Справа № 444/1911/25
Провадження № 3/444/983/2025
14 липня 2025 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Олещук М. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жовква Львівської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , Рава-Руської об'єднаної територіальної громади Львівського району Львівської області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з протоколом про адміністративне правопорушення - проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий 5610, від 18.09.2020, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,-
за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
25.05.2025 року приблизно о 22 год. 40 хв., в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська», в межах Рава-Руської ОТГ, Львівського району Львівської області під час проходження прикордонного контролю на в'їзд в Україну ОСОБА_1 пред'явила на паспортний контроль паспорт громадянина США для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 . В процесі прикордонного контролю було встановлено, що остання є громадянкою України, що підтверджує паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий 5610, від 18.09.2020 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тому своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги ст.ст. 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою КМ України від 27.01.1995 року №57, та здійснила спробу незаконного перетинання державного кордону України без відповідних документів, тобто вчинила адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-1 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, однак на адресу суду подано письмову заяву, в якій остання просила розгляд справи проводити за її відсутності. В заяві ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала, та зазначила, що в подальшому такого не допустить (арк.спр.5)
Надалі від захисника особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 - адвоката Мазур Р.В. подано письмові пояснення (заперечення) щодо вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення складеного відносно ОСОБА_1 , в яких зазначено, що чинний Закон України "Про громадянство України" вже передбачає випадки множинного громадянства "ex lege". Такий підхід кореспондується з положеннями Європейської конвенції про громадянство (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 20 вересня 2006 року № 163-V "Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство", який набрав чинності 1 квітня 2007 року. Отже, Конвенцією до національного законодавства було введено поняття "множинне громадянство", що є одночасною належністю особи до громадянства двох або більше держав (підпункт b статті 2 Конвенції). Також із ратифікацією Конвенції Україна прийняла встановлені цим документом допустимі випадки множинного громадянства (статті 14 та 15) та закріпила випадки втрати громадянства "ex lege" або за ініціативою держави-учасниці (стаття 7). Також з ратифікацією Конвенції Україна прийняла встановлені цим документом принципи, які стосуються громадянства, зокрема щодо права кожної особи на громадянство та зобов'язання уникати без громадянства. Законом України "Про громадянство України" встановлено, що питання громадянства України регулюються Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України. При цьому визначено, що якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору (стаття 4). Крім того, за Законом до підстав набуття, припинення громадянства України, визначених цим Законом, включено також підстави, передбачені міжнародними договорами (пункт 10 частини першої статті 6). Отже, поняття "множинного громадянства" є частиною національного законодавства України відповідно до ратифікованої Законом України Європейської конвенції про громадянство, якою встановлюються принципи та правила, що стосуються громадянства фізичних осіб, зокрема поняття "множинного громадянства", що означає одночасну належність особи до громадянства двох або більше держав (пункт "b" статті 2).
18.06.2025 Верховна рада України прийняла проєкт Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України" (номер, дата реєстрації: 11469 від 07.08.2024, включено до порядку денного: 4229-IX від 11.02.2025) спрямований на удосконалення правового забезпечення функціонування інституту громадянства в Україні, а також забезпечення національних інтересів України в питаннях забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України. Вказаним законопроєктом внесено зміни до Закону України "Про громадянство України" щодо "множинного громадянства". За даними картки законопроекту на сайті закон прийнято, однак він ще не набув чинності.
Отже, з урахування змін у законодавстві України, станом на день розгляду у ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, адже відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
На підставі вищезазначеного та відповідно до положень ст.247, 284 КУпАП, захисник просить суд відкласти розгляд справи до моменту набуття законної сили Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України" та провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.204-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.268 КУпАП, явка правопорушника в судове засідання за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП не є обов'язковою. А тому, вважаю за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 та її захисника Мазур Р.В. на підставі поданих до суду доказів та письмових пояснень.
Щодо вимоги захисника особи відносно, якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 - адвоката Мазур Р.В. про відкладення розгляду справи, до моменту набуття законної сили Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України", приходжу до висновку про відмову у такому клопотанні та продовженні розгляду справи на підставі чинного законодавства на день оформлення протоколу про адміністративне правопорушення від 25.05.2025 року ЗхРУ №003317Е та наявних матеріалів справи.
Підстави для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та її захисник Мазур Р.В. належним чином повідомлені про розгляд справи, а тому, беручи до уваги той факт, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 204-1 КУпАП, не віднесено до таких, які не підлягають розгляду за обов'язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, розгляд справи здійснюється у відсутності ОСОБА_1 та її захисника Мазур Р.В. на підставі поданих до суду доказів.
З врахуванням того, що ст.38 КпАП України, та ч.2 ст.277 КУпАП передбачені стислі строки розгляду категорії таких справ, суд не може призначити розгляд даної справи на іншу дату оскільки таке призведе до порушення строків розгляду справи, тому вважаю за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 та її захисника Мазур Р.В.
Відповідно до ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Статтею 12 вищевказаного Закону передбачено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України. Пропуск осіб, які незаконно перетинають державний кордон України з наміром бути визнаними біженцями чи особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, і у яких відсутні документи, що посвідчують особу, або якщо такі документи є фальшивими, здійснюється без таких документів.
Адміністративне правопорушення завжди є протиправною дією (бездіяльністю) тобто діянням, забороненим законом або іншим нормативним правовим актом. Громадянин, що вчиняє протиправну дію, порушує свій конституційний обов'язок, оскільки норми ч.1 ст.68 Конституції України встановлюють, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина).
Частина 1 статті 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
У протоколі про адміністративне правопорушення від 25.05.2025 року ЗхРУ №003317Е та матеріалах справи зазначено, що 25.05.2025 року приблизно о 22 год. 40 хв., в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська», в межах Рава-Руської ОТГ, Львівського району Львівської області під час проходження прикордонного контролю на в'їзд в Україну ОСОБА_1 пред'явила на паспортний контроль паспорт громадянина США для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 . В процесі прикордонного контролю було встановлено, що остання є громадянкою України, що підтверджує паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий 5610, від 18.09.2020 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктом правопорушення може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.
ОСОБА_1 є громадянином України, що стверджується матеріалами справи.
Стаття 4 Конституції України зазначає, що вВ Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі Закон №2235-III), громадянство України це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави.
Статтею 2 Закону №2235-III передбачено принципи законодавства України про громадянство, зокрема єдиного громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Тобто, в даному випадку у разі наміру перетнути та перетинання державного кордону України громадянином України, якою є ОСОБА_1 , вона повинна виконати обов'язки, передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII. Так, статтями 2, 3 цього Закону передбачено, що документом, який дає право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є паспорт громадянина України (а не іншої держави) для виїзду за кордон; перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону; правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Згідно з п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. №57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Отже, виходячи із принципу єдиного громадянства, виїзд і в'їзд на територію України громадянами України за пред'явленням паспортів, виданих на ім'я громадян іноземної держави, суперечить ст.3 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України».
Встановивши правовий зв'язок фізичної особи з державою Україна, тобто належність особи, яка перетинає державний кордон в пункті пропуску за документом громадянина іноземної держави, до громадянства України, службові особи Державної прикордонної служби України зобов'язанні керуватись правовою нормою п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Відповідна правова норма міститься в ч.1 ст.3 Європейської конвенції «Про громадянство» - кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її громадянами. На сьогодні наявність за громадянином України подвійного громадянства не визнається.
Отже, в'їзд на територію України та виїзд з неї громадянами України за пред'явленням паспортів, виданих на ім'я громадян іноземної держави, суперечить вимогам ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», а тому за наявності підстав передбачає адміністративну відповідальність за ст.204-1 КУпАП.
Оскільки початком здійснення прикордонного контролю є момент подання особою паспортного документу для перевірки, факт надання громадянином України паспортного документа громадянина іноземної держави та факт перетинання громадянином України державного кордону України по паспортному документу громадянина іноземної держави, кваліфікується як спроба незаконного перетинання або здійснення незаконного перетинання державного кордону України без відповідних документів, так як даний документ не може вважитися відповідним, тобто адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, стверджується зібраними доказами, які знаходяться в матеріалах справи, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 003317Е від 25.05.2025 року;
- рапортом інспектора державної прикордонної служби України від 25.05.2025 року;
- громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий 5610, від 18.09.2020 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- копією паспорта громадянина США для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В даному випадку ОСОБА_1 , як громадянка України, зобов'язана була пред'явити на паспортний контроль відповідні документи, що дають право на виїзд з України саме громадянину України, що і ставиться останньому у провину.
Доводи захисника особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 - адвоката Мазур Р.В., суд розцінює, як обраний ними спосіб захисту, такі доводи спростовуються вищенаведеними та дослідженими судом письмовими доказами, які є логічними та послідовними.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП правильно, так як вона вчинила незаконну спробу перетинання державного кордону України без відповідних документів.
Призначаючи вид та міру стягнення правопорушника, враховую характер скоєного правопорушення, дані про особу правопорушника, який до адміністративної відповідальності притягається вперше.
Обставин, які б обтяжували або пом'якшували відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.
Санкція ч.1 ст.204-1 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу або адміністративний арешт.
З врахуванням наведеного, місця, способу вчинення правопорушення, відношення правопорушника до вчиненого ним правопорушення, приходжу до переконання, що до правопорушника належить застосувати адміністративне стягнення в межах санкції статті, за якою він притягається до адміністративної відповідальності, а саме, у виді штрафу.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір» з останніми змінами та доповненнями, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" становить 3028, 00 грн., а тому з правопорушника в користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись статтями 40-1, ч.1 ст.204-1, 283, 284, 287, 294, 307, 308, 310 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп. в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з протоколом про адміністративне правопорушення - проживає за адресою АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданий 5610, від 18.09.2020, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) - 605 /шістсот п'ять/ грн. 60 коп. судового збору, який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у цей строк, постанова про накладення штрафу надсилається до виконання органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Строк виконання постанови протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постановою законної сили.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя: Олещук М. М.