Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/2844/25
Провадження №: 2-а/332/43/25
21 липня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Ретинської Ю.І., розглянувши в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
04 червня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої останній просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 447 від 22 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15 травня 2025 року, суть адміністративного правопорушення: «15.05.2025 року приблизно о 8 год. 00 хв. ОСОБА_1 , отримав повістку про необхідність з'явитись 20.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою визначення його призначення на особливий період, на відривному корінці якої він поставив особистий підпис.
20.03.2025 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не з'явився, про причини неявки не повідомив».
Він жодної повістки про необхідність явки до ТЦК та СП на 20 березня 2025 року не отримував. Засобами поштового зв'язку йому жодних повідомлень чи повісток від Відповідача не надходило, про їх існування йому не було відомо.
Інформації про необхідність з'явитися до ТЦК та СП він не отримував ані від своїх родичів, ані засобами телефонного зв'язку, ані з будь-яких інших джерел.
Крім того, він перебував поза межами міста Запоріжжя.
Таким чином, твердження Відповідача, викладене у протоколі про адміністративне правопорушення від 15 травня 2025 року, про те, що він був належним чином повідомлений про необхідність явки та отримав повістку, не відповідає дійсності.
За таких обставин вважає, що факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є недоведеним.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
26.06.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву де вказано, що повістка була направлена позивачу засобами поштового зв'язку з дотриманням всіх правил, тому представник відповідача вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 належним чином повідомив ОСОБА_1 про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_1 в свою чергу в зазначену дату і час не з'явився. У зв'язку з цим просить відмовити в задоволенні позову.
14.07.2025 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача Красулі Н.В. про закриття провадження у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивача, наполягала на задоволенні адміністративного позову.
Представник відповідача Сікора Ірина Вікторівна подала заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Також просила відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 2 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та з'ясуванні всіх обставин у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 15.05.2025 року стрільцем взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 молодшим сержантом ОСОБА_2 був складений протокол № 447 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до суті адміністративного правопорушення: 15.05 2025 року приблизно о 8 год.00 хв. ОСОБА_1 , 1981 р.н. отримав повістку про необхідність з'явитися 20.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою визначення його призначення на особливий період, на відривному корінці якої він поставив особистий підпис. 20.03.2025 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, причини неявки не повідомив.
Діяння ОСОБА_1 визначено як порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, та кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
22 травня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковником ОСОБА_3 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №447, якою було притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн. Так, у постанові суть правопорушення викладена наступним чином: під час загальної мобілізації військовозобов'язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . 07.03.2025 року була направлена повістка № 2873169 засобами поштового зв'язку «Укрпошта» про необхідність прибуття 20.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. 20.03.2025 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, про причини не повідомив.
Матеріали справи містять копію повістки №2873169 від 07.03.2025 року на ім'я ОСОБА_1 про те, що йому належить з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , 20.03.2025 року о 14-00 годині для уточнення даних.
Відповідно до копії конверта, поштове відправлення скероване ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , повернулося відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На конверті також є відтиск печатки із датою 23.03.25.
Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно з приписами частини другої статті органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП) ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В оскаржуваній постанові вказано, що позивачем порушено вимоги абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560), який, зокрема, визначає, порядок оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації.
Відповідно до пункту 30 Порядку № 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
Згідно з пунктом 30-1 Порядку № 560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).
QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням.
Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Пунктом 30-3 Порядку № 560 визначено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
Відповідно до п. 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до положень вищевказаного Порядку № 560 на ім'я ОСОБА_1 07 березня 2025 року було сформовано повістку № 2873169 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією. Дана повістка була направлена засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням за № 061023755851 з описом вкладення на адресу місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
Копією конверту та довідки про причини повернення/досилання також підтверджується, що поштове відправлення № 0610237557851 повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, а саме: АДРЕСА_2 . На довідці про причини повернення/досилання наявний відбиток «Укрпошта» із зазначенням дати 23.03.2025.
Виходячи з приписів п. 41 Порядку № 560, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, є:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Ураховуючи, що повістку № 2873169 надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
З копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу слідує, що днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання є 23 березня 2025 року, оскільки саме у цей день поштове відправлення № 0610237557851 було повернуто відправнику у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
Натомість, повісткою № 2873169, сформованою за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, здійснено виклик ОСОБА_1 на 20 березня 2025 року на 14:00 годину до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних.
Суд зауважує, що на поштовому відправленні №0610237557851 відмітка про відсутність адресата проставлена 23 березня 2025 року, тобто через три дні, з дня, який був визначений для явки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відтак, в розумінні п. 41 Порядку № 560 ОСОБА_1 вважається належно оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 лише 23 березня 2025 року, тому не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи зазначення тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_3 у оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , 20 березня 2025 року не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних.
Таким чином, суд констатує, що оскільки ОСОБА_1 не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 20 березня 2025 року, ним не було порушено абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у протоколі № 447 від 15.05.2025 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було зазначено, що ОСОБА_1 , 1981 р.н. отримав повістку про необхідність з'явитися 20.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою визначення його призначення на особливий період, на відривному корінці якої він поставив особистий підпис, натомість, згідно постанови № 447 від 22.05.2025 військовозобов'язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . 07.03.2025 року була направлена повістка № 2873169 засобами поштового зв'язку «Укрпошта» про необхідність прибуття 20.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. Також у резолютивній частині постанови не зазначено, за якою статтею притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Клопотання представника позивача Красулі Н.В. про закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу суд вважає безпідставним, оскільки з моменту вчинення вказаного адміністративного правопорушення стоки, які визначені ч. 9 ст. 38 КУпАП не сплинули, постанова №447 від 22.05.2025 була винесена з дотриманням вказаної норми.
Так, відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 і їх задоволення, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю згідно з вимогами п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що постанову від 22.05.2025 № 447 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань сплачений позивачем судовий збір.
На час винесення рішення доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 77, 132, 229, 241-246, 250, 286 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення № 447, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника Локі Олександром Миколайовичем 22.05.2025, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00грн.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Суддя Ю.І. Ретинська