Справа № 523/5645/25
Провадження №2/523/3841/25
"15" липня 2025 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі
головуючого судді - Сувертак І.В.
при секретарі Мельніченко Г. О.
розглянув в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 5 в місті Одесі цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ) до приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15), Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса місцезнаходження: 65025, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 38а) про зняття арешту з нерухомого майна,
Установив
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просив зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_4 накладеного постановою АА 034297 від 20.03.2006 року Другої ДВС Суворовського РУЮ м. Одесі про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_4 , а саме на 1/3 частини домоволодіння по АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.01.1997 року ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (діє за згодою брата ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 , придбали нерухоме майно житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_7 продав вказане майно за договором купівлі-продажу, зареєстрованого Товарною біржою Центральна Одеська біржа 10 січня 1997 року за № 2159/1.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 07.10.2024 р., актовий запис № 2217.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на його майно, зокрема і на частину квартири за адресою АДРЕСА_2 (дев'ять).
Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив.
10.12.2024 року ОСОБА_1 , як законний представник малолітніх, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса ОМНО Бежан А.В., щодо оформлення спадщини, на що їй було видано роз'яснення № 516/01-16 від 10.12.2024 року про порядок оформлення спадкових прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та постійно проживав і перебував на реєстраційному обліку за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
З листа Одеського державного нотаріального архіву № 2761/0118 від 08.11.2024 року позивачу стало відомо, що в матеріалах архівного фонду Восьмої одеської державної нотаріальної контори міститься Постанова АА 034297 від 20.03.2006 року Другої ДВС Суворовського РУЮ м. Одесі про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_4 , а саме на 1/3 частини домоволодіння по АДРЕСА_2 . Відомості щодо зняття арешту в матеріалах справи відсутні.
Як вбачається з копії постанови АА 034297 від 20.03.2006 року Другої ДВС Суворовського РУЮ м. Одесі, Приморським районним судом м. Одеси було видано судовий наказ № 2-10596 від 10.11.2005 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ЗАТ «Український мобільний зв'язок» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна») грошової суми в розмірі 1776,16 грн., який було направлено на виконання до Другого Суворовського ВДВС Одеського міського управління юстиції (змінило назву на Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Державним виконавцем Другого Суворовського ВДВС ГТУЮ в Одеській області в рамках виконавчого провадження по примусовому виконанню судового наказу № 2-10596 було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_4 та оголошення заборони його відчуження, серія і номер В/8-153 від 20.03.2006 року, якою було накладено арешт на 1/3 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (дев'ять).
Враховуючи, що стороні позивача невідома інформація про будь-які несплачені ОСОБА_4 борги за телекомунікаційні послуги за 2005 рік, їй невідомі підстави та обставини внаслідок чого було накладено арешт на частину нерухомого майна, неможливість дізнатись деталі справи у зв'язку зі знищенням даної справи (судовий наказ видавався в 2005 року), позивач змушена звернутись до суду за захистом прав з даним позовом.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси Сувертак І. В. від 15 квітня 2025 року було відкрито спрощене позовне провадження по зазначеній цивільній справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачам строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін в загальному порядку. Окрім того відповідачам було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 27,28).
25.04.2025 року набрав чинності Закон № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів", відповідно до якого Суворовський районний суд міста Одеси змінено на Пересипський районний суд міста Одеси.
Позивач надала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлялись належним чином, причин неявки суду не сповістили, відзив на позов не подали та з заявою про відкладення розгляду справи не звертались.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи вимог ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності сторони відповідачів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, надавши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, 10.01.1997 року ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (діє за згодою брата ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 , придбали нерухоме майно житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_7 продав вказане майно за договором купівлі-продажу, зареєстрованого Товарною біржою Центральна Одеська біржа 10 січня 1997 року за № 2159/1.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 07.10.2024 р., актовий запис № 2217.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на його майно, зокрема і на частину квартири за адресою АДРЕСА_2 .
10.12.2024 року ОСОБА_1 , як законний представник малолітніх, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса ОМНО Бежан А.В., щодо оформлення спадщини, на що їй було видано роз'яснення № 516/01-16 від 10.12.2024 року про порядок оформлення спадкових прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та постійно проживав і перебував на реєстраційному обліку за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
З листа Одеського державного нотаріального архіву № 2761/0118 від 08.11.2024 року позивачу стало відомо, що в матеріалах архівного фонду Восьмої одеської державної нотаріальної контори міститься Постанова АА 034297 від 20.03.2006 року Другої ДВС Суворовського РУЮ м. Одесі про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_4 , а саме на 1/3 частини домоволодіння по АДРЕСА_2 . Відомості щодо зняття арешту в матеріалах справи відсутні.
Як вбачається з копії постанови АА 034297 від 20.03.2006 року Другої ДВС Суворовського РУЮ м. Одесі, Приморським районним судом м. Одеси було видано судовий наказ № 2-10596 від 10.11.2005 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ЗАТ «Український мобільний зв'язок» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна») грошової суми в розмірі 1776,16 грн., який було направлено на виконання до Другого Суворовського ВДВС Одеського міського управління юстиції (змінило назву на Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Державним виконавцем Другого Суворовського ВДВС ГТУЮ в Одеській області в рамках виконавчого провадження по примусовому виконанню судового наказу № 2-10596 було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_4 та оголошення заборони його відчуження, серія і номер В/8-153 від 20.03.2006 року, якою було накладено арешт на 1/3 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (дев'ять).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно дост. 41 Конституції України, ст.ст. 386,381 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст.59 ЗУ «Провиконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно до ч.ч.1,2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
У відповідності до п. 2 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в повному обсязі, оскільки накладено арешт на нерухоме майно в рамках виконавчого провадження, яке знищено та зазначений арешт порушує законні права та він перешкоджає у реалізації права на спадкування.
Керуючись ст.ст. 4-7,1-13,17-18,109,131,137, 211, 223, 259, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд,
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ) до приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15), Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса місцезнаходження: 65025, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 38а) про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_4 накладеного постановою АА 034297 від 20.03.2006 року Другої ДВС Суворовського РУЮ м. Одесі про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_4 , а саме на 1/3 частини домоволодіння по АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Пересипський районний суд м. Одеси.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя