Справа № 523/4212/25
Провадження №2/523/3311/25
"21" липня 2025 р. м. Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси в складі:
Головуючого судді - Мурманової І.М.,
за участі секретаря судового засідання - Сошенко К.Г.
представника позивача - адвоката Мироненко С.С. (поза межами приміщення суду)
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кравцан В.М.
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду № 6 в режимі відеоконференції клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кравцан Віктора Михайловича про повернення позовної заяви, -
В провадженні Пересипського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом Приватного підприємства «Автоентерпрайз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніксар» про визнання правочинів недійними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно п.3.2. Статуту ПП «Автоентерпрайз» затвердженого рішенням №01/2025 від 20.02.2025 предметом діяльності підприємства є будь-яка не заборонена чинним законодавством України господарська діяльність з надання послуг, виконання робіт, торгівлі та виробництва продукції й товарів.
Відповідно до виписки з ЄДР ЮО право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, підписувати договори від імені ПП «Автоентерпрайз» ЄДРПОУ 40119580 має право керівник Ніконов Дмитро Анатолійович.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 виданого 16.02.2024 ТСЦ №6342 право власності на автомобіль Nissan Leaf номер кузову НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 належить ПП «Автоентерпрайз».
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 виданого 23.05.2019 ТСЦ 6350 право власності на автомобіль Nissan Leaf номер кузову НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 належить ПП «Автоентерпрайз».
21.02.2024 керівником ПП «Автоентерпрайз» Ніконовим Д.А. було виявлено відсутність двох автомобілей Nissan Leaf номер кузову НОМЕР_2 та Nissan Leaf номер кузову НОМЕР_5 , внаслідок чого останній звернувся із заявою про вчинення злочину до ХРУП №1 ГУНП в Харківській області, яку внесено до ЄРДР за №12024221130000355 від 21.02.2024 та за фактом якої здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
В ході досудового розслідування кримінального провадження №12024221130000355 від 21.02.2024 встановлено, що 22.03.2024 автомобіль Nissan Leaf номер кузову НОМЕР_2 на підставі заяви №2277006777 перереєстровано на нового власника ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_7 та 22.03.2024 автомобіль Nissan Leaf номер кузову НОМЕР_5 на підставі заяви №2276901115 перереєстровано на нового власника ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_7 .
Для укладення Договорів комісії №7718/24/002091 та Акту №7718/24/1/002185 від імені ПП «Автоентерпрайз» - Литвиненко К.О. надала на підтвердження своїх повноважень низку документів, які не були виконані ОСОБА_3 , а іншою особою, що підтверджується результатами судово почеркознавчої експертизи.
З урахуванням викладеного представник позивача просить:
1.Визнати недійсним Договір комісії №7718/24/002091 від 15.03.2024 укладений між ТОВ «Юнікарс» в особі Мохвалової В.О., як «комісіонера» та ОСОБА_2 , яка діяла від імені ПП «Автоентерпайз», як «комітент», щодо продажу транспортного засобу Nissan Leaf номер кузову НОМЕР_2 .
2. Визнати недійсним Договір купівлі - продажу транспортного засобу №7718/24/002091 від 18.03.2024, укладений між ТОВ «Юнікарс» в особі Самохвалової В.О.., як «продавця» та ОСОБА_1 , як «покупця», щодо продажу автомобіля Nissan Leaf номер кузову НОМЕР_2 .
3. Визнати недійсним Договір комісії №7718/24/002104 від 15.03.2024 укладений між ТОВ «Юнікарс» в особі Мохвалової В.О., як «комісіонера» та ОСОБА_2 , яка діяла від імені ПП «Автоентерпрайз», як «комітент», щодо продажу транспортного засобу Nissan Leaf номер НОМЕР_8 .
4. Визнати недійсним Договір купівлі - продажу транспортного засобу №7718/24/002104 від 18.03.2024, укладений ТОВ «Юнікарс», в особі Самохвалової В.О., як «продавцем» із ОСОБА_1 , як «покупцем», щодо автомобіля Nissan Leaf номер кузову НОМЕР_5 .
5. Застосувати реституцію як наслідок недійсності укладених договору комісії №7718/24/002091 від 15.03.2024, Договору купівлі - продажу транспортного засобу №7718/24/002091 від 18.03.2024,
6. Застосувати реституцію як наслідок недійсності укладених договору комісії №7718/24/002104 від 15.03.2024; Договору купівлі - продажу транспортного засобу №7718/24/002104 від 18.03.2024, щодо продажу автомобіля Nissan Leaf номер кузову НОМЕР_2 та Nissan Leaf номер кузову НОМЕР_5 та привести сторони у попереднє становище, шляхом витребування вказаних автомобілів у ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації зазначених транспортних засобів за ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 31 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с.92-93).
Ухвалою суду від 31.03.2025 року було задоволено клопотання представника позивача та забезпечено позов шляхом накладення арешту (т. 1, а.с.95-96).
Не погоджуючись з позовним вимогами на адресу суду 03.04.2025 року (вх. № 12198) надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача ТОВ «ЮНІКАРС» Кучер Л.В. Згідно поданого відзиву представник відповідача зазначив, що не є належним відповідачем у даній справі, не порушувало законодавства України, виконало свої зобов'язання в межах договору комісії. З урахуванням викладеного представник відповідача просить: визнати відповідача неналежним та покласти відповідальність на належного відповідача ОСОБА_2 (т.1, а.с.98-108).
Також, на адресу суду 09.06.2025 року (вх. № 22790) за підписом представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кравцан В.М. надійшов відзив на позовну заяву. Згідно відзиву представник відповідача зазначив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають та в позові має бути відмовлено (т. 1, а.с.132-147).
Не погоджуючись з відзивом на позовну заяву представник позивача подав відповідь на відзив (т.1, а.с.191-196).
В подальшому, 14.07.2025 року (вх. № 27851) надійшли заперечення на відповідь на відзив за підписом представника ОСОБА_1 адвоката Кравцан В.М. (т. 1, а.с.201-210).
Також, 14.07.2025 року (вх. № 27853) надійшло клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Кравцан В.М. про повернення позовної заяви з підстав того, що позивач об'єднав у позовній заяви вимоги, які мають розглядатися за різними правилами судочинства, а саме вимоги до юридичної особи в порядку господарського судочинства (т.1, а.с.216-220).
Також, 14.07.2025 року (вх. № 27854) надійшло клопотання про витребування доказів (т.1, а.с.221-223).
Крім іншого, 14.07.2025 року (вх. № 27859) надійшло клопотання про долучення доказів (а.с.224-250 том № 1; 1-4 том №2).
Також, 14.07.2025 року (вх. № 27862) надійшло клопотання відповідача про виклик свідків (а.с.9-10 том №2), клопотання про призначення технічної експертизи (а.с.12-17 том № 2).
Крім іншого, 15.07.2025 року (вх. № 28083) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень, а саме щодо клопотання про повернення позовної заяви (т.2, а.с.19-22).
В підготовчому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кравцан В.М. зазначив, що відповідач позову не визнає та просить відмовити в його задоволенні.
Оголосив клопотання про повернення позовної заяви з підстав того, що позов слід розглядати за правилами господарського судочинства, зазначив, що повністю підтримує клопотання про повернення позову, яке подано до суду 14.07.2025 року. Додатково пояснив, що згідно правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 5 серпня 2021 року у справі №199/6042/19 (провадження № 61-11658свп20) «Порушення правил об'єднання позовних вимог у разі, якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз'єднає позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з огляду на пункт 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України. При цьому роз'єднання позовних вимог можливе лише в тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду в тому суді, який роз'єднав позовні вимоги».
Зазначив, що у позовній заяві позивач ПП «Автоентерпрайз» об'єднав як позовні вимоги, які слід розглядати в порядку господарського судочинства (позовні вимоги до ТОВ «Юнікарс»), так і цивільного судочинства (позовні вимоги до фізичних осіб).
Представник позивача адвокат Мироненко С.С. клопотання вважав необґрунтованим та просив відмовити в його задоволенні. Зазначив, що відповідно висновку від 15 травня 2019 року Великої Палати Верховного Суду вбачається, що позовні вимоги до юридичної та фізичної особи можуть бути об'єднані в одне провадження (цивільне) у разі коли від вирішення першої вимоги прямо залежить вирішення іншої. Вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог щодо незаконності розпорядження Березанської РДА від 06.09.2004р. за правилами цивільного судочинства - в іншій частині позовних вимог порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.
За викладених обставин Верховний Суд вказав, що суди дійшли помилкового висновку про те, що цей спір в частині вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської РДА від 06.09.2004р. № 833 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та належить до компетенції господарських судів, а відтак ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 15.11.2018р. в частині відмови у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської РДА від 06.09.2004р. № 833 та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26.12.2018р. слід скасувати, а справу-направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Таким чином, враховуючи, що основною позовною вимогою у справі є саме витребування майна (автомобілів), із чужого незаконного володіння, яка спрямована саме до фізичної особи, у свою чергу вимога до юридичної особи ТОВ "Юнікарс" є проміжною (похідною) неосновною.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи на предмет доцільності повернення позовної заяви, суд дійшов наступних висновків.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року по справі № 910/3009/18 зазначено: - Ефективний спосіб захисту прав повинен: 1) забезпечити поновлення порушеного права 2) в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування 3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим) 4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії 5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту Одне право має захищатися одним позовом.
Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення - це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним. «Один спір - один процес» - це правило, якого Верховний Суд намагається дотримуватися і забезпечувати його через ухвалені правові висновки щодо юрисдикційності спорів.
Отже, судом встановлено, що звертаючись до суду з даним позовом позивач просить: визнати недійсними договори купівлі продажу, витребувати автомобілі шляхом застосування реституції.
Віндикація - ефективний спосіб У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Закон не вимагає встановлення судом таких обставин в іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права (пункт 51 постанови).
При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.
Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб'єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.
При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що клопотання позивача про повернення позовної заяви задоволенню не підлягає, та справа має бути розглянута в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного та куруючись ст. 13,19 258, 260 ЦПК України, суд
Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кравцан Віктора Михайловича про повернення позовної заяви - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повна ухвала суду складена 21.07.2025 р.
Суддя: