21 липня 2025 рокуСправа №160/2185/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-2), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 046350005377 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.01.2025 року про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , без врахування рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 , з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до заяви від 10.01.2025р., згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що є пенсіонеркою та отримує пенсію по інвалідності. 10.01.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та усіма необхідними документами про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №046350005377 від 16.01.2025 (далі також спірне/оскаржуване рішення) їй відмовлено у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах з тієї підстави, що вона не досягла віку, необхідного для призначення пенсії, а саме 55 років. Позивачка не погоджується з таким рішенням та, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі №1-р/2020, стверджує, що за наявності необхідного стажу роботи та досягненням 50 років вона має право на пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 відкрито провадження у справі № 160/2185/25 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
18.02.2025 на адресу суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що підставою для відмови у призначенні позивачці пенсії зв віком на пільгових умовах за Списком №2 стало те, що на момент звернення 22.09.2023 року вона не досягла 55 років, як це передбачено пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стверджують, що рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі №1-р/2020 не поширюється на спірні правовідносини, оскільки на час його ухвалення позивачка не досягла віку 50 років і не мала права на пенсію відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Доводячи правомірність прийнятого рішення, відповідачі просили суд у задоволенні позову відмовити.
19.02.2025 на адресу суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що при прийняті рішення відповідач діяв правомірно відповідно до діючого законодавства, оскільки права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з Законом №1058-ІV у позивача не має у зв'язку з недосягненням пенсійного віку (55 років).
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону № 1058-ІV.
Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 10.01.2025 та необхідними документами про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №046350005377 від 16.01.2025 про відмову в перерахунку пенсії, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку із недосягненням нею віку 55 років.
Позивачка, вважаючи зазначене рішення відповідача-2 протиправним та таким, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення, звернулася з цим позовом до суду.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
03 жовтня 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, рішенням № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення).
Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку про те, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не Закону № 1058-ІV.
Зі змісту наявної у матеріалах справи копії паспорта ОСОБА_1 серії № НОМЕР_1 від 27.11.2012 суд встановив, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На час звернення позивачки до відповідача-1 із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 (10.01.2025) позивачці виповнилося 54 роки.
Тому відмова відповідача-2 у переведенні позивачки з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, яка на час звернення із заявою досягла 50 років, з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом другим частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Адже відмовляючи позивачці оскаржуваним рішенням у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», відповідач-2 не врахував правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової юридичної сили з одного й того ж предмету правового регулювання, у зв'язку з чим безпідставно не віддав перевагу у застосуванні найбільш сприятливого для позивачки закону.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржуване рішення відповідача-2, яким позивачці відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які визначені у пунктах першому, третьому, п'ятому, шостому частини другої статті 2 КАС України, тому його необхідно визнати протиправним та скасувати, а першу позовну вимогу задовольнити повністю.
Щодо другої позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 10.01.2025 на пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років суд зазначає таке.
У межах розгляду цієї справи суд встановив, що станом на час звернення до пенсійного органу із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший (10.01.2025) позивачка досягла віку 54 роки (за необхідних 50 років).
Також зі змісту наявного у матеріалах справи розрахунку стажу позивачки для призначення пенсії (форма РС-право) слідує, що страховий стаж позивачки становить 31 рік 06 місяці 25 днів (за необхідних 20 років), а пільговий стаж роботи за Списком № 2 22 роки 09 місяців 04 дні (за необхідних 10 років).
Жодних зауважень стосовно обсягу страхового та пільгового стажу позивачки відповідач-2 в оскаржуваному рішенні не навів.
Отже, у спірному випадку щодо позивачки повною мірою виконуються умови, необхідні для переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ.
Тому з метою ефективного захисту порушеного права позивачки суд доходить висновку про наявність підстав для зобов'язання пенсійного органу перевести позивачку з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Щодо органу Пенсійного фонду України, якого належить зобов'язати відновити порушене право позивачки, суд зазначає таке.
У пунктах 27, 28 постанови від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23 Верховний Суд вказав: « 27. У справі, яка розглядається, суди встановили, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Волинській області, рішенням якого ОСОБА_1 з 11.01.2023 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, при обчисленні якої застосовано показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016.
28. Тож, дії зобов'язального характеру щодо проведення позивачу нарахування призначеної йому пенсії за віком згідно із Законом № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ Волинської області, у зв'язку із чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення».
У цій справі заяву позивачки про переведення з одного виду пенсії на інший за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке за результатами її розгляду прийняло спірне рішення про відмову в перерахунку пенсії.
Отже, право позивачки на переведення з одного виду пенсії на інший порушило Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з огляду на що саме цей орган Пенсійного фонду України (а не Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як уважає позивачка) належить зобов'язати відновити порушене право позивачки.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про те, що розглядувану позовну вимогу належить задовольнити частково у такий спосіб: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 , з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до заяви від 10.01.2025р., згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 968,96 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 046350005377 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.01.2025 року про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , без врахування рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 , з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до заяви від 10.01.2025р., згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко