21 липня 2025 рокуСправа №160/8049/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач-1), Державного підприємства «Інфоресурс» (далі - відповідач-2), в якій позивач просить:
-визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України по створенню алгоритму з видачі довідки передбаченої додатком 9 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560, що описаний у листі Міністерства освіти і науки України від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 та дорученні Міністерства освіти і науки України від 31 травня 2024 року № 1/34-Д-24, який перешкоджає отримати таку довідку позивачу з відміткою про НЕ порушення послідовності здобуття освіти, з урахуванням того, що він раніше здобував певний рівень освіти, та так і не отримав диплом про його здобуття, навчається зараз у послідовності визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіти», а також зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до алгоритму видачі довідок передбачених додатком 9 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. №560, направивши відповідне розпорядження оперативно-розпорядчого характеру (доручення, лист, технічне завдання тощо) на адресу Державного підприємства «Інфоресурс», який дозволить сформувати для позивача довідку передбачену додатком 9 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560, про НЕ порушення послідовності здобуття освіти особами, які здобувають освіту у послідовності визначеною частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» з урахуванням того, що він раніше здобував певний рівень освіти, та так і не отримав диплом про його здобуття;
-визнати протиправними дії Державного підприємства «Інфоресурс», які полягають у формуванні довідки передбаченої додатком 9 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р., № 560, за допомогою Єдиної державної електронної бази з питань освіти та яка реалізує механізм видачі таких довідок з відміткою про порушення послідовності здобуття освіти позивачем, як особи, яка раніше здобувала певний рівень освіти та так і не отримала диплом про його здобуття, але на момент формування довідки здобуває освіту у послідовності визначеною частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіти», а також зобов'язати внести зміни до програмних комплексів (алгоритмів), які дозволять отримати навчальним закладам, в яких навчається позивач довідки передбаченій додатком 9 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р., № 560, у якій буде зазначено про НЕ порушення послідовності (Так, не порушує) здобуття позивачем освіти, оскільки він навчається на певному рівні освіти у послідовності визначеною частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» та у зв'язку з відсутністю у нього диплому про освіту встановленого зразка, з урахуванням попереднього навчання та не отримання відповідного диплому про освіту на якому зараз навчається позивач.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є здобувачем освіти у Дніпровському фаховому коледжі будівельно-монтажних технологій та архітектури, освітній рівень: фаховий молодший бакалавр, форма здобуття освіт: денна, спеціальність: будівництво та цивільна інженерія. Після вступу до коледжу позивач звернувся до закладу освіти задля отримання довідки про нього, як про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Однак, в отриманій довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО № 615098 від 11.03.2025 зазначено, що ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, визначену статтею 10 Закону України «Про освіту». Поряд з цим, у довідці зазначена така інформація щодо документів про освіту, а саме: свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_1 , яке було видане Попаснянською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступеня Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, 18.06.2010; 2. Атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_2 , який був виданий Попаснянською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступеня Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, 12.05.2012; 3. Диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_3 , який був виданий Державним професійно-технічним навчальним закладом «Попаснянське аграрне професійно-технічне училище», 25.06.2013. Позивач звертає увагу, що в 2014 році він вже вступав до Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури задля отримання освітнього рівня молодший спеціаліст, дата початку навчання з 26.09.2014, однак 17.01.2018 був відрахований, не здобувши ступінь молодшого спеціаліста. Зважаючи, що наразі він здобуває освітній рівень фаховий молодший спеціаліст, є послідовним здобуття освіти, оскільки даний освітній рівень (фахова передвища освіта) є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». За таких обставин, у сформованій довідці вказані відомості, які не відповідають дійсним обставинам, тому просить задовольнити позовні вимоги та відновити порушене право у спосіб, що заявлений.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/8049/25; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідачем-2 у відзиві зазначено про непогодження з доводами позивача, вважає позов безпідставним з огляду на наступне. Відповідач-2 не є суб'єктом владних повноважень, тобто не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, не здійснює публічно владні управлінські функції, не надає адміністративні послуги, законами України не передбачено випадків здійснення відповідачем-2 владних повноважень. Відповідач-2 законодавчо не вповноважений владно керувати поведінкою позивача, а останній відповідно не зобов'язаний виконувати вимоги Відповідача-2. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки - є Міністерство освіти і науки України. Відповідно до підпунктів 1 та 6 пункту 1 розділу IV Положення Розпорядник ЄДЕБО вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО, та встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО. Згідно з абзацом другим пункту 2 розділу ІV Положення технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО. Враховуючи зазначене, власником ЄДЕБО є держава в особі відповідача-1, який відповідно до покладених на нього завдань забезпечує ведення та функціонування ЄДЕБО, вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО, встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО та є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО. Кабінет Міністрів України не визначав відповідача-2 адміністратором ЄДЕБО. Відповідач-1 визначив відповідача-2 технічним адміністратором ЄДЕБО. Відповідач-2 лише забезпечує функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному Відповідачем-1. Функції технічного адміністратора ЄДЕБО, передбачені в Положенні, не відносяться до владних повноважень. На виконання доручення Міністра освіти і науки України Оксена Лісового від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 та враховуючи лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9806-24 відповідач-2 здійснив технічні заходи щодо встановлення додаткового скрипта (« 17886.sql»), розробленого ПАТ «Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій» на замовлення Міністерства освіти і науки України в рамках Договору. Крім того, в ЄДЕБО не вноситься інформація щодо здобувачів освіти стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Зазначена інформація відображається у довідках про здобувача освіти, що формуються закладами освіти на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, за формою, визначеною у додатку 9 до Порядку, та підписуються уповноваженими працівниками таких закладів шляхом накладання їх кваліфікованих електронних підписів. Зазначені довідки містяться в ЄДЕБО, формуються автоматично згідно з алгоритмом, визначеним Міністерством освіти і науки України, який описано у його листі від 03.06.2024 № 1/9758-24. Враховуючи зазначене, формування та видача довідок про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку, не відноситься до компетенції Відповідачів. Вчинення зазначених дій відноситься до компетенції закладів освіти.
Позивач з відзивом відповідача-2 не погоджується, у відповіді на відзив зазначає, що у позовній заяві не піднімалось питання щодо недостовірності чи некоректності інформації, яка міститься в ЄДЕБО. Так само відсутні позовні вимоги щодо внесення змін в зазначену в реєстрі інформацію щодо освіти позивача. Дійсно, заклади освіти вносять інформацію про навчання студентів до ЄДЕБО, однак вони жодним чином не впливають на визначення послідовності чи непослідовності здобуття освіти, так як даний алгоритм був розроблений МОН України та реалізований ДП «Інфоресурс», про що також йдеться у відзиві відповідіча-2. Тому саме алгоритм визначення послідовності чи непослідовності здобуття освіти порушує права позивача, а не наявна в ЄДЕБО інформація про його освіту, так як у позовній заяві ми доводимо, що історія його навчання свідчить про те, що наразі він здобуває освіту послідовно. Тож заклад освіти тільки виконує функцію видачі цих довідок студентам, натомість відповідачі у даній справі, у тому числі й відповідач-2, відповідають за розробку алгоритму і його реалізацію відповідно, тому склад учасників справи є належним.
Відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» та з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Для заповнення інформації про здобувача освіти за денною або дуальною формою стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», визначення послідовності здобуття освіти здійснювати за таким алгоритмом: якщо в даних здобувача освіти, що містяться в ЄДЕБО, зокрема у Реєстрі документів про освіту, є діючий документ про освіту з рівнем, не нижчим ніж рівень поточного навчання, за яким формується Довідка (за таблицею послідовності рівнів, наведеною в додатку 2 до цього доручення), в полі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» зазначається «Ні, порушує», в іншому випадку здійснюється автоматична перевірка даних усіх записів про здобуття особою освіти, що містяться в ЄДЕБО, якщо наявна інформація про навчання, рівень якого не нижче рівня поточного навчання, за яким формується Довідка, у згаданому вище полі зазначається «Ні, порушує», а якщо відсутня «Так не порушує». Законом України «Про вищу освіту» вища освіта визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень ніж рівень повної загальної середньої освіти. Після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 26.09.202014 бу зарахований до Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури за освітнім ступенем молодший спеціаліст за спеціальністю «будівництво та експлуатація будівель і споруд», відраховано 16.01.2018. Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому в довідці, на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, у відповідному полі буде зазначено «Ні, порушує». Відповідачем зауважено, що не вважається порушенням послідовності здобуття освіти у разі, якщо здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти, а попереднє навчання було за таким же рівнем, що й поточне навчання.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив відповідача-1 не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом України серії НОМЕР_4 , виданого 08.11.2011 Новомосковським МВ МУ МВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач здобув базову загальну середню освіту в Попаснянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, про що 18.06.2010 йому видано свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_1 .
