Справа № 523/20449/23
Провадження №2/523/629/25
"18" липня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та аргументи сторін
15 листопада 2023 року АТ «Кредобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 35651/2021.Б у розмірі 511418,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 січня 2021 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальниці кредит у розмірі 560362,50 грн на цілі, вказані у п. 2.2. кредитного договору, строком до 28 січня 2027 року зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 8,99 % річних. З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань з відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки. Оскільки відповідачка свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, то станом на 13 жовтня 2023 року за нею утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 511418,65 грн, з яких 467216,17 грн - прострочена заборгованість за основним боргом та 44202,48 - прострочені проценти за основним боргом. Через порушення строків повернення кредиту позивач має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів, про що він звернувся із досудовими вимогами до відповідачів, які виконанні не були.
17 листопада 2023 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачів провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
28 лютого 2024 року відповідач ОСОБА_3 надав суду відзив на позов, в якому зазначав, що він є поручителем кредитних зобов'язань відповідачки, проте йому невідомі обставини виконання нею своїх зобов'язань. Як вбачається із матеріалів справи до лютого 2022 року ОСОБА_2 належно виконувала свої зобов'язання, а після тимчасового припинення сплати платежів з вересня 2022 року відновила їх виконання. Банк жодного разу не повідомляв його про затримки виплати кредиту. У свою чергу він поручався за виконання ОСОБА_2 кредитного зобов'язання до 28 січня 2027 року. Вимоги позивача про дострокове повне виконання зобов'язань не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки кредитні кошти були отриманні на споживчі цілі - для купівлі автомобіля, тому до даних правовідносин слід застосовувати законодавство про захист прав споживачів, яким передбачено обов'язковий досудовий порядок врегулювання дострокового погашення коштів. У зв'язку з порушенням вказаного порядку у позичальника відсутній обов'язок дострокового повернення коштів, а у суду - підстави для задоволення позову у частині дострокового стягнення коштів, що узгоджується із постановами Верховного Суду від 22 грудня 2020 року справа № 203/1625/16-ц, від 08 вересня 2021 року справа № 204/5711/14-ц.
Досудову вимогу банку про сплату поточної заборгованості протягом 30 днів або повного погашення кредиту протягом 60 днів ОСОБА_3 не отримував, із її змістом ознайомлений не був, поштове відправлення було повернуто відправнику без вручення адресату.
На підставі викладеного, відповідач ОСОБА_3 визнає свої зобов'язання за поточною простроченою заборгованістю за кредитом на дату звернення з позовом у розмірі 21272,60 грн, а також підтверджує свій намір забезпечити подальше виконання кредитного зобов'язання відповідно до узгодженого графіку до 28 січня 2027 року.
13 березня 2024 року представник позивача у своїй відповіді на відзив вказав, що відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» позивач має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. На виконання вимог про досудове врегулювання спору позивач направляв на зазначені відповідачами адреси досудові вимогицінними листами з описом вкладення та з повідомленнями про вручення, що є належним повідомленням відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/547/17 від 25 квітня 2018 року. Отже, АТ «Кредобанк» здійснив всі необхідні заходи для повідомлення відповідачів про наявність заборгованості, однак фактичне вручення листів перебуває поза межами впливу позивача та залежить виключно від волі самих відповідачів.
Рух справи в суді
17 листопада 2023 року у справі відкрито провадження та визначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
29 лютого 2024 року судом задоволено клопотання відповідача та витребувано у позивача докази.
Участь сторін в судових засіданнях
Представник позивача - Червінський І.М. у судовому засідання поза приміщенням суду у режимі відеоконференції підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачі а представниця ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про слухання справи повідомлялася належним чином.
Раніше в засіданнях відповідач ОСОБА_3 приймав участь особисто та підтримував обставини зазначені у відзиві, також повідомляв, що відповідачка знаходиться за кордоном .
Суд звертає увагу на те, що неодноразово розгляд справи відкладався через клопотання представниці відповідача.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Отже, враховуючи зазначене, суд вважає, що неявка відповідачів та представника без поважних причин є затягуванням процесу, тому ухвалює рішення на підставі наданих доказів.
Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини встановлені судом
У ході судового розгляду встановлено, що 29 січня 2021 року ОСОБА_2 уклала з АТ «Кредобанк» кредитний договір №35651/2021.Б, відповідно до якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 560362,50 грн, з яких 512750 грн для здійснення оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки ВMW, модель 330І, укладеного між позичальницею та ОСОБА_4 , та для оплати страхового платежу КАСКО у сумі 47612,50 грн. Кредит надається строком до 28 січня 2027 року зі сплатою комісії за видачу кредиту у розмірі 1,99 % від суми кредиту та відсотків за користування кредитом за ставкою 8,99 % річних.
Усі істотні умови кредитування були відображені у паспорті споживчого кредиту, підписаного сторонами.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 35651/2021/2, за умовами якого поручитель зобов'язаний сплатити кредитору заборгованість позичальниці протягом 7 календарних днів з моменту невиконання нею своїх зобов'язань та несе з нею солідарну відповідальність.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахував вищевказані суми кредиту на поточний рахунок ОСОБА_4 у рахунок оплати транспортного засобу та на поточний рахунок ПрАТ СК «ВУСО» за страхування транспортного засобу на умовах повного КАСКО.
У свою чергу відповідачка ОСОБА_2 зобов'язана була щомісячно повертати суму кредиту із нарахованими відсотками відповідно до Графіку погашення заборгованості (Додаток № 1 до договору).
21 липня 2022 року ОСОБА_2 та АТ «Кредобанк» уклали додатковий договір № 1, в якому змінили порядок погашення заборгованості шляхом підписання нового Графіку (Додаток № 1 до Додаткового договору), та погодили термін повернення кредиту до 28 січня 2027 року.
Позичальниця ОСОБА_2 протягом 158 днів не вносила платежів та станом на 05 вересня 2023 року за нею утворилася заборгованість у розмірі 506525,42 грн, з яких 455586,80 - строковий борг за тілом кредиту; 11629,37 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 17653,41 грн. - строкові проценти, 21655,84 грн - прострочені проценти.
Відповідно до п. 4.7 укладеного між сторонами кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, процентів за цим договором у разі прострочення оплати повернення кредиту щонайменше на один календарний місяць.
У зв'язку з порушенням відповідачкою зобов'язань з повернення грошових коштів відповідно до Графіку платежів 05 вересня 2023 року на адресу ОСОБА_2 направлена досудова вимога щодо виконання договірних зобов'язань, у яких АТ «Кредобанк» вимагав або протягом 30 днів погасити прострочену заборгованість у розмірі 33285,21 грн, або достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі 506525,42 грн та сплатити усі нараховані і несплачені відсотки на день сплати відповідно до п. 4.8 кредитного договору.
Досудова вимога 07 вересня 2023 року направлялася ОСОБА_2 на зазначену нею у кредитному договорі адресу місця проживання цінним листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення, номер поштового відправлення 0503818002663.
Станом на 12 жовтня 2023 року через невиконання ОСОБА_2 кредитних зобов'язань утворилася заборгованість у розмірі 510020,92 грн, у зв'язку з чим АТ «Кредобанк» звернувся із досудовою вимогою до поручителя ОСОБА_3 , від якого вимагав повернути прострочену заборгованість у повному обсязі, або у іншому разі достроково повернути кредит та сплатити усі нараховані і несплачені відсотки на день оплати.
17 жовтня 2023 року досудова вимога направлялася ОСОБА_3 на зазначену ним у договорі поруки адресу місця проживання цінним листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення, номер поштового відправлення 0505117105401.
Згідно з розрахунком позивача станом на 22 березня 2024 року заборгованість за кредитом складає 536644,82 грн, з яких 398722,50 грн. -за тілом кредиту, 68493,67 грн. - за простроченим тілом кредиту та 69428,65 грн- за відсотками.
Позиція суду
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються приписи законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).
Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон про захист прав споживачів)).
Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої статті 1 Закону про захист прав споживачів у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІ «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон про захист прав споживачів застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону про споживче кредитування (стаття 11 Закону про захист прав споживачів у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону про захист прав споживачів. З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон про споживче кредитування, а у частині, що йому не суперечить, - також Закон про захист прав споживачів.
Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону про захист прав споживачів зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).
Згідно з нормами ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Як зазначено в статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З виписок за особовим рахунком ОСОБА_2 вбачається, що позичальниця частково виконувала свої кредитні зобов'язання щодо повернення цих коштів.
Проте, станом на 05 вересня 2023 року за нею утворилася заборгованість у розмірі 506525,42 грн, у зв'язку з чим позивач направив їй, а пізніше поручителю досудову вимогу.
Отже, позивач виконав вимогу про обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором споживчого кредиту.
Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси відповідачів є достатнім для того, щоб вважати їх повідомленими належним чином. При цьому, отримання зазначених листів адресатами перебуває поза межами контролю позивача, а тому не може свідчити про невиконання ним свого обов'язку про направлення досудових вимог відповідачам, що узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №800/547/17 від 25 квітня 2018 року.
Оскільки досудові вимоги виконані відповідачами не були, то позивач набув право на дострокову вимогу частину кредиту, що залишилася.
Як судом встановлено, що зобов'язання не виконуються відповідачами, кредитна заборгованість на час розгляду справи лише збільшилася.
На підставі викладеного, оцінюючі зібрані у справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов'язання, суд вважає, що пред'явлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідачів також підлягають стягненню у рівних частках на користь позивача сплачений ним і документально підтверджений судовий збір в розмірі 7671,27 грн.
Керуючись ст.ст. 12,13,76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) та з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (код ЄДРПОУ 09807862, місцезнаходження: вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026) заборгованість за кредитним договором № 35651/2021.Б від 29 січня 2021 року в сумі 511418,65 грн та в рівних частинах судовий збір у розмірі 7671,27 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Рішення складено 18 липня 2025 року.
Суддя