Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/9995/2025
м. Київ Справа № 752/11400/24
19 червня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Ящук Т.І.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 адвоката Требух Ганни Миколаївни на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від19березня 2025 року, ухвалене у складі колегії під головуванням судді Кордюкової Ж.І., присяжних: Фоменка С.Є., Ситника В.Г., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання ОСОБА_2 недієздатним, встановлення опіки та призначення опікуна,-
У травні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатним, встановлення опіки та призначення опікуна.
Вимоги заяви обгрунтовував тим, що він є онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є пенсіонером та має хронічні психічні захворювання, а саме: має діагноз судинна деменція F01.8 та перебуває під наглядом лікаря-психіатра в амбулаторному відділенні КНП «КЗНПД».
Зазначав, що внаслідок психічної хвороби ОСОБА_4 , останній не може висловлювати свої думки, оскільки практично не розмовляє, не чує, не може себе обслуговувати, самостійно одягатись, готувати їжу, не розуміє обставин, що відбуваються навколо нього, не може дати оцінку своїм діям та діям оточуючих, самостійно вийти з дому.
На даний час вінодноособово здійснює постійний догляд за своїм дідом ОСОБА_2 , який є особою з хронічними захворюваннями та не може самостійно пересуватися та обслуговувати себе в побуті, та забезпечує свого діда всім необхідним, зокрема, ліками для підтримки задовільного стану його здоров'я, продуктами харчування, засобами гігієни, тощо.
Крім того, він займається домашнім господарством свого діда, готує для нього, пере його речі, допомагає пересуватися будинком, забезпечує гігієнічні потреби, сплачує комунальні послуги та бере участь у інших витратах, спрямованих на забезпечення належного рівня життя свого діда.
Протягом останніх п'яти років він разом з дідом ОСОБА_5 проживають у будинку останнього. Він здійснює підприємницьку діяльність, є фізично здоровим та може бути опікуном свого діда ОСОБА_4 , який є особою з хронічними психічними захворюваннями.
З урахуванням наведених обставин, заявник ОСОБА_3 просив суд:
визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним; встановити над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його опікуном.
Рішенням Голосіївськогорайонного суду м.Києва від 19 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання ОСОБА_2 недієздатним, встановлення опіки та призначення опікуназадоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним. Решту заявлених вимог залишено без задоволення.
Органу опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації вирішити питання щодо опіки над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до норм чинного законодавства.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати Органу опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити строк дії рішення тривалістю два роки, з часу набрання ним законної сили.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 300 ЦПК України, клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше, ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною першою цієї статті.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 02 квітня 2025 року представник заявника ОСОБА_1 адвокат Требух Ганна Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року частково і ухвалити у відповідній частині нове судове рішення про задоволення вимог щодо встановлення опіки та призначення ОСОБА_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , опікуном над недієздатним дідом - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 . В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 рокузалишити без змін.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає нормам матеріального та процесуального права
Апеляційна скарга мотивована тим що, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Під час розгляду справи судом було витребувано перелік документів (доказів) на підтвердження стану здоров'я заявника, докази спільного проживання з недієздатною особою, військово-обліковий документ заявника, та жодним чином не виникло питання щодо кола інших осіб, які можуть, на розсуд суду, здійснювати опіку.
Заявник неодноразово наголошував на тому, що син ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , має поранення, а саме вогнестрільне сквозне поранення, яке отримав при виконанні військового обов'язку в 1985 році, проте ця травма його турбує і станом на сьогодні. Крім того, ОСОБА_8 має інші захворювання, а саме цукровий діабет, гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без серцевої недостатності, атеросклеротичну хворобу серця неуточнених судин, що унеможливлює належним чином виконувати обов'язки опікуна. Також ОСОБА_8 проживає за іншою адресою, а не разом зі своїм батьком. Натомість, заявник (внук ОСОБА_1 ) проживає разом з дідусем, отримує постійний дохід, не має медичних протипоказань щодо виконання обов'язків опікуна.
Щодо дружини ОСОБА_9 , то сторона заявника звертає увагу суду на те, що вона є особою літнього віку та має наступні захворювання: постійна форма фібрилярних передсердь, тахісистолічний варіант. Комбінована аортальна вада із перевагою недостатності. Виражена мітральна та тристулкова недостатність, виражена легенева гіпертензія, гіпертонічна хвороба II ст., СН ПА, які підтверджені консультаційним висновком спеціаліста від 26 березня 2025 року.
Не враховнао судом першої інстанції положення статті 63 ЦК України, якими передбачено, щофізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Саме заявник ОСОБА_1 надав згоду на призначення його опікуном. Разом з тим батько недієздатного ОСОБА_4 - ОСОБА_8 заяву про призначення його опікуном батька, не подавав.
Крім того, на переконання сторони заявника, сам по собі факт не перебування ОСОБА_1 (заявника у справі) на військовому обліку (знятий з військового обліку) не може слугувати підставою для відмови у призначенні його опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення особи, яка не перебуває на військовому обліку, опікуном над недієздатною фізичною особою.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями Київського апеляційного суду визначено склад колегії суддів: ОСОБА_11. - головуючий суддя, судді: Сушко Л.П., Желепа О.В. для розгляду справи № 752/11400/24.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Требух Ганна Миколаївна , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року. Витребувано матеріали справи з Голосіївського районного суду м. Києва.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2025 року звільнено ОСОБА_11 з посади судді Київського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи № 752/11400/24.
Повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 15 квітня2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Ратнікова В.М., судді Гаращенко Д.Р.Борисова О.В. для розгляду справи № 752/11400/24.
Протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів від 20 травня 2025 року підтверджується заміна судді Гаращенка Д.Р. із визначенням судді Ящук Т.І. до складу колегії суддів Ратнікової В.М., Борисової О.В. для розгляду цивільної справи № 752/11400/24.
В судовому засіданні апеляційного суду представник заявника ОСОБА_1 адвокат Попова Ганна Миколаївна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила скаргу задовольнити.
Представник заінтересованої особи: Органу опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_12 в судове засідання не з?явились, про день та час розгляду справи апеляційним судом повідомлені у встановлегому законом порядку, а тому суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення предсткавника заявника, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_13 , батьками якого є ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_13 та ОСОБА_16 .
Відповідно до висновку КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №468 від 22.05.2024 року ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовані соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
З довідки КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» від 23.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в амбулаторному відділені КНП «МЗНПД» під наглядом лікаря-психіатра. Страждає хронічним нервово-психічним захворюванням, регулярно приймає підтримуюче лікування.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності - консультування з питань інформатизації.
Згідно копії паспорта серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №616920 від 30.05.2024 року ОСОБА_14 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно висновку судово-психіатричного експерта від 01.10.2024 року №1327 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає хронічним, стійким психічним розладом у вигляді судинної деменції (згідно з МКХ-10:F01), за своїм психічним станом не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Згідно з поданням від 12.12.2024 року №100-17238 Орган опіки та піклування вважає, що ОСОБА_3 може виконувати обов'язки опікуна над дідом ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На засіданні ОСОБА_18 надав пояснення щодо необхідності призначення саме його опікуном діда, а не інших членів родини. У родині є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - дружина ОСОБА_6 , особа похилого віку; батько заявника, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зі слів заявника, за станом здоров'я немає можливості опікуватися своїм батьком; мати заявника, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; дружина заявника ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка зі слів заявника, у зв'язку з військовою агресією на цей час проживає за кордоном.
Усі члени родини надали ОСОБА_20 у письмову згоду на виконання ним обов'язків опікуна над ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки ЖБК «Молодіжний» № 93 від 29.01.2025 року ОСОБА_3 проживає разом з бабою ОСОБА_22 та дідом ОСОБА_21 в АДРЕСА_2 .
З довідки КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» від 28.10.2024 №061/32-3113 вбачається, що ОСОБА_3 під наглядом лікаря-психіатра не перебуває.
Відповідно до довідки КНП «Київська міська наркологічна лікарня «Соціотерапія» №504367 від 30.10.2024 року ОСОБА_3 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.
Згідно консультативного висновку спеціаліста КНП «Київський міський Фтизіопульмонологічний центр» від 30.10.2024 року ОСОБА_3 на туберкульозному обліку не перебуває.
Відповідно до тимчасового посвідчення ОСОБА_3 знятий з військового обліку згідно з абз. 2/4 ч. 5 ст. 9 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
З витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» вбачається, що ОСОБА_3 станом на 25.10.2024 року до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.
Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання ОСОБА_2 недієздатним, встановлення опіки та призначення опікуна, суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає хронічним, стійким психічним розладом у вигляді судинної деменції (згідно з МКХ-10:F01), за своїм психічним станом не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що є підставою для визнання його недієздатним.
При цьому суд звертає увагуна те, що заявником не надано належних доказів на підтвердження того, що його батько ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який також є сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за станом здоров'я не має можливості опікуватися своїм батьком.
Орган опіки та піклування не перевірив доводів заявника щодо того, що син ОСОБА_6 за станом здоров'я не може бути опікуном свого батька, не встановив особисті взаємини між сином ОСОБА_8 та батьком ОСОБА_21 з метою встановлення того, хто з членів сім'ї чи близьких родичів ОСОБА_2 зможе краще здійснити його нормальне життєзабезпечення. Суд вважає, що можливість інших осіб, крім заявника, здійснювати повноваження опікуна взагалі не перевірялась органом опіки та піклування, через що останній подав до суду неналежним чином вмотивований висновок про можливість призначення особи опікуном.
За таких обставин заява в іншій частині вимог про призначення ОСОБА_1 , опікуном ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлення над ним опіки не підлягає задоволенню.
Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від19березня 2025 рокув частинівизнання ОСОБА_2 недієздатним сторонами не оскаржується, а тому, керуючись ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно достатті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У частинах другій - п'ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі - Правила).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п'ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.
Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною першою статті 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має як найкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Згідно з поданням від 12.12.2024 року №100-17238 Орган опіки та піклування вважає, що ОСОБА_3 може виконувати обов'язки опікуна над дідом ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Колегія суддів погоджується з висноками суду першої інстанції про те, що вищевказане подання не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості, оскільки жодних мотивів доцільності призначення саме ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 подання не містить.
Суд першої інстанції вірно вказав на те, що Орган опіки та піклування не перевірив доводів заявника щодо того, що син ОСОБА_6 ОСОБА_8 за станом здоров'я не може бути опікуном свого батька, не встановив особисті взаємини між ОСОБА_21 та його сином з метою встановлення того, хто з членів його сім'ї чи близьких родичів зможе краще здійснити нормальне життєзабезпечення. Можливість інших осіб, крім заявника, здійснювати повноваження опікуна взагалі не перевірялась органом опіки та піклування, через що останній подав до суду неналежним чином вмотивований висновок про можливість призначення особи опікуном.
Таким чином, встановивши, що у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інші близькі особи, які можуть бути його опікунами.
Доводи апеляційної скарги про те, що заявник неодноразово наголошував на тому, що син ОСОБА_2 - ОСОБА_8 має поранення, а саме: вогнепальне сквозне поранення, яке отримав при виконанні військового обов'язку в 1985 році, проте, ця травма його турбує і станом на сьогодні, має інші захворювання, а саме: цукровий діабет, гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без серцевої недостатності, атеросклеротичну хворобу серця неуточнених судин, що унеможливлює виконання ним належним чином обов'язків опікуна, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що причин неможливості виконання сином ОСОБА_2 - ОСОБА_8 та дружиною ОСОБА_2 - ОСОБА_9 функцій його опікуна у поданні від 12.12.2024 року №100-17238 не наведено.
Крім того, на підтвердження вищевказаних доводів, заявником не подано до суду доказів, які б доводили неможливість здійснення догляду за ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , йогог сином та дружиною.
Також, у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 545/1691/16-ц (провадження № 61-4475св18) Верховним Судом сформульовано висновок про те, що законодавством не передбачено обов'язку суду визнання особи недієздатною і призначення опікуна в єдиному судовому процесі.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в оскаржуваній частині не враховано положення статті 63 ЦК України, та що заявник ОСОБА_1 надав згоду на призначення його опікуном, син недієздатного ОСОБА_4 - ОСОБА_8 заяву про призначення його опікуном батька ОСОБА_2 не подавав, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують оскільки, в силу приписів ст. 63 ЦК України, подання заяви про призначення опікуном не є безумовною підставою для призначення цієї особи опікуном. Рішення про призначення опікуна приймає суд, враховуючи різні фактори, такі, як інтереси підопічного, можливості опікуна, а також інші обставини справи. Заява - це лише перший крок у процесі.
Доводи апеляційної скарги про те, що на переконання сторони заявника, сам по собі факт не перебування ОСОБА_1 (заявника у справі) на військовому обліку (знятий з військового обліку) не може слугувати підставою для відмови у призначенні його опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення особи, яка не перебуває на військовому обліку, опікуном над недієздатною фізичною особою, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
З матеріалів справи вбачається, що 24.01.2013 року ОСОБА_1 було видано тимчасове посвідчення про зняття з військового обліку згідно з абз. 2/4 ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки визнаний обмежено придатним.
Доказів того, що ОСОБА_1 виконав приписи пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» матеріали справи не містять, а відтак, у суду відсутня обєктина можливість встановити обставини того, що на час розгляду справи ОСОБА_3 ч є обмежено придатним та не підлягає проходженню військової служби, як наслідок, зможе виконувати обов'язки опікуна недієздатної особи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті поданої заяви та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держав-учасниць, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, доводи, викладені представником заявника ОСОБА_1 адвокатом Требух Ганною Миколаївною в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Голосіївського районного суду м.Києва від19березня 2025 рокув частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника заявника ОСОБА_1 адвоката Требух Ганни Миколаївни.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Требух Ганни Миколаївни залишено без задоволення, а судове рішення без змін, то розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Требух Ганни Миколаївни залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від19березня 2025 рокув частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: