05 вересня 2006 р.
№ 1/726-8/156
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченко О.В., -головуючого
Панової І.Ю.,
Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу
ЗАТ санаторій “Карпати»
на рішення
та на постанову
господарського суду Львівської області від 11-18.10.2005
Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2005
у справі
господарського суду
№ 1/726-8/156
Львівської області
за позовом
АК АПБ “Україна» в особі дирекції АК АПБ “Україна» по Львівській області
до
ЗАТ санаторій “Карпати»
про
визнання недійсним рішення загальних зборів господарств -учасників Трускавецького міжгосподарського санаторію “Карпати»
за участю представників сторін:
від АК АПБ “ Україна» -Погорєлов А.П.
Рішенням господарського суду Львівської області від 11- 18.10.2005 у справі №1/726-8/156 (1/314-26/100) (суддя Гутьєва В.В.) частково задоволено позов Акціонерного Комерційного агропромислового банку "Україна" в особі дирекції АК АПБ "Україна" у Львівській області, визнано недійсним п.3.2 рішення загальних зборів господарств-учасників будівництва та експлуатації Трускавецького міжгосподарського санаторію "Карпати" від 25.09.2003р. та стягнено з відповідача 203грн. судових витрат, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2005 у справі № 1/726-8/156 (1/314-26/100) (судді: З.І. Зданкевич, Я.В. Дух, М.В. Краєвська) рішення господарського суду Львівської області від 11- 18.10.2005 залишено без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ санаторій “Карпати» без задоволення.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ЗАТ санаторій “Карпати» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою , в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 11-18.10.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2005 у справі № /726-8/156 скасувати , а провадження у справі припинити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на правову природу угоди про пайову участь АК АПБ “ Україна», яка діяла на період будівництва до 1997 р. , позивач не надав доказів свого членства в кооперативі, як на час реорганізації так і на час розгляду справи судом, відносини між АК АПБ “ Україна» та Трускавецьким міжгосподарським санаторієм “Карпати» припинені, згідно з вимогами ст. 216 ЦК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем і Радою по будівництву і експлуатації міжгосподарського санаторію “Карпати» укладено угоду про пайову участь дирекції Республіканського акціонерного комерційного Агропромбанку “Україна“ по Львівській області у будівництві міжгосподарського санаторію “Карпати» на 500 місць в м. Трускавець Львівської області, за умовами якої Рада по будівництву і експлуатації міжгосподарського санаторію “Карпати» приймає в якості пайовика у будівництві санаторію в м Трускавець на 500 місць дирекцію Республіканського акціонерного комерційного Агропромбанку “Україна“ по Львівській області у розмірі на 100 тис крб. і при завершенні будівництва санаторію “Карпати» виділяє, а позивач отримує відповідну кількість санаторних путівок в розрахунку на рік. Дана угода діє на період до закінчення будівництва санаторію.
Доповненням від 29.10.1993 року до цієї угоди було передбачено додатковий внесок позивача в сумі 400 млн. крб.
В лютому 1991 року зборами господарств -учасників будівництва та експлуатації санаторію затверджено статут Трускавецького міжгосподарського санаторію “Карпати» управління сільського господарства Львівського облвиконкому.
27.08.1996 року зборами уповноважених представників господарств-учасників будівництва та експлуатації Трускавецького міжгосподарського санаторію “Карпати» вирішено доручити адміністрації санаторію продовжувати роботу по питанню приведення юридичного статусу санаторію у відповідність до чинного законодавства
25.09.2003 року відбулися загальні збори господарств-учасників будівництва та експлуатації Трускавецького міжгосподарського санаторію “Карпати», на яких розглядаючи, зокрема, питання про реорганізацію санаторію в закрите акціонерне товариство, було прийняте рішення про не включення АКБ “Україна» в склад засновників ЗАТ санаторію “Карпати».
П.3.1 протоколу загальних зборів від 25.09.2003 року прийнято рішення: “реорганізувати Трускавецький міжгосподарський санаторій “Карпати» в закрите акціонерне товариство. Затвердити установчий договір та статут ЗАТ санаторію “Карпати».
П.3.2 вищенаведеного протоколу загальних зборів прийнято рішення: “ Враховуючи те, що АКБ “ Україна» знаходиться в процесі ліквідації, а також те, що неузгоджено розмір вкладу АКБ в статутному фонді санаторію, не включати АКБ “ Україна» до складу засновників Закритого акціонерного товариства санаторію “ Карпати». Продовжити роботу по питанню визначення розміру вкладу банку “ Україна» в статутному фонді санаторію».
Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2005 у справі № 1/314-26/100, згідно якої постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2005 та рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2004 скасовано і справу № 1/314-26/100 передано на новий розгляд до суду першої інстанції встановлено, що предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів господарств-учасників Трускавецького міжгосподарського санаторію “Карпати» від 25.09.2003 року, в зв'язку з прийняттям його загальними зборами з порушенням чинного законодавства і прав та інтересів позивача, як дольового учасника у будівництві та експлуатації Трускавецького міжгосподарського санаторію “Карпати» при його реорганізації в закрите акціонерне товариство.
Як було зазначено в постанові Вищого господарського суду від 01.06.2005 у справі № 1/314-26/100 судами попередніх інстанцій не було з'ясовано правову природу спірних правовідносин і правових підстав заявлених позовних вимог, судами не було з'ясовано правового змісту відносин між позивачем і Трускавецьким міжгосподарським санаторієм “Карпати» та обставин, пов'язаних з перетворенням останнього в закрите акціонерне товариство, і не було залучено та досліджено статутні документи цих осіб. Суду слід було з'ясувати організаційно-правову форму Трускавецького міжгосподарського санаторію “Карпати» та які права, за своїм правовим змістом , щодо нього мав позивач з урахуванням заявлених вимог, і які права та з яких підстав вони могли виникнути в останнього в процесі реорганізації санаторію в закрите акціонерне товариство, і чи було ці права порушено.
Відповідно до ст. 111 -12 ГПК України , вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Однак судами попередніх інстанцій не дотримано вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 01.06.2005 у справі № 1/314-26/100 , в зв'язку з чим рішення господарського суду Львівської області від 11-18.10.2005 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2005 у справі № /726-8/156 підлягають скасуванню , а справа направленню на новий розгляд., виходячи з наступного:
- як вбачається з матеріалів справи , та встановлено судом першої інстанції, відповідно до п.1 Статуту Трускавецького міжгосподарського санаторію “ Карпати», який затверджений зборами уповноважених представників господарств учасників будівництва і експлуатації Трускавецького міжгосподарського санаторію “ Карпати» 07.02.1991, санаторій є кооперативною організацією створеною колгоспами та іншими організаціями ( надалі називаються господарствами - учасниками) шляхом добровільного об'єднання на дольовій участі їх грошово -матеріальних та трудових ресурсів, з метою організації відпочинку і лікування колгоспників, робітників та їх сімей і є власністю членів -пайовиків ( перелік господарств - учасників додається).
Відповідно до вимог ч.2 ст.7 Закону СРСР “ Про кооперацію в СРСР» від 26.05.1988 майно кооперативу формується , у тому числі, за рахунок грошових і матеріальних внесків його членів.
Згідно з ч.2 ст.11 вказаного Закону у статуті кооперативу визначаються : найменування кооперативу, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу в кооператив і виходу з нього, права та обов'язки членів кооперативу, його органи управління і контролю, їхня компетенція. Порядок утворення майна кооперативу і розподіл доходу, припинення діяльності кооперативу.
Згідно з ч.3 ст.14 Закону СРСР “Про кооперацію в СРСР» загальні збори вирішують питання про прийняття у члени кооперативу, виключення з нього , а також питання, пов'язані з виходом з кооперативу, визначають розміри передбачених статутом кооперативу вступних і пайових внесків.
Судами попередніх інстанцій не досліджений, вказаний у статуті санаторію “ Карпати», перелік господарств -учасників та не досліджений факт, чи був позивач включений до вказаного переліку господарств -учасників, які створили кооперативну організацію - санаторій “ Карпати»
В рішенні від 11-18.10.05 суд першої інстанції посилається на п.10 розд.1 Статуту , згідно якого зазначено, що учасниками в будівництві санаторію є колгоспи інші підприємства, з якими укладені договори на дольову участь, але судом не досліджено чи був позивач прийнятий в члени кооперативу відповідно до вимог ст.14 Закону СРСР “ Про кооперацію в СРСР» та ч.2 п.10 Статуту , згідно якої, після вводу в експлуатацію другої черги санаторію і остаточного затвердження ліжко-місць по дольовій участі господарствам-учасникам, нові господарства-учасники по дольовій участі для укріплення матеріально-технічної бази санаторію, приймаються по представленню голови ради чи управління сільського господарства Львівського облвиконкому, зборами уповноважених господарств - учасників.
Судами попередніх інстанцій не було з'ясовано правову природу спірних правовідносин між позивачем та відповідачем і підстав виникнення заявлених позовних вимог.
Крім того, судами попередніх інстанцій не була надана оцінка змісту позовних вимог АК АПБ “ Україна», згідно яких позивач просив визнати недійсним рішення загальних зборів господарств-учасників Трускавецького міжгосподарського санаторію “ Карпати» від 25.09.2003 щодо виключення із складу засновників закритого акціонерного товариства санаторій “ Карпати» акціонерного комерційного агропромислового банку “ Україна».
Судами попередніх інстанцій не врахований той факт, що ці вимоги не відповідають фактичним обставинам справи та буквальному змісту п.3.2. протоколу загальних зборів господарств - учасників будівництва та експлуатації Трускавецького міжгосподарського санаторію “ Карпати», загальні збори прийняли рішення : “ не включати АКБ “ Україна» до складу засновників ЗАТ санаторій “ Карпати», що має інші правові наслідки ніж виключення із складу засновників Закритого акціонерного товариства.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та керуючись статтями 1117, 1119, - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ЗАТ санаторій “Карпати» задовольнити частково .
Рішення господарського суду Львівської області від 11-18.10.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2005 у справі № 1/726-8/156 скасувати.
Справу №1/726-8/156 передати до господарського суду Львівської області на новий розгляд.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
О.В. Яценко