фактори), які своєю непереборністю завадили скаржнику вчасно подати касаційну скаргу. Фактично скаржник не зазначає таких причин, а лише певним чином намагається пояснити мотиви (спонуки) свого запізнілого в часі (по спливу без малого одинадцяти місяців) наміру переглянути судове рішення суду апеляційної інстанції.
Якщо зіставити відомості, які скаржник трактує як причини пропуску строку, з відомостями про дату постановлення оскарженого судового рішення, значним проміжком часу, що сплинув з дня його ухвалення до дня подання касаційної скарги, то їх можна визнати необґрунтованими, а звідси - неповажними для поновлення строку.
Відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору, а якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати цього платежу.
ОСОБА_1 не додав до касаційної скарги документа про сплату судового збору. Водночас в своїй касаційній скарзі зазначає, що судовий збір [за подання цієї касаційної скарги] не підлягає сплаті на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674- VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 5 цього Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Колегія суддів звертає увагу, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з неправильним нарахуванням та невиплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не через право на заробітну плату. Зі змісту клопотання можна припустити, що думку про те, що скаржник не повинен платити судового збору, останній аргументує тим, що він є позивачем у справі про щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке обчислюється з грошового забезпечення судді, а грошове забезпечення «наче» має схожість із заробітною платнею, що своєю чергою дозволяє трактувати цей спір як «трудовий».
Верховний Суд вважає, що касаційне оскарження судових рішень суду апеляційної інстанції, предметом спору якого було вимоги про перерахунок та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці ,в контексті встановлених у цій справі передумов не є спором ані про стягнення заробітної плати, ані про поновлення на роботі, з якими загадані приписи статті 5 Закону № 3674-VI пов'язують звільнення позивачів від сплати судового збору.
Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом № 3674.
Зі змісту клопотання видно, що наведені у ньому підстави для несплати судового збору є неспроможними. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що нема законних приводів для звільнення скаржника від обов'язку сплатити судовий збір, і на противагу цьому є приводи для того, аби залишити цю касаційної скарги без руху, щоб надати можливість скаржнику або сплатити судовий збір, або назвати інші (нові) вагомі причини для звільнення від його сплати.
На підставі підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3 028 грн.
Частина перша статті 4 Закону № 3674 визначає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, зокрема, фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 цього Закону, якщо до суду подаються процесуальні документи, передбачені частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою становить 1 937 грн 92 коп. (3 028 * 0,4 = 1 211,20 * 200% = 2 422,40 * 0,8 = 1 937,92).
Судовий збір необхідно сплатити за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; призначення платежу: 101 ____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ____ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _____ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва суду, де розглядається справа).
Описані обставини розкривають причини неможливості прийняття судом касаційної скарги ОСОБА_1 про перегляд судових рішень і заразом показують дії для виправлення ситуації, пов'язаної зі (не)сплатою судового збору та недотриманням строку звернення до касаційного суду. Зокрема, скаржник може усунути названі вище недоробки шляхом надання документа на підтвердження сплати судового збору або документів / доказів, які б були вагомими підставами для задоволення клопотання про звільнення від сплати цього платежу, та звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
Приписи цих статей визначають, що суд, коли виявить, що касаційна скарга подана без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, у якій зазначаються недоліки скарги, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали.
З огляду на викладені вище обставини та міркування, на виконання вимог частини другої статті 332 та статті 169 КАС України касаційну скаргу треба залишити без руху і надати скаржнику ОСОБА_1 строк для усунення її недоліків (вад).
ОСОБА_1 одночасно з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року в одному процесуальному документі оскаржив і постанову того самого суду від 29 травня 2025 року, яку було винесено за наслідками судового розгляду в порядку, визначеному статтею 383 КАС України.
Відповідно до пункту 28 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення без задоволення заяви, поданої в порядку, визначеному статтею 383 цього Кодексу.
Частина друга статті 328 КАС України визначає, що в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
З правил цієї частини статті 294 КАС України видно, що ухвали суду першої інстанції щодо залишення без задоволення заяви, поданої в порядку, визначеному статтею 383 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку не є в переліку тих, що підлягають касаційному оскарженню.
Отож, позаяк скаржник має усунути ряд недоліків (недоробок) щодо форми та порядку подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду від 26 серпня 2024 року, з огляду на те, що він (скаржник) обрав формат одночасного оскарження з цією постановою ще й постанову цього самого суду, яка була винесена окремо за іншими процесуальними правилами, то під час усунення зазначених вище недоліків скаржник має зазначити також правну підставу, з огляду на яку вважає, що постанова апеляційного суду, винесена в порядку, визначеному статтею 383 КАС України, підлягає перегляду; якщо так, то яким судом і за правилами суду якої інстанції має переглядатися, чи за законом підлягає така постанова перегляду саме за правилами касаційного провадження.
Скаржник має навести обґрунтування стосовного того, чи можуть названі в скарзі судові рішення суду апеляційної інстанції з огляду на їхні видові ознаки переглядатися одночасно, чи за подання скарги на постанову суду апеляційної інстанції, яка була винесена в порядку, визначеному статтею 383 КАС України, скаржник повинен сплачувати судовий збір.
За правилами частини шостої статті 332 цього Кодексу питання про залишення касаційної скарги без руху вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги. .
Касаційна скарга буде повернута скаржнику, якщо він не усуне її недоліки протягом установленого строку (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України).
Керуючись статтями, 169, 330, частинами другою, шостою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у справі № 280/3060/23 відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року і постанову того самого суду від 29 травня 2025 року залишити без руху.
Надати скаржнику ОСОБА_1 десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій