Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4972/25
Номер провадження2/711/2373/25
21 липня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
03 червня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10005 грн та судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 08.11.2022 між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 (далі - відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений кредитний договір № 8602316 (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 3000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 8602316 від 08.11.2022) повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.
ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору. Ураховуючи ці обставини, умови чинного законодавства та п. 3.2.6. Кредитного договору № 8602316 від 08.11.2022, позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.
Пунктом 7.1. Кредитного договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Укладаючи Кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З огляду на викладене, позивача робить висновок, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем не був би укладений.
Крім того, позивач у позові зазначає, що підтвердженням факту добровільного укладення відповідачем Кредитного договору є анкета-заява на кредит № 8602316 від 08.11.2022, що заповнена відповідачем.
Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором до відповідача, то ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як позивач обгрунтовує це тим, що 30.01.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір відступлення прав вимоги №89-МЛ.
Відповідно до умов означеного договору відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за Кредитним договором № 8602316 від 08.11.2022, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.
У зв'язку із цим позивач звертає увагу суду на те, що сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 8602316 від 08.11.2022 було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №89-МЛ від 30.01.2023, відповідно до якого сума заборгованості відповідача становить 10005 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 3000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 6705 грн; прострочена заборгованість за комісією - 300 грн.
Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов'язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 22283649/6787 від 13.05.2025, однак відповідачем пропозиція залишена без задоволення.
З огляду на викладене ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №8602316 від 08.11.2022 в сумі 10005 грн та судові витрати.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 08 год 40 хв 21 липня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.41-42).
Представник позивача адвокат Усенко М.І. в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника Усенка М.І. в підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 25.06.2025 о 19 год 04 хв 51 сек (а.с.46 зворот, 47 зворот). Водночас представник позивача адвокат Усенко М.І., 14.07.2025 через підсистему «Електронний суд», подав заяву, в якій виявив волю на розгляд справи за відсутності представника позивача, а також не заперечував проти ухвалення заочного рішення (вхідний №28321/25 від 15.07.2025, а.с.54).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 21 липня 2025 року о 08 год 40 хв не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).
У зв'язку із цим 21 липня 2025 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 08.11.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №8602316 (індивідуальна частина) (далі - Кредитний договір).
Пунктом 1.1 Кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 цього договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4 договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю та виконання обов'язів найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
У пунктах 1.2-1.4 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту, порядок і графік повернення позики та сплати процентів. Зокрема, сума (загальний розмір) кредиту становила 3000 грн; кредит надається загальним строком на 105 днів з 08.11.2022 і складається з пільгового та поточних періодів; пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 23.11.2022; поточний період складає 90 днів, що настає з дати наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 21.02.2023; позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 23.11.2022, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 21.02.2023.
Також п.1.5 Кредитного договору сторонами обумовлено, що загальні витрати позичальника за пільговий період складають 975,00 грн. в грошовому виразі та 94072.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування, складають 9075.00 грн в грошовому виразі та 1052.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 3975.00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 12075.00 гривень. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Крім того, з п.1.5.1 Кредитного договору судом встановлено, що комісія за надання кредиту становить 300.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Також зі змісту п.1.5.2 та 1.5.3 Кредитного договору суд встановив, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 675,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 8100,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Із п.2.4.1 Кредитного договору встановлено судом, що позичальник зобов'язується повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежі, але не пізніше дати остаточного погашення згідно п.1.4 договору. Завершення пільгового періоду не призводить до порушення строків (прострочення) виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати інших платежів. Закінчення поточного періоду призводить до порушення та прострочення виконання грошових зобов'язань позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п.3.2.5, 3.2.6 Договору.
Крім того із п.6.1, 6.7 Кредитного договору встановлено, що цей договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в іноформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема на сайті Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних позичальника.
Із титульної сторінки Кредитного договору суд встановив, що там містяться відомості про підписання ОСОБА_1 08.11.2022 о 09 год 00 хв Кредитного договору, зокрема, електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме: НОМЕР_5 (а.с.6-11).
Також суд встановив, що разом із Кредитним договором відповідач ОСОБА_1 , на виконання умов п. 6.3 означеного правочину, погодився з графіком платежів за договором як додатком №1 до Кредитного договору шляхом підписання 08.11.2022 о 09 год 00 хв Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а саме: НОМЕР_5 (а.с.11 зворот).
Крім того з Паспорту споживчого кредиту №8602316 як додатку №2 до Кредитного договору суд встановив, що позичальник (відповідач) ОСОБА_1 виявив волю на отримання кредиту в ТОВ «Мілоан» для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту: 3000 грн; загальний строк кредитування: 105 днів, з яких пільговий період: 15 днів, а поточний період: 90 днів; денна процентна ставка протягом пільгового періоду: 1,5%, а протягом поточного періоду: 3,00%; комісія за надання кредиту: 300 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту (а.с.12).
Із довідки ТОВ «Мілоан» від 14.10.2024 суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено Кредитний договір, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відомості про одноразовий ідентифікатор наступні: одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_5; дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику: 08.11.2022 о 09 год 00 хв 42 сек; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_2 (а.с.13).
Із платіжного доручення №86533138 від 08.11.2022 судом встановлено, що означеного дня ТОВ «Мілоан» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 3000 грн, що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов Кредитного договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача, маска картки: НОМЕР_3 , із призначенням платежу: кошти згідно договору 8602316, що відповідає номеру Кредитного договору (а.с.14 зворот).
Згідно безпосередньо дослідженої судом відомості про щоденні нарахування та погашення, що підготовлена ТОВ «Мілоан», суд встановив, що означеним товариством як кредитодавцем 08.11.2022 надано відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 3000 грн та цього ж дня нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 300 грн; у період часу із 09.11.2022 до 23.11.2022 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 45 грн згідно п.1.5.2 Кредитного договору; у період часу з 24.11.2022 до 29.01.2023 включно позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 90 грн згідно п.1.5.2, 2.3.1.2 Кредитного договору.
Крім того з означеної відомості судом також встановлено, що кредитодавцем не нараховувалась позичальнику ОСОБА_1 комісія за пролонгацію пільгового періоду строку дії Кредитного договору (п.2.3.1 Кредитного договору), а також позичальником не здійснювалась сплата грошових коштів задля виконання умов Кредитного договору (а.с.15).
Із виписки з особового рахунка за Кредитним договором №8602316 від 08.11.2022 судом встановлено, що сума боргу за Кредитним договором позивачем розрахована з огляду на те, що прострочене тіло кредиту становить 3000 грн; прострочені відсотки становлять 6705 грн, та заборгованість за комісією становить 300 грн, що виникли у відповідача станом на 20.05.2025 (а.с.16).
Суд, безпосередньо дослідивши договір відступлення прав вимоги №89-МЛ від 30.01.2023 (а.с.16 зворот - 20) встановив, що 30 січня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено означений правочин, відповідно до 1.1. якого на умовах, встановлених цим договором, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) новому кредиторові (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.
Факт оплати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ТОВ «Мілоан» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно договору відступлення прав вимоги №89-МЛ від 30.01.2023 судом встановлено із дослідженої у судовому засіданні платіжної інструкції №69902 від 30.01.2023, відповідно до якої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» 715 316,82 грн плати за укладення договору відступлення прав вимоги №89-МЛ від 30.01.2023 (а.с.24 зворот).
Із витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №89-МЛ від 30.01.2023 (а.с.25) судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно Кредитного договору в сумі 10005 грн, з яких: 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6705 грн - сума заборгованості за відсотками, та 300 грн - залишок по комісії (а.с.25).
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).
Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним позики на підставі договору відступлення прав вимоги №89-МЛ від 30.01.2022.
Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), а саме: НОМЕР_5.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «Мілоан» грошових коштів в сумі 3000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.
Водночас матеріалами справи підтверджується той юридичний факт, що сума кредиту, що обумовлена між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.2 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на його картковий рахунок № НОМЕР_4 , реквізити якого обумовлені у п.2.1 Кредитного договору (а.с.7).
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов'язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первинному кредитодавцю ТОВ «Мілоан», так і його правонаступнику у спірних правовідносинах ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідача 3000 грн в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.
Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 6705 грн суд зазначає наступне.
У п.1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.4 Кредитного договору сторони обумовили, що кредит надається загальним строком на 105 днів з 08.11.2022 і складається з пільгового та поточних періодів; пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 23.11.2022; поточний період складає 90 днів, що настає з дати наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 21.02.2023; позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 23.11.2022, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 21.02.2023.
Крім того, у п.1.5.2 та 1.5.3 Кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 675 грн, які нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного період становлять 8100 грн, які нараховуються за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом протягом поточного періоду.
Пунктом 2.4.1 Кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежі, але не пізніше дати остаточного погашення згідно п.1.4 договору.
З аналізу означених пунктів Кредитного договору суд зробив висновок, що його сторони домовилися про те, що у період пільгового періоду, тобто з 09.11.2022 до 23.11.2022 включно, позичальник ОСОБА_1 має сплачувати ТОВ «Мілоан» відсотки в розмірі 1,5% від суми кредиту щоденно, а у випадку неповернення позичальником суми позики в останній день пільгового періоду строку кредиту, проценти за користування сумою кредиту кредитодавцем нараховуються наступним чином: протягом 90 днів після закінчення пільгового періоду - за денною відсотковою ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту. Кінцевий строк сплати відсотків за Кредитним договором - 21.02.2023.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру відсотків за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору, зокрема, п.1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.4, п.1.5.2 та 1.5.3, 2.4.1, встановив, що їх розмір визначений правильно з огляду на таке.
Так, за період строку кредиту (пільгового періоду, що сторонами Кредитного договору обумовлений початком з 09.11.2022 і закінченням 23.11.2022) розмір відсотків, які мав сплатити позикодавцю відповідач становить 675 грн (3000 грн х 0,015 = 45 грн; 45 грн х 15 днів = 675 грн), що узгоджується із умовами п.1.5.2 Кредитного договору.
Надалі, починаючи із 24.11.2022 і до часу закінчення строку кредитування, тобто до 21.02.2023, розмір відсотків, які мав сплатити позикодавцю відповідач становить 8100 грн (3000 грн х 0,03 = 90 грн; 90 грн х 90 днів = 8100 грн), що узгоджується із умовами п.1.5.3 Кредитного договору
Отже, сукупний розмір відсотків, які підлягали сплаті позичальником ОСОБА_1 кредитодавцю ТОВ «Мілоан» за період з 09.11.2022 до 21.02.2023, тобто як у пільговий період, так і у поточний період користування кредитом, що обумовлені у п.1.3.1 та 1.3.2 Кредитного договору, становив 8775 грн (675 грн + 8100 грн).
Проте, як встановлено судом із безпосередньо дослідженої відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 суми кредиту (а.с.15 та 15 зворот), що підготовлена ТОВ «Мілоан», первинним кредитодавцем відсотки нараховані до 29.01.2023 включно, тобто до часу укладення із позивачем договору відступлення прав вимоги №89-МЛ від 30.01.2023.
Таким чином, керуючись принципом диспозитивності, позивач пред'явив до стягнення з відповідача відсотки за користування сумою кредиту, нараховані за поточний період користування кредитом, починаючи з 24.11.2022 до 29.01.2023 включно, тобто за 67 календарних днів, що у грошовому виразі складає 6030 грн (3000 грн х 0,03 = 90 грн; 90 грн х 67 днів = 6030грн).
Отже, сукупний розмір відсотків, які підлягають стягненню із позичальника ОСОБА_1 на користь правонаступника кредитодавця ТОВ «Мілоан» у спірних правовідносинах ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», за період з 09.11.2022 до 29.01.2023, складає 6705 грн (675 грн + 6030 грн).
Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками є обгрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню в сумі 6705 грн.
Що стосується позовної вимоги про стягнення із відповідача 300 грн в рахунок сплати заборгованості за комісією за надання кредиту, то суд зазначає про таке.
Пунктом 1.5.1 Кредитного договору судом встановлено, що комісія за надання кредиту становить 300 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Водночас п.1.1 Кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 цього договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4 договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Також зі змісту Паспорту споживчого кредиту №8602316 від 08.11.2022, що є додатком №2 до Кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 виявив волю на отримання від ТОВ «Мілоан» кредиту зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 10,00% від суми кредиту (а.с.12).
Отже, підписанням Кредитного договору та додатків до нього без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору.
Зміст зобов'язання в наведеному Кредитному договорі, в контексті сплати комісії за надання кредиту, викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз договору, наданого позивачем, графіку платежів, дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін Кредитного договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов'язаний повернути зі сплатою процентів за кредитним договором та комісією, в розмірі та умовах погоджених сторонами.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Встановивши зазначені обставини у справі, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений Кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти та комісію за надання кредиту.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру комісії за надання кредиту; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами з приводу комісії; позивачем доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому, з приводу яких відносин був укладений Кредитний договір, та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами.
Отже, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування позивачем комісії в розмірі 300 грн.
У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку, що сума несплаченої відповідачем комісія за надання кредиту, згідно умов Кредитного договору, складає 300 грн.
Крім того, відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо сплати ним позивачу комісії за надання кредиту в розмірі 300 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 300 грн в рахунок заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту підлягає задоволенню.
Що стосується прохання позивача, що викладене у п.4 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн, то суд зазначає про таке.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10120/24, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012, яким документований адвокат Усенко М.І. (а.с.27); 2) виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.03.2024 щодо адвокатського об'єднання «Апологет» (а.с.27 зворот - 28); 3) договору про надання правової (правничої) допомоги №0605 від 06.05.2025, що укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет» (а.с.28 зворот); 4) ордеру серії ВС №1370094 від 06.05.2025 (а.с.29); 5) акту наданих послуг №168 від 20.05.2025 (а.с.29 зворот); 6) детального опису наданих послуг до акту №168 від 20.05.2025 (а.с.30).
У зв'язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатським об'єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. в справі щодо стягнення боргу за Кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.
Суд також погоджується з позивачем, що вартість правничої допомоги в розмірі 7000 грн є співмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (підготовкою позовної заяви), часом, витраченим адвокатом на виконання такої роботи, обсягом виконаної роботи та ціною позову.
З аналізу статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24).
За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подав, а також не подав і клопотання про їх зменшення.
З огляду на викладене, беручи до уваги, що позовні вимоги судом визнані обгрунтовані та задоволені, тому на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Що стосується прохання позивача, викладеного у п.4 прохальної частини позовної заяви від про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із дослідженої платіжної інструкції №9907 від 21.05.2025 (а.с.5) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору, із застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8 ставки, в сумі 2 422,40 грн, які, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення із відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 516, 527, 530, 610, 626-628, 638, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд
позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №8602316 від 08 листопада 2022 року в розмірі 10005 (десять тисяч п'ять) гривень, з яких: 3000 (три тисячі) гривень - заборгованість за сумою кредиту, 6705 (шість тисяч сімсот п'ять) гривень - сума заборгованості за відсотками, та 300 (триста) гривень - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та 7000 (сім тисяч) гривень - витрат на професійну правничу допомогу, а всього 9422 (дев'ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складене 21 липня 2025 року.
Сторони в справі:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації перебування як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .
Головуючий: О. В. Петренко