19 серпня 2024 рокуСправа №160/15555/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
14.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частин НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати солдату ОСОБА_1 щомісячних сум окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, додаткової винагороди 20100 грн за період з 01.01.2024 року по 14.06.2024 року перебування у розпорядженні командира - з урахуванням сплачених сум.
- зобов'язати військову частина НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату солдату ОСОБА_1 щомісячних сум окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, додаткової винагороди 20100 грн за період з 01.01.2024 року по 14.06.2024 року перебування у розпорядженні командира - з урахуванням сплачених сум.
Ухвалою від 19.06.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
24.06.2024 року до суду надійшла заява від позивача про уточнення позовних вимог, а саме:
- визнати протиправною бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 - ненарахування та не виплату солдату ОСОБА_1 помісячних сум окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, додаткової винагороди 20 100 гри. - за період з 01.01.2024 року по 29.01.2024 року та з 09.02.2024 року по 22.06.2024 року перебування у розпорядженні командира, - з урахуванням сплачених сум.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату солдату ОСОБА_1 помісячних сум окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, додаткової винагороди 20 100 гри. - за період з 01.01.2024 року по 29.01.2024 року та з 09.02.2024 року по 22.06.2024 року перебування розпорядженні командира, - з урахуванням сплачених сум.
- визнати протиправною бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 - не нарахування та не виплату солдату ОСОБА_1 суми додаткової винагороди із розрахунку 100 тис. грн. - пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 30.01.2024 року по 08.02.2024 року включно.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату солдату ОСОБА_1 суми додаткової винагороди із розрахунку 100 тис. грн. - пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 30.01.2024 року по 08.02.2024 року
- вийти за межі позовних вимог, визначених п. п. 1,2 позову.
- стягнути із Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказав таке. 13.02.2024 року позивач звернувся із рапортом до відповідача щодо перевірки інформації про нарахування та виплату йому грошового забезпечення за останньою займаною посадою протягом 2 місяців перебування у розпорядженні командира, а також щодо окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди у розмірі 20100 грн після перебування у розпорядженні понад 2 місяці і до закінчення перебування у розпорядженні. Проте станом на момент звернення до суду з даним позовом, відповідач не надав відповідь на означений рапорт. Відповідачем не було здійснено нарахування за період з 01.01.2024 року та не було помісячно виплачено на картковий рахунок позивача грошових сум у передбаченому постановою КМУ №1001 від 15.09.2023 року обсязі - окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди у розмірі 20100 грн.
Також, у заяві від 24.06.2024 року позивач вказав, що факт отримання позивачем поранення підтверджено Довідкою про обставини поранення, а перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 30.01.2024 року по 08.02.2024 року підтверджено випискою КНП «Криворізька міська лікарня №3» КМР м. Кривий Ріг, проте додаткова винагорода, збільшена до 100000 грн, позивачу за вказаний період не нараховувалась та не виплачувалась.
Ухвалою від 15.07.2024 року прийнято до розгляду уточнення позовних вимог від 24.06.2024 року у справі №160/15555/24.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Дослідивши Довідку №3080 від 10.05.2023 року про обставини трави, яка видана в/ч НОМЕР_1 , судом встановлено, що ОСОБА_1 17.04.2023 року одержав травму (поранення).
Діагноз: мінно-вибухова травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин тіла, кінцівок. Акуботравма.
За обставин: 17.04.2023 року під час ведення бойових дій внаслідок ворожого артилерійського обстрілу в районі міста Бахмут Донецької області отримав травму (поранення) при проходженні військової служби, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби та захистом Батьківщини, в районі проведення бойових дій на території Донецької області, не перебуваючи в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Довідкою в/ч НОМЕР_1 №3536 від 11.07.2023 року підтверджено, що позивач з 22.03.2022 року по 21.11.2022 року, з 27.11.2022 року по 06.12.2022 року, з 06.12.2022 року по 06.01.2023 року, з 17.01.2023 року по 23.01.2023 року, з 23.03.2023 року по 17.04.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією рф проти України.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №213 від 26.07.2023 року солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира частини, як такого, що перебуває на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманням поранення або хворобою.
Зі змісту Довідки ВЛК №483 від 04.02.2024 року встановлено, що отримана ОСОБА_1 17.04.2023 року мінно-вибухова травма ТАК, пов'язана з із захистом Батьківщини. На підставі ст. 75-б, 23-в, 17-в графи ІІ Розкладу хвороб - обмежено придатний до військової служби.
13.02.2024 року позивач звернувся з рапортом до командира в/ч НОМЕР_1 , в якому просив здійснити перевірку дотримання з боку ФЕС в/ч НОМЕР_1 вимог постанови КМУ №1001 від 15.09.2023 року, яка застосовується з 01.06.2023 року, щодо:
- нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за останньою займаною посадою протягом 2 місяців перебування у розпорядженні командира;
- нарахування та виплати позивачу після перебування у розпорядженні понад 2 місяці і до закінчення перебування у розпорядженні - окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди у розмірі 20100 грн до посадового окладу, щомісяця, починаючи з 01.06.2023 року на період лікування і перебування у розпорядженні командира.
Означений рапорт отриманий в/ч НОМЕР_1 , про що свідчить відповідна відмітка на рапорті: вх.№792 від 14.02.2024 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати спірних виплат, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частин 1,2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абз. 28 п. 2 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 №260, військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).
Тобто вказаною нормою визначено, що виплата додаткової винагороди у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні) лише за одночасного виконання наступних трьох умов:
1) військовослужбовець має отримати поранення (контузію, травму або каліцтву), пов'язане із захистом Батьківщини;
2) військовослужбовець має бути визнаним військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби або непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
3) військовослужбовець має бути зарахованим у розпорядження відповідних командирів.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач отримав поранення, яке пов'язане із захистом Батьківщини, наказом №213 від 26.07.2023 року позивача зараховано у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 , а Довідкою ВЛК №483 від 04.02.2024 року позивача визнано обмежено придатним до військової служби.
Доказів нарахування та виплати означеної винагороди у розмірі 20100 грн відповідачем до матеріалів справи не долучено.
З огляду на те, що позивачем дотримано всіх законодавчих умов для отримання додаткової винагороди у розмірі 20 100 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні, то позовна заява у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з 30.01.2024 року по 08.02.2024 року.
Відповідно до абз. 3 п. 1-2 постанови КМУ №168 (у редакції від 09.11.2023 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини,
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Також, наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 Порядок №260 доповнено розділом XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану", що застосовується з 01.02.2023 та пунктом 10 якого передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
У цій справі спір виник з приводу нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди за період перебування на лікуванні.
Перебування позивача у період з 30.01.2024 року по 08.02.2024 року на стаціонарному лікуванні підтверджується Випискою із медичною карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №22П02903/122.
Повний діагноз згідно з даною випискою:
- наслідки перенесеної ЗЧМТ: мінно-вибухова травма (17.04.2023 року - струс головного мозку);
- акуботравма;
- двобічна хронічна нейросенсорна приглуховатість 1 ст;
- стан після генералізованого тоніко-клонічного епінападу 30.01.2024 року;
- виражений цефалгічний та вестибуло-атаксичний синдром;
- дисомнія.
Таким чином, суд зазначає про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні.
Щодо вимоги позивача про вихід за межі позовних вимог, то суд вказує, що у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України вихід за межі позовних вимог є правом суду. Зважаючи на наявні матеріали справи та обставини справи, суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18.07.2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Враховуючи наведене, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат не здійснюється, так як позивач звільнений від сплати судового збору.
Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.06.2022 року по справі № 380/3142/20, від 02.02.2023 року по справі № 120/4765/21-а.
Таким чином, витрати на правову допомогу не є підтвердженими належними документами, а тому стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-261 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати солдату ОСОБА_1 помісячних сум окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, додаткової винагороди 20 100 грн. - за період з 01.01.2024 року по 29.01.2024 року та з 09.02.2024 року по 22.06.2024 року у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у розпорядженні командира.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату солдату ОСОБА_1 помісячних сум окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, додаткової винагороди 20 100 грн. - за період з 01.01.2024 року по 29.01.2024 року та з 09.02.2024 року по 22.06.2024 року у розрахунку на місяць пропорційно перебування розпорядженні командира, - з урахуванням сплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 30.01.2024 року по 08.02.2024 року.
В іншій частині - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко