Справа № 296/7762/25
2-з/296/32/25
Іменем України
21 липня 2025 рокум. Житомир
Суддя Корольовського районного суду міста Житомира Пилипюк Лілія Миколаївна, розглянувши заяву адвоката Денисенко Вікторії Миколаївни про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,
16 липня 2025 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2025 року для розгляду вищевказаної цивільної справи визначено суддю Корольовського районного суду міста Житомира Пилипюк Л. М.
17 липня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Денисенко В. М. звернулася до Корольовського районного суду міста Житомира із заявою про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, адвокат зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, яка становить 17 000 доларів США та 45 000 гривень, інфляційні втрати - 168 060,65 гривень, а також моральної шкоди в розмірі 200 000 гривень. Відповідач в липні 2011 року та в травні 2012 року шляхом обману та зловживання довірою заволодів коштами ОСОБА_1 в сумі 17 000 доларів США, що по курсу НБУ на дату вчинення злочину становило 135 839 гривень, а дату звернення до суду з цим позовом становить 710 260 гривень, а також заволодів коштами позивача в розмірі 45 000 гривень. На переконання позивача, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 190 КК України. Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 22 травня 2024 року (№ 278/230/15-к) ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження відносно нього закрите, а цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду. Характер вчиненого відповідачем кримінального правопорушення та його поведінка під час судового розгляду кримінального провадження, відсутність будь-якої ініціативи з боку відповідача щодо відшкодування завданої потерпілій шкоди, свідчить про реальні ризики неможливості виконання рішення суду, у випадку задоволення позову. Заявник зазначає, що відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 1,0356 га (кадастровий номер 1822085900:01:00012:1225), яка розташована на території Пісківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
На підставі наведеного заявник просить в якості забезпечення позову накласти арешт на земельну ділянку площею 1,0356 га (кадастровий номер 1822085900:01:000:1225), яка розташована на території Пісківської сільської ради Житомирського району Житомирської області та яка належить ОСОБА_2 . Крім того, заявник просить заборонити всім суб?єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії, в тому числі нотаріусам, державним реєстраторам, іншим акредитованим суб?єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження вищевказаної земельної ділянки, в тому числі в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Розгляд заяви про забезпечення позову проведено без повідомлення учасників справи на підставі частини 1 статті 153 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, приходжу до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії щодо предмета спору.
Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особи, які беруть участь у справі, мають можливість уникнути реальних ризиків утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечений судовий захист законних прав, свобод та інтересів цих осіб. Важливим є об'єктивне існування таких ризиків, а також те, що застосування заходів забезпечення позову дійсно необхідне, що без їхнього застосування права, свободи та законні інтереси заявника клопотання будуть порушені, що підтверджують належні та допустимі докази. Також важливо, щоб цей заявник не мав на меті зловживання процесуальними правами та порушення законних прав іншого учасника справи, до якого мають бути застосовані зазначені заходи. Його метою має бути створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, механізм забезпечення позову передбачає, що учасники спору повинні: належно обґрунтувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову; зазначити обставини, які засвідчують те, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтвердити такі обставини належними та допустимими доказами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20).
Заходи забезпечення позову суд вживає для того, щоб гарантувати виконання його можливого рішення. Такі заходи належить застосовувати лише за необхідності, оскільки безпідставне звернення до них може зумовити порушення прав та законних інтересів інших осіб, зокрема учасників справи. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має: з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження його вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що у сторін дійсно є спір й існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; встановити обсяг позовних вимог, дані про відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, цим вимогам.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд ураховує, що заявник належним чином не підтвердила доказами обставини, на які вона покликається. У заяві про забезпечення позову зазначено, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка. На підтвердження вказаної обставини заявник додає інформацію, сформовану за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», номер витягу - 5005322696479, дата формування витягу - 11 липня 2025 року, замовник - ОСОБА_3 .
Надаючи оцінку вказаному документу, суд зазначає, що в розумінні ЦПК України, роздрукована інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - це паперова копія електронного доказу.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система в Україні, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Поняття електронного доказу визначено в ч. 1 ст. 100 ЦПК України.
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 2 ст. 100 ЦПК України).
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч. 3 ст. 100 ЦПК України).
Суд зазначає, що подана заявником інформація, сформована за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», не посвідчена у порядку, передбаченому законом. Також суд ураховує, що така інформація здобута особою, яка не є учасником справи, її повноваження на отримання та подання до суду доказів у цій справі нічим не підтверджені. Документ містить QR-код, однак електронний документ за цим посиланням також не містить відомостей про накладення електронного підпису. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
З наведених мотивів, враховуючи предмет позову та суб'єктний склад спірних правовідносин, обґрунтування заяви про забезпечення позову, приходжу до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суддя
Відмовити у задоволенні заяви адвоката Денисенко Вікторії Миколаївни про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК