21 липня 2025 рокуСправа №160/14561/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
20.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними, щодо відмови в здійснені перерахунку та виплати пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру у розмірі 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, починаючи з 01.04.2025 в розмірі не меншому ніж 29 113.29 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимального розміру у розмірі 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, починаючи з 01.04.2025 у розмірі не меншому ніж 29 113,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років. Зазначає, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснило перерахунок розміру пенсії позивача з 01.04.2025, нарахувало індексацію в розмірі 1500 грн, при цьому зі змісту перерахунку підсумок пенсії з 01.03.2025 складає 29 113,29 грн, з урахуванням максимального розміру, розмір пенсійної виплати становить 23610 грн. Вважає, що дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром є протиправними та такими, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 22.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав; ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена на електронну адресу відповідача 22.05.2025р., що підтверджується звітом.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Виконуючи судове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 у справі №160/18709/24 відповідач з 01.03.2025 р. здійснив перерахунок пенсії позивачу, унаслідок чого підсумок з надбавками становив 29 113,29 грн, з урахуванням максимального розміру, до виплати підлягала пенсія у розмірі 23 610,00 грн.
На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» ГУ ПФУ в Дніпропетровській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 та нарахувало індексацію грошового забезпечення. При цьому, з 01.03.2025 підсумок пенсії позивача становив 29 113,29 грн, а виплата пенсії здійснюється з урахуванням максимального розміру та понижуючих коефіцієнтів у сумі 23610,00 грн.
15.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою (запитом на інформацію) щодо здійснення нарахування та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.
Листом від 01.05.2025року №20309-15270/Д-01/8-0400/25 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивачу, що розмір пенсійної виплати, обрахованої на виконання рішення суду в сумі грн, перерахованої відповідно до постанови №1 в розмірі 29 113,29 грн, що перевищує визначений ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) перегляду не підлягає.
Спірні правовідносини між сторонами справи виникли у зв'язку з обмеженням проіндексованої пенсії максимальним розміром.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Тобто суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стосовно правомірності обмеження пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, максимальним розміром суд зазначає таке.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Обмеження граничного розміру пенсії військовослужбовцям введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі Закон №3668-VI), пп. 8 п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого внесено зміни у ч. 5 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, а саме встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність
Крім того, п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI регламентовано, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Частину 7 ст. 43 Закону №2262-XII Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (чинним з 01.01.2016 по 20.12.2016) доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн». Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Законом України від 12.04.2016 №1080-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» ст. 43 Закону № 2262-ХІІ після частини третьої доповнено двома новими частинами, внаслідок чого відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам із числа військовослужбовців п'ята частина стала сьомою.
Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ч. 7 ст. 43 слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262-ХІІ зі змінами, а саме: ч. 7 ст. 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно з п. 2 резолютивної частини вказаного рішення положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Ухвалюючи рішення та визнаючи такими, що не відповідає ст. 17 Конституції України, положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи ч. 5 ст. 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
За змістом п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 №15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів. Це виключає можливість органу державної влади, у тому числі парламенту, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб відтворювати положення правових актів, визнаних Конституційним Судом України неконституційними, крім випадків, коли положення Конституції України, через невідповідність яким певний акт (його окремі положення) було визнано неконституційним, у подальшому змінені в порядку, передбаченому розділом XIII Основного Закону України.
Конституційний Суд України у п. 7 рішення №4-рп/2016 від 08.06.2016 сформував позицію, згідно з якою закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічної редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
З огляду на те, що положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII втратило чинність з 20.12.2016, тому внесені Законом №1774-VIII до ч. 7 зазначеної статті зміни є нереалізованими, оскільки така норма в нормативно-правовому акті відсутня. Крім цього, зазначені зміни по своїй суті є повторним запровадженням правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, а тому ці зміни не створюють правових підстав для обмеження пенсії максимальним розміром.
Системний аналіз законодавчих приписів з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 дає підстави для висновку, що з 20.12.2016 ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, втратила чинність та не підлягає застосуванню у спірних відносинах. Внесені Законом від 06.12.2016 №1774-VIII зміни до ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий правовий висновок релевантний правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що на сьогодні відсутнє нормативне регулювання відносин стосовно обмеження розміру пенсії особам, яким вона призначена відповідно до положень Закону №2262-XII, тому виплата пенсії військовослужбовцям повинна здійснюватися без обмеження максимальним розміром.
Аналогічна правова позиція неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 30.08.2022 у справі №440/994/20 та від 18.07.2024 у справі №300/2531/21, які суд враховує в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Як з'ясовано судом, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у ст. 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI
Тобто положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII дублюють зміст ч. 1 ст. 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ) та прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
На момент ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано неконституційними положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, приписи Закону №3668-VІ змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами однакової юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України. Відтак, норми Закону №2262-ХІІ підлягають пріоритетному застосуванню для врегулювання спірних правовідносин в частині визначення максимального розміру пенсій військовослужбовців. З цих же міркувань приписи Закону №3668-VI в частині відповідних обмежень пенсій військовослужбовців не підлягають застосуванню.
Зважаючи на викладене, суд уважає, що обмеження пенсії військовослужбовців (інших осіб) максимальним розміром на підставі норм Закону №3668-VI є неправомірним, оскільки цей закон є загальним, водночас спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає порядок, умови та норми пенсійного забезпечення військовослужбовців, є Закон №2262-XII, у якому норми щодо обмеження пенсії максимальним розміром відсутні, позаяк визнані неконституційними
Зазначене свідчить, що призначена позивачеві відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсія не підлягає обмеженню максимальним розміром, а застосовані відповідачем обмеження порушують суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України.
Крім того, суд звертає увагу, що право позивача про здійснення виплати пенсії без обмеження максимальним розміром вже встановлювалося неодноразово в судових рішеннях, зокрема у рішеннях Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №380/5929/22, від 15.03.2023 у справі №380/17997/22, від 17.05.2023 у справі №380\6970\23 від 05.01.2024 №380/19732/23, від 05.06.2024 у справі №380/5939/24.
Тобто, відповідач протиправно обмежив пенсійне забезпечення позивача максимальним розміром з моменту здійснення його перерахунку.
Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 640/9677/20.
Відтак, поведінка відповідача щодо невиплати позивачу проіндексованої пенсії за 2025 рік порушує його право на отримання пенсії у визначеному чинним пенсійним законодавством розмірі та нівелює таку конституційну гарантію як право на соціальний захист, передбачене ст. 46 Конституції України.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1211,20 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. . 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26,м. Дніпро,Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49094, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними, щодо відмови в здійснені перерахунку та виплати пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру у розмірі 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, починаючи з 01.04.2025 в розмірі не меншому ніж 29 113.29 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимального розміру у розмірі 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, починаючи з 01.04.2025 у розмірі не меншому ніж 29 113,29 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати за подачу позову до суду у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін