Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3525/22
Номер провадження 1-кп/711/106/25
14 липня 2025 року м.Черкаси
Придніпровський районний суду м. Черкаси в складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора - начальника відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 по матеріалах обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021250310001565 від 18.06.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.307, ч.2 ст.255-1 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебувають матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021250310001565 від 18.06.2021 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.307, ч.2 ст.255-1 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
В судовому засіданні 14.07.2025 прокурор - начальника відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 подав до суду письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Подане клопотання прокурор обгрунтовує тим, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що в період часу з травня 2021 року і не менше ніж по травень 2022 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, завдяки авторитету, іншим особистим якостям та можливостям, сприяв, спонукав до виконання його вказівок та розпоряджень, координував взаємовідносини між утримуваними в слідчому ізоляторі особами та здійснював інший вплив на злочинну діяльність, організовував та безпосередньо здійснював розподіл коштів, майна та інших активів, спрямованих на забезпечення такої діяльності, тобто умисно встановив та поширив злочинний вплив на території режимного корпусу №1 ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», що знаходиться за адресою: вул. Благовісна, 234, м. Черкаси, Черкаської області.
При цьому, ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, востаннє 29.12.2021 Городищенським районним судом Черкаської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі; 08.04.2022 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі; 20.01.2023 Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.05.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.07.2025 року включно, без визначення застави.
В своєму клопотанні прокурор зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.255-1 КК України, та тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.307 КК України, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі, найсуворіше - від дев'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Прокурор вказує, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Враховуючи відсутність у ОСОБА_4 в сукупності міцних соціальних зв'язків, зокрема, місця роботи, постійного джерела доходів, відсутність тяжких хвороб, існує обгрунтований ризик того, що він з метою ухилення від можливого майбутнього покарання може переховуватись від суду, що вказує на ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, 14.01.2024 ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12023250000000018 від 15.01.2023, що розслідувалося ГСУ НПУ, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України. Наразі обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні розглядається Черкаським районним судом.
Разом з цим, прокурор просив врахувати, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, нові злочини вчинив умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, останні злочини вчинив в умовах перебування в слідчому ізоляторі, що вказує на те, що його злочинна діяльність носить тривалий, систематичний та цілеспрямований характер, а тому він може вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що вказує на ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
На переконання прокурора, заявлені ризики на цей час не зменшилися і продовжують існувати, а жоден із м'якіших запобіжних заходів не здатен забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, а тому наявна необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою на тих умовах, на яких він був обраний, оскільки лише такий запобіжний захід належним чином попередить настання перерахованих ризиків та забезпечення належне виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав в повному обсязі та просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники - адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_6 щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечили та просили, з урахуванням обставин кримінального провадження та характеризуючих даних про особу обвинуваченого, відмовити у задоволенні клопотання, або застосувати відносно ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити розмір застави.
Заслухавши доводи прокурора ОСОБА_3 , заперечення обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч.ч. 1 - 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.05.2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.07.2025 року включно.
За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.307, ч.2 ст.255-1, санкція тяжчого з яких передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»).
Разом з цим, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» зазначено, що ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що вона не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Сельчук проти Туреччини» визначено, що попередня судимість може бути підставою ризику вчинення нових правопорушень.
В п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року констатовано, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Разом з цим, в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» зазначено, що національні судові органи повинні брати до уваги всі обставини, які мають значення для з'ясування, чи наявний суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинності, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.
Тобто рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Оцінивши обставини кримінального провадження, існуючі ризики, а також характеризуючі дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що на даній стадії судового розгляду є необхідність у продовженні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, та наявність обгрунтованих ризиків можливості переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Разом з цим, суд звертає увагу, що запобіжний захід не є покаранням обвинуваченого, а спрямований на забезпечення належної його процесуальної поведінки, а також убезпечення існуючих ризиків.
При цьому законодавець закріпив дискрецію суду під час застосування/продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку положень ст.183 КПК України, визначати або не визначати розмір застави, з урахуванням підстав та обставин, встановлених статтями 177, 178 Кодексу.
У справі «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту 3 статті 5 Конвенції з огляду на те, що національні суди жодного разу не розглядали можливості обрання альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, і органи влади, посилаючись головним чином на серйозність пред'явлених заявнику обвинувачень, продовжували тримання заявника під вартою на підставах, які не можна вважати «відповідними і достатніми».
За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку та на даній стадії судового розгляду необхідно продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та за доцільне останньому визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в необхідному та достатньому розмірі з покладенням відповідних забезпечувальних обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, які на переконання суду, зможуть забезпечити дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечити існуючі ризики.
Згідно з ч.1 ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до положень ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Нормами п.3 ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Гафа проти Молдови» суд зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5 § 3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судове засідання. Тому, розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Таким чином, визначаючи розмір застави суд враховує, що її розмір спрямований на забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого з метою виконання покладених на нього обов'язків, недопущення продовження злочинної діяльності, вчинення нових кримінальних правопорушень чи вчинення дій, спрямованих на перешкоджанню встановленні усіх обставин у кримінальному провадженні, при цьому розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
За таких обставин, з урахуванням обставин кримінального провадження, тяжкості кримінальних правопорушень у яких обвинувачується ОСОБА_4 та ступеню наявних ризиків у цьому кримінальному провадженні, даних про особу обвинуваченого, його сімейних та соціальних зв'язків, суд вбачає за доцільне застосовувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 заставу, як альтернативний запобіжний захід триманню під вартою, у розмірі 150 (ста п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті сорок), з покладенням обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, які, на переконання суду, у випадку сплати застави, здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та не буде порушувати баланс інтересів щодо прав особистої свободи останнього та завдань кримінального провадження.
Підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, - суд не вбачає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 131, 177, 178, 182, 183, 194, 195, 199, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - начальника відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 11.09.2025 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 150 (сто п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі.
У разі внесення застави, звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 , з-під варти.
У випадку внесення застави обвинуваченим або заставодавцем, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- вчасно прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися з м. Городища, Черкаської області без дозволу прокурора чи суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, реєстрації;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 18.07.2025 року о 15:00 годині.
Головуючий: ОСОБА_1