21 липня 2025 рокуСправа №640/21937/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії,-
15.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Київській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Кіровської сільської ради Бориспільського району Київської області, викладену у наказі № 10-11827/15-20-сг від 14.08.2020;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати дозвіл ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Кіровської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до положень абзаців другого-четвертого пункту 2 розділу ІІ Закону № 2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2825 «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/21937/20.
17.02.2025 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/21937/20.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025 адміністративна справа передана судді Ремез К.І. для розгляду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що жодної законодавчо мотивованої підстави з наведених у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України в оскаржуваному наказі не наведено. При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду та у яких частинах відповідачем не надано.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
16.10.2020 від представника відповідача суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області має повноваження лише щодо розпорядження категорією земель «землі сільськогосподарського призначення», у силу ст. 122 Земельного кодексу України у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин. У той же час, за твердженням представника відповідача, землі, межі яких окреслені у графічному матеріалі, доданому до звернення ОСОБА_1 , розташовані у межах кадастрового кварталу 322884400:06:002 та належить до земель водного фонду та державної форми власності.
18.11.2020 від позивача до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла відповідь на відзив, в якій останньою додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.
27.11.2020 від представника відповідача до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшли заперечення в яких представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
26.02.2025 від представника відповідача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення в яких відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
03.03.2025 від представника відповідача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
17.03.2025 від позивача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення в яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Суддя Ремез К.І. перебувала у відпустці з 15.04.2025 по 16.04.2025, з 21.04.2025 по 23.05.2025, з 27.05.2025 по 13.06.2025, з 17.06.2025 по 24.06.2025.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , 02.06.2020 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Бажана земельна ділянка орієнтовною площею 2 гектари призначалася для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території Кіровської сільської ради Бориспільського району, поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 3220884400:06:002:0001.
За результатами розгляду цієї заяви, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 14.08.2020 було прийнято наказ №10-11827/15-20-сг. Цим наказом Позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки. Підставою для відмови, як зазначено в наказі, стало те, що "бажана до відведення земельна ділянка відноситься до земель водного фонду". Наказ було надіслано позивачу без супровідного листа.
Позивач вважає вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає наступне.
Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, нормативно-правових актів, містобудівної документації та схем землеустрою, затверджених у встановленому порядку. Позивач стверджує, що належність ділянки до земель водного фонду не є підставою, вичерпний перелік яких визначено статтею 118 ЗК України.
Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що вказана земельна ділянка дійсно належить до земель водного фонду та в яких частинах. Також не надано доказів проведення візуального обстеження земельної ділянки та його висновків.
Спірний наказ було винесено 14.08.2020, тоді як заява позивача надійшла 05.06.2020, що свідчить про порушення місячного строку розгляду клопотання, встановленого частиною 7 статті 118 ЗКУ.
Позивач звертався до Державного агентства водних ресурсів України із запитом щодо підтвердження віднесення бажаної ділянки до земель водного фонду. У відповіді від 08.12.2020, Державне агентство повідомило, що цільове призначення "для ведення особистого селянського господарства" не належить до земель водного фонду, чим, на думку позивача, підтверджено хибність висновку відповідача.
Позивач наголошує, що повноваження відповідача щодо надання або відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою не є дискреційними, оскільки закон чітко визначає умови для відмови. У разі відсутності таких умов, Відповідач зобов'язаний надати дозвіл. Відтак, зобов'язання судом Відповідача вчинити певні дії є належним та ефективним способом захисту порушеного права.
Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч. 11 ст. 118 Земельного кодексу України).
Приписами ч.ч. 1-8 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У силу ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України).
Як було зазначено вище, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Кіровської сільської ради Бориспільського району, орієнтовний розмір земельної ділянки 2.0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, слугувало те, що бажана до відведення земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.
На підтвердження викладеного представником відповідача надано суду копію інформації щодо земельної ділянки, яка розташована у межах 3220884400:06:002, що надається Державним кадастровим реєстратором і територіальним органом нижчого рівня територіальному органу, згідно з якою спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду. Протилежного з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається.
Крім того, у силу ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), розгляд питання щодо передачі земель державної власності для ведення водного господарства покладено на районні державні адміністрації, а не на відповідача.
Як наслідок, вказує, що оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 14.08.2020 №10-12138/15-20-сг прийнято правомірно та у межах наданих відповідачем повноважень.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.
Керуючись ст. 12, 72-77, 139, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез