Справа № 352/1006/25
провадження № 2-о/650/141/25
про відмову у відкритті провадження
21 липня 2025 року селище Велика Олександрівка
Суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області Сікора О.О. розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
25 червня 2025 року до суду, за підсудністю, надійшла вищевказана заява, в якій ОСОБА_1 просить встановити факт перебування на його утримані ( ОСОБА_1 ) чотирьох дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
В обґрунтування висунутих вимог заявник зазначив, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , яка є матір'ю чотирьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Шлюб з біологічним батьком дітей - ОСОБА_9 - розірвано 08 березня 2024 року (справа №954/944/23), і 20 липня 2024 року заявник одружився з матір'ю дітей.
Заявник фактично утримує всіх чотирьох дітей, забезпечує їх матеріально, бере участь у вихованні та піклується про них. Біологічний батько - ОСОБА_9 - залишив родину під час евакуації 2022 року, не надавав підтримки, перебуває на території, підконтрольній російській федерації, є громадянином країни-агресора, позбавлений батьківських прав рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 27.01.2025 року (справа №650/4749/24), а також ухилявся від виконання обов'язків щодо утримання дітей, що підтверджується відкриттям виконавчого провадження за виконавчим листом щодо стягнення аліментів (НОМЕР_1).
Наймолодша дитина, ОСОБА_7 , має вроджену ваду серця і потребує постійного лікування. Мати - ОСОБА_2 - перебуває у декретній відпустці й не має можливості самостійно забезпечувати повноцінний догляд за всіма дітьми. Відтак, заявник є єдиною особою, яка здійснює утримання всіх чотирьох дітей.
Встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей має юридичне значення для реалізації заявником свого права на звільнення від військової служби відповідно до абзацу 12 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», де передбачено звільнення від служби осіб, які утримують чотирьох і більше дітей віком до 18 років. Також заявник посилається на частину 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою гарантується соціальний захист багатодітних сімей, та на Закон України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на вищевикладене, заявник просить суд встановити юридичний факт утримання ним чотирьох неповнолітніх дітей, що має значення для реалізації його прав, передбачених чинним законодавством України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження суд встановив такі обставини.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист, як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Заявник просить встановити той факт, що четверо неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - перебувають на його утриманні, що має юридичне значення для реалізації його права на звільнення від військової служби як багатодітного батька та для забезпечення належного соціального захисту родини.
Встановити даний факт заявник просить в окремому провадженні.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі №139/122/14-ц (провадження №61-3238св22) вказано, що:
«під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2023 року в справі №198/99/15-ц (провадження №61-7049св22) вказано, що:
«згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права».
З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Матір'ю дітей є ОСОБА_2 , яка народила чотирьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Біологічний батько дітей - ОСОБА_9 - позбавлений відносно них батьківських прав згідно з рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 27 січня 2025 року у справі №650/4749/24. Батько не бере участі у їхньому вихованні, не здійснює жодного утримання та проживає на території, підконтрольній російській федерації.
Заявник разом із дружиною та чотирма дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду з заявою, ОСОБА_1 вказував, що з 20 липня 2024 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У зв'язку з цим він є вітчимом, утримує і виховує трьох неповнолітніх дітей дружини - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Встановлення факту утримання трьох дітей має для заявника юридичне значення, оскільки він має намір скористатись правом на відстрочку від мобілізації відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
У пункті 3 Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затв. постановою КМУ №560 від 16.05.2024, зазначено, що документами, які підтверджують право на відстрочку для жінки та чоловіка, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, є:
свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Отже, законодавець передбачає право на відстрочку від військової служби лише для військовослужбовців, які зазначені у свідоцтвах про народження дітей батьком.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20 липня 2024 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 не є біологічним батьком чотирьох неповнолітніх дітей своєї дружини, а є їхнім вітчимом.
Сімейний Кодексу України по різному регулює правовідносини щодо виховання та утримання дітей особами, які мають статус батьків та особами, які є вітчимом чи мачухою.
Так, в силу статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них.
Загальні обов'язки батьків щодо виховання дитини перелічені у статті 150 СК України.
Відповідно до статті 180 СК батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з вимогами статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Натомість якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні (стаття 260 СК України).
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (стаття 268 СК України).
Встановлення факту утримання вітчимом дітей впливає на права та законні інтереси інших суб'єктів сімейних відносин (матері, діда, баби), оскільки у такий спосіб буде засвідчено невиконання чи неналежне виконання ними своїх обов'язків, що є підставою для негативних наслідків, таких як стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав та інше.
За таких умов питання утримання заявником дітей дружини, які не є його рідними дітьми, не може вирішуватися безвідносно до дій інших осіб, зобов'язаних їх утримувати. Відтак, подібний факт підлягає встановленню під час розгляду спору в порядку позовного провадження.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №201/5972/22 від 11 вересня 2024 року.
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
У зв'язку з наведеним, суд вважає що вказану заяву слід залишити без розгляду, роз'яснивши, що заявник вправі подати позов на загальних підставах.
Також суд зазначає, що питання щодо відкриття провадження у даній справі вирішено у позапроцесуальні строки з урахуванням надмірного судового навантаження у Великоолександрівському районному суді Херсонської області, пов'язаного із кількістю працюючих суддів та визначеною територіальною підсудністю судових справ: Бериславського районного суду Херсонської області, Високопільського районного суду Херсонської області, Іванівського районного суду Херсонської області, Скадовського районного суду Херсонської області, Каланчацького районного суду Херсонської області, Чаплинського районного суду Херсонської області Великоолександрівському районному суду Херсонської області.
Згідно з Переліком місцевих судів, у яких надмірний рівень судового навантаження або в яких неможливо здійснювати правосуддя, затвердженим рішеннями Комісії від 26.02.2025 № 41/зп-25 та 05.03.2025 № 46/зп-25) Великоолександрівський районний суд Херсонської області займає перше місце серед усіх судів України за критерієм - надмірний рівень судового навантаження.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 247, 258-259, 268, 293-294, 315, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересована особа - ОСОБА_2 , - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: О.О. Сікора