Справа № 686/11389/24
Провадження № 2/686/804/25
08 липня 2025 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого судді - Козак О.В.,
при секретарі - Сірій Д.І.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Клюцука В.П.,
представника відповідача - Терлича В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі, що перебуває у спільній частковій власності,
В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі, що перебуває у спільній частковій власності. В обґрунтування позову позивач вказала, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.03.2012 року, ОСОБА_1 успадкувала 11/50 частин житлового будинку за АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розташовані: житловий глиняний будинок А-1, житловою площею 44,7 кв.м., житлова цегляна прибудова А-1, житловою площею 8,9, глиняний хлів «Б», цегляний погріб «Г», цегляна вбиральня «Д», дерев.вбиральня «Е». 11/50 частин складаються з: житлова 2-3, площею 9,7 кв.м., житлова 2-2, площею 8.9 кв.м., кухня 2-1 пл. 5,2 кв.м., вбиральня літ. «Е».
21.03.2012 року за ОСОБА_1 на праві приватної власності було зареєстровано 11/50 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Як вбачається із інформаційної довідки № 374437767 від 16.04.2024 року, співвласником домоволодіння по АДРЕСА_1 на даний час являється ОСОБА_3 .
Вищезазначений житловий будинок (домоволодіння) по АДРЕСА_1 фактично функціонує на протязі тривалого часу як окремий об'єкт нерухомого майна, але юридично Позивач спільно з Відповідачем мають частки в праві спільної часткової власності в цілому будинковолодінні.
Зокрема, даний будинок має окремі виходи, якими ізольовано користуються Відповідач та Позивач, які окремо сплачують рахунки за спожиті комунальні послуги та мають окремо автономне газопостачання та електропостачання, оскільки не пов'язанні з приміщенням, які займає Позивач.
Однак, на протязі тривалого часу ОСОБА_1 не може домовитись з відповідачем про поділ житлового будинку (домоволодіння) по АДРЕСА_1 в натурі у зв'язку із небажанням останнього вчинити будь-які дії щодо зазначеного поділу будинку.
З врахуванням наведеного, позивач просить: поділити в натурі житловий будинок (домоволодіння) по АДРЕСА_1 шляхом виділення ОСОБА_1 в натурі із спільної часткової власності в окремий об'єкт нерухомого майна належні їй 11/50 частки житлового будинку (домоволодіння) по АДРЕСА_1 , які складаються з наступного: житловий будинок літера А-1, загальною площею - 23,8 кв.м., житловою площею - 18,6 кв.м., а саме: кухня - 2-1 площею - 5,2 кв.м.; житлова - 2-2 площею - 8,9 кв.м.; житлова - 2-3 площею - 9.7 кв.м. та вбиральня літ. «Е»; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок (домоволодіння) по АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили задоволити з підстав зазначених у позовній заяві. Позивач суду також пояснила, що брат її чоловіка продав частину будинку відповідачу, який почав будівництво без документів. Натомість вона оформила технічний паспорт і кадастровий номер земельної ділянки, та звернулась до відповідача з приводу приватизації земельної ділянки, але він їй відмовив, чим перешкоджає у користуванні будинком і земельною ділянкою.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що відповідач не проти поділу в натурі житлового будинку, однак 11/50 частки менша площа, ніж та якою користується позивачка. Якщо виділити ці приміщення, то частка її збільшиться, тому вона має сплатити компенсацію різниці вартості часток.
Заслухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.03.2012 року, ОСОБА_1 успадкувала після смерті сина ОСОБА_4 11/50 частин житлового будинку за АДРЕСА_1 з належними до нього надвірними будівлями. Згідно вказаного свідоцтва на земельній ділянці розташовані: житловий глиняний будинок А-1, житловою площею 44,7 кв.м., житлова цегляна прибудова А-1, житловою площею 8,9, глиняний хлів «Б», цегляний погріб Г», цегляна вбиральня «Д», дерев.вбиральня «Е». 11/50 частин складаються з: житлова 2-3, площею 9,7 кв.м., житлова 2-2, площею 8,9 кв.м., кухня 2-1 пл. 5,2 кв.м., вбиральня літ. «Е».
21.03.2012 року за ОСОБА_1 на праві приватної власності було зареєстровано 11/50 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 374437767 від 16.04.2024 року, співвласником домоволодіння по АДРЕСА_1 на даний час являється ОСОБА_3 , якому належить 39/50 частки вказаного домоволодіння, на підставі договору купівлі-продажу ЛВК №165056 від 11.04.2000р.
Згідно вказаного договору-купівлі-продажу частини будинку, у власність покупця ОСОБА_3 переходить: приміщення 1-1 коридор пл.2,8 кв.м., 1-2,1-3,1-4 житловою площею 35,0 кв.м., 1-5 кухня площею 6,8 кв.м., сарай "Б", погріб "Г", уборна "Д", огорожа, а всього житловою площею 35,0кв.м., згідно проведеного розрахунку складають 39/50 ідеальної частки.
Згідно технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_1 від 14.04.2000р. загальна площа будинку становить - 68,4 кв.м., житлова площа - 53,6 кв.м. По квартирі 1 загальна площа становить - 44,6кв.м., житлова -35кв.м., а по квартирі 2 загальна площа становить - 23,8кв.м., житлова - 18,6кв.м.
Відповідно до висновку експерта № 1199/024 від 24.03.2025 року:
По першому питанню: провести розподіл житлового будинку (домоволодіння) по АДРЕСА_1 між його співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва та вілповідно до часток співвласників ОСОБА_1 - 11/50 частини домоволодіння та ОСОБА_2 - 39/50 частини домоволодіння, а також з незначним відхиленням (до 10%) від часток, технічно неможливо.
Водночас, розподіл зазначеного житлового буднику зі значним відхиленням (більше 10%) від ідеальних часток співвласників та з частковим відхиленням від вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, є технічно можливим.
Додатково зазначається, що положеннями методичних рекомендацій щодо проведення досліджень з розподілу передбачена можливість поділу житлового будинку з відхиленням від чинних вимог нормативних документів, зокрема із збереженням існуючої висоти, розмірів та площі приміщень будинків старої забудови, які приймались в експлуатацію за діючими на той час будівельними нормами і правилами, або якщо такий поділ відповідає фактичному порядку користування будинку, але у разі забезпечення безпечних умов проживання в будинку після поділу.
Пропонується один технічно можливий варіант розподілу житлового будинку (домоволодіння) по АДРЕСА_1 , у відповідності до фактично складеного порядку користування приміщеннями будинку та господарськими будівлями, з частковим відхиленням від вимог державних будівельних норм та зі значним (більше 10%) відхиленням від ідеальних часток співвласників, який наведений на аркуші 23 висновку в частині Дослідження. При наданні варіанту поділу враховано, що житловий будинок зданий в експлуатацію в 1963 року, запропонований поділ відповідає фактичному порядку користування будинку, крім того після поділу забезпечуються безпечні умови проживання в обох частинах будинку після поділу.
Для можливості поділу житлового будинку згідно запропонованого варіанту поділу додаткових робіт проводити не потрібно.
По другому питанню: розміри ідеальних часток, які обраховані на основі ринкової вартості домоволодіння (без врахування вартості земельної ділянки), а також відхилення від часток згідно запропонованого варіанту розподілу (на основі яких можливо розрахувати розмір компенсації того зі співвласників, розмір частки котрого внаслідок виділу зменшується), наведені на аркуші 37 висновку в частині Дослідження. Водночас зазначається, що розрахунок розміру компенсації співвласникам внаслідок розподілу не належить до компетенції судового експерта.
Варто також зазначити, що розрахунок відхилення від часток проведений без врахування прибудови до житлового будинку площею забудови 31,6 м2, в якій розміщені приміщення загальною площею 26,1 м2, а також гаража площею забудови 47,8 м2, оскільки дані будівлі, що знаходяться у фактичному користуванні ОСОБА_2 , містять ознаки самочинного будівництва.
По третьому питанню: виділити у натурі ОСОБА_1 належну їй 11/50 частки відокремлену частину будинку (домоволодіння) по АДРЕСА_1 , які складаються з наступного: житловий будинок літера А-1, загальною площею 23,8 кв.м., житловою площею 18,6 кв.м., а саме: кухня - 2-1 площею 5,2 кв.м., житлова - 2-2 площею 8,9 кв.м., житлова - 2-3 площею 9,7 кв.м. та вбиральня літ. «Е», відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва (з частковим відхиленням від вимог, детальніше див. відповідь на перше питання) та зі значним відхиленням від частки технічно можливо (див. варіант розподілу житлового будинку у відповіді на перше питання).
В судовому засіданні експерт Власюк В.В. наданий суду висновок експерта підтримав, суду пояснив, що варіант поділу вказаний у висновку експерта відповідає фактичному порядку користування будинку співвласниками. Склад приміщень, якими користуються сторони, відрізняється від того, що був на момент видачі правовстановлюючих документів. Наявне відхилення від рівності часток 10%, та добудова приміщень, які мають ознаки самочинного будівництва, які знаходяться у фактичному користуванні відповідача.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами цивільної справи та матеріалами інвентаризаційної справи на домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно ст.355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Відповідно до частин третьої, четвертої, п'ятої статті 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.
Отже, виходячи із вищевикладеного вбачається, що добудова (прибудова), здійснена одним із співвласників житлового будинку, не є об'єктом права спільної власності, а стає об'єктом права власності лише того співвласника, який її зробив.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Згідно ч.ч.1,3 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Тлумачення положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди призначенню будівлі.
У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.
Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 та від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В судовому засіданні з досліджених в судовому засіданні матеріалів інвентаризаційної справи було встановлено, що будівництво домогосподарства по АДРЕСА_1 здійснювалось ОСОБА_5 на підставі Договору на право будівництва будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 04.11.1949р., в період з 1949р. по 1963р. 06.05.1963р. за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на житловий будинок корисною площею 44,2 кв.м., житловою площею 31,5 кв.м., а також трьох сараїв.
В подальшому до вказаного житлового будинку було здійснено самовільно (без дозволу виконкому) добудову: прибудови "а" приміщення 1-1, житлової прибудови "А-1" приміщення 2-1,2-2, хліва "В".
Рішенням виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів №245 від 18.10.1991р., було постановлено: Прийняти пристройку "а" під кухню і коридор, де встановити перегородку, облаштувати коридор до проходу в кімнату 1-2, яку рахувати житловою. 2-2 прийняти під столову, 2-1 під хозприміщення; "3" під хозкладову.
Згідно розрахунку ідеальних часток в загальній власності на будинок по АДРЕСА_1 від 22.02.2000р. по двом власникам було розраховано: першому, який займає в загальній частині будинку 1-2 житлову площею - 10,0кв.м., 1-3 житлову площею 13,2 кв.м., 1-4 житлову площею 11,8кв.м., з надвірних будівель - прибудова "а", вбиральня "Д", погріб "Г", його частка 78/100 (35,0 х100/44,7); другому, який займає в загальній частині будинку 2-3 житлову площею - 9,7 кв.м., з надвірних будівель - житлова прибудова "А-1", Е - вбиральня, його частка 22/100 (9,7 х 100/44,7).
З наведеного слідує, що визначення ідеальних часток співвласників проводилось виходячи з житлової площі 44,7кв.м. житлового будинку А-1 по АДРЕСА_1 без врахування прибудов "а" та "А-1".
Вказаних обставин не було враховано експертом ОСОБА_6 при проведенні судової будівельно-технічної експертизи, у зв'язку з чим, суд критично оцінює та не приймає до уваги висновок експерта № 1199/024 від 24.03.2025 року в частині висновків про наявність технічної можливості розподілу зазначеного житлового будинку зі значними відхиленнями (більше 10%) від ідеальних часток співвласників, розрахованих в 2000р.
Домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 з 2000р. перебуває у спільній частковій власності двох осіб, з того часу поділений на дві ізольовані квартири, кожний із співвласників користується частиною будинку з самостійним входом. Між співвласниками визначено фактичний порядок користування будинком.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.03.2012 року, ОСОБА_1 успадкувала після смерті сина ОСОБА_4 11/50 частин житлового будинку за АДРЕСА_1 з належними до нього надвірними будівлями. Згідно вказаного свідоцтва на земельній ділянці розташовані: житловий глиняний будинок А-1, житловою площею 44,7 кв.м., житлова цегляна прибудова А-1, житловою площею 8,9, глиняний хлів «Б», цегляний погріб Г», цегляна вбиральня «Д», дерев.вбиральня «Е». 11/50 частин складаються з: житлова 2-3, площею 9,7 кв.м., житлова 2-2, площею 8,9 кв.м., кухня 2-1 пл. 5,2 кв.м., вбиральня літ. «Е».
Отже, позивач набула у власність в порядку спадкування право власності на частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , а саме: 11/50 частин житлового будинку А-1, а саме приміщення 2-3 площею - 9,7кв.м.; житлову прибудову "А-1", яка складається з приміщень - житлової 2-2 площею 8,9 кв.м., кухні 2-1 площею 5,2 кв.м.; вбиральні літ. «Е».
При цьому, сторонами не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спору щодо права власності на вказаний будинок. В ході судового розгляду було встановлено, що кожна із сторін користувалася і розпоряджалася своєю фактичною частиною будинку та приміщень.
Збільшення розмірів частки ОСОБА_2 відбулося виключно в процесі добудови вказаного домоволодіння, після набуття ним права власності на 39/50 частки, що підтверджується висновком експерта № 1199/024 від 24.03.2025 року.
Також згідно вказаного висновку експерта експертом зазначено, що при наданні варіанту поділу враховано, що житловий будинок зданий в експлуатацію в 1963 року, запропонований поділ відповідає фактичному порядку користування будинку, крім того після поділу забезпечуються безпечні умови проживання в обох частинах будинку після поділу.
Для можливості поділу житлового будинку згідно запропонованого варіанту поділу додаткових робіт проводити не потрібно.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження його заперечень щодо того, що розмір частки позивача у житловому будинку А-1 за адресою АДРЕСА_1 не відповідає площі приміщень, якими вона фактично користується, та наявні підстави для сплати позивачем йому компенсації зменшення розміру його частки.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а саме слід поділити в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 , виділивши в натурі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) частину житлового будинку (домоволодіння) за адресою АДРЕСА_1 , яка складається з: 11/50 частин житлового будинку А-1, а саме приміщення 2-3 площею - 9,7кв.м.; приміщень житлової прибудови "А-1", які складаються з житлової 2-2 площею - 8,9 кв.м., кухні 2-1 площею - 5,2 кв.м.,а всього загальною площею - 23,8кв.м., житловою площею - 18,6 кв.м., та вбиральні літ. «Е».
В задоволенні решти позовних вимог, слід відмовити, враховуючи, що у разі поділу майна право спільної часткової власності співвласників на нього припиняється в силу закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати пов'язанні з залученням експерта та на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.ст.133, 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати, які підтверджені належними доказами, а саме: 1474грн. судового збору та 26000грн. витрат на проведення експертизи, а всього разом 27474грн.
Керуючись ст.ст.2,12,13,76,81,258,259,263-265 ЦПК України, ст.ст. 321, 328, 355, 356, 358, 364 ЦК України, ст.41 Конституції України, суд-
Позов задоволити частково.
Поділити в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 , виділивши в натурі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 11/50 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що складаються з наступних приміщень: житлового будинку А-1, загальною площею - 23,8кв.м., житловою площею - 18,6 кв.м., а саме: кухня 2-1 площею - 5,2 кв.м.; житлова 2-2 площею - 8,9кв.м.; житлова 2.3 площею - 9,7 кв.м. та вбиральня літ. «Е».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) 1474грн. судового збору та 26000грн. витрат на проведення експертизи, а всього разом 27474грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Дата складання повного тексту рішення суду - 18.07.2025 року.
Суддя: