Справа № 357/10935/25
1-кс/357/1502/25
17 липня 2025 року Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
представника користувача майна ОСОБА_3
користувачів майна ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025116030000567 від 15.07.2025,
1. До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 про арешт тимчасово вилученого майна.
1.1. За твердженням прокурора, СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025116030000567 від 15.07.2025 за попередньою кваліфікацією за ст. 290 КК України.
1.2. Прокурор зазначає, що 15.07.2025 до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення працівника поліції ОСОБА_7 про те, що близько 07 години 30 хвилин поблизу будинку ; 146 по вул. Шевченка в м. Біла Церква Київської області ним зупинено транспортний засіб марки «Mersedes-Benz» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , під час перевірки якого виявлено ознаки знищення ідентифікаційного номеру кузова.
1.3. Під час огляду місця події вилучено автомобіль марки «Mersedes-Benz» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 , та який перебував у користуванні ОСОБА_5 .
1.4. Вказаний транспортний засіб визнаний речовим доказам, та наразі виникла необхідність подальшого його дослідження, оцінки та проведення експертизи.
1.5. У зв'язку з цим прокурор просить накласти арешт на зазначене вилучене майно, оскільки повернення вказаного транспортного засобу може призвести до його приховування, пошкодження, знищення або псування, та у подальшому унеможливить його використання як речового доказу у кримінальному провадженні, унеможливить проведення необхідних судових експертиз.
2. В судове засідання прокурор не з'явивсь, надав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності та просив його задовольнити за викладених у ньому обставин.
В судовому засіданні володілець майна ОСОБА_4 надав пояснення, що придбав вилучений автомобіль «за довіреністю» і наразі ще юридично не переоформив право власності на нього. Однак ним особисто під час купівлі транспортного засобу (взимку 2025 року) перевірявся номер на кузові автомобіля, який був цілісним. Відтак він просив відмовити у задоволенні клопотання.
Представник володільця адвокат ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечував з посиланням, що зазначений транспортний засіб не є речовим доказом в цьому чи будь якому іншому кримінальному провадженні, а слідчий суддя може самостійно впевнитись в цілісності ідентифікаційного номеру кузова шляхом проведення виїзного засідання. Крім того заявив клопотання про допит свідка ОСОБА_9 , який повідомив, що саме він показував працівникам поліції де знаходиться номер кузува, однак підтвердити з впевненістю, що вказаний номер читався повністю не зміг через важкодоступність до цього місця.
Користувач ОСОБА_5 повідомив обставини його зупинки працівниками поліціїю
3. Дослідивши матеріали клопотання про арешт майна, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.1. У відповідності до підпункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
3.2. Як слідує зі змісту клопотання та підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.07.2025, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025116030000567 здійснюється за фактом надходження до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області повідомлення працівника поліції, що під час перевірки транспортного засобу «Mersedes-Benz» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , були виявлені ознаки знищення ідентифікаційного номеру кузова. Правова кваліфікація - ст. 290 КК України.
3.2.1. Згідно зі ст. 290 КК України передбачена кримінальна відповідальність за знищення, підробку або заміну ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.
3.2.2. Із клопотання та доданих до нього матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування перевіряються факт можливого знищення ідентифікаційного номеру кузову транспортного засобу марки «Mersedes-Benz» з реєстраційним номером НОМЕР_1 .
3.2.3. Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження (протокол огляду місця подій від 15.07.2025, протокол допиту свідка, пояснення володільця), формує у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
3.2.4. Так, протоколом огляду місця події від 15.07.2025 зафіксовано, що під час огляду транспортного засобу марки «Mersedes-Benz» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , виявлено, що під правою передньою колісною рамою, на металевій частині транспортного засобу, виявлено VIN код, цифри якого частково нечитабильні у зв'язку із їх пошкодженням.
3.2.5. Відтак описані події містять в собі ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
3.2.6. За таких умов на цьому етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна. При цьому необхідно зауважити, що на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є можливість вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом “обґрунтованої підозри») для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
3.2.7. У зв'язку з аргументами представника користувача слідчий суддя зазначає, що у відповідності до положень ст. 170 КПК України, накладення арешту на майно здійснюється з метою забезпечення збереження речових доказів, у тому числі - з метою подальшого проведення експертиз або інших слідчих (розшукових) дій. Слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна не встановлює наявності або відсутності складу чи події кримінального правопорушення, а лише надає оцінку обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення та можливого зв'язку майна з ним, тобто оцінює ймовірність таких обставин.
3.2.8. Також слідчий суддя не є фахівцем у сфері криміналістичної експертизи, у тому числі з питань дослідження змін ідентифікаційних номерів транспортних засобів. Встановлення факту втручання в ідентифікаційний номер кузова, наявності ознак його знищення, підроблення чи зміни, потребує спеціальних знань і є предметом дослідження виключно відповідного експерта. Отже, дослідження автомобіля шляхом виїзного судового засідання без участі фахівця є недоцільним і таким, що не здатне забезпечити досягнення цілей кримінального провадження. Натомість накладення арешту на транспортний засіб саме і переслідує мету забезпечення проведення належного експертного дослідження з метою встановлення його походження та наявності чи відсутності ознак злочину.
3.3. Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
На підставі ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
В судовому засіданні встановлено, що 15.07.2025 року був проведений огляд місця подій, в наслідок якого вилучений автомобіль марки «Mersedes-Benz» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який постановою від 16.07.2025 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025116030000567 від 15.07.2025, що спростовує доводи представника у цій частині.
3.4. Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
В цьому випадку прокурор заявляє метою арешту майна забезпечення:
- збереження речових доказів;
3.4.1. Обґрунтовуючи необхідність арешту вилучених речей, обвинувачення вказує на те, що вони є доказами у кримінальному провадженні. У випадку арешту майна з метою збереження речових доказів він накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
3.4.2. Постановою від 15.07.2025 вказане в клопотанні майно, вилучене під час огляду місця події визнане речовим доказом.
3.4.3. Враховуючи предмет доказування кримінального правопорушення, про яке йдеться у клопотанні, автомобіль марки «Mersedes-Benz» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , має безпосереднє значення для досудового розслідування, зокрема несе на собі слідову інформації щодо можливого знищення ідентифікаційного номеру кузова. При цьому достовірне встановлення таких обставин можливе саме шляхом проведення призначених експертиз. Слідчий суддя зауважує, що відповідно до приписів ст. 223 КПК України діяльність слідчого і прокурора направлена також на збір доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
3.4.4. За таких обставин на зазначене в клопотанні майно може бути накладений арешт, адже потреби досудового розслідування, пов'язані з необхідністю збереження речових доказів, обумовлюють необхідність застосування цього заходу забезпечення.
3.5. В ч. 1 ст. 173 КПК України зазначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Відповідно до зазначеної норми завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий суддя вважає, що в цьому кримінальному провадженні такі ризики наявні. Однак з накладенням арешту вбачається можливість запобігти зазначеним ризикам. Отже, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його приховування, знищення, перетворення.
3.6. З огляду на зроблені висновки, положення ст. 170, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, крім обставин, зазначених у ст. 131 КПК України, повинен врахувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
3) мету арешту майна;
4) наслідки арешту майна для третіх осіб;
5) розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
3.6.1. Правовою підставою арешту майна є відповідні положення ст. 170 КПК України.
3.6.2. Вилучене під час огляду майно безпосередньо може бути використане у провадженні як доказ, оскільки містить відомості, за допомогою яких можливо підтвердити обставини, що мають значення, або спростувати наявні у сторони обвинувачення версії.
3.6.3. Досліджені під час судового засідання матеріали дають слідчому судді підстави вважати, що заявлена прокурором мета - забезпечення збереження речових доказів може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження.
3.6.4. З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні слідчий суддя не вбачає втручання у права і свободи особи при одночасному встановленні необхідності такого заходу забезпечення кримінального провадження для досягнення потреб досудового розслідування.
3.6.5. Окремо слід зазначити, що жодних негативних наслідків арешту майна для третіх осіб не вбачається. З матеріалів клопотання вбачається, що особа, яка заявляє свої права на автомобіль ( ОСОБА_4 ), набула його у користування на підставі так званої «довіреності», тобто без офіційної державної реєстрації права власності в установленому порядку. Такий спосіб отримання транспортного засобу є юридично вразливим і, відповідно, не забезпечує належного правового захисту набувача.
Фактично, володілець добровільно відмовився від гарантій, які надає закон при оформленні договору купівлі-продажу з відповідним технічним оглядом транспортного засобу та перевіркою його походження, в тому числі - на наявність пошкодження або змін ідентифікаційних номерів. Таким чином, усі ризики, пов'язані з можливою криміногенністю або дефектністю придбаного об'єкта, зокрема й можливість накладення арешту на таке майно у межах кримінального провадження, несе саме набувач майна. Це відповідає загальному принципу ризику володіння, за яким особа, що обрала спрощений або формально неналежний спосіб набуття майна, приймає на себе ймовірні негативні наслідки такого вибору.
3.7. Викладене свідчить про необхідність накладення арешту на вилучений під час огляду транспортний засіб в цьому кримінальному провадженні з точки зору наявності передбачених законом підстав. А тому клопотання прокурора слід задовольнити.
3.8. Окремо слідчий суддя зазначає, що на підставі ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 2, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
1. Клопотання прокурора про арешт майна задовольнити.
2. Накласти арешт на майно, яке було вилучено 15.07.2025 під час огляду місця події поблизу будинку № 146 по вул. Шевченка в м. Біла Церква Київської області, а саме:
- автомобіль марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 , та який перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
шляхом накладення заборони на користування та розпорядження вказаним майном, крім використання вказаного майна для проведення експертиз та слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні.
3. На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
4. Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
5. Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
6. Копію цієї ухвали вручити прокурору негайно та надіслати власнику майна.
7. Повний текст ухвали оголошений 21.07.2025.
Слідчий суддяОСОБА_1