Справа № 369/12301/25
Провадження № 2/369/8710/25
14.07.2025 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №369/12301/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОЛОКА» про стягнення заборгованості, -
У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОЛОКА» про стягнення заборгованості.
З метою забезпечення позову разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позовних вимог.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що він є інвестором будівництва «Будівництво у житловому комплексі за будівельною адресою АДРЕСА_1 (шість)» на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва № IV-НП-61 від 27 березня 2017 року.
20 серпня 2018 року між позивачем та управителем ФФБ ТОВ «ФК «ТОЛОКА» було укладено Додаткову угоду №1, якою було розірвано договір про участь у фонді фінансування будівництва № IV-НП-6. Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №1 Управитель зобов'язався повернути сплачені позивачем кошти у розмірі 596 800,00 грн.
Станом на дату подачі позову, Управитель ФФБ не повернув позивачу кошти, тому виникла заборгованість у розмірі 596 800,00 грн. за Договором про участь у фонді фінансування будівництва № IV-НП-6 від 27 березня 2017 року (Додатковою угодою №1 від 27 грудня 2017 року), що і стало підставою для звернення позивача до суду із позовною заявою.
Наразі, як стало відомо позивачу, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку 26 вересня 2023 року винесено Постанову про накладання санкцій за правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках №205-ДУМ у відношенні ТОВ ФК «Толока», за провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках з порушенням умов ліцензування, внаслідок чого, ТОВ «ФК «ТОЛОКА» як управителю анульовано ліцензію і вирішується питання про передачу ФФБ в управління іншої фінансової компанії (новий управитель).
На думку позивача, фактична зміна управителя ФФБ на нового управителя може затягнути процес стягнення заборгованості за рішенням суду. Зокрема, це створить затяжний процес передачі активів, документації, рахунків від однієї фінансової компанії до іншої, яка буде визначена новим управителем, а це в свою чергу призведе до складнощів (утруднення) під час виконання рішення про стягнення боргу за договорами про участь у фонді фінансування будівництва, які були розірвані додатковими угодами.
Позивач зазначає, що предмет позовної заяви безпосередньо пов'язаний із обраним заходом забезпечення позову. Заборона вчиняти дії (в тому числі приймати рішення) щодо погодження/визначення кандидатури нового управителя, призначення нового управителя щодо фонду фінансування будівництва стосується саме забезпечення умов, за яких ТОВ «ФК «ТОЛОКА» як нинішній управитель ФФБ, після стягнення заборгованості у судовому порядку, поверне належну позивачу суму боргу в добровільному або примусовому порядку, тобто виконає свої зобов'язання. Інакше за час розгляду справи в суді, існує ймовірність, що буде замінено управителя, і буде ускладнено шлях до повернення належних позивачу коштів.
Такий спосіб забезпечення, на думку позивача, є адекватним, ефективним та співмірним (пропорційним). При цьому, застосування заборони вчиняти вищезазначені дії до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
Заявник не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки даний спосіб забезпечення позову не завдасть збитків відповідачу.
Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, предмет цього позову, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, позивач просить суд заборонити Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку вчиняти дії (в тому числі приймати рішення) щодо погодження/визначення кандидатури нового управителя, призначення нового управителя щодо фонду фінансування будівництва виду А «Будівництво у житловому комплексі за будівельною адресою АДРЕСА_1 », до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У п. 4 вказаної Постанови зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв'язку із вжиттям судом заходів забезпечення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що під забезпеченням позову потрібно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблено правові висновки згідно з якими умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що без застосування заявлених ним заходів забезпечення позову ефективний захист порушених прав буде неможливим.
Суд зазначає, що встановлення обставин правомірності дій відповідача, його оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень інших учасників справи, при розгляді справи по суті.
Крім того, вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати діяльності юридичної особи, а вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а ще й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, а також чи не перешкоджає такий вид забезпечення здійсненню господарської діяльності юридичної особи чи фізичної особи-підприємця.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна/закриття рахунків чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19.
Захід забезпечення позову про який ставить питання позивач (а саме заборонити заборонити Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку вчиняти дії (в тому числі приймати рішення) щодо погодження/визначення кандидатури нового управителя, призначення нового управителя щодо фонду фінансування будівництва до ухвалення рішення по даній справі), на переконання суду, може призвести до невиправданого обмеження прав Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка не є учасником справи, і фактично перешкоджатиме у здійсненні останньою її діяльності.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач як на підставу необхідності вжиття заходів забезпечення посилається на імовірність того, що незабезпечення позову може сприяти утрудненню чи неможливості виконання у майбутньому судового рішення.
Разом із тим, заявником не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності даного виду забезпечення позову.
Розглядаючи заявлену вимогу, суд вважає, що заявником не наведено підстав для забезпечення позову, обґрунтування необхідності його застосування, не представлено відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що призведе до порушення прав позивача.
З огляду на викладене, суд не вбачає наявність обґрунтованих підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 258, 261, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №369/12301/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОЛОКА» про стягнення заборгованості, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА