21 червня 2024 рокуСправа №160/5622/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
28.02.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка відправлена засобами поштового зв'язку 28.12.2023 року, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №Ф-6213-50/67У від 03.02.2021 року.
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області Висновок про повернення ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області суми надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 42 452,66 грн.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача вказав таке. 17.09.2007 року позивач була зареєстрована як ФОП на загальній системі оподаткування. Однак, підприємницькою діяльністю вона жодного дня не займалася, що підтверджується зокрема зазначенням в єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видів діяльності за КВЕД 2005. 02.02.2015 року позивач була працевлаштована до приватного закладу освіти «Баіт Лебанім» для єврейських дітей та молоді на посаду вихователя. Рішенням суду по справі №160/15178/21 було скасовано податкові вимоги №Ф-6213-50/67У від 21.05.2019 року та №Ф-6213-50/67У від 17.02.2020 року. Проте у грудні 2023 року рахунки позивача були знову арештовані. Звернувшись до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з адвокатським запитом, 11.01.2024 року було отримано відповідь та копію податкової вимоги №Ф-6213-50/67У від 03.02.2021 року. Тобто, не дивлячись на те, що рішенням суду було визнано незаконним нарахування ЄСВ ОСОБА_1 , внесено зміни до чинного законодавства щодо неприпустимості нарахування ЄСВ так званим «сплячим ФОПам», - контролюючий орган продовжив нарахування заборгованості та пред'явив нову податкову вимогу до виконавчої служби. У задоволені скарги на податкову вимогу було відмовлено. Рішення про відмову у задоволені скарги отримано позивачем 23.02.2024 року. Позивач не погоджується зі спірною податковою вимогою від 03.02.2021 року, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, так як позивач була найманим працівником, тобто застрахованою особою, за яку єдиний внесок сплачує її роботодавець.
Водночас у позовні вказано, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/15178/21 від 19.11.2021 року визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.05.2019 року №Ф-6213-50/67У (21030,90 грн). та від 17.02.2020 року №Ф-6213-50/67У (8262,54 грн). Не погодившись з таким рішенням суду ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Третього апеляційного адміністративного суду. Ухвалою суду від 05.12.2022 року було відмовлено в клопотанні на поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття провадження. Крім того, з метою розблокування рахунків позивач була вимушена сплатити за ВП по оскаржуваній податковій вимозі. Таким чином, ОСОБА_1 надмірно сплатила до державного бюджету кошти в розмірі 42 452,66 грн. Позивач звернулася до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених грошових коштів, однак отримала відмову.
Ухвалою від 04.03.2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 25.03.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 КАС України.
19.06.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог. За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України ФОП ОСОБА_1 перебувала на обліку в ГУ ДПС (Правобережна ДПІ, Новокодацький район м. Дніпра) з 18.09.2007 року по 26.08.2021 року та обліковувалася на загальній системі оподаткування. 26.08.2021 року позивачем було внесено запис до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою. З 26.08.2021 року перебуває в 11 стані - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 позивач з 01.01.2011 року по 26.08.2021 року була платником єдиного внеску. Так, в ІКП по коду бюджетної класифікації 71040000 ФОП ОСОБА_1 згідно з алгоритмом відображення сум квартальних нарахувань з єдиного внеску в автоматичному режимі нараховано зобов'язань на загальну суму 37788,74 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року по справі №160/15178/21 не передбачено виключення нарахувань єдиного внеску в ІКП платника, у ГУ ДПС відсутні законодавчі підстави для коригування заборгованості зі сплати єдиного внеску. Станом на 31.01.2021 року по ФОП обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску у сумі у сумі 37788,74 грн у зв'язку з чим ГУ ДПС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.02.2021 року №Ф-6213-50/67 надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який отримано позивачем особисто 19.05.2021 року. На момент формування узгодженої вимоги органом ДВС у межах ВП №60790512 та №62828400 були стягнуті кошти 08.09.2021 року на загальну суму 29 293,44 грн (21030,90 грн + 8262,54 грн). У зв'язку з несплатою заборгованості та на виконання п. 5 розділу VI Інструкції №449, після процедури узгодження, ГУ ДПС по ФОП сформовано узгоджену вимогу від 03.02.2021 року №Ф-6213-50/67У на залишок суми боргу, а саме на суму 8495,30 грн та передано її на примусове виконання до органу ДВС. 19.01.2024 року позивач сплатила 2042,19 грн, а 23.01.2024 року - 6452,84 грн. Станом на 07.06.2024 року ВП за вимогою від 03.02.2021 року №Ф-6213-50/67У на суму 8495,30 грн завершено. 01.02.2024 року ГУ ДПС проведено операцію щодо зменшення щоквартальних нарахувань на суму 37788,74 грн по єдиному внеску в ІКП позивача. Станом на 07.06.2024 року в ІКП по коду бюджетної класифікації 71040000 позивача обліковується переплата у сумі 37788,47 грн.
У зв'язку з тим, що ГУ ДПС 01.02.2024 року проведено операцію щодо зменшення щоквартальних нарахувань на суму 37788,74 грн, то у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд має закрити провадження по справі.
Щодо повернення надмірно сплачених коштів. У відповідь на заяву представника позивача відповідач у листі від 02.02.2024 року повідомив про необхідність подання заяви про повернення коштів з рахунків 3556 до територіального органу ДПС за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених коштів, за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку №417. Тож, заява про повернення надмірно сплаченого єдиного внеску на суму 29293,44 грн залишена без розгляду, оскільки вона подана не за встановленою формою. Також, відповідач зауважив, що позивач має право звернутися до ГУ ДПС із заявою щодо повернення надмірно сплаченого єдиного внеску на суму 37788,74 грн за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку №417, оскільки станом на 10.06.2024 року в ІКП по КБК 71040000 позивача обліковується переплата в сумі 37788,74 грн.
Щодо повернення суми у розмірі 4663,92 грн запропоновано позивачу звернутись до Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра ПМУ МЮ (м. Одеса) із заявою про повернення коштів у сумі 4663,92 грн.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
З 17.09.2007 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, номер запису: 22240000000048347.
21.05.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6213-50/67У зі сплати єдиного внеску станом на 15.11.2019 року на суму 21030,90 грн.
17.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6213-50/67У зі сплати єдиного внеску станом на 13.07.2020 року на суму 8262,54 грн.
03.02.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6213-50/67У зі сплати єдиного внеску станом на 16.12.2021 року на суму 8495,30 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року по справі №160/15178/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.05.2019 року №Ф-6213-50/67У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 21030,90 грн., винесену відносно ОСОБА_1 .
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.02.2020 року №Ф-6213-50/67У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 8262,54 грн., винесену відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року в адміністративній справі №160/15178/21 - повернуто заявнику.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2022 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.
Цією ж ухвалою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 в адміністративній справі №160/15178/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).
Відповідач листом №1336/6/04-36-13-05-10 від 11.01.2024 року надав відповідь на заяву адвоката позивача, В.О. Фурман, від 04.01.2024 року. Так, відповідач зазначив, що станом на 30.04.2019 року по ФОП ОСОБА_1 обліковувалась по єдиному соціальному внеску на суму 21030,90 грн, у зв'язку з чим ГУ ДПС сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-6213-50/67. У подальшому, після процедури узгодження, сформовано податкову вимогу №Ф-6213-50/67У віл 21.05.2019 року та передано її на примусове виконання до Другого правобережного відділу ДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра. Станом на 30.01.2020 року сума заборгованості по ЄСВ зросла та складала 29293,44 грн. Керуючись п. 3 розділу VI Інструкції №449 ГУ ДПС сформовано та направлено на адресу позивача вимогу №Ф-6213-50/67 від 17.02.2020 року на суму 29293,44 грн. На момент формування узгодженої вимоги в Новокадацькому відділі ДВС перебувало на виконання ВП на суму 21030,9 грн. У зв'язку з чим, відповідно до п. 7 розділу VI Інструкції №449 узгоджену вимогу від 17.02.2020 року №Ф-6213-50/67У сформовано на різницю заборгованості, а саме: на суму 8262,54 грн та направлено до органу ДВС. Станом на 31.01.2021 року по ФОП обліковувалась заборгованість по ЄСВ у сумі 37788,74 грн, у зв'язку з чим сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.02.2021 року №Ф-6213-50/67У та надіслано платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який отримано особисто 19.05.2021 року. На момент формування узгодженої вимоги виконавчі провадження на суму 21030,9 грн за вимогою від 21.05.2019 року №Ф-6213-50/67У та 8262,54 грн за вимогою від 17.02.2020 року №Ф-6213-50/67У були завершені на підставі стягнень у межах ВП. У зв'язку з несплатою заборгованості та на виконання п. 5 розділу VI Інструкції №449, після процедури узгодження, ГУ ДПС по платнику сформовано узгоджену вимогу від 03.02.2021 року №Ф-6213-50/67У на різницю, а саме: 8495,30 грн та передано її на примусове виконання до органу ДВС. Станом на 30.01.2024 року згідно з даними ІКП по ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ (71040000) на суму 8495,30 грн.
17.01.2024 року представником позивача було подано заяву про повернення надмірно сплачених коштів до бюджету у сумі 29293,44 грн.
Листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області №7875/6/04-36-24-11-14 від 02.02.2024 року розглянуто заяву адвоката Фурман В.О. від 17.01.2024 року щодо повернення надмірно сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 29293,44 грн. ГУ ДПС залишило заяву без розгляду, так як вона подана не за встановленою формою.
ДПС України листом №2904/6/99-00-06-02-01-06 від 06.02.2024 року оформила рішенням про розгляд скарги ОСОБА_2 в інтересах фізичної особи ОСОБА_1 від 17.01.2024 року (вх.№1544/6 від 18.01.2024 року) щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.02.2021 року №Ф-6213-50/67У. Окрім іншого, у листі зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 року по справі №160/15178/21 не зобов'язано відповідача вчинити певні дії щодо коригування ІКП.
Позивач, вважаючи спірну податкову протиправною, а також, вважаючи, що наявні підстави для зобов'язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області підготувати та подати до ГУ Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області Висновок про повернення ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області суми надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 42 452,66 грн, звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону №2464, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
За змістом статті 2 Закону №2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464, з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, у тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
В іншому випадку, якщо особа є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Таким чином, інше тлумачення норм Закону №2464-VІ щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Отже, для вірного визначення статусу фізичної особи, яка зареєстрована підприємцем і при цьому виконує найману працю, як працівник за якого сплачує ЄСВ саме роботодавець необхідно перевірити обставини щодо:
- наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця;
- здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок;
- нарахування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року по справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 19.11.2021 року по справі №160/15178/21, скасовуючи податкові вимоги від 21.05.2019 року №Ф-6213-50/67У (21030,90 грн.) та від 17.02.2020 року №Ф-6213-50/67У (8262,54 грн), встановив, що ОСОБА_1 з 01.01.2012 року по дату ухвалення рішення у справі перебуває у трудових відносинах як найманий працівник та за нього роботодавцем сплачувався єдиний внесок, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не було надано доказів здійснення позивачкою підприємницької діяльності, у цей період, суд зробив висновок про неправомірність нарахування відповідачем єдиного внеску на соціальне страхування згідно оскаржуваної вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено з матеріалів справи з відзиву та листів відповідача, станом на 31.01.2021 року по ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість по ЄСВ у сумі 37788,74 грн у зв'язку з чим ГУ ДПС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.02.2021 року №Ф-6213-50/67 надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який отримано позивачем особисто 19.05.2021 року. На момент формування узгодженої вимоги органом ДВС у межах ВП №60790512 та №62828400 були стягнуті кошти 08.09.2021 року на загальну суму 29 293,44 грн (21030,90 грн + 8262,54 грн). У зв'язку з несплатою заборгованості та на виконання п. 5 розділу VI Інструкції №449, після процедури узгодження, ГУ ДПС по ФОП сформовано узгоджену вимогу від 03.02.2021 року №Ф-6213-50/67У на залишок суми боргу, а саме на суму 8495,30 грн та передано її на примусове виконання до органу ДВС. 19.01.2024 року позивач сплатила 2042,19 грн, а 23.01.2024 року - 6452,84 грн. Станом на 07.06.2024 року ВП за вимогою від 03.02.2021 року №Ф-6213-50/67У на суму 8495,30 грн завершено. 01.02.2024 року ГУ ДПС проведено операцію щодо зменшення щоквартальних нарахувань на суму 37788,74 грн по єдиному внеску в ІКП позивача. Станом на 07.06.2024 року в ІКП по коду бюджетної класифікації 71040000 позивача обліковується переплата у сумі 37788,47 грн.
Таким чином, податкова вимога №Ф-6213-50/67У від 03.02.2021 року на суму 8495,30 грн була сформована на залишок нестягнутої суми за податковими вимогами 21.05.2019 року №Ф-6213-50/67У (21030,90 грн.) та від 17.02.2020 року №Ф-6213-50/67У (8262,54 грн), які були скасовані рішенням суду від 19.11.2021 року по справі №16015178/21.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необгрунтованість №Ф-6213-50/67У від 03.02.2021 року на суму 8495,30 грн, а тому така вимога підлягаю визнанню протиправною та скасуванню.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що у зв'язку з тим, що ГУ ДПС 01.02.2024 року проведено операцію щодо зменшення щоквартальних нарахувань на суму 37788,74 грн, то у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд має закрити провадження по справі. Суд зазначає про відсутність підстав для закриття провадження по справі, так як предметом позову є оскарження податкової вимоги, а не зменшення нарахування в ІКП позивача.
Стосовно зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області Висновок про повернення ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області суми надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 42 452,66 грн.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) у частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) у частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з ч. 13 ст. 9 Закону №2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 9, 11 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 22 Порядку функціонування єдиного рахунка та виконання норм статті 35-1 Податкового кодексу України центральними органами виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №321, розроблено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 23.07.2021 року №417 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.09.2021 року за № 1185/36807 (далі - Порядок №417).
Порядок №417 визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску, в тому числі тих, які сплачені через єдиний рахунок (п. 2).
Відповідно до п. 3 Порядку №417 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
надміру сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані на належний рахунок 3556 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону);
помилково сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані не на належний рахунок 3556 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника;
рахунок 3556 - відповідний небюджетний рахунок за субрахунком 3556 «Рахунки для зарахування єдиного соціального внеску», відкритий в Державній казначейській службі України.
Згідно з п. 5 Порядку №417 повернення коштів здійснюється у випадках:
1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556;
2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій не на належний рахунок 3556;
3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на бюджетний рахунок за надходженнями;
4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Кодексом та іншими законами, на рахунок 3556;
5) виявлення технічної та/або методологічної помилки за сумами, які були зараховані на рахунок 3556 з єдиного рахунку.
Пунктом 6 Порядку №417 визначено, що повернення здійснюється на підставі заяви Платника про повернення коштів.
У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - Заява) подається до територіального органу ДПС за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених коштів, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
Повернення єдиного внеску у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, здійснюється відповідно до вимог статті 43 Кодексу.
Заява може бути подана платником до територіального органу ДПС в електронній формі через електронний кабінет та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.
До заяви платник обов'язково додає копію розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3556 (до заяви в електронній формі - електронну копію зазначеного документа). Копія цього документа завіряється платником особисто.
У разі надходження заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати надходження до територіального органу ДПС заяви проводить перевірку наданої платником інформації та формує висновок про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку або приймає рішення про відмову у задоволенні заяви (пункт 9 Порядку №417).
Відповідно до пункту 10 Порядку №417 заява залишається без задоволення у таких випадках:
- невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;
- недостовірність викладеної у заяві інформації;
- подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;
- наявність у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій; ненадання документа, що додається до Заяви згідно з пунктом 6 цього Порядку.
Згідно з пунктом 11 Порядку №417, у разі відмови в задоволенні заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, надає платнику повідомлення з відмовою у поверненні коштів за підписом керівника цього підрозділу із зазначенням причин такої відмови.
Пунктом 12 Порядку №417 визначено, що у разі якщо за результатами розгляду заяви встановлено правомірність повернення коштів самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, вносить до журналу відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів, формує та реєструє в журналі висновок.
На кожний сформований висновок накладається кваліфікований електронний підпис керівника структурного підрозділу, що сформував висновок.
Сформований висновок з накладеним кваліфікованим електронним підписом самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, засобами інформаційно-телекомунікаційної системи діловодства надсилає до самостійного структурного підрозділу територіального органу ДПС, на який покладено функцію ведення бухгалтерського обліку. Усі реквізити висновку, в тому числі кваліфікований електронний підпис, посада, власне ім'я та прізвище керівника самостійного структурного підрозділу територіального органу ДПС, який підписав Висновок, мають бути візуалізовані.
У разі відсутності технічної можливості сформувати та підписати висновок засобами інформаційно-телекомунікаційної системи податкових органів, самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, формує такий висновок у паперовій формі, підписує його та разом із супровідним листом надає структурному підрозділу територіального органу ДПС, на який покладено функцію ведення бухгалтерського обліку.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 26 Закону № 2464-VI суми коштів, безпідставно стягнені податковими органами з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню з рахунків податкового органу в триденний строк з дня прийняття рішення податковими органами або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Так, 17.01.2024 року представником позивача було подано заяву про повернення надмірно сплачених коштів до бюджету у сумі 29293,44 грн.
Листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області №7875/6/04-36-24-11-14 від 02.02.2024 року розглянуто заяву адвоката Фурман В.О. від 17.01.2024 року щодо повернення надмірно сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 29293,44 грн. ГУ ДПС залишило заяву без розгляду, так як вона подана не за встановленою формою.
Звернення представника позивача із заявою від 17.01.2024 року довільної форми до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а не із заявою про повернення безпідставно стягнутих коштів, є недотриманням вимог, що визначені у додатку 1 до Порядку №417, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Таким чином, слід зробити висновок, що позивач звернувся із неналежно оформленою заявою про повернення надмірно або помилково сплачених сум єдиного внеску, яка розглянута та залишена без розгляду відповідачем правомірно. Рішення про відмову у задоволенні заяви про повернення надмірно або помилково сплачених сум єдиного внеску не приймалось.
При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що позивач має право звернутися до ГУ ДПС із заявою щодо повернення надмірно сплаченого єдиного внеску на суму 37788,74 грн за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку №417, оскільки станом на 10.06.2024 року в ІКП по КБК 71040000 позивача обліковується переплата в сумі 37788,74 грн.
Разом з тим, відповідно до п. 6 Порядку №417 до Заяви Платник обов'язково додає копію розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3556 (до Заяви в електронній формі - електронну копію зазначеного документа). Копія цього документа завіряється Платником особисто.
Судом встановлено, що представником позивача до заяви від 17.01.2024 року не надано копії розрахункових документів, що підтверджують сплату до бюджету коштів у сумі 42452,66 грн.
За приписами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №Ф-6213-50/67У від 03.02.2021 року на суму 8495,30 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко