ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"21" липня 2025 р. Справа № 300/4982/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також - відповідач) в якій просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати в неналежному (зменшеному) розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, виходячи з фіксованої величини 4038,14 гривень, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 в сумі 234212,12 гривень, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Підставою звернення до суду слугувала, на думку позивачки, протиправна відмова у здійсненні належного перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року.
Перевіривши позовну заяву, суд вважає, що вона підлягає залишенню без руху у зв'язку з наявними в ній недоліками.
Відповідно до статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Дана редакція набрала чинності з 19.07.2022 року.
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 651 від 27.06.2023 р. на всій території України відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року. Відповідно строки, передбачені частиною 1 статті 233 в силу пункту 1 Прикінцевих положень КЗпП починають обчислюватися з 1 липня 2023. Таким чином, строк на звернення за захистом таких порушених прав закінчувався 1 жовтня 2023 року.
Позивачка звернулася до суду із заявою, в якій серед позовних вимог визначила:
"- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати в неналежному (зменшеному) розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, виходячи з фіксованої величини 4038,14 гривень, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 в сумі 234212,12 гривень, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.".
Тобто позовні вимоги у цій частині стосуються періоду, коли діяла норма Кодексу законів про працю як до, так і після внесення до неї змін 19.07.2022.
Суд зазначає, що до 19.07.2022 діяла норма статті 233 Кодексу законів про працю, яка встановлювала необмежений строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав з питань оплати праці. Натомість, як вказувалося вище, з 19.07.2022 діє норма, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду за захистом своїх порушених трудових прав, в т.ч. прав у сфері оплати праці.
Таким чином, строк звернення до суду із вимогою щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивачки індексацію грошового забезпечення в частині строку з 01.03.2018 по 18.07.2022 не є пропущеним, оскільки в силу закону, який діяв на той час даний строк не обмежувався. Натомість строк звернення до суду з даною вимогою за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 є таким, що обмежений тримісячним періодом звернення до суду.
Виходячи з наявних у суду матеріалів, неможливо встановити, коли позивачка дізналася про порушення її права. З наявних у суду матеріалів встановлено, що позивачку звільнено з військової служби згідно витягу із наказу № 160 від 06.06.2023 року. У даному наказі зазначається що позивачку виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів грошового забезпечення у зв'язку з вибуттям до військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до п. 2 розділу ХХХІІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам" № 200 від 15.03.2018, грошовий атестат видається в усіх випадках переміщення по службі з однієї військової частини до іншої, у тому числі у разі направлення до навчальних закладів на навчання, направлення для подальшого проходження служби до інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства України, та правоохоронних органів, а також у разі відрядження до державних органів із залишенням на військовій службі, у разі звільнення в запас або відставку з призначенням пенсії.
У правовій позиції Великої палати Верховного суду у постанові від 21.03.2025 р. справі № 460/21394/23 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю грошового забезпечення у належному розмірі суд зазначає, що "слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні)". Натомість, у суду відсутні відомості про вручення позивачці грошового атестату і дату його можливого отримання позивачкою.
Позивачка у позовній заяві не зазначає, чи було нею отримано грошовий атестат. Крім того, до матеріалів справи не додано жодних доказів, які б підтверджували факт отримання позивачкою грошового атестата, відповідно до дати отримання якого відбувається прив'язка перебігу строку позовної давності.
В матеріалах справи міститься відповідь на звернення позивачки до якого додано довідку про розмір нарахованої та виплаченої індексації № 816/484/1/2427/т від 02.07.2025 року, довідку про виплату грошового забезпечення № 826/484/1/2428/т від 02.07.2025 та довідку про грошове забезпечення № 816/484/1/1777/т від 13.05.2025. З відомостей у довідці можна встановити порядок обчислення розмірів грошового забезпечення та базу нарахування. Однак, відомості про порядок розрахунку розміру грошового забезпечення містяться у грошовому атестаті, який позивачка мала отримати при переведенні на військову службу в іншу військову частину. Натомість із заявою про видачу відповідачем відповідних довідок та інформації позивачка звернулася 11.06.2025, тобто через більш ніж два роки після свого звільнення з військової служби.
В досліджуваному випадку суд вважає за необхідне звернути увагу на останні правові висновки, визначені Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних справ Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 (адміністративне провадження № К9901/15971/20):
"32. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
33. Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
35. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені".
Грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному, на думку особи, розмірі вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Водночас, заробітна плата (грошове забезпечення) виплачувалася позивачці щомісячно, а тому про ймовірне порушення свого права за вказаний нею період позивачка повинна була дізнатися при отриманні грошового забезпечення за кожний місяць.
Надалі, позивачка була обізнана кожного місяця про розмір свого грошового забезпечення, за кожний попередній місяць окремо.
Отже, з дня отримання певної виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до уповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачкою відповіді на подане нею звернення, однак суду не надано пояснення щодо причин пропуску позивачкою періоду з моменту, коли вона дізналася чи мала дізнатися про порушення свого права, а саме з 06.06.2023 по 11.06.2025, тобто дня, коли почала вчиняти активні дії щодо отримання інформації про нарахування її грошового забезпечення, в т.ч. шляхом звернення до відповідача з відповідним запитом.
Таким чином, задля усунення недоліків позивачці слід звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку, у якій зазначити інформацію щодо дати отримання позивачкою грошового атестата чи неотримання такого, чітко вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску, а також навести аргументацію, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" №28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі. Позаяк, законодавством чітко встановлено наслідки невиконання таких вимог, а саме постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 171, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачці десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій зазначити інформацію щодо дати отримання позивачкою грошового атестата чи неотримання такого, чітко вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску, а також навести аргументацію, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліку у визначений строк позовна заява буде повернена в частині позовних вимог, строк звернення за захистом яких пропущений.
Копію цієї ухвали надіслати позивачці через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Главач І.А.