Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3165/25
Номер провадження2-а/711/44/25
15 липня 2025 року Придніпровський районний суд міста Черкаси в складі:
головуючого судді: Кондрацької Н.М.,
за участю секретаря: Мелещенко О.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Довбій Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -
встановив:
Суть спору. Стислий виклад позовний вимог.
Позивач оскаржує постанову № 647, винесену 30.12.2024 Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі про адміністративне правопорушення, якою на Позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач просить скасувати постанову, а справу про адміністративне правопорушення закрити з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення, оскільки: на час перебування у ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно Позивача процесуальні документи не складались; Позивачу не було надано військово-обліковий документ під час звернення щодо постановки на облік,
Також Позивач посилається на процедурні порушення розгляду справи про адміністративне правопорушення: Позивач не був повідомлений про час та місце розгляду справи, Відповідач не дотримався триденного строку повідомлення про час та місце розгляду справи, що встановлений у статті 277-2 КУпАП; розгляд справ відбувся за відсутності Позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів частини першої статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи; під час розгляду справи не було застосовано фото- чи відеофіксацію.
Повідомляє, що, як внутрішньо-переміщена особа, у встановлений законом строк самостійно прибув 30.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для взяття його на військовий облік за задекларованим місцем проживання у м. Черкаси та подав відповідну заяву. 27.03.2025 позивач отримав повідомлення з банку про арешт його карткового рахунку, який був накладений органом державної виконавчої служби під час відкриття виконавчого провадження з невідомих позивачеві причин. Внаслідок виникнення вказаних обставин позивач зайшов на офіційний веб-портал Єдиного реєстру боржників за посиланням: https://erb.minjust.gov.ua, ввів відповідні дані та з'ясував, що арешт був накладений головним державним виконавцем Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) у зв?язку із відкриттям виконавчого провадження (ВП) N? НОМЕР_1. 02.04.2025 позивач звернувся до державного виконавця із заявою про ознайомлення з матеріалами ВП НОМЕР_2 та в результаті чого дізнався, що дане виконавче провадження було відкрите з метою примусового виконання постанови N?647 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210' КУпАП, яку виніс 30.12.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 . Отримавши таким чином копію постанови відповідача N?647 і ознайомившись із її змістом, позивач виявив, що 30.12.2024 відносно позивача був складений протокол № 64 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в якому зазначено, що 30.12.2024 о 12 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 начебто було встановлено, що позивач не має при собі військово-облікового документу військовозобов'язаного та не пред'явив його на вимогу уповноваженого представника цього органу, чим порушив вимоги частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 N?3543-XII зі змінами та абз.3 п.л.10' п. 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений постановою КМУ N?1487 від 30.12.2024 року.
Позиція відповідача
Відповідач, повідомлений судом про розгляд даного провадження належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в електронний кабінет, у судове засідання не з'явився. Відзиву та будь - яких клопотань на адресу суду не надходило.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 14.04.2025 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - зупинення стягнення штрафу у виконавчому провадженні з підстав примусового виконання оскаржуваної постанови до набрання сили рішення суду у адміністративній справі - відмовлено.
Ухвалою суду від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Пояснення представника позивача адвоката Довбій Ю.Ю. та позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні
Адвокат Довбій Ю.Ю. пояснив, що позивач 11.12.2024 звернувся до відповідача через канцелярію із заявою про взяття на облік. Заява отримана відповідачем, однак відомості щодо цього відсутні. Указану заяву розглянуто не було через оголошену повітряну тривогу. Позивач 30.12.2024 звернувся особисто до відповідача, щоб стати на військовий облік. Цього ж дня позивачу вручили направляння на проходження ВЛК (його позивач не пройшов, дії відповідача оскаржуються в адміністративному суді). Вважає, що постанова складена з порушенням, оскільки зі слів позивача йому стало відомо, що протокол щодо ОСОБА_1 не складався, була відсутня фіксація, не було перевірено та враховано чи був військово-обліковий документ у позивача чи його позивач втратив. Повідомив, що йому не відомо щодо наявності такого документу у позивача, чи оновлювались ним дані у застосунку ІНФОРМАЦІЯ_6 невідомо. Не міг повідомити, які б пояснення ним надавались при розгляді справи у ІНФОРМАЦІЯ_5, якби він був присутній як адвокат, що повинно було б бути враховано при розгляді адміністративної справи відповідачем не може повідомити. Додав, що мати і оновлювати дані у застосунку ІНФОРМАЦІЯ_6, не є обов'язковим. Зазначив, що наразі немає встановленої форми військово-облікового документу.
Позивач ОСОБА_1 суду повідомив, що під час перебування у м. Макіївка ним було втрачено «приписне», його він не поновлював. З 2019 року є внутрішньо переміщеною особою з м. Макіївка . З того часу був на обліку. Доказів цього не має, де стара довідка не знає. На військовий облік не ставав. На електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_5 надіслав звернення щодо взяття на військовий облік, однак йому відмовили у взятті. Ці дії ним оскаржуються в суді. У грудні 2024 року особисто прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_5 для постановки на облік, однак на облік його не взяли, а надали направлення на проходження ВЛК, яке ним не здійснено за порадою адвоката. У застосунку Дія 24.03.2025 дізнався, що відносно нього відкрито виконавче провадження. Повідомив, що після втрати «приписного», військовий квиток чи військово-обліковий документ не оформлював, його ніколи не мав. Застосунок ІНФОРМАЦІЯ_6 не має, дані там не оновлював. На роботі у нього ніколи не запитували про військово-обліковий документ. Додав, що звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 для того, щоб стати офіційно заброньованим.
Обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та їх оцінка
Позивач ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом на 30.12.2024 (дата винесення оскаржуваної постанови) йому було 27 років.
Спірною постановою № 647 від 30.12.2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 грн. У постанові вказано, що 30.12.2024 відносно громадянина було складно протокол № 647 про адміністративне правопорушення за указаною вище статтею, так, 30.12.2024 о 12 го. 00 хв. У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що ОСОБА_1 не має при собі військово-облікового документу військовозобов'язаного та не пред'явив його на вимогу уповноваженого представник ІНФОРМАЦІЯ_5, що є порушенням п. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 6 ст. 55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» статтю 210-1 КУпАП викладено в новій редакції, і ці зміни набули чинності 19.05.2024.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 210-1 КУпАП у новій редакції передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) на громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років покладений обов'язок мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_5 або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
У відповідності до частин 5, 6 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли був оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію. Строк проведення загальної мобілізації продовжувався відповідними Указами Президента і триває на час розгляду справи судом.
Отже, позивач є повнолітнім громадянином України чоловічої статі, який не досягнув 60-річного віку, а тому у період мобілізації, яка наразі діє в Україні, зобов'язаний: 1)мати військово-обліковий документ; 2)мати при собі військово-обліковий документ; 3)пред'являти військово-обліковий документ за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_5 або поліцейського, або представника Державної прикордонної служби України у період перебування в прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі, на пунктах пропуску через державний кордон України.
Копія військово-облікового документа в матеріалах справи відсутня.
Позивачем стверджується, що він не мав військового квитка та військово-облікового документу, за їх отриманням він не звертався.
Відтак, позивач вимоги чинного законодавства про мобілізаційну підготовку не виконав та, більш того, він мав можливість у законний спосіб виправити вказані недоліки.
Так, відповідно до п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Резервісти та військовозобов'язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ.
Позивач зазначає у судовому засіданні, що набув статус внутрішньо-переміщеної особи з 2019 року, однак у матеріалах справи наявна довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 тільки з 05.11.2024. Інші докази перебування на обліку з більш раннього строку позивачем та його представником Довбій Ю.Ю. не надано.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред'являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов'язок отримати такий документ.
Суд зазначає, що частиною десятою статті 1Закону №3543 (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 3633-IX від 11 квітня 2024 року) було передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
За пунктом 14 Порядку № 559 військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) ІНФОРМАЦІЯ_5 або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках, зокрема, якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинностіпостановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов'язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Для отримання (заміни) військово-облікового документа на бланку громадянин зобов'язаний особисто звернутися з письмовою заявою до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 або його відділу (відповідного органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку та надати кольорову фотокартку встановленого розміру. (пункт 17 Порядку № 559).
Згідно із пунктом 18 Порядку № 559 військово-обліковий документ на бланку повинен бути виданий (замінений) протягом п'яти робочих днів з дати реєстрації заяви в районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_5 або його відділі (відповідному органі СБУ, підрозділі розвідувального органу).
Згідно п. 21, 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого діючою із змінами постановою КМ України від 30.12.2022 N?1487 взяття громадян, які прибули з тимчасово окупованих територій України, на персонально-первинний та персональний військовий облік здійснюється після взяття таких осіб на облік внутрішньо переміщених осіб та на військовий облік у районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_5, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів за місцем фактичного проживання. Призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад", через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Позивач у позовній заяві зазначає, що звернувся у встановлений строк для взяття на облік. Однак, указане не відповідає дійсності з огляду на пояснення самого позивача, як у судовому засіданні, так і з огляду на матеріали справи. Зважаючи на пояснення позивача у судовому засіданні, то він є переміщеною особою з 2019 року, відповідно до матеріалів справи, то статус ВПО позивач набув з 05.11.2024, а звернувся до відповідача з відповідною заявою тільки 11.12.2024. Однак, жодних підтверджень суду щодо надсилання цієї заяви в електронному вигляді або ж особистого звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а у подальшому і реєстрації, не надав.
Отже, стороною позивача спочатку зазначається, що він набув статус ВПО у 2019, потім отримав нову довідку у листопаді 2024 року. Однак, ані в 2019 ані в2014 році позивач не звернувся до відповідача в установлений законом строк для взяття на військовий облік за місцем фактичного проживання.
Суд відхиляє посилання позивача на перебуванні у відрядженнях протягом 6 років, як на причину не звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за їх повною недоведеністю -відсутністю відомостей щодо перебування у трудових відносинах та перебування у відрядженнях.
Підсумовуючи наведене, а саме те, що в порушення ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач у період дії оголошеної мобілізації не має військово облікового документа, суд вважає, що його дії були правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Щодо аргументів позивача стосовно того, що відповідач не довів склад та подію адміністративного правопорушення та винність позивач в його вчиненні, то суд виходить з того, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частина перша статті 251 КУпАП).
У даному випадку ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також відомостями про відсутність сформованого військово-облікового документу.
Відсутність фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, як це передбачено у абзаці другому частині шості статті 22 Закону № 3543-XII, не ставить під сумнів достовірність цих доказів, не впливає на встановлення складу правопорушення, оскільки суперечливих обставин, які б вимагали додаткового підтвердження, під час розгляду справи не встановлено та не свідчить про недостатність підстав для висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки позивач не мав та не має на час розгляду справи військово-облікового документу.
Відповідно дост.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, постановою Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 зроблено висновок, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Крім того, статтею 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростували наявність в його діяннях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Підсумовуючи викладене, суд виснує, що позивач, будучи 27-річним громадянином України чоловічої статі, не виконав свого обов'язку мати при собі та пред'явити військово-обліковий документ на вимогу уповноваженого представника ТЦК.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина третя статті 210-1 КУпАП).
Станом на 30.12.2024 (день події адміністративного правопорушення) діяв особливий період, оскільки Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Більш того, указані дії позивача свідчать про свідоме ухилення як від адміністративної відповідальності, так і про ухилення від мобілізації, а усі доводи позивача, наведені у позові, зводяться до незгоди позивача з діями відповідача під час складання оскаржуваної постанови та діям, які перебували їй.
Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення (пункт 3).
Розподіл судових витрат
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 139 КАС України. У зв'язку з відмовою у позові, судові витрати, що поніс Позивач, йому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 139, 246, 255, 268, 286 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Н. М. Кондрацька