Справа № 461/5423/25
Провадження № 1-кс/461/4453/25
18.07.2025 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого слідчої групи у кримінальному провадженні - старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області майора поліції ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42025140000000097 від 09.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що державний інспектор управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Львівської митниці ОСОБА_4 виношує намір налагодити протиправний механізм отримання неправомірної вигоди від оптимізованої суми митних платежів, зокрема за заниження митної вартості товарно-матеріальних цінностей (транспортних засобів) під час здійснення митних формальностей та не створення додаткових форм митного контролю від представника-імпортера ТОВ «ФАВОРИТ БРОК» (ЄДРПОУ 43667284) ОСОБА_5 .
В рамках даного кримінального провадження, 06.06.2025 ОСОБА_4 було отримано частину неправомірної вигоди від ОСОБА_5 в сумі 400 доларів США щодо зниження вартості митних платежів стосовно чотирьох автомобілів. Та ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5 , що необхідно надати неправомірну вигоду у сумі 1200 доларів США ще за 6 автомобілів, яка була передана 14.07.2025 гр. ОСОБА_4 ..
Окрім того встановлено повні анкетні дані державного інспектора управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Львівської митниці, який причетний до вчинення вказаного кримінального правопорушення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в своїй повсякденній діяльності користується мобільним номером телефону НОМЕР_1 .
Так, 14.07.2025 в ході проведення обшуку за місцем знаходження Львівської митниці за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1, було виявлено та вилучено речі та документи.
Постановою слідчого від 14.07.2025 року вилучені в ході обшуку речі та документи було визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Слідчий зазначає, що вилучені в ході обшуку речі та документи мають доказове значення у даному кримінальному провадженні, оскільки можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, а також містити інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення та причетних осіб, а тому є необхідним долучення таких речей та документів до матеріалів кримінального провадження з метою використання їх у доказуванні, отримання постійного безперешкодного доступу до них, недопущення їх відчуження, зміни або знищення, у зв'язку з чим просить слідчого суддю накласти на них арешт.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати клопотання без його участі.
З метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе в порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню за наступних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження
Клопотання узгоджено з вимогами ст. 171 КПК України і доводи слідчого, якими він обґрунтовує клопотання, підтверджені доданими до клопотання копіями документів.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні зазначено підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані. як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 4 ст. 170 КПК України, заборона використання майна, а також заборона розпорядження таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до знищення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025140000000097 від 09.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України триває, та в подальшому може виникнути необхідність в додатковому дослідженні вказаних в клопотанні речових доказів для встановлення відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином, враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку що вказані в клопотанні речі та документи відповідають критеріям ст. 98, ч.2 ст. 170 КПК України, а також можуть мати суттєве значення для встановлення істини в даному кримінальному провадженні для швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення та притягнення винних до відповідальності. у зв'язку з чим, з метою їхнього збереження, слідчий суддя вважає за необхідне накласти на них арешт.
Такий правовий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під. час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи. На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження, вилученими в ході обшуку речима та документами, з метою запобігання їх зникненню, пошкодженню чи відчуженню. Держава гарантує право громадянина на забезпеченням забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. Таким чином, тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер, відтак перераховані основоположні суспільні інтереси, переважають принцип мирного володіння майном.
Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на речі та документи, які були вилучені 14.07.2025 в ході проведення обшуку за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1, за місцем знаходження Львівської митниці, а саме:
- мобільний телефон марки «Iphone» моделі «15», який добровільно було видано начальником Львівської митниці ОСОБА_6 та який поміщено в спец пакет №PSP144752;
- мобільний телефон марки «Iphone» моделі «12», який добровільно надав для вилучення ОСОБА_7 , та який поміщено в спец пакет PSP 1144753$
- мобільний телефон марки «Iphone» моделі «8», який добровільно надав для вилучення начальник управління контролю та адміністрування митних платежів Львівської митниці ОСОБА_8 та який поміщено в спец пакет WAR 1329275;
- мобільний телефон марки «Samsung», який добровільно надав для вилучення заступник начальника управління - начальник відділу аналізу та контролю митної вартості ОСОБА_9 , та який поміщено в спец пакет PSP3220138.
- особова справа ОСОБА_4 на 3 аркушах;
- посадові інструкції ОСОБА_4 на 3 аркушах;
- накази Львівської митниці щодо ОСОБА_4 на 8 аркушах;
- графіки виходу на роботу ОСОБА_4 на 6 аркушах.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1