12.05.2012 Попаснянською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступеня Новомосковської районної ради Дніпропетровської області позивачу видано атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_2 .
25.06.2013 позивачем отримано диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_3 , виданий Державним професійно-технічним навчальним закладом «Попаснянське аграрне професійно-технічне училище».
26.09.2014 ОСОБА_1 було зараховано на 1 курс заочної форми навчання в Дніпровський фаховий коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури, спеціальність: 5.06010101 будівництво та експлуатація будівель і споруд, для здобуття освітнього рівня «молодший спеціаліст», та 31.03.2018 - відраховано з закладу.
Наказом Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури від 29.08.2024 №100 для здобуття освітнього рівня «молодший бакалавр» позивача зараховано на І курс денної форми навчання будівельного відділення на спеціальність: будівництво та цивільна інженерія, освітня програма: монтаж і обслуговування внутрішніх санітарно-технічних систем і вентиляції, дата початку та закінчення навчання: 01.09.2024 - 30.06.2027.
З метою збору документів для отримання відстрочки від призову на військову службу відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», позивачем була отримана довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
У вказаній довідці №615098, що сформована 11.03.2025, зазначено, що позивач порушує послідовність здобуття освіти відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту».
Не погодившись зі змістом довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 11.03.2025 №615098, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні в подальшому неодноразово продовжувався та на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи не скасований та не припинив свою дію).
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено про проведення загальної мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації надані продовжено іншими Указами).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).
За змістом частини першої, другої та третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частиною восьмою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Нормами статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулюються Законом України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі - Закон № 2145-VIII).
Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
За змістом частини другої та третьої статті 15 Закону № 2145-VIII професійна (професійно-технічна) освіта здобувається на основі базової або повної загальної середньої освіти. Здобуття професійної (професійно-технічної) освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям профільної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.
Рівнями професійної (професійно-технічної) освіти є: перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти.
Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2145-VIII фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.
Частиною другою статті 17 Закону № 2145-VIII визначено, що вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (далі - Закон №1556-VII) підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Згідно із частиною другою статті 5 Закону №1556-VII здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 5 цього Закону молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Положенням частини першої та другої статті 6 Закону №1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Згідно з частинами першою та другою статті 7 Закону України «Про вищу освіту» документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про вищу освіту» інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Проаналізувавши наведені норми права, суд зазначає, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, успішного виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації.
Таким чином, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що, своєю чергою, має підтверджуватись відповідним документом про освіту.
В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, позивач є студентом Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури, зарахований наказом від 29.08.2024 №100 на І курс денної форми навчання, спеціальність: будівництво та цивільна інженерія, освітня програма: монтаж і обслуговування внутрішніх санітарно-технічних систем і вентиляції, для здобуття освітнього рівня «молодший бакалавр», термін навчання: 01.09.2024 - 30.06.2027.
Відповідно до відомостей з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи, позивач 18.06.2010 отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_1 , видане Попаснянською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступеня Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, 12.05.2012 - атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_2 , виданий Попаснянською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступеня Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, 12.05.2012; 25.06.2023 - диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_3 , виданий Державним професійно-технічним навчальним закладом «Попаснянське аграрне професійно-технічне училище», та з 26.09.2014 був студентом Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури, заочна форма навчання, спеціальність: 5.06010101 будівництво та експлуатація будівель і споруд, освітній рівень «молодший спеціаліст», однак 31.03.2018 відрахований, так і не здобувши ступінь молодшого спеціаліста.
Згідно з довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №615098 від 11.03.2025, в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою стаття 10 Закону України «Про освіту», зазначено - «Ні, порушує».
Відповідачем-1 у відзиві на обґрунтування встановленого порушення зазначено, що після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного - рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача-1.
Визначальним за змістом пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII є те, що призову не підлягають здобувачі освіти, які здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти. Тобто для мети визначення послідовності береться до уваги саме вже здобутий раніше рівень освіти.
Іншого закон не передбачає.
Відтак, доводи відповідача-1 про те, що позивач знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності, які вже формував, не впливають на зміст правовідносин та їх правове регулювання, оскільки, як зазначалось, закон чітко вказує на раніше вже здобутий рівень освіти, а не той, що був в процесі здобуття, але не завершився.
Аналіз наведених норм права свідчить, що освітній ступінь молодшого бакалавра присуджується лише в результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, за наслідком чого здобувачу такої освіти видається відповідний документ, який підтверджує здобуття такого рівня вищої освіти.
Отже, обов'язковим є завершеність певного етапу освіти та отримання відповідного документа про освіту.
Водночас, у спірних правовідносинах доказів завершення позивачем навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший бакалавр», успішного виконання відповідної освітньої програми, проходження атестації та отримання диплома молодшого бакалавра відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.
Відрахування з 17.01.2018 із складу здобувачів освіти Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури означає, що позивачем не було завершено початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти.
Отже, вступ позивача у 2024 році до Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури для здобуття освітнього ступеню молодший бакалавр відповідає вимогам та послідовності здобуття освіти, визначеним частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Щодо посилань відповідача-1 на лист Міністерства освіти і науки України № 1/9758-24 від 03.06.2024, суд звертає увагу, що з наведених положень Законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту» слідує, що єдиним документом, який підтверджує здобутий особою рівень вищої освіти, є саме документ про вищу освіту. Водночас листи міністерств є службовою кореспонденцією, вони не є нормативно-правовими актами, носять лише роз'яснювальний характер, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №440/170/20.
Таким чином, зазначення у довідці від 11.03.2025 №615098 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 , що поточне здобуття освіти порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», не відповідає фактичним обставинам.
Щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про освіту» у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система Єдина державна електронна база з питань освіти.
Згідно з частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про освіту» держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 74 Закону України «Про освіту» положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 5 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, що затверджене МОН України від 08.06.2018 № 620, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб'єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО. Інформація вноситься в ЄДЕБО українською мовою, а у випадках, визначених законодавством,- також іноземною мовою.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти розпорядник ЄДЕБО: 1) вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; 2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством; 3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; 4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо: ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб'єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб'єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо-професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст», а також освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти); іншу інформацію, визначену законодавством; 5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису; 6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО; 7) визначає: перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб'єктам; вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов'язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.
Отже, в силу норм чинного законодавства, саме Міністерство освіти і науки України є відповідальною особою за організаційне забезпечення ЄДЕБО та встановлення вимог апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.
За змістом положення частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача-1 щодо внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, про порушення позивачем черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», тому з метою відновлення порушеного права слід зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо порушення позивачем черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує», оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це є необхідним для ефективного його захисту.
Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України «по створенню алгоритму з видачі довідки передбаченої додатком 9 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560, що описаний у листі Міністерства освіти і науки України від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 та дорученні Міністерства освіти і науки України від 31 травня 2024 року № 1/34-Д-24, який перешкоджає отримати таку довідку позивачу з відміткою про НЕ порушення послідовності здобуття освіти» - не підлягають задоволенню, оскільки не є належним способом захисту у спірних правовідносинах.
Визначений судом спосіб захисту є належним і достатнім для відновлення порушених прав позивача.
Позовні вимоги до відповідача-2 також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено порушення прав позивача саме відповідачем-2.
При вирішенні спору суд зобов'язаний надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.
Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.05.2024 у справі №160/14647/22.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного способу захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем-1 не доведено правомірності своїх дії у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на часткове задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду із цим позовом, підлягають стягненню з відповідача-1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача в сумі 968,96грн., оскільки саме протиправними діями відповідача-1 у спірних правовідносинах порушено права та інтереси позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 10), Державного підприємство «Інформресурс» (код ЄДРПОУ 37533381, місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. О. Довженка, 3) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 10) щодо внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, про порушення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту».
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 10) внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо порушення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова