Справа № 420/14223/25
21 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25км, сільрада Княжицька, Броварський район, Київська область, 07455) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішень,-
До Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000315 та рішення про корегування митної вартості №UA500500/2025/000190/2 від 15.04.2025.
Представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ТОВ « 100 ШИН+» (покупець) та компанією «SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.,LTD» (продавець, Китайська Народна Республіка) укладено зовнішньоекономічний договір №100SH-BOTO2023 від 01.01.2023, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини у кількості та по цінам, вказаним у Комерційному Інвойсах, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у дол. США за одиницю товару та вказана у інвойс.
На підставі рахунків проформи №WD202501073 від 13.01.2025 ТОВ «100 ШИН +» здійснило попередню оплату за декілька партій товару, в тому числі за партію товару що оцінювалась, банківський платіжний документ №134 від 21.01.2025.
Позивач зазначив, що сторони узгодили поставку товару партіями.
На виконання умов контракту оформлено поставку товару складено інвойс №WD202501073 від 08.02.2025, відповідно до якого узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару. Загальна кількість товару в партії складає 224 штуки, загальна вартість товару на умовах FOB (QINGDAO) становить 32084 дол. США.
З метою здійснення їх митного оформлення позивачем 14.04.2025 подано контролюючому органу митну декларацію (далі МД) №25UA500500012053U6.
За результатом розгляду поданих документів Одеською митницею від 15.04.2025 року прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000190/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000315.
В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено розбіжності, що викликають сумніви в митній вартості товару, а саме: 1) в копії МД країни відправлення від 20.01.2025 №435020250000010162 не зазначено географічний пункт -порт завантаження товарів відповідно до умов поставки FOB; 2) прайс-лист б/н від 20.01.2025 виданий пізніше, ніж проформа-інвойс від 21.11.2024 №YS2402SN; 3) в автотранспортній накладній (CMR ) №0640 від 11.04.2025 зазначено перевізником ТЗОВ ТРАНСПОРТНІ РІШЕННЯ, а в рахунку-фактурі про транспортні витрати від 10.04.2025 №ТФ4 а також в довідці про перевезення вантажу б/н від 08.02.2025 перевізником зазначено ТОВ ТРАНС ФАВОРИТ.
Представник позивача зазначив, що до митного оформлення копія МД країни відправлення від 20.01.2025 №435020250000010162 не надавалася. До митного оформлення надано експортну МД від 08.02.2025 №435020250000010162, в якій зазначено найменування порту відправлення (випуску товару) (QINGDAO), а також посилання на інвойс №WD202501073, вагу 14980,00 кг, найменування товару, кількість товару 224 шт. та вартість товару 32084,00 дол. США, що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в товаросупровідних документах, та дають змогу ідентифікувати поставку товару.
Також прайс-лист б/н від 20.01.2025 та проформа-інвойс від 21.11.2024 №YS2402SN - не надавались, натомість до митного оформлення надано прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 08.02.2025 та Інвойс №WD202501073 від 08.02.2025. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми чи вимог до термінів видачі прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Крім того, Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому надана довідка про транспортні витрати б/н від 10.04.2025 є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Надана автотранспортна накладна(СМR) №0640 від 11.04.2025 підтверджує транспортування товару по території Україна, тобто після перетину кордону. В якості перевізника в гр.16 автотранспортних накладних зазначений ТОВ «Транспортні Рішення», який є перевідником, залученим експедитором ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ» для здійснення перевезення.
Представник позивача вказує, всі основні документи, які свідчать про митну вартість товару відповідно до договору, були одразу надані митному органу. У вказаних документах відсутні будь-які розбіжності щодо визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 12.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі.
Ухвалою суду від 21.07.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування чого зазначив, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) в копії митної декларації країни відправлення від 20.01.2025 №435020250000010162 не зазначено географічний пункт -порт завантаження товарів відповідно до умов поставки FOB; 2) прайс-лист б/н від 20.01.2025 виданий пізніше, ніж проформа-інвойс від 21.11.2024 №YS2402SN; 3) в автотранспортній накладній (CMR ) №0640 від 11.04.2025 зазначено перевізником ТЗОВ ТРАНСПОРТНІ РІШЕННЯ, а в рахунку-фактурі про транспортні витрати від 10.04.2025 №ТФ4 а також в довідці про перевезення вантажу б/н від 08.02.2025 перевізником зазначено ТОВ ТРАНС ФАВОРИТ.
Представник відповідача вважає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, вказане виключало можливість перевірки митним ч.1 ст.54 МК України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Також представник відповідача зазначає, що 15.04.2025 року декларантом ТОВ « 100 ШИН+» надіслано лист від 15.04.2024 б/н, яким повідомлено митний орган, що всі документи вже надані та інших додаткових документів надаватися не буде. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст.53 МКУ, розбіжності не спростовано.
Зазначені обставини у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митниці у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
При цьому митницею було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товару №1 є більшим та становить 202,495 дол.США/за шт (МД від 14.03.2025 №UA209170/2025/021793) ніж заявлено декларантом 169,2442 дол.США/за шт.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові, додатково зазначивши, що наведені у відзиві доводи не спростовують суті позовних вимог. До відзиву не надано доказів надання до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення від 20.01.2025 №435020250000010162, прайс-листа б/н від 20.01.2025 та проформи-інвойсу від 21.11.2024 №YS2402SN.
Вважає, що відповідач не довів, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Тому неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.
Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві, додатково зазначивши, що Верховний Суд у постанова від 12.07.2022 по справі №808/865/18 зазначив, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу.
Зазначає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 15.04.2025 №UA500500/2025/000190/2 складене посадовою особою митного органу відповідно до чинного законодавства України та відповідно до рекомендацій Державної митної служби України; щодо своєї форми - рішення повністю відповідає Наказу №598 від 24.05.2012 Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», в графі 33 рішення детально розписані фактичні обставини справи, наведено належні пояснення щодо розбіжностей в наданих ТОВ « 100 ШИН +» до митного оформлення документах, наведено повну інформацію щодо джерел, які використовувалися при визначені митної вартості оцінюваних товарів, отриману за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», та також обґрунтовано позицію митного органу посилаючись на відповідні норми митного законодавства України.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 01.01.2023 року позивачем ТОВ « 100 ШИН+» (покупець) з ТАТМЕTAL ЗELIK SANAYI VE TЭCARET A. Ю, (Турецька Республіка, продавець) укладено контракт №100SH-BOTO2023, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати товар - вантажні шини, легкові шини, диски в асортименті а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до комерційного інвойсу, який є невід'ємною частиною цього контракту.
Відповідно до п.3.1-3.4 контракту валютою платежу за цим контрактом є долар США. Вартість товару з кожної поставки вказується в комерційному інвойсі, що додається до кожної конкретної поставки товару. Ціна товару визначається відповідно до того, на яких умовах «Інкотермс 2010» вона була виставлена продавцем. Загальна сума контракту становить 2 000 000 дол. США та визначається комерційними інвойсами, до кожної конкретної поставки товар.
13.01.2025 року сторонами складено проформу інвойс №WD202501073 на поставку товару (шин) кількістю 224 шт. загальною вартістю 32084 дол. США.
21.01.2025 року ТОВ «100 ШИН +» сплачено на користь контрагента 32552,19 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №134 від 21.01.2025. В призначенні платежу міститься посилання на контракт №100SH-BOTO2023 від 01.01.2023 та проформи інвойси №WD202411029 від 08.01.2025 і №WD202501073 від 13.01.2025.
08.02.2025 року сторонами погоджено поставити партію товару (шин) у кількості 224 шт. вартістю 32084 дол. США, про що складено комерційний інвойс №WD202501073 від 08.02.2025, у якому містяться посилання на контракт та проформу інвойс, якою визначені ціни на товар.
У зв'язку поставкою товару на виконання контракту №100SH-BOTO2023 від 01.01.2023, позивачем 14.04.2025 подано до Одеської митниці митну декларацію №25UA500500012053U6, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МК України (контракт з додатками до нього, інвойси, платіжні інструкції в іноземній валюті та інші документи).
Проте відповідачем прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000190/2 від 15.04.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000315 від 15.04.2025.
В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) в копії митної декларації країни відправлення від 20.01.2025 №435020250000010162 не зазначено географічний пункт -порт завантаження товарів відповідно до умов поставки FOB; 2) прайс-лист б/н від 20.01.2025 виданий пізніше, ніж проформа-інвойс від 21.11.2024 №YS2402SN; 3) в автотранспортній накладній (CMR ) №0640 від 11.04.2025 зазначено перевізником ТЗОВ ТРАНСПОРТНІ РІШЕННЯ, а в рахунку-фактурі про транспортні витрати від 10.04.2025 №ТФ4 а також в довідці про перевезення вантажу б/н від 08.02.2025 перевізником зазначено ТОВ ТРАНС ФАВОРИТ.
В рішенні запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерськоі? документаціі?: 2) каталоги виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
У рішенні вказано, що 15.04.2025 року декларантом ТОВ « 100 ШИН+» надіслано лист від 15.04.2024 Б/Н яким повідомлено митний орган, що всі документи вже надані та інших додаткових документів надаватися не буде. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ, розбіжності не спростовано.
Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, визначила їх митну вартість методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.
Позивачу, як декларанту, роз'яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч. 3 ст. 52 цього МКУ.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п.23, 24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно положень МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000315 від 15.04.2025 зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про митну вартість товару - не надано. В той же час в контракті, додаткових угодах до нього, інвойсі, які є основними документами, містяться всі відомості про митну вартість.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що зазначені в оскаржуваному рішенні підстави для його прийняття є неспроможними, з огляду на наступне.
Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Водночас приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
В оскаржуваному рішенні №UA500500/2025/000315 від 15.04.2025 недоліком, який на думку митного орану свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є те, що в автотранспортній накладній (CMR) №0640 від 11.04.2025 зазначено перевізником ТЗОВ ТРАНСПОРТНІ РІШЕННЯ, а в рахунку-фактурі про транспортні витрати від 10.04.2025 №ТФ4 а також в довідці про перевезення вантажу б/н від 08.02.2025 перевізником зазначено ТОВ ТРАНС ФАВОРИТ.
Згідно з п.5 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
26.09.2024 року між позивачем ТОВ « 100+ шин» (клієнт) та ТОВ «Транс Фаворит» (експедитор) укладено договір на надавання транспортно-експедиційних послуг №26092024_4, згідно п.1.1 якого в порядку за на умовах, визначених цим договором, експедитор бере на себе зобов'язання за винагороду, визначену в 1.3 цього договору від свого імені та/або від імені клієнта, за дорученням і за рахунок клієнта за винагороду виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта морським, наземним, ж/д та авіа транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів клієнта та погоджені в заявках до цього договору, переписках між сторонами.
Експедитором ТОВ «Транс Фаворит» складено рахунок на оплату №ТФ4 від 10.04.2025, яким підтверджується здійснення витрат на транспортування вантажу, що в загальній сумі становить 258 299,13 грн з ПДВ, а саме: 1) міжнародне морське перевезення вантажу за єдиним перевізним документом за маршрутом Qingdao-ЧРП, допоміжні послуги з експедирування вантажу за межами митної території України - 241 154,85 грн; 2) транспортно-експедиційні послуги на території України - 11 144,28 грн; 3) винагорода експедитора на території України - 6000 грн.
Вартість міжнародного морського перевезення вантажу також підтверджується виданою ТОВ «Транс Фаворит» довідкою від 10.04.2025 про транспорті послуги.
Позивачем сплачено на користь експедитора 258 299,13 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №15762 від 11.04.2025 року.
Між тим, в автотранспортній накладній (CMR) №0640 від 11.04.2025 перевізником зазначено ТОВ «Транспортні рішення».
Згідно з п.2.3.5 договору на надавання транспортно-експедиційних послуг від 26.09.2024 №26092024_4 експедитор має право, зокрема, залучати для виконання зобов'язань за цим договором третіх осіб, при цьому експедитор несе відповідальність за дії залучених осіб, як за свої власні.
Таким чином, з метою організації перевезення вантажу позивача залучення екпедитором ТОВ «Транс Фаворит» третьої особи ТОВ «Транс Фаворит» для виконання перевезення відповідає умовам договору від 26.09.2024 №26092024_4.
Суд вважає, що надані декларатном до митного органу документи у сукупності підтверджують витрати на транспортування, що виключає будь-які сумніви щодо не підтвердження таких відомостей як складової митної вартості товару.
Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що наявні наступні розбіжності: в копії митної декларації країни відправлення від 20.01.2025 №435020250000010162 не зазначено географічний пункт - порт завантаження товарів відповідно до умов поставки FOB; прайс-лист б/н від 20.01.2025 виданий пізніше, ніж проформа-інвойс від 21.11.2024 №YS2402SN.
Судом встановлено, що до митного оформлення декларантом надано експортну митну декларацію №435020250000010162 датованою іншою датою - від 08.02.2025 року. Прайс-лист б/н також датований 08.02.2025 року, а не 20.01.2025, як зазначив відповідач у рішенні.
При цьому, згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Таким чином, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Положеннями ч.2 ст.53 МК України не передбачено надання таких основних документів як митна декларація краі?ни відправлення та плайс-лист, а тому вказані документи не підтверджують визначення митної вартості товару. Посилання на них в оскаржуваному рішенні не може свідчити про обґрунтованість сумнівів митниці щодо непідтвердженості митної вартості товарів, враховуючи, що надані декларантом документи не містять розбіжностей у митній вартості.
Між тим, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.
Відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).
МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.
Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.
Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).
У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Відповідачем здійснено коригування митної вартості товару на підставі відомостей бази даних, оскільки за попередньою МД від 14.03.2025 №UA209170/2025/021793 вартість товару є більшою, ніж заявлено декларантом.
Однак суд вважає, що вказана МД не може бути врахована для коригування митної вартості товару за МД позивача №25UA500500012053U6 від 14.04.2025, у графі 20 якої визначено умови поставки FOB, оскільки товар за попередньою МД поставлено на інших умовах поставки СІF, що може впливати на різницю між митною вартістю товарів.
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав відзив на позов. Суд в силу приписів ч.4 ст.159 КАС України неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин кваліфікує як визнання позову.
Відповідно до ст.72,73,75,76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000190/2 від 15.04.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000315 від 15.04.2025.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір в загальному розмірі 4844,80 грн, а саме 2422,40 грн за вимогу майнового характеру - оскарження рішення про коригування митної вартості товару та 2422,40 грн за вимогу немайнового характеру - оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.
Однак, Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов'язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Таким чином, 1,5% ціни позову (різниці митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні - 87273,42 грн) становить 1309,10 грн, тобто за подання цього адміністративного позову в електронній формі через підсистему «Електронний суд» сплаті підлягав судовий збір, з урахуванням коефіцієнта 0,8, у розмірі 2422,40 грн.
Суд вважає, що по цій справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25км, сільрада Княжицька, Броварський район, Київська область, 07455, код ЄДРПОУ 38012976) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000190/2 від 15.04.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000315 від 15.04.2025.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва