17.07.2025
Справа № 333/10778/24
Провадження № 2/331/1215/2025
17 липня 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Антоненко М.В.
за участю секретаря: Байрамової Д.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник ТОВ «ФК «Пінг-понг» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначив, що 07.02.2020р. ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит № 1270116 та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 14999,00 грн. Надалі, 20.08.2020 р. згідно умов договору факторингу №02/08, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором № 1270116 від 07.02.2020 р. на користь ТОВ «Діджі Фінанс». 24.01.2022 р. між ТОВ «Діджі Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого, останній набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 1270116 від 07.02.20201 р. Сума боргу відповідача перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» становить 32623,05грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 14999 грн.; заборгованість за відсотками 16874,1грн. заборгованість за комісією 749,95грн. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача вказані суми заборгованості та понесені судові витрати.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши що в матеріалах справи відсутні докази направлення та отримання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора, не доведено те, що номер телефону на який направлялось смс дійсно належить відповідачу, натомість смс повідомлення не може підтверджувати ознайомлення та погодження із умовами кредитного договору, а отримання повідомлення підміняти собою підписання договору. Також, позивачем не підтверджено факт виконання умов кредитного договору, а саме не підтверджено факт надання грошових коштів позичальнику. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 06.02.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.
У призначене судове засіданні, представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повному обсязі з підстав зазначених у заявах по суті справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до положень ст.205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ст. 207 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.
Звертаючись із позовом до суду, ТОВ «ФК «Пінг-понг» надало копію договору про споживчий кредит №1270116 від 07.02.2020, копію анкети-заяви на кредит №1270116 від 07.02.2020р.
Дослідивши надані позивачем докази, суд зазначає, у що у пункті 6.1. Договору №1270116 від 07.02.2020р. зазначено, що цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений на веб-сайті Товариства miloan.ua.
Положеннями пункту 6.2 Договору передбачено, що розміщені в особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається іззастосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника або передається іншим чином засобами зв'язку вказаними Позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в Особистому кабінеті на сайті Товариства. Після укладення цей Кредитний договір розміщується в особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими Позичальником Товариству.
Разом з тим, указаний в анкеті-заяві на кредит процес оформлення та розгляду заяви 1270116, який містить відомості лише про дату та час заповнення заяви, автоматичної перевірки, перевірки у БКІ, скорингу, підтвердження зміни умов, обробку, підписання договору та обробки не може вважатися безспірним доказом підписання такої анкети-заяви саме ОСОБА_1 .
Наявні у матеріалах справи копії договору про споживчий кредит №1270116 від 07.02.2020, анкети-заяви на кредит №1270116 від 07.02.2020 не містять жодних достовірних даних, які б свідчили про факт їх підписання ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора. Жодних доказів генерації такого ідентифікатора, подальшого його надсилання текстовим повідомленням на номер відповідача та факт використання ОСОБА_1 наданого ідентифікатора, сформованого для укладання кредитного договору, позивачем не надано.
Оцінюючи надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що вони у своїй сукупності не доводять факту укладення відповідачем з ТОВ «Міолан» кредитного договору № 1270116 від 07.02.2020р.
Крім того, позивачем не доведено, що номер телефону, указаний у договорі про споживчий кредит та у анкеті-заяві належить саме ОСОБА_1 .
Відповідно, з досліджених судом доказів не вбачається факт виконання ТОВ «Міолан» як кредитором своїх зобов'язань за договором щодо надання ОСОБА_1 кредитних коштів в обумовленому договором розмірі 14999,00 грн.
Так, згідно умов Кредитного договору (пункт 2.1. розділу 2) кредитні кошти надаються позичальнику на картковий рахунок, однак реквізити такого карткового рахунку у Кредитному договорі відсутні, а також відсутні у Додатках до Договору та Анкеті-заяві.
При цьому належними доказами, які підтверджують перерахування грошових коштів, наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно дост.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до абз.1 п.3.1 гл.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року (яка була чинною на 02 квітня 2021 року), платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
На підтвердження перерахування первісним кредитором грошових коштів відповідачу, позивачем надано копію платіжного доручення № 14916230 від 07.02.2020 року про перерахування ТОВ «МІЛОАН» на ім'я відповідача грошових коштів у розмірі 14999,00 грн. на банківську карту НОМЕР_1 .
Разом з тим, копія вказаного платіжного доручення не може вважатися належним доказом надання ОСОБА_1 кредиту на підставі вказаного договору, оскільки вона не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи про проведення платежу, а сформована самим ТОВ «МІЛОАН».
Крім того, суд враховує, що реквізити рахунку, на який, за твердженням позивача, було здійснено грошовий переказ відповідно до платіжного доручення № 14916230 від 07.02.2020 року, не містять повного номера. За таких обставин суд критично ставиться до твердження позивача щодо підтвердження переказу грошових коштів, оскільки особа, яка ініціює переказ грошових коштів, безсумнівно володіє повною та точною інформацією про реквізити рахунку отримувача.
Відтак, ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» не надало жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі договору про споживчий кредит, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
Щодо клопотання про витребування доказів яке було заявлено відповідачем у відповіді на відзив суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ випробовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3)підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу
Разом із тим позивачем подано клопотання про витребування доказів разом із відповіддю на відзив, тобто з порушення встановленого у ч. 2 ст. 83 ЦПК України строку. При цьому позивачем не наведено незалежних від позивача причин, неможливості його подання у встановлений строк.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про неможливість задоволення клопотання про витребування доказів.
У зв'язку із недоведенням позивачем факту укладення кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно статті 81ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог свідчить про їх недоведеність та необґрунтованість, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях та є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 21 липня 2021 року, в справі № 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд може зробити висновок про недоведеність.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.
Питання про судові витрати належить вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, ст. ст.509,525,526,530,536,599,1048,1049,1050,1054 ЦК України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складений 17 липня 2025 року.
Суддя: М.В. Антоненко