Справа № 357/10871/25
1-кс/357/1497/25
17 липня 2025 року Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025116030000558 від 11.07.2025,
1. До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна.
1.1. В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що сектором дізнання Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12025116030000558, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
1.2. За твердженням прокурора, в ході досудового розслідування встановлені такі обставини.
1.2.1. Досудовим розслідуванням встановлено, що до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від працівників поліції про те, що ними 11 липня 2025 року близько 04 години 43 хвилини неподалік будинку №3 по вулиці Росьова у селі Городище Білоцерківського району Київської області зупинено транспортний засіб марки «ВАЗ» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який перебував під керуванням ОСОБА_4 . Під час спілкування з останнім працівниками поліції встановлено, що він здійснював незаконний вилов риби.
1.2.2. В подальшому, 3 вищевказані риболовні сітки та водні біоресурси передано на відповідальне зберігання головному державному інспектору Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 та надувний човен зеленого кольору Skipper передано для зберігання власнику ОСОБА_6 .
1.2.3. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 транспортний засіб марки «ВАЗ» модель 21013, 1984 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , білого кольору належить ОСОБА_7 та перебуває у користуванні ОСОБА_6 .
1.3. Ґрунтуючись на цих обставинах, прокурор робить висновок про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
1.4. Прокурор зазначає, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення дізнавачем сектору дізнання Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області 11.07.2025 в період часу з 05 год 05 хв. до 06 год. 10 хв. проведено огляд місцевості неподалік будинку №3 по вулиці Росьова у селі Городище Білоцерківського району Київської області, під час якого виявлено та вилучено: риболовну сітку з ліски L - 75м, Н - 1,5м, Q - 40мм; риболовну сітку з ліски L - 72м, Н - 1,5м, Q - 50мм; а також водні біоресурси: лящ у кількості 73 шт.; судак звичайний - 10шт.; сом Європейський - 1 шт.; карась сріблястий - 4 шт. та надувний човен зеленого кольору Skipper, який перебував на транспортному засобі марки «ВАЗ» з реєстраційним номером НОМЕР_1 .
1.5. Виходячи з того, що в ході огляду місця події виявлено та вилучено предмети, які містять на собі відомості, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, виникає необхідність у накладенні арешту на тимчасово вилучене вищевказане майно.
2. В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала своє клопотання та просила його задовольнити за викладених у ньому обставин.
Власник (володілець) майна в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття власника майна не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна.
3. Дослідивши матеріали клопотання про арешт майна, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.1. У відповідності до підпункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
3.2. Як слідує зі змісту клопотання та підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.07.2025, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025116030000558 здійснюється за фактом події, що мала місце 11.07.2025, а саме близько 04:43 ОСОБА_4 незаконно виловлював рибу в кількості: карась сріблястий 4 шт., лящ - 73 шт., судак - 10 шт., сом - 1 шт., що заподіяло істотну шкоду.
3.2.1. Частиною 1 ст. 249 КК України встановлено кримінальну відповідальність зокрема, за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.
3.2.2. Із клопотання та доданих до нього матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування перевіряються факт незаконного рибного промислу.
3.2.3. Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими слідчим матеріалами кримінального провадження (рапорти помічника чергового Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, протокол огляду місця події, пояснення ОСОБА_4 , поясненнями свідків), формує у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
3.2.4. Так, відповідно до відомостей, що містяться в рапортах помічника чергового Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, 11.07.2025 на лінію 102 надійшо повідомлення, про те що гр. ОСОБА_4 здійснював вилов риби сітями.
Відповідно до наданих пояснень свідка від 11.07.2025 ОСОБА_8 повідомив, що попросив брата допомогти зняти сітки поблизу с. Городище. В подальшому ОСОБА_9 спільно із ОСОБА_6 приїхали на авто ВАЗ з д.н.з. НОМЕР_1 та поїхали до річки. Далі спільними зусиллями зняти сітки в яких була риба. По дорозі до місця проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зупинили працівники поліції.
