18 липня 2025 року Справа № 280/7537/24 СН/280/15/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просила суд:
визнати дії та рішення відповідача стосовно запровадження окремого порядку поновлення пенсії позивачки, не встановленого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - протиправними та скасувати рішення (протокол/розпорядження) №923260158814 про перерахунок пенсії з 07.10.2009 року та рішення (протокол/розпорядження) №923260158814 від 07.06.2024 про перерахунок пенсії з 01.11.2009 року та позначку в “особливостях» пенсійної справи “не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі»;
зобов'язати відповідача: для розрахунку пенсії позивачки усунутись від опрацювання справи позивачки в режимі “макетної обробки»;
поновити виплату пенсії та виплатити недоотриманої пенсії ОСОБА_1 період з 07.10.2009 року по 27.05.2018 року з урахування даних по заробітній платі, що містяться в пенсійній справі та з урахуванням автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та надбавок до пенсії, відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону 1058-IV та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії позивачці.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач допустив порушення права позивачки, оскільки здійснив нарахування пенсії в значно меншому розмірі, актуальному не на дату нарахування її до фактичної виплати, а на іншу, значно ранішу дату, без урахування індексації та масових перерахунків пенсій, що унеможливлює нарахування пенсії позивачки в розмірі, в порядку та у спосіб передбаченому в Законі, на момент її нарахування до фактичної виплати. Зазначає, що нарахована відповідачем сума (544 грн.) не відповідає вимогам ст. 27, 28 та 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV та постановам Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" в редакції дійсної на момент нарахування/фактичної виплати пенсії позивачці. Позивач вважає дії та рішення відповідача протиправними, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав. У письмовому відзиві від 13.09.2024 вх. № 42286 вказав, що вимоги позивача щодо нарахування та виплати пенсії з 07.10.2009 по 27.05.2018 року, вже були розглянуті судом та надана оцінка порушених прав позивача у постанові Третього апеляційного адміністративного суд від 13.02.2024 року у справі № 280/8416/20. Зазначає, що особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку визначеному, зокрема, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і затвердженого на виконання його положень Порядку №22-1. Вказує також, що позивачка постійно мешкає в державі Ізраїль, на території України не проживає, а відповідно за таких обставин відсутні законні підстави щодо виплати проіндексованої пенсії. Вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду (суддя Сацький Р.В.) від 28.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/7537/24.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.12.2024 закрито провадження в адміністративній справі № 280/7537/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в частині - "зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області: - для розрахунку пенсії позивачки усунутись від опрацювання справи позивачки в режимі "макетної обробки"; - поновити виплату пенсії та виплатити недоотриманої пенсії ОСОБА_1 період з 07.10.2009 по 27.05.2018 з урахування даних по заробітній платі, що містяться в пенсійній справі та з урахуванням автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та надбавок до пенсії, відповідно до ст. 27, 28 та ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону 1058-IV та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії позивачці".
Ухвалою суду від 26.12.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без розгляду, в частині "визнати дії та рішення відповідача стосовно запровадження окремого порядку поновлення пенсії позивачки, не встановленого в Законі України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - протиправними та скасувати Рішення (протокол/розпорядження) № 923260158814 про перерахунок пенсії з 07.10.2009 та рішення (протокол/розпорядження) № 923260158814 від 07.06.2024 про перерахунок пенсії з 01.11.2009 та позначку в “особливостях» пенсійної справи позивачки “не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі".
Постановами Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 у даній справі апеляційні скарги ОСОБА_1 - задоволено. Ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року по справі №280/7537/24 - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
До Запорізького окружного адміністративного суду справа №280/7537/24 надійшла 07.05.2025.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від справу передано на розгляд головуючому судді Максименко Л.Я.
Ухвалою суду від 12.05.2025 прийнято до провадження справу № 280/7537/24 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року по справі №280/5098/18, зокрема, зобов'язано Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 28 травня 2018 року відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Позовні вимоги за період з 07 жовтня 2009 року по 27 травня 2018 року включно -залишено без розгляду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року по справі №280/2316/20, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати пенсію ОСОБА_1 та провести її індексацію з 28.05.2018 в порядку та у спосіб, визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 в порядку, визначеному Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсацію за несвоєчасно отримані суми перерахунку, індексації і підвищення пенсії з 28.05.2018.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі № 280/8416/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести з 07 жовтня 2009 року поновлення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 та здійснити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за період з 07 жовтня 2009 року по 27 травня 2018 року з компенсацією втрати частини доходів.
Згідно протоколу №923260158814 від 07.06.2024 про перерахунок пенсії з 01.11.2009 року у пенсійній справі зроблена позначка в особливостях: “не підлягають МП (масовим перерахункам)(В.М.). Признач. за ріш.суду в тверд.розм.»; розрахунок протиправно в режимі “макетна обробка», зазначено в протоколі розрахунку середньомісячний заробіток для обчислення її пенсії без врахування довідок про заробітну плату, в розмірі - “0».
Крім того, позивач покликається на те, що розраховано пенсію позивачки з 07.10.2009 року по 27.05.2018 рік без урахуванням автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та надбавок до пенсії, відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону 1058-IV та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році".
Позивач, не погодившись з рішеннями та діями відповідача, звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Суд перш за все акцентує увагу на тому, що підставою для звернення до суду у спірному випадку є не виплата пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок, а саме розмір перерахованої пенсії позивачки.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Відповідно до частин першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1статті 49 Закону № 1058, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 Закону № 1058, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р. пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону N 1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними). Зазначені положення Закону № 1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-IV, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами
Відповідно до частини 2статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Як встановлено ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Відтак, ОСОБА_1 , як громадянин України незалежно від країни свого проживання вправі користуватися конституційними правами, в тому числі й правом на належне пенсійне забезпечення.
Проте, представник позивача покликається на те, що пенсія на виконання рішень суду була розрахована без її осучаснення, індексації та із застосуванням протиправного "Окремого порядку", який передбачав ручний метод перерахунку "Макетна обробка" із встановленням "особливостей": "Не підлягають МП, признач. За ріш. суду в тверд. розм., що законодавчо не передбачено. Крім того, не враховано даних заробітної плати позивачки з документів в пенсійній справі.
Суд зауважує, що пунктом 1 ч.1 ст.8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені уст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Як зазначено у ст.1 цього Закону, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Згідно із абз.8 ч.2 ст.5 Закону №1058, виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Згідно ст.28 Закону №1058, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
З 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Для пенсій, призначених після 1 січня 2018 року, мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим цієї частини, виплачується після досягнення особою віку 65 років. До досягнення цього віку таким особам може бути призначена державна соціальна допомога на умовах і в порядку, визначених Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".
Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Таким чином позивачу у 2023 році виходячи із його страхового стажу 30 років призначена пенсія із застосуванням положень ст.26 ЗУ №1058, а саме в розмірі прожиткового мінімуму на 2023 рік для осіб, які втратили працездатність - 2093 гривні (пропорційно стажу роботи).
Згідно ст.40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Формула за якою визначається заробітна плата для обчислення пенсії визначена у ч.2 ст. 40 ЗКУ №1058 : Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно абз.21 ч.2 ст.40 Закону №1058 у разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).
Отже, з дня поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058, будь-яких обмежень її прав, як пенсіонера, якій призначено виплату пенсії за рішенням суду наведеним Законом не встановлено.
Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік передбачається зростання мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим, пенсійний орган в автоматичному режимі перераховує мінімальний розмір пенсійних виплат для непрацюючих пенсіонерів, які досягли віку 65 років та мають страховий стаж не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків.
Таким чином, з системного аналізу матеріалів по справі можна дійти висновку, що перерахунок пенсій здійснюватиметься автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
На підставі наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем допущені протиправні дії щодо невиплати позивачу пенсії за віком, у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.
За встановлених із заяв по суті справи обставин, відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивачки із застосуванням «Особливостей», - «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.; призначення за рішенням суду».
Разом з тим, рішення Запорізького окружного адміністративного суду та постанови Третього апеляційного адміністративного суду, на виконання яких проводилось нарахування пенсії позивачки, не містили застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам.
Таким чином, при поновленні позивачеві пенсії та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно встановлено особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.;», що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальшого підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону № 1058-ІV.
Крім того, відповідач під час розрахунку пенсії позивачу не прийняв до уваги надані ним відомості про розмір заробітної плати, наявні в матеріалах пенсійної справи та не провів відповідний розрахунок суми пенсії із застосуванням цих даних, зазначивши натомість в протоколі розрахунку середньомісячний заробіток для обчислення її пенсії без врахування довідок про заробітну плату, в розмірі - “0».
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б надавали право Пенсійному фонду встановлювати особливості виконання рішення суду в наведений спосіб, а саме встановлення відмітки «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», а також не враховувати довідок про заробітну плату, чим порушив право позивачки на отримання належного розміру пенсії.
Згідно частини 3 статті 42 Закону № 1058-IV, з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Також, частинами 1 та 2 статті 42 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Відповідно до Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» було виключено частину 1 статті 42 Закону № 1058-IV та викладено у новій редакції частину 2 статті 42 цього Закону.
Зокрема, положеннями абзаців 1 та 2 частини 2 статті 42 Закону № 1058 (в редакції від 11.10.2017) було установлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Вказаним Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII було доповнено статтю 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII частиною 5, якою визначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» було внесено зміни, серед іншого, до абзацу 1 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Одночасно Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX було викладено у новій редакції частину 5 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та установлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, протягом усього періоду існування спірних у цій справі правовідносин, норми Закону № 1058-IV у тій чи іншій редакції передбачали перерахунок раніше призначених пенсій з метою забезпечення індексації пенсії.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.
Розділ XV Закону № 1058-ІV доповнено пунктом 4-3 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Також постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій» у 2019 році від 20.02.2019 № 124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV (далі - Порядок № 124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.
Хоча вказаний Порядок і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проте, враховуючи пункт 1 Порядку №124, його дія поширюється не лише на проведення індексації пенсій у 2019 році, а й на її проведення в наступні роки.
01 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», згідно пп. 1 п. 2 якої у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Також, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»№ 127 від 22.02.2021, якою установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
У 2022 році відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 № 118 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.
Кабінетом Міністрів України у 2023 році також прийнято постанову «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168, пунктом першим якої установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яких враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796.
Таким чином, з системного аналізу наведених норм суд робить висновок, що перерахунок пенсії на виконання рішення суду повинен був автоматично розрахувати пенсію позивача за матеріалами пенсійної справи, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму у відповідному році, з урахуванням масових перерахунків згідно з постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до Порядку № 124 на виконання ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.
Водночас, відповідачем всупереч вказаним нормам законодавства не було проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням підвищень, індексації, передбачених Законом України.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про те, що запровадження окремого порядку поновлення пенсії позивачки з 07.10.2009 було здійснено відповідачем безпідставно, що призвело до порушення права позивача на перерахунок пенсії, оскільки Закон №1058, який не містить застережень щодо встановлення такого окремого порядку та заборону перерахунків пенсій осіб, які постійно проживають за межами України.
Відтак, дії Головного управління стосовно запровадження окремого порядку виплати пенсії позивачу не встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд визнає протиправними.
При цьому, протокол перерахунку пенсії позивачки №923260158814 по суті не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, виданим (прийнятим) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Протокол перерахунку - це лише документ, що фіксує процес перерахунку пенсії.
Суд зауважує, що перерахунок пенсій повинен здійснюватися автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій, є обов'язком відповідача.
Отже, позивач отримав право на поновлення пенсії за віком, відтак відповідач зобов'язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.
За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахування даних по заробітній платі, що містяться в пенсійній справі та індексації, масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.ст. 27, 28, ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 41, 43 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році».
При цьому, вимоги в частині здійснити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за період з 07 жовтня 2009 року по 27 травня 2018 року вже вирішені судом у справі № 280/8416/20, тому повторному дослідженню та вирішенню наразі не підлягають.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 908,40 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області стосовно запровадження окремого порядку розрахунку пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 шляхом та проставлення в “особливостях» пенсійної справи позивачки “не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі», без урахування даних по заробітній платі, що містяться в пенсійній справі, автоматичних перерахунків індексації, масових перерахунків пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 07.10.2009 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням даних по заробітній платі, що містяться в пенсійній справі, індексації, масових перерахунків пенсії, надбавок до пенсії, відповідно до ст.ст. 27, 28, ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 41, 43 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині позовних вимог,- відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.07.2025.
Суддя Л.Я. Максименко