3.2.6. За таких умов на цьому етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна. При цьому необхідно зауважити, що на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом “обґрунтованої підозри») для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
3.3. Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
В цьому випадку прокурор заявляє метою арешту майна забезпечення:
- збереження речових доказів;
3.3.1. Обґрунтовуючи необхідність арешту вилучених речей, обвинувачення вказує на те, що вони є доказами у кримінальному провадженні. У випадку арешту майна з метою збереження речових доказів він накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
3.3.2. Постановою від 11.07.2025 вказане в клопотанні майно визнане речовим доказом.
3.3.3. За таких обставин на зазначене в клопотанні майно може бути накладений арешт, адже потреби досудового розслідування, пов'язані з необхідністю збереження речових доказів та вирішення їх долі в порядку ст. 100 КПК України, обумовлюють необхідність застосування цього заходу забезпечення.
3.4. Водночас ч. 1 ст. 100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
3.4.1. Згідно із п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Суть цього заходу забезпечення кримінального провадження полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, або розпоряджатися чи користуватися ним.
Згідно з ч. 2 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
В цьому випадку слідчому судді не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні. Як вбачається з наданих матеріалів та підтверджено прокурором в судовому засіданні жодних слідчих дій чи експертиз з вилученим автомобілем орган досудового розслідування не планує проводити.
3.4.2. Обмеження прав власника щодо належного йому майна можуть мати місце у зв'язку з тим, що відповідні речі містять відомості, які мають значення для кримінального провадження. Відповідні обмеження мають бути розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження. З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні станом на час розгляду клопотання слідчий суддя не вбачає потреб досудового розслідування для заборони користування автомобілем, які б виправдовували саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
3.4.3. Слідчий суддя зауважує, що утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних особі на праві приватної власності, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження. Тому після проведення з вилученими речами всіх необхідних процесуальних дій (оглядів, слідчих експериментів, експертних досліджень) і належної процесуальної фіксації виявленої доказової інформації, такі речі як найшвидше мають бути повернуті власнику.
3.5. В ч. 1 ст. 173 КПК України зазначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Відповідно до зазначеної норми завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий суддя вважає, що в цьому кримінальному провадженні такі ризики наявні. Однак з накладенням арешту вбачається можливість запобігти зазначеним ризикам. Отже, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його приховування, знищення, перетворення.
3.6. З огляду на зроблені висновки, положення ст. 170, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, крім обставин, зазначених у ст. 131 КПК України, повинен врахувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
3) мету арешту майна;
4) наслідки арешту майна для третіх осіб;
5) розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
3.6.1. Правовою підставою арешту майна є відповідні положення ст. 170 КПК України.
3.6.2. Зазначене в клопотанні майно може бути використане у провадженні як доказ, оскільки містять відомості, за допомогою яких можливо підтвердити обставини, що мають значення, або спростувати наявні у сторони обвинувачення версії.
3.6.3. Досліджені під час судового засідання матеріали дають слідчому судді підстави вважати, що заявлена прокурором мета - забезпечення збереження речових доказів може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження.
3.6.4. З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні слідчий суддя не вбачає втручання у права і свободи особи при одночасному встановленні необхідності такого заходу забезпечення кримінального провадження для досягнення потреб досудового розслідування. Зауважує, що арешт накладається лише на право розпорядження майном, що мінімально вплине на можливість володільця користуватись майном.
3.6.5. Окремо слід зазначити, що жодних негативних наслідків арешту майна для третіх осіб не вбачається.
3.7. Викладене свідчить про необхідність накладення арешту на отримане під час огляду місця події майно в цьому кримінальному провадженні з точки зору наявності передбачених законом підстав. А тому клопотання прокурора слід задовольнити частково.
3.8. Окремо слід зазначити, що на підставі ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 2, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
1. Клопотання прокурора про арешт майна задовольнити частково.
2. Накласти арешт на майно, а саме:
- автомобіль марки «ВАЗ», модель 21013, 1984 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_7 , та який перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_6 ,
шляхом накладення заборони на розпорядження вказаним майном.
2. На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
3. Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
4. Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
5. Копію цієї ухвали вручити прокурору негайно та надіслати власнику майна.
6. Повний текст ухвали оголошений 21.07.2025.
Слідчий суддяОСОБА_1