Справа № 308/11754/19
21 липня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника адвоката ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017070030003585 від 19.12.2019 року за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, українця, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,-
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом недоведеним.
19 грудня 2017 року близько о 01 год. 30 хв. ОСОБА_7 перебуваючи по місцю свого тимчасового працевлаштування, а саме: в караоке клубі «Соло», який розташований по АДРЕСА_2 , де він працював охоронцем, побачив ОСОБА_9 , яка перебувала в даному закладі, та в подальшому ОСОБА_7 наздогнавши ОСОБА_9 біля будинку №28, що по вул. Шумній, у м. Ужгороді, діючи з прямим умислом - усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки, умисно, з корисливих мотивів напав на неї, зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_9 срібний ланцюжок зі срібла 925 проби, вагою 5 грам вартість якого, згідно висновку експерта №11/17 від 31.01.2018 року, становить 600 гривень 00 копійок, під час чого наніс ОСОБА_9 декілька ударів руками та ногами в область голови, а саме носа та тулуба, після чого відкрито заволодів її особистими речами, а саме: сумкою вартість якої, згідно висновку експерта N?11/18 від 25.01.2018 року, становить 391 гривень 00 копійок, в якій були шапка вартість якої, згідно висновку експерта N?11/18 від 25.01.2018 року, становить 135 гривень 00 копійок, дві пари окулярів вартість яких, згідно висновку експерта №11/18 від 25.01.2018 року, становить 291 гривня 00 копійок, шарф білого кольору вартість якого, згідно висновку експерта № 11/18 від 25.01.2018 року, становить 132 гривні 00 копійок, шарф золотистого та синього кольорів вартість якого, згідно висновку експерта №11/18 від 25.01.2018 року, становить 249 гривень 00 копійок, дві сережки зі срібла 925 проби, вагою 9 грам, з вставками з каменю зеленого кольору вартість яких, згідно висновку експерта №11/17 від 31.01.2018 року, становить 1 827 гривень 00 копійок, браслет із срібла 925 проби вагою 27,52 грам, в якому наявні вставки із золота, фіаніту та лунного каменю вартість яких, згідно висновку експерта №11/17 від 31.01.2018 року, становить 4 128 гривень 00 копійок; пара сережок та каблучки зі срібла 925 проби із вставками із «Агату» вартість яких, згідно висновку експерта №11/17 від 31.01.2018 року, становить 7 542 гривні 00 копійок, парою сережок та каблучки зі срібла 925 проби зі вставками з «Турмаліну», з жовтим, коричневим та червоним відтінком вартість яких, згідно висновку експерта №11/17 від 31.01.2018 року, становить 6 954 гривні 00 копійок, чим спричинив останній матеріального збитку на суму загальну суму 22 249 гривень 00 копійок.
В результаті злочинних дій ОСОБА_7 , потерпіла ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді синців на шкірних покривах спинки носа із переходом на праву орбітальну ділянку, на внутрішній поверхні правого передпліччя по середній третині, на грудній клітці по реберній дузі справа по середньо-ключичній лінії, саден на шкірних покривах лівого колінного суглобу по передній поверхні, перелому нижньої 1/3 тіла грудини без зміщення кісткових уламків, перелому носової кістки без зміщення кісткових уламків, 3ЧМТ, струсу головного мозку, множинних забоїв м'яких тканин голови та тулубу.
Відповідно до висновку експерта №1003, від 09.01.18, тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої 1/3 тіла грудини без зміщення кісткових уламків відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.
Тілесні ушкодження у вигляді перелому носової кістки без зміщення кісткових уламків, ЗЧМТ, струсу головного мозку кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Всі інші виявлені у ОСОБА_9 тілесні ушкодження відносяться до категорії легких, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я.
Указані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення, потерпілої.
Позиція сторони захисту.
Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 187 КК України, не визнав.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 просила ухвалити виправдувальний вирок стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , вказуючи на те, що обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, а використані стороною обвинувачення докази є недопустимими з огляду на істотні порушення кримінального процесуального закону. Зокрема, вилучення речових доказів 26.12.2017 року здійснювалося слідчим ОСОБА_10 , який не був уповноваженим проводити досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, що порушує вимоги ст. 39, 86, 87 та 110 КПК України і є підставою для визнання отриманих доказів недопустимими. Висновок судово-медичної експертизи №1003, на думку захисту, також є недопустимим доказом, оскільки він був складений без належних медичних документів, із використанням попереднього власного висновку спеціаліста, а також на підставі самостійно зібраної експертом інформації, що прямо заборонено ч. 4 ст. 69 КПК України. Щодо допиту потерпілої ОСОБА_9 , захисник вказала на його внутрішні неузгодженості, зокрема, на розбіжності між описом зовнішності нападника під час слідчого експерименту 22.12.2017 (світла зовнішність, середній зріст) та подальшими показами від 12.02.2018, де вона вже вказує на нападника як на охоронця, чого раніше не повідомляла. Щодо пред'явлення ОСОБА_7 для впізнання 26.12.2017 року, захист посилався на те, що понятих під час слідчої дії фактично не було, відеофіксацію не здійснено, статисти зовнішньо значно відрізнялися від обвинуваченого, а ілюстрації не підтверджують однозначного самостійного впізнання потерпілою. Окремо захисник вказала на недопустимість речових доказів, перелічених у постановах слідчого від 27.12.2017 та 29.01.2018, з огляду на їх невідкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України.
Позиція потерпілої
З переглянутого в судовому засіданні оптичного диску з аудіозаписом у справі №308/1386/17 від 12.02.2018, в якому під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України було допитано потерпілу ОСОБА_9 , вбачається, що остання показала, що проживає в Німеччині, в грудні 2017 року прибула до України в приватних справах. 19 грудня 2017 року близько 01.30 год. вийшла з клубу «Соло», який розташований по вул. Фединця, 50 в м. Ужгороді та пішла пішком до своєї подруги, яка проживала поряд з клубом. Коли пройшла автостанцію «Перечинську», у дворі між будинками на неї напала одна особа, схопила за сумочку, але в неї вирвати сумочку не вийшло. Вона стала втікати, але її знову наздогнала особа, вдарила рукою по обличчю в область носа, від чого в неї з носа пішла кров і потерпіла присіла. Особа стала виривати в неї сумочку, бив по голові, викрутив руку, копав ногою, вона трималася за сумочку і намагалася витягнути із сумочки документи. Викинула із сумочки паспорт, телефон, а сумочку з решта речами особа вирвала в неї і втекла. Як нападник втікав, побачила нападника під світлом ліхтаря - це була особа 1,8 м зростом, зі світлим волоссям та світлими очима, вона його бачила раніше, він працював охоронцем в клубі «Соло». В сумці, яку вирвав нападник, знаходилися гаманець, в якому були грошові кошти, три комплекти золотих виробів, одна пара поламаних сережок та інші речі /т.1, а.с.140-141/.
Щодо доводів захисника про незаконність допиту потерпілої ОСОБА_9 на стадії досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України, викладених в тому числі в запереченнях на ухвалу слідчого судді від 12.02.2018, в клопотанні від 08.07.2025, то вони є безпідставними з огляду на наступне.
Положеннями ч. 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Згідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 225 КПК України у виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров'я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб.
Докази, які отриманні під час досудового розслідування в порядку проведення допиту свідка, вважаються такими, що отриманні в судовому засіданні (ч. 4 ст. 95 КПК України) і для їх неврахування при ухваленні відповідного судового рішення за результатами судового розгляду суд повинен навести конкретні і беззаперечні мотиви такого рішення.
Окрім того частиною 4 вказаної статті передбачено, що суд під час судового розгляду має право допитати свідка, потерпілого, який допитувався відповідно до правил цієї статті, зокрема у випадках, якщо такий допит проведений за відсутності сторони захисту або якщо є необхідність уточнення показань чи отримання показань щодо обставин, які не були з'ясовані в результаті допиту під час досудового розслідування.
Судом з'ясовано, що потерпіла ОСОБА_9 згідно даних, зазначених в обвинувальному акті, фактично проживає в АДРЕСА_3 . Інша адреса місця проживання /перебування/ ОСОБА_9 у суду відсутня. З метою з'ясування актуального місця проживання /перебування/ потерпілої ОСОБА_9 судом до посольства України в Федеративній Республіці Німеччина, Albrechtstrasse 26, 10117 Berlin /emb_de@mfa.gov.u/ скеровувався запит про надання інформації чи перебуває потерпіла ОСОБА_9 на консульському обліку в посольстві України в Федеративній Республіці Німеччина. Також на адресу посольства України в Федеративній Республіці Німеччина була скерована судова повістка про виклик ОСОБА_9 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Аналогічні запити судом було направлено в Генеральне консульство України в Франкфурті-на-Майні, Генеральне консульство України в Гамбурзі, Генеральне консульство України в Мюнхені.
17.01.2023 року радником з консульських питань посольства України в Федеративній Республіці Німеччина ОСОБА_11 надано відповідь за запит суду, в якій повідомлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на консульському обліку Посольства України у ФРН не перебуває, а повістку про виклик її до суду скеровано на адресу її останнього відомого місця перебування АДРЕСА_3 .
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.01.2023 витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості (витяг з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України») чи перетинала державний кордон України громадянка України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 19.12.2017 року по даний час, із зазначенням пункту пропуску, дати перетину, напряму та мети прямування.
30.01.2023 з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України до суду надіслано інформацію щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_9 , з якої вбачається, що остання перетнула державний кордон України на виїзд з України 06.10.2018 року о 16 год. 19 хв.; інформація про в'їзд ОСОБА_9 на територію України відсутня.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.01.2023 постановлено викликати потерпілу ОСОБА_9 в підготовче судове засідання Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі доручення про міжнародну правову допомогу відповідно до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах та додаткових протоколів до неї. Доручення уповноваженим органом було виконано, а ухвала суду від 24.01.2023 та повістка про виклик до суду були вручені ОСОБА_12 , яка проживає АДРЕСА_3 , шляхом опускання конверту з документами до поштової скриньки або іншого аналогічного пристрою.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.02.2025 постановлено викликати потерпілу ОСОБА_9 в судове засідання Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі доручення про міжнародну правову допомогу відповідно до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах та додаткових протоколів до неї. Доручення уповноваженим органом було виконано аналогічним чином.
Однак, незважаючи на вжиті судом заходи, потерпіла ОСОБА_9 ані у підготовче, ані в судове засідання не з'явилася, у зв'язку з чим її допит безпосередньо у судовому засіданні є неможливим через неявку, а також відсутність будь-яких відомостей щодо того, чи є ця особа живою на момент розгляду кримінального провадження.
Доводи захисту стосовно того, що застосування як виняткового випадку проведення допиту учасника через його проживання за межами України не підпадає під дію ч.1 ст.225 КПК України, оскільки це не унеможливлює допит потерпілого в суді, а лише утруднює його, оскільки в такому випадку допит особи в суді може бути забезпечений за допомогою відеоконференції в порядку міжнародної правової допомоги, а тому постійне проживання потерпілої в іноземній державі не є обставиною, яка унеможливлює її допит у судовому провадженні, є неспроможними з огляду на встановлений вище факт неможливості допиту потерпілої ОСОБА_9 безпосередньо в судовому засіданні.
Отже, наявні непереборні обставини, що унеможливлюють допит потерпілої ОСОБА_9 в суді, а тому суд приймає показання потерпілої ОСОБА_9 , допит якої відбувся під час досудового розслідування, на підставі ст.225 КПК України та з дотриманням положень вказаної норми закону.
Що стосується посилань захисника на те, що під час досудового розслідування допит потерпілої був проведений за відсутності сторони захисту, у зв'язку з чим сторона захисту була позбавлена права ставити потерпілій питання з метою перевірки таких показів на предмет їх достовірності, то суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 12.02.2018 потерпіла була допитана слідчим суддею в порядку, передбаченому ст. 225 КПК, і на той час ОСОБА_7 не було повідомлено про підозру, а тому, з урахуванням наведеного вище, її допит відбувся без сторони захисту правомірно.
Доводи сторони захисту щодо суперечностей у показаннях потерпілої ОСОБА_9 та їх невідповідності іншим матеріалам кримінального провадження будуть оцінені судом у відповідному розділі мотивувальної частини.
Позиція прокурора.
Прокурор у судовому засіданні вважав, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкримінований ОСОБА_7 злочин, передбачений ч. 1 ст. 187 КК України, вчинено останнім, кваліфікацію органом досудового розслідування здійснено правильно, яку доведено в судовому засіданні наданими суду доказами, а тому просить суд визнати ОСОБА_7 винуватим за пред'явленим обвинуваченням та призначити покарання за ч. 1 ст. 187 КК України в виді позбавлення волі на 5 років.
Доведеність обвинувачення ґрунтується на показаннях потерпілої ОСОБА_9 , свідків, письмових доказах, які на думку прокурора, є належними, достовірними, допустимими та достатніми.
Докази надані стороною обвинувачення та стороною захисту.
Докази (показання), отримані в судовому засіданні:
Обвинувачений ОСОБА_7 під час надання вільних показань та допиту прокурором та захисником надав показання, що 18-19 грудня 2017 року він перебував на зміні в караоке-клубі «Соло», де працював охоронцем. Разом із ним на зміні були працівники ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Пізніше, після 24:00 год., до закладу прибула ОСОБА_16 , яка раніше також працювала в клубі.
Близько 20:40 год. до клубу прийшла жінка у стані алкогольного сп'яніння, яка згодом виявилася потерпілою ОСОБА_17 . Оскільки вона була першим відвідувачем того вечора, ОСОБА_7 звернув на неї увагу. Жінка сіла навпроти входу, почала замовляти алкоголь, пригощати інших відвідувачів, а також роздавати працівникам по 50 гривень. Персонал закладу неодноразово просив її залишити клуб через виражений нетверезий стан.
Згодом ОСОБА_12 заснула на дивані. Близько 23:00-24:00 год. її сумка впала, внаслідок чого з неї на підлогу випали особисті речі: окуляри, туш, ключі, гаманець, помада. ОСОБА_7 розбудив ОСОБА_12 , допоміг їй зібрати речі, мав з нею зоровий контакт і спілкувався. Після цього потерпіла поставила сумку на пуф, випила мінеральну воду та залишила приміщення.
Заклад було зачинено близько 04:00 год. Після завершення роботи працівники пересунули меблі для прибирання. Під час цього ОСОБА_7 виявив пакунок із рожевими коробками, який поклав на барну стійку та повідомив колегам, що можуть розбирати речі, оскільки такі належать громадянці Німеччини, яка зранку планувала виїжджати за межі України та за речами не повертатиметься. Працівники покинули клуб орієнтовно о 05:00-06:00 год., оскільки залишалися святкувати день Святого Миколая.
Через кілька днів ОСОБА_7 викликали до слідчого в іншому кримінальному провадженні, у якому він мав статус підозрюваного. Під час розмови слідчий, знаючи про його роботу в караоке-клубі, повідомив про побиття іноземної громадянки та викрадення її речей. ОСОБА_7 сам повідомив, що особисті речі ОСОБА_9 залишилися у клубі.
За його словами, слідчий припустив, що саме ОСОБА_7 міг завдати тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , проте той заперечив свою причетність, посилаючись на наявність камер відеоспостереження, які могли б зафіксувати обставини події. Слідчий при цьому заявив, що ОСОБА_7 порушив умови запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту в іншому провадженні, та пригрозив подати клопотання про його зміну, якщо той не визнає свою причетність до інциденту з потерпілою ОСОБА_9 ..
Зі слів ОСОБА_7 , його доставили на місце події, де саме слідчий виявив сумку ОСОБА_9 , після чого викликали понятих та склали протокол огляду місця події від 26.12.2017. При цьому процесуальні права йому не роз'яснювали, однак він підписав протокол, після чого був відпущений. Клопотання про зміну запобіжного заходу подано не було.
У подальшому його залучили до проведення процедури впізнання. За словами ОСОБА_7 , на початку цієї процедури ОСОБА_9 повідомила слідчому, що не впізнає особу, однак після того, як слідчий щось сказав їй пошепки, вона вказала на ОСОБА_7 . Обвинувачений просив про участь захисника при впізнанні, проте слідчий відмовив, зазначивши, що участь адвоката не є обов'язковою. Також, зі слів ОСОБА_7 , при впізнанні не були присутні поняті.
Також ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що в ніч події не залишав меж свого робочого місця. З метою підтвердження цієї обставини він на стадії досудового розслідування звертався до слідчого з проханням витребувати записи з камер відеоспостереження клубу «Соло», проте жодних слідчих дій у цьому напрямку проведено не було.
Свідок ОСОБА_18 , будучи допитаною в судовому засіданні, показала, що на день Святого Валентина (точний день та рік у зв'язку з плином часу не пам'ятає, це було якесь свято) близько 2-3 год. ночі зайшла в нічний клуб «Соло», де охоронець ОСОБА_7 дав (подарував) їй та ОСОБА_19 прикраси. На наступний день працівники поліції повідомили свідку, що прикраси крадені.
Свідок ОСОБА_20 , будучи допитаною в судовому засіданні, показала (попередньо вказавши, що точні дати та час подій не пам'ятає), що ОСОБА_12 приїхала в м. Ужгород з - за кордону, тимчасово на пару днів зупинилася у свідка. Зранку ОСОБА_12 пішла купляти подарунки для своєї дочки, повернулася вночі в стані сильного алкогольного сп'яніння та повідомила, що її побили та ограбили. Свідок здійснила виклик на 102, повідомивши про подію за участю двох нападників зі слів ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_21 , будучи допитаною в судовому засіданні, показала, що в кінці 2017 року працювала барменом в нічному клубі «Соло», зі ОСОБА_7 знаходилася у відносинах. Пам'ятає, що потерпіла ОСОБА_12 , прийшовши у вказаний нічний клуб, заснула за столиком, так як перебувала в стані алкогольного сп'яніння; свідок розбудила останню, що ОСОБА_12 робила в подальшому, свідок не спостерігала. Не пам'ятає, щоб ОСОБА_7 відлучався під час зміни; якщо б останній був би відсутній протягом 20-30 хвилин, то свідок би помітила. Клуб - караоке «Соло» був обладнаний камерами відеоспостереження.
Надані матеріали досудового розслідування:
Докази (документи), надані стороною обвинувачення:
1.Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.12.2017, згідно з яким ОСОБА_9 заявила про те, що 19.12.2017, близько 01.30 год. невідомі особи в кількості двох чоловік за адресою м. Ужгород, вул. Шумна, 28 нанесли їй тілесні ушкодження, після чого шляхом ривка заволоділи її жіночою сумочкою, коричневого кольору, в якій знаходилися грошові кошти, мобільний телефон та документи на її ім'я. Протокол підписано ОСОБА_9 особисто /т.2, а.с. 26/.
2.Витяг з ЄРДР від 19.12.2017, яким підтверджуються внесення відомостей за ч.1 ст. 187 КК України на підставі заяви потерпілої ОСОБА_9 до єдиного реєстру досудових розслідувань, підставою внесення відомостей до ЄРДР стало те, що «19.12.2017 року о 01 год. 30 хв. невстановлена особа чоловічої статі перебуваючи по вул. Шумній в м. Ужгороді, неподалік буд.28, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, відкрито заволоділи сумкою ОСОБА_9 , в якій знаходились грошові кошти та особисті документи останньої, чим спричинили ОСОБА_9 матеріальну шкоду» /т.2, а.с.22-24/;
3.Протокол огляду місця події від 19.12.2017 з ілюстрованою таблицею, який проводився до внесення відомостей до ЄРДР слідчим Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції ОСОБА_22 , в приступності понятих ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , за участю спеціаліста ОСОБА_25 , згідно якого 19.12.2017 в період часу з 02 год. 40 хв. по 03 год. 40 хв. було оглянуто ділянку місцевості за адресою м. Ужгород, вул. Шумна, 28, де на тротуарній доріжці було виявлено та вилучено срібний ланцюжок, який упаковано до спеціального пакету №4315616; по лівій стороні вул.Острівній в м. Ужгороді виявлено та вилучено: 3 ручки чорного та білого кольору, біло синього кольору; окуляри з відсутньою лівою лінзою, які упаковано до спеціального пакету №0300342; по вул. Острівній на узбіччі дороги вилучено шарф синьо - жовтого кольору, який упаковано до спеціального пакету №4460552; на прилеглій території виявлено шарф білого кольору з речовиною бурого кольору, схожою на кров, труси чорного кольору, які упаковано до спеціального пакету №4460553; ручку жовто - зеленого кольору, які упаковано до спеціального пакету №0300342; з проїзної частини вул.Острівної в м.Ужгороді вилучено змиви речовини бурого кольору /т.1, а.с.130-139/.
4.Протокол проведення слідчого експерименту від 22.12.2017, з компакт - диском, згідно з якими слідчий ОСОБА_26 за участі потерпілої ОСОБА_9 , попередженої про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, провів слідчий експеримент шляхом відтворення події, які мали місце в ніч з 18.12.2017 по 19.12.2017 року біля будинку № 28, що по вул. Шумній у м. Ужгород. Зокрема, потерпіла ОСОБА_9 відтворила події нападу на неї однією особою чоловічої статті. Зокрема відтворила обставини по шляху її слідування по вул.Острівній в сторону вул.Шумної в м.Ужгороді, приблизно о 01 год. 19.12.2017 року схопив її сзаді за сумку, вона вирвалася і побігла вперед; на нападника не дивилася. Нападник наздогнав її на куті Острівної - Шумній, наніс удар в область носу, вона присіла, закрила обличчя руками і не дивилася на нападника, витаскувала речі (паспорт, телефон) з сумки, нападник виривав сумку. Нападник наніс ій ще декілька ударів по голові, а також ногами по тулубу. Вона впала, нападник протягнув її ще 2-3 м по землі. Після цього нападник побіг з місця події, і потерпіла перший раз побачила нападника під світлом ліхтаря, коли він зупинився - нападник сбитий, був десь 1,8 м, світлий, волосся та обличчя світле, не дуже коротке волосся. Поліцію викликала подруга. /т.1, а.с.143-147/.
5.Протокол пред'явлення особи до впізнання та ілюстративною фото таблицею від 26.12.2017 року, складені старшим слідчим Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_26 в присутності понятих ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , згідно з яким потерпіла ОСОБА_9 , попередньо повідомивши, що зможе впізнати особу, яка 19.12.2017 близько 01:30 год. напала на неї на відібрала її речі, з чотирьох представлених осіб впізнала особу під № 3, що був причетний до події, яка мала 19.12.2017 року близько 01.30 год. Також зазначені ознаки (чи їх сукупність), за якими особа впізнала особу: зовнішній вигляд, зріст, тіло будова, статура, риси обличчя, зачіска. Відповідно до цього протоколу особою під номером 3 є ОСОБА_7 /т.1, а.с. 148-152/.
6.Висновок судово - медичного експерта ОСОБА_29 №1003 від 09.01.2018 , складеного на підставі постанови старшого слідчого Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_26 від 21.12.2017, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді синців на шкірних покривах спинки носа із переходом на праву орбітальну ділянку, на внутрішній поверхні правого передпліччя по середній третині, на грудній клітці по реберній дузі справа по середньо-ключичній лінії, саден на шкірних покривах лівого колінного суглобу по передній поверхні, перелому нижньої 1/3 тіла грудини без зміщення кісткових уламків, перелому носової кістки без зміщення кісткових уламків, ЗЧМТ, струсу головного мозку, множинних забоїв м'яких тканин голови та тулубу. Тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої 1/3 тіла грудини без зміщення кісткових уламків відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості. Тілесні ушкодження у вигляді перелому носової кістки без зміщення кісткових уламків, ЗЧМТ, струсу головного мозку кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я /т.1, а.с. 153-156/.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_29 пояснив, що 21.12.2017 особисто оглядав потерпілу ОСОБА_9 на предмет установлення характеру і тяжкості ушкоджень на підставі направлення чергового Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області майора ОСОБА_30 №517. Зазначене направлення № 517 до Ужгородського міжрайонного відділення судово - медичної експертизи принесла потерпіла ОСОБА_9 . Після огляду потерпілої ОСОБА_29 направив ОСОБА_9 до отоларинголога, травматолога, рентгенолога, хірурга Закарпатської Обласної Клінічної Лікарні імені Андрія Новака. Після того як ОСОБА_9 була оглянута лікарями Закарпатської Обласної Клінічної Лікарні імені Андрія Новака, вона особисто принесла ОСОБА_29 виписки з консультацій, на підставі чого експертом було складено висновок спеціаліста №996. Консультації спеціалістів, рентгенограми зберігаються в архіві Ужгородського міжрайонного відділення судово - медичної експертизи. Пояснив, що на момент огляду потерпілої ОСОБА_9 постанови слідчого про проведення судово - медичної експертизи чи ухвали слідчого судді йому надано не було, оскільки слідчі згодом принесли постанову і забрали висновок спеціаліста. Висновок експерта складав на виконання постанови старшого слідчого Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_31 від 21.12.2017. Пояснив, що обстеження ОСОБА_9 було розпочато 21.12.2017, а закінчено 09.01.2018, однак зазначений у висновку спеціаліста №996 рік закінчення обстеження, а саме: 2017, є технічною помилкою.
7.Протокол огляду місця події від 26.12.2017, з ілюстративною фото таблицею до протоколу, який проводився за заявою ОСОБА_7 старшим слідчим Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_26 в присутності понятих, згідно якого 26.12.2017 в період часу з 16 год. 20 хв. по 16год. 55 хв. було оглянуто прилеглу територію до будинку № 20 по вул. Добрянського в м.Ужгороді, де було виявлено та вилучено жіночу сумку коричневого кольору, на якій наявний напис «Maslouejnade», всередині якої знаходилися речі, належні ОСОБА_9 . ОСОБА_7 , який був присутній при огляді, показав де саме знаходилася вищевказана сумка з речами. При цьому з тексту протоколу вбачається, що ОСОБА_7 пояснив, що даною сумкою він заволодів 19.12.2017 після того як відібрав її у невідомої йому жінки неподалік будинку № 20 по вул. Шумній в м. Ужгороді. При цьому ОСОБА_32 пояснив, що дану сумку він викинув після того як забрав з неї цінні речі /т.1, а.с.158-166/.
8.Заява ОСОБА_7 від 26.12.2017 року про добровільне повернення сумки коричневого кольору, яка останньому дісталася внаслідок подій, що мали місце в ніч з 18 на 19 грудня 2017 року біля буд 28 по вул.Шумній в м.Ужгороді, яка знаходилася між гаражними приміщеннями неподалік вул. Добрянського, 20.
9.Постанова про визнання речовими доказами від 27.12.2017, відповідно до якої вилучені під час огляду місця події 26.12.2017 жіночу сумочку коричневого кольору, шапку сірого кольору, пачку з під цигарок торгової марки «Marlboro», всередині якої були наявними сім цигарок; коробку з під лікарських засобів, в якій були дві пластини з лікарським препаратом; грошові кошти в сумі 200 гривень, однією купюрою, на якій наявний № КЙ 5365953; прозорий поліетиленовий пакет, всередині якого була частина зуба; дві прикраси, а саме предмети «каміння» зеленого кольору в металевій оправі; аркуш паперу, на якому наявний рукописний напис, а саме рецепт на ім'я ОСОБА_33 ; пластикову коробку бордового кольору, на якій наявний напис «Sergio Engel», визнано речовими доказами та передано потерпілій ОСОБА_9 на зберігання /т.1, а.с. 167-168/.
10.Протокол огляду місця події, з ілюстративною фото таблицею до протоколу, від 26.12.2017, проведений на підставі «добровільної видачі від ОСОБА_19 » старшим слідчим СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_34 в присутності понятих ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , за участі ОСОБА_19 , в ході якого в приміщенні караоке - клубу «Соло» за адресою АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено дві коробки «Just for you» марки «Happins», одна зеленого кольору, інша бежевого. В коробці зеленого кольору наявні пара сережок із срібла 925 вагою 16,79 гр., виробник Харків, із вставками зеленого кольору вагою 8,86 гр., та каблучка з срібла 925 вагою 9,22 гр із вставкою зеленого кольору вагою 4,43 гр. В коробці бежевого кольору наявні пара сережок із срібла 925 вагою 15,71 гр із вставками «турмалін», виробник «Київ»; каблучка з срібла 925 вагою 8,27 гр із вставками «турмалін», виробник «Київ. Зі слів особи, яка надала дані речі, то вони були їй подаровані /т.1, а.с.170-173/.
11.Заява ОСОБА_19 від 26.12.2017, адресована старшому слідчому СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_34 , про добровільну видачу двох коробок із ювелірними виробами зі срібла, а саме: чотири сережки та дві каблучки, які їй подарував обвинувачений ОСОБА_7 /т.1, а.с.169/.
12.Протокол огляду місця події, з ілюстративною фото таблицею до протоколу, від 26.12.2017, проведеного на підставі «добровільної видачі гр. ОСОБА_18 », старшим слідчим СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_34 в присутності понятих ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , за участю ОСОБА_18 , в ході якого в приміщенні клубу «One club» за адресою м.Ужгород, вул. Капушанська,2/4, виявлено та вилучено коробку «Just for you» марки «Happins», в якій наявні браслет з срібла 925 вагою 27,52 гр, 17,5 см з із круглими вставками з «фіаніту», лунного каміння та золота, виробник Україна, Біла Церква. Зі слів ОСОБА_18 , даний браслет їй подарував ОСОБА_39 , який працює охоронцем в караоке - клубі «Соло» /т.1, а.с.175-177/.
13.Заява ОСОБА_18 від 26.12.2017, адресована старшому слідчому СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_34 , про добровільну видачу однієї коробки із ювелірними виробами зі срібла та золота, а саме: браслету, якій їй подарував ОСОБА_7 /т.1, а.с.174/.
14.Протокол огляду речей і документів від 27.12.2017, проведений 27.12.2017 в період часу з 17 год. 00 хв. по 17 год. 55 хв. старшим слідчим СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_26 в службовому кабінеті №25 Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, згідно якого був оглянутий спецпакет «Національна поліція України Головне слідче управління» № 4404634, на якому наявний напис «Огляд місця події за адресою м.Ужгород, вул. Капушанська,2/4 (караоке -хоп «One club»); вилучено коробку з браслетом із срібла /т.1, а.с.178-201/.
15.Довідка про витрати на проведення товарознавчої експертизи від 25.01.2018 № 11/18 /т.1, а.с.202/.
16.Висновок експерта №11/18 від 25.01.2018 року, яким підтверджується, що ринкова вартість бувших у використанні, з урахуванням ознак зносу двох пар окулярів становить 291,00 грн., шарфа білого кольору - 132.00 грн., шарфа золотистого та синього кольорів - 249,00 грн., шапки сірого кольору - 135,00 грн., сумки жіночої коричневого кольору - 391,00 грн. /т.1, а.с.203-219/;
17.Довідка про витрати на проведення товарознавчої експертизи від 31.01.2018 № 11/17 /т.1, а.с.220/.
18.Висновок експерта №11/17 від 31.01.2018 року, яким підтверджується, що ринкова вартість срібного металевого ланцюжка, виготовленого із срібла 925 проби, вагою 5 грам, бувшого у використанні, з урахуванням ознак зносу становить 600,00 грн., пари сережок, виготовлених із срібла 925 проби, вагою 9 грам, бувших у використанні, з урахуванням ознак зносу становить 1827,00 грн., пари сережок та каблучки, виготовлених із срібла 925 проби, із вставками «агату», які не перебували у використанні становить 7542,00 грн., пари сережок та каблучки, виготовлених із срібла 925 проби, із вставками «турмалін», які не перебували у використанні становить 6954,00 грн., браслету, виготовленого із срібла 925 проби, вагою 27,52 грам, довжиною 17,5 см., із круглими вставками з «фіаніту», лунного каміння та золота, який не перебував у використанні становить 4128,00 грн. /т.1, а.с.221-234/.
19.Постанова про визнання речовими доказами від 29.01.2018, відповідно до якої дві пари окулярів, шарф білого кольору, шарфи золотистого та синього кольорів, шапка сірого кольору, сумка жіноча коричневого кольору, срібний металевий ланцюжок, виготовлений із срібла 925 проби вагою 5 грам, довжиною 47 см., пара сережок, виготовлені із срібла 925 проби, вагою 9 грам, пара сережок та каблучка, виготовлені із срібла 925 проби, із вставками «агату», пари сережок та каблучки, виготовлені із срібла 925 проби, із вставками «турмалін», браслету, виготовленого із срібла 925 проби, вагою 27,52 грам, довжиною 17,5 см., із круглими вставками з «фіаніту», лунного каміння та золота, три ручки кулькові, жіночі труси чорного кольору визнано речовими доказами та передано потерпілій ОСОБА_9 на зберігання /т.1, а.с.235-236/.
20.Постанова про визнання речовим доказом від 03.01.2018, відповідно до якої змив речовини бурого кольору визнано речовим доказом /т.1, а.с. 237/.
21.Довідка магазину «Красотка», м. Ужгород, вул. Волошина, 18, від 15.01.2018 року, відповідно до якої 18.12.2017 року жінка придбала ряд прикрас, на загальну вартість 10 168,00 грн., розрахувалася банківською картою /т.1, а.с.238/.
22.Розписка ОСОБА_9 від 12.02.2018 року, відповідно до якої остання отримала від слідчого СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_26 наступні речі: дві пари окулярів; шарф, білого кольору; шарф, золотистого з синім кольорів; шашку сірого кольору на якій мається напис « Leks»; жіночу сумку коричневого кольору; срібний металевий ланцюжок, виготовлений з срібла 925 проби, вагою 5 грам, довжиною 47 см; пару сережок, виготовлених з срібла 925 проби, вагою 9 грам; пару сережок та каблучку, які виготовлені із срібла (925 проби), з вставками з «Агату», пару сережок та каблучку, які виготовлені із срібла (925 проби), з вставками з «Турмаліну»; браслет з срібла (925 проби), вагою 27, 52 грам довжиною 17,5 см, із круглими вставками з фіаніту, лунного каміння, та золота; три ручки кулькові; жіночі труси чорного кольору, та зобов'язалась їх зберігати до вирішення питання по суті в суді /т.2, а.с.29/.
23.Протокол затримання підозрюваного на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.03.2019 року №308/10504/19, відповідно до якого в рамках кримінального провадження №120170700080003585 від 19.12.2017 ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 чт.187 КК України та ч.2 ст.125 КК України, затримано 03.09.2019 о 12 год. 10 хв. за адресою: АДРЕСА_4 в присутності адвоката ОСОБА_40 /т.2, а.с.13-14/.
24.Довідка - характеристика СП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області без дати на номеру, відповідно до якої громадянин України ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується посередньо, з сусідами стосунки не підтримує, неодноразово потрапляв в поле зору працівників правоохоронних органів, перебуває на обліку в ОВС під домашнім арештом, до адміністративної відповідальності притягувався /т.2, а.с. 16/.
25.Інформація Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки НП України №2-261220017/21011 від 26.12.2017, з якої вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше притягувався до кримінальної відповідальності /т.2. а.с.17-19/.
26.Довідка Ужгородської міської поліклініки №06/01-7 від 03.01.2018, з якої вбачається що ОСОБА_7 на диспансерному обліку в психоневрологічному відділенні Ужгородської міської поліклініки не перебуває /т.2, а.с.20/.
27.Запит №347/106/25/1-2018 від 05.01.2023 року старшого слідчого СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_26 про надання інформації чи перебуває на обліках у лікаря фтизіатра ОСОБА_7 , з відміткою ОКТМО «Фтизіатрія» м.Ужгород про неперебування на обліку /т.2, а.с.21/.
28.Речовий доказ в виді змивів речовини бурого кольору.
Від допиту свідка ОСОБА_41 прокурор відмовився, а явка свідків сторони обвинувачення ОСОБА_19 , ОСОБА_42 в судове засідання прокурором забезпечена не була.
Положеннями ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Одночасно згідно ч. 3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Суд неодноразово відкладав судові засідання для виклику свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_42 , роз'яснюючи прокурору про те, що забезпечення явки вказаних свідків в судове засідання покладено на сторону обвинувачення.
Одночасно свідкам ОСОБА_19 , ОСОБА_42 направлялися повістки про виклик до суду, які повернуті на адресу суду органом поштового зв'язку без вручення.
Ухвалою від 29.01.2025 ОСОБА_42 піддавалася приводу, втім з рапорту ДОП СДОП ВП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_43 від 25.02.2025 випливає, що в ході неодноразового відвідування адреси проживання ОСОБА_42 24.02.2025, 25.02.2025, останнього за місцем проживання не було та двері ніхто не відчиняв.
Ухвалою суду від 25.02.2025 свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_42 піддавалися проводу, а стороні обвинувачення судом було встановлено строк для забезпечення їх явки до суду для допиту. Згідно з рапортом ДОП СДОП ВП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_43 від 17.03.2025, у ході неодноразових виїздів 16-17.03.2025 за місцем проживання ОСОБА_42 останній не перебував, двері не відчиняли, а під час опитування ОСОБА_44 було з'ясовано, що за вказаною адресою проживають його батьки, а не сам ОСОБА_42 ; ОСОБА_19 також за вказаною адресою не проживає, тому здійснити привід обох осіб не вдалось.
У зв'язку з цим ухвалою суду від 17.03.2025 застосовано повторний привід свідків та продовжено строк стороні обвинувачення для забезпечення явки зазначених свідків до 01.07.2025. Разом з тим, згідно з повідомленнями начальника Ужгородського РУП полковника поліції ОСОБА_45 від 28.06.2025 та 30.06.2025, повторні спроби приводу виявилися безрезультатними: за адресою в АДРЕСА_5 ОСОБА_42 не виявлено, у базі ППНП відомості про нього відсутні, а за адресою АДРЕСА_6 проживає інша особа, яка повідомила, що ОСОБА_19 їй не відома, у зв'язку з чим виконати ухвалу суду знову не представилось можливим.
Отже, незважаючи на вжиті судом заходи для забезпечення явки свідків, зокрема здійснення судового виклику, постановлення ухвал про привід та їх виконання працівниками поліції, сторона обвинувачення не забезпечила явку свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_42 для їх допиту в судовому засіданні.
Речові докази, перелічені в постановах слідчого від 27.12.2019, 29.01.2018, судом не досліджувалися, так як вони були передані потерпілій ОСОБА_9 , однак потерпіла у судове засідання не з'явилася, що унеможливило безпосереднє дослідження речових доказів у судовому провадженні.
Стороною захисту надані суду документи:
1.Висновок спеціаліста ОСОБА_29 №996 від 09.01.2017 року, відповідно до даних судово - медичного обстеження громадянки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент судово - медичного обстеження на тілі ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синців на шкірних покривах спинки носа із переходом на праву орбітальну ділянку, на внутрішній поверхні правого передпліччя по середній третині на грудній клітці по реберній дузі справа по середньо - ключичній лінії; саден на шкірних покривах лівого колінного суглобу по передній поверхні . Згідно даних консультації спеціалістів у неї виявлено: «Перелом нижньої 1/3 тіла грудини без зміщення кісткових уламків. Перелом носової кістки без зміщення кісткових уламків. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Множинні забої м'яких тканини голови, тулуба. » Виникли вищевказані тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючої поверхнею, по ударному механізмі дії , якими могли бути затиснуті в кулак руки та обуті ноги сторонньої людини, і могли виникнути при обставинах які повідомляє потерпіла. По тілу гр. ОСОБА_9 було нанесено не менше 4 - х ударів в ділянки тіла де були виявленні тілесні ушкодження . По давності виникнення вище вказані тілесні ушкодження вкладаються в час пригоди, яка відбувалася в ніч із 18.12.2017 на 19.12.2017 року. Малоймовірно, що вищевказані тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок падіння (самопадіння) з висоти власного росту на твердий предмет, оскільки вищевказані тілесні ушкодження є більш характерні для локальних ударів. Тілесні ушкодження у вигляді перелом нижньої 1/3 тіла грудини без зміщення кісткових уламків потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно п. 2.2.2 "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень". затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості. Тілесні ушкодження у вигляді перелом носової кістки без зміщення кісткових уламків. ЗЧМТ. Струс головного мозку потягли за собою розлад здоров'я на час більше 6 але менше 21 дня і по цій ознаці, згідно п.2.3.3. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом N? 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Всі інші тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров'я строком до 6 днів і по цій ознаці згідно п.2.3.5. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності /т.4, а.с.166-168, т.5, а.с. 39-41/;
2.Направлення чергового чергової частини Ужгородського МВ УМВС в Закарпатській області №517 на предмет установлення характеру і тяжкості тілесних ушкоджень громадянки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 19.12.2017 року близько 01 год. 00 хв. ОСОБА_9 нанесли тілесні ушкодження /т.4, а.с. 169/;
3.Направлення судово - медичного експерта ОСОБА_29 на консультацію, рентгенологічне дослідження в поліклініку ЗОКЛ ім. А.Новака громадянку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із висновками вузькопрофільних спеціалістів /т.4, а.с.170/;
4.Рентгенограма грудини №5106 від 21.12.2017 року громадянки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
5.Рентгенограма кісток носа №5106 від 21.12.2017 року громадянки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
6.Постанова заступника начальника СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_46 від 22.12.2017, якою відсторонено заступника начальника СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_46 від проведення досудового розслідування по кримінальному провадженні №12017070030003585 від 18.12.2017 року, призначено для розслідування зазначеного кримінального провадження слідчого СВ ВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_47 /т.4, а.с.203/;
7.Постанова заступника начальника СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_46 від 22.12.2017, якою відсторонено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_47 від проведення досудового розслідування по кримінальному провадженні №12017070030003585 від 18.12.2017 року, призначено для розслідування зазначеного кримінального провадження старшого слідчого СВ ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_26 /т.4, а.с.204/;
8.Доручення в.о. начальника СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_46 про проведення досудового розслідування від 19.12.2017 /т.5, а.с.20/;
9.Повідомлення старшого слідчого Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_26 про початок досудового розслідування від 19.12.2017, відповідно до якого ним повідомлено,що 19.12.2017 ним, за дорученням в.о. начальника СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_46 від 19.12.2017 розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12017070030003585 по факту того, що 19.12.2017 близько 01 год. 30 хв. невідома особа, чоловічої статі, перебуваючи неподалік будинку №28 по вул. Шумній в м. Ужгороді Закарпатської області, застосовуючи насильство, яке не є небезпечне для життя та здоров'я особи, відкрито заволоділа сумкою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій знаходились грошові кошти та особисті речі останньої, чим спричинила ОСОБА_9 матеріальну шкоду. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення здійснена за ч. 2 ст. 186 КК України. Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено старшим слідчим Ужгородського ВП ГУНІ в Закарпатській області капітаном поліції
ОСОБА_26 під №12017070030003585 /т.5, а.с.21/;
10.Постанова керівника Ужгородської місцевої прокуратури радника юстиції ОСОБА_48 від 19.12.2017 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, якою призначено у кримінальному провадженні №12017070030003585, розпочатого 19.12.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 187КК України, групу прокурорів у складі ОСОБА_49 /старший групи/, ОСОБА_5 /т.5, а.с.22/;
11.Повідомлення старшого слідчого Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_26 про прийняття і реєстрацію заяви ОСОБА_9 , яким повідомлено ОСОБА_9 про прийняття від неї заяви про кримінальне правопорушення про те, що 19.12.2017 близько 01 год. 30 хв. невідома особа, чоловічої статі, перебуваючи неподалік будинку №28 по вул. Шумній в м. Ужгороді Закарпатської області, застосовуючи насильство, яке не є небезпечне для життя та здоров'я особи, відкрито заволоділа сумкою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій знаходились грошові кошти та особисті речі останньої, чим спричинила ОСОБА_9 матеріальну шкоду, зареєстрована в ЄРДР під реєстраційним №12017070030003585. Попередня правова
кваліфікація кримінального правопорушення здійснена за ч. 2 ст. 186 КК України /т.5, а.с.23/;
12.Постанова старшого слідчого Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_26 від 12.02.2018, якою внесено зміну кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12017070030003585 від 19.12.2017 з ч.2 ст.186 КК України на ч.1 ст.187 КК України, відомості про прийняте рішення внесено до ЄРДР №12017070030003585 від 19.12.2017 /т.5, а.с.25/;
13.Рапорт помічника чергового Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_50 №27790 від 19.12.2017, про отримання та реєстрацію заяви ЄО за №27790 від 19.12.2017, як грабіж, фабула ЄО, 19.12.2017 року о 01:45 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 19.12.2017 о 01:42 год. за адресою: АДРЕСА_7 ,надійшло повідомлення про те, що від подруги заявниці ОСОБА_9 викрили сумку, в якій знаходились 500 євро, золото та документи, заграничний паспорт, невідомі особи чоловічої статі нанесли їй тілесні ушкодження, ШМД не потребує. Заявник ОСОБА_20 /т.5, а.с.26/;
14.Пам'ятка про процесуальні права та обов'язки потерпілої ОСОБА_9 від 222.12.2017 /т.5,а.с.27-28/;
15.Протокол допиту потерпілої ОСОБА_9 від 22.12.2017 /т.5, а.с.29-34/;
16.Паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий на ім'я ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /т.5, а.с.35/;
17.Супровідний лист №106/25/1-2017 від 21.12.2017, відповідно до якого старший слідчий Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_26 надіслав завідуючому Ужгородського міськрайонного відділення СМЕ ОСОБА_51 копію постанови про призначення судово-медичної експертизи на 2 арк., яку отримано особою ОСОБА_52 26.12.2017, що підтверджується його особистим підписом на вказаному супровідному листі /т.5, а.с.36/;
18.Постанова старшого слідчого Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_26 від 21.12.2017, якою призначено судово - медичну експертизу, проведення якої доручено експертам Ужгородскього міжрайонного відділення судово-медичної експертизи /т.5, а.с. 37-38/;
19.Протокол допиту свідка ОСОБА_20 від 19.12.2017 /т.5, а.с.42-45/;
20.Доручення старшого слідчого Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_26 про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст.40 КПК України від 26.12.2017 /т.5, а.с.46-47/;
21.Доручення старшого слідчого Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_26 про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст.40 КПК України від 26.12.2017 /т.5, а.с.48-50/.
Оцінка суду.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України, суд на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України, ні підозра, ні обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Сукупність доказів підлягає оцінці також з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали, зазначені у п.п. 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 14, 16, 18 розділу «Докази (документи), надані стороною обвинувачення», суд дійшов висновку, що вони є доказами в розумінні ст. 84 КПК України. Вказані документи є належними, оскільки прямо або опосередковано підтверджують обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а також інші обставини, що мають значення для розгляду справи. Оцінка їх допустимості буде надана нижче з врахуванням дотримання належної правової процедури.
Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя задля досягнення мети і вирішення його завдань, визначених приписами ст. 2 КПК України. Дотримання встановленої правової процедури означає, що дії уповноважених суб'єктів мають відповідати вимогам закону, вони мають здійснюватися на підставі законних повноважень щодо вирішення конкретного процесуального завдання, яке постає перед слідчим чи прокурором на певному етапі досудового розслідування. Дотримання належної правової процедури забезпечує відповідність кримінального провадження стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, реалізацію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цілей і вирішення завдань кримінального провадження.
У статті 86 КПК України закріплено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Законодавче закріплення положень щодо допустимості доказів та визнання їх недопустимими є гарантією забезпечення конституційних прав, свобод та законних інтересів кожного учасника кримінального провадження, їх захисту від неправомірних дій і зловживання владою особами, які здійснюють кримінальне провадження, дотримання належної процедури та ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення суду.
Попри те, що кримінальний процесуальний закон не визначає критеріїв допустимості доказів у контексті реалізації приписів ст. 86 КПК України, вони визначені в доктрині кримінального процесуального права: 1) одержання фактичних даних із належного процесуального джерела; 2) одержання фактичних даних належним суб'єктом; 3) одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; 4) належне оформлення джерела фактичних даних. Отже, доказ повинен бути отриманий із дотриманням належної правової процедури із належного процесуального джерела.
Зазначені критерії підлягають застосуванню з урахуванням положень ч. 1 ст. 412 КПК України. Суд зобов'язаний перевіряти законність, повноту і правильність порядку отримання доказів і відхиляти ті з них, які були одержані зі значними непоправними порушеннями встановленого порядку.
Такі висновки викладені в постані Верховного суду від 02.07.2025 по справі № 199/9337/22.
Належними та допустимими є також показання свідків, надані у судовому засіданні, показання обвинуваченого, а також показання потерпілої, надані на стадії досудового розслідування. Водночас достовірність показань потерпілої буде перевірена судом при оцінці доказів у їх сукупності.
Інші матеріали досудового розслідування, зазначені у розділі «Докази (документи), надані стороною обвинувачення», не є доказами в розумінні ст. 84 КПК України, оскільки містять лише процесуальні рішення, характеристичні відомості щодо особи обвинуваченого чи інші документи, що стосуються виключно процесуальних питань, статусів або їх затвердження. У зв'язку з цим такі матеріали не підлягають оцінці відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
Щодо допустимості протоколу слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_9 від 22.12.2017
Згідно з фактичними даними протоколу слідчого експерименту від 22.12.2017, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_9 , остання безпосередньо на місці вчинення щодо неї злочину детально відтворила обставини його вчинення, зокрема описала події нападу на неї однією особою чоловічої статі, надала опис нападника - молодий юнак, віком до 30 років, невисокий, зростом до 1,8 м, світлий, світле волосся, обстановку та обставини, за яких відбувся цей напад.
Сторона захисту вважає, що слідчий експеримент від 22.12.2017 не відповідає вимогам допустимості доказів, оскільки під час його проведення потерпіла ОСОБА_9 описала нападника як особу середнього зросту, зі світлими очима, обличчям та волоссям, тоді як зовнішність обвинуваченого ОСОБА_7 на час події не відповідала цьому опису, і при цьому вона не зазначала, що впізнала нападника як охоронця, що, на думку захисту, суперечить її подальшим показанням від 12.02.2018, в яких вона прямо вказує на впізнання нападника як охоронця.
Разом з тим, заперечення стороною захисту в судовому засіданні достовірності повідомлених потерпілою обставин під час слідчого експерименту, наявність розбіжностей між показаннями, даними під час судового засідання потерпілою та під час проведення слідчого експерименту, за умови відсутності будь-яких порушень під час проведення такої слідчої дії, не вказує на недопустимість вказаного доказу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду від 17.08.2021 по справі № 688/1436/19.
Щодо допустимості протоколу місця події від 26.12.2017, заяви ОСОБА_7 про добровільну видачу предмету від 26.12.2017.
26.12.2017 у період часу з 16:20 год. по 16:55 год. ст. слідчим Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_53 було проведено огляд місця події на підставі заяви ОСОБА_7 та за його участю. В ході огляду місця події ОСОБА_7 показав де саме знаходилася жіноча сумка коричневого кольору, на якій наявний напис «Maslouejnade», всередині якої знаходилися речі, належні ОСОБА_9 . Також ОСОБА_7 пояснив, що даною сумкою він заволодів 19.12.2017 після того як відібрав її у невідомої йому жінки неподалік будинку № 20 по вул. Шумній в м. Ужгороді. При цьому права не свідчити проти себе ОСОБА_7 стороною обвинувачення роз'яснено не було, захисник був відсутній.
Між тим, відомості щодо добровільного повідомлення ОСОБА_7 про здійснення ним розбійного нападу заперечувалось обвинуваченим під час його допиту.
Варто зауважити, що свобода від самовикриття (право не свідчити проти себе) визначено статтею 63 Конституції України, а також є загальною засадою кримінального провадження (ст. 18 КПК).
Крім того, право не свідчити проти себе, як і право мати захисника охоплюється судовою практикою ЄСПЛ щодо тлумачення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, право не свідчити проти себе, як і право мати захисника є окремими правами, а, отже, фактична відмова від одного з них не спричиняє відмову від іншого. Водночас, ці права залишаються взаємодоповнюючими, оскільки затримана особа повинна a fortiori мати право на допомогу захисника, якщо представники влади заздалегідь не повідомили їй про право зберігати мовчання (рішення «Бруско проти Франції» (Brusco v. France), § 54; «Навоне і інші проти Монако» (Navone and Others v. Monaco), § 74). Важливість повідомлення про право зберігати мовчання є такою, що навіть якщо припустити, що особа після того, як їй повідомили, що її слова можуть бути використані проти неї, добровільно погоджується зробити поліції заяву, не може вважатись повністю поінформованою, оскільки їй однозначно не повідомили про право зберігати мовчання і вона прийняла рішення без допомоги захисника (так само «Стойковіч проти Бельгії і Франції» (Stojkovic v. France and Belgium), § 54).
На думку суду, нероз'яснення права не свідчити проти себе, права на захист, є істотним порушенням прав людини гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заява обвинуваченого про вчинення ним злочину по суті є з'явленням із зізнанням, тобто позасудовими показаннями, тому в силу положень ст. 95 КПК не може бути визнана допустимим доказом у справі. Про це зазначив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 7 травня 2025 року по справі №705/2043/14-к.
З наведених підстав суд, діючи на вимогу пунктів 3, 4 ч. 2 ст. 87 КПК України зобов'язаний визнати наданий суду протокол огляду місця події від 26.12.2017 недопустимим доказом. Бо в даному випадку наведене порушення - порушення права особи на захист, та отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, суттєво вплинуло на допустимість цього доказу в цілому.
Наведене також стосується і заяви про добровільну видачу предмету від 26.12.2017.
Однак суд не вважає, що наведене порушення - зокрема нероз'яснення ОСОБА_7 права не свідчити проти себе та відсутність адвоката - тягне за собою недопустимість речових доказів, вилучених під час огляду місця події 26.12.2017, у розумінні частини першої статті 87 КПК України.
Суд виходить з усталеної практики Верховного Суду, відповідно до якої підходи, що застосовуються до оцінки допустимості показань, не повинні автоматично поширюватися на речові докази, які, за своєю природою, існують об'єктивно та незалежно від волі особи, що їх видала чи вказала на їхнє місцезнаходження.
Так, у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 193/375/19, від 25 червня 2019 року у справі № 423/1766/16, від 08 грудня 2020 року у справі № 686/19218/17, від 29 жовтня 2019 року у справі № 464/7974/15-к, від 17 січня 2023 року у справі № 648/1543/15-к зроблено висновок, що недотримання процесуальних гарантій при отриманні показань, зокрема щодо права на захист або права не свідчити проти себе, не є безумовною підставою для визнання недопустимими речових доказів, якщо такі докази не набули своїх властивостей виключно внаслідок порушення прав особи.
У даному випадку вилучення речей, які ОСОБА_7 вказав як ті, що залишив на місці події, хоча й супроводжувалося порушенням права не свідчити проти себе, не створює об'єктивної підстави вважати, що ці речі не існували б або не були б виявлені без пояснень особи. На час їх виявлення речі вже знаходилися у загальнодоступному просторі, а не у приватній сфері ОСОБА_7 .
Таким чином, факт виявлення речових доказів, що існували незалежно від волі ОСОБА_7 , та які мали значення для встановлення істини у справі, не підпадає під заборону, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України. Відсутність належного повідомлення про права при цьому не вплинула на їхні фізичні властивості, джерело походження чи спосіб виявлення.
Отже, суд доходить висновку, що хоча протокол огляду місця події та заява про добровільну видачу предмета не можуть розцінюватися як допустимі джерела в частині показань обвинуваченого, отримані внаслідок порушення його прав, однак речові докази, вилучені в межах цієї слідчої дії, не втрачають допустимості, оскільки були здобуті не завдяки показанням, а як такі, що існували об'єктивно та незалежно від них.
Витім, оцінка зазначених речових доказів на предмет допустимості з інших підстав буде наведена судом нижче.
Щодо допустимості протоколу пред'явлення особи до впізнання від 26.12.2017
Сторона захисту в ході судового розгляду посилалася на наявність суттєвих порушень при проведенні процедури впізнання потерпілою особою. Так, ОСОБА_7 під час допиту показав, що потерпіла не змогла самостійно впізнати нападника, а впізнала ОСОБА_7 за вказівкою слідчого; понятих залучено не було; особи, які зображені на фото до протоколу, не були присутні протягом усієї дії. На ілюстрації №1 до протоколу є лише статисти та ОСОБА_7 ; ілюстрації №2,3 - статисти, ОСОБА_54 та на задньому плані двоє осіб жіночої та чоловічої статі - водій службового автомобіля; на цих ілюстраціях потерпіла не вказує на особу, яку впізнала; на ілюстрації №4 - лише ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , ОСОБА_9 рукою вказує на ОСОБА_7 , інших осіб на ілюстрації не зображено. Слідчу дію було проведено без відеофіксації, а відтак неможливо спростувати покази ОСОБА_7 що понятих не було під час усієї слідчої дії, потерпіла не змогла впізнати нападника. До проведення впізнання було залучено в якості статистів осіб, які за зовнішнім виглядом, одягом різко відрізнялися від ОСОБА_7 , що істотно вплинути на результати проведення такого впізнання та не відповідає вимогам ст.228 КПК України.
Оцінюючи зазначені доводи, суд зазначає, що сторона захисту безпідставно стверджує про відсутність понятих під час пред'явлення ОСОБА_7 для впізнання, тоді як з протоколу цієї слідчої дії від 26.12.2017 року чітко вбачається, що участь у ній брали поняті ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , і жодних клопотань про допит зазначених понятих з метою перевірки їх присутності або обставин проведення слідчої дії захистом не заявлялося. Також твердження про істотні зовнішні відмінності між статистами та ОСОБА_7 не підтверджується матеріалами справи: наявні фотознімки, долучені до протоколу, свідчать про відсутність різких розбіжностей у зовнішності, зокрема всі учасники одягнені в темний одяг, перебувають в однакових умовах, а відмінності є незначними та не мають вирішального значення для достовірності впізнання. Відтак, доводи захисту ґрунтуються не на об'єктивній оцінці доказів, а на припущеннях, які не знайшли процесуального підтвердження.
Поряд з тим, аналізуючи ст. 89 КПК України, слід зазначити, що норми зазначеної статті не обмежують вирішення питання про допустимість доказів ініціативою лише сторін та потерпілого. Момент та порядок вирішення питання про недопустимість доказу має варіюватися у залежності від характеру недопустимості доказу. У випадку встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд повинен визнавати цю недопустимість у окремому порядку (шляхом винесення ухвали і виключення з розгляду) лише якщо наявне клопотання сторони або потерпілого, оскільки тягар доказування очевидної недопустимості доказів повинен покладатися саме на тих суб'єктів, які мають інтерес у виключенні їх з розгляду. Однак, безумовно, суд не може залишатися осторонь і не реагувати та істотні порушення прав людини, зокрема, ті, що передбачені ч. 1 ст. 87 КПК. Тому, на думку суду, суд у вироку повинен визнавати докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, недопустимими, навіть без клопотань сторін; інакше вже судом буде допущено порушення принципу законності та верховенства права. Суд при постановленні судового рішення не може посилатися на докази, які є недопустимими
Так, відповідно до ч. 1 ст. 228 КПК України до пред'явлення особи для впізнання слідчий зобов'язаний попередньо з'ясувати, чи може особа, яка впізнає, назвати прикмети особи, яку вона має впізнати, та скласти з цього приводу протокол. При цьому, якщо особа не може назвати окремі прикмети, але може впізнати за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за якими саме ознаками вона може впізнати.
З аналізу протоколу вбачається, що до початку слідчої дії потерпіла не повідомила опису зовнішності чи будь-яких прикмет особи, яку має впізнати, натомість обмежилася лише узагальненою вказівкою, що може впізнати того, хто вчинив на неї напад. Фактичне називання прикмет відбулося вже після впізнання ОСОБА_7 як особи під №3. Таким чином, було порушено обов'язкову процесуальну послідовність, встановлену законом, яка має забезпечити об'єктивність упізнання та перевірку того, що воно здійснюється на підставі збереженого в пам'яті образу, а не внаслідок припущення чи стороннього впливу.
Вказане порушення є істотним, оскільки прямо стосується механізму формування доказу, який має значну доказову силу - упізнання особи потерпілою. Саме попереднє фіксування прикмет, за якими особа здатна здійснити упізнання, є запобіжником проти ризику припущень, навіювання, стороннього впливу чи спотворення пам'яті. Ігнорування цієї вимоги нівелює мету впізнання як об'єктивної слідчої дії та позбавляє суд можливості перевірити, чи дійсно потерпіла впізнала особу на основі раніше запам'ятаного образу, а не після ознайомлення з особою, яка пред'явлена до впізнання, або внаслідок інших суб'єктивних факторів. Отже, недотримання процесуальної послідовності у фіксації ознак до початку впізнання є істотним порушенням порядку проведення слідчої дії та унеможливлює використання її результатів як допустимого доказу у кримінальному провадженні.
При цьому суд окремо зазначає, що навіть наявність раніше наданого опису особи під час слідчого експерименту від 22.12.2017 не може замінити вимогу ст. 228 КПК про внесення ознак саме у протокол пред'явлення для впізнання. Вказані слідчі дії є самостійними джерелами доказів, які підлягають оцінці окремо.
Європейський суд з прав людини у справі KOLOMPAR v. Serbia (№ 34167/15) дійшов висновку, що покладення в основу засудження заявниці результатів процедури її впізнання потерпілою особою, що була здійснена з процесуальними порушеннями, як єдиного доказу її винуватості становить порушення права на справедливий суд у значенні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що протокол пред'явлення для впізнання від 26.12.2017 складено з порушенням вимог кримінального процесуального закону, що зумовлює недопустимість такого доказу.
Щодо допустимості висновку судово-медичної експертизи №1003 від 09.01.2018
Захист посилався на недопустимість висновку судово-медичної експертизи №1003 від 09.01.2018, вказуючи, що експерт ОСОБА_29 склав його на підставі попереднього висновку спеціаліста №996, підготовленого ним же без відповідного процесуального рішення слідчого чи прокурора, що, на думку сторони захисту, суперечить ч. 4 ст. 69 КПК України. Також зазначалося, що експертиза не містить дослідницької частини, опису об'єктів і методів дослідження, належного аналізу первинної медичної документації; сама потерпіла за медичною допомогою офіційно не зверталася, рентгенограми відсутні, а надані консультативні висновки не відповідають вимогам до форми медичних документів. Обстеження, як стверджує захист, проведено до призначення експертизи, а постанову про її призначення експерт отримав лише після завершення дослідження. Крім того, ОСОБА_29 самостійно скеровував потерпілу до інших фахівців і отримував від неї документи, поєднуючи функції спеціаліста й експерта, що, на думку захисту, порушує вимоги КПК України та принцип неупередженості, а отже, робить висновок недопустимим відповідно до ч. 2 ст. 87 КПК України
Оцінюючи доводи сторони захисту, суд зазначає таке.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 242 КПК України у редакції (у редакції, чинній на момент вчинення процесуальних дій під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні) проведення експертизи для встановлення характеру та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень є обов'язковим та здійснюється незалежно від ініціативи сторін. Отже, проведення експертизи в подібних випадках не є правом сторони обвинувачення, а - процесуальним обов'язком.
Постанова слідчого про призначення експертизи була винесена 21.12.2017, тобто до моменту проведення експертного дослідження, і факт її скерування експертній установі 26.12.2017 не зумовлює недопустимість висновку експерта, адже КПК не пов'язує допустимість висновку з моментом вручення постанови про призначення експертизи, і жодних доказів того, що така затримка вплинула на об'єктивність чи повноту висновку, стороною захисту не надано.
Згідно з ч. 4 ст. 69 КПК України, експерт дійсно не має права самостійно збирати матеріали для експертизи, однак у цій справі наведені обставини не свідчать про порушення цієї норми.
Як убачається з показань експерта ОСОБА_29 , наданих у судовому засіданні, 21.12.2017 він здійснив огляд потерпілої на підставі направлення чергового Ужгородського ВП ГУНП №517, яке принесла сама потерпіла. Після огляду ОСОБА_29 направив її для обстеження до вузькопрофільних спеціалістів, а принесені нею виписки з консультацій стали підставою для висновку спеціаліста №996 від 26.12.2017 (т.4, а.с.170). Після цього ним було складено висновок №1003 від 09.01.2018 та отримано постанову слідчого про призначення експертизи. Технічна помилка в даті закінчення обстеження у висновку №996 (вказано 2017 замість 2018) підтверджена експертом у судовому засіданні.
У постанові ККС ВС від 06.02.2025 у справі №466/6134/17 зазначено, що передача потерпілою медичних документів експерту, який її оглядав, не є порушенням КПК і не впливає на допустимість експертного висновку. Хоча суд підкреслив, що за належною процедурою документи має передавати слідчий або прокурор, це не є істотним порушенням у розумінні ст. 412 КПК України.
Ця правова позиція узгоджується також із постановами ККС ВС у справах №552/1884/20 від 21.07.2021, №369/10141/15-к від 20.10.2021, №729/521/20 від 27.09.2023, №159/1506/20 від 04.10.2023, а також із постановою об'єднаної палати ККС ВС у справі №754/14281/17 від 27.01.2020.
Доводи сторони захисту про те, що експерт, здійснюючи судово-медичну експертизу, одночасно виконував функції спеціаліста, що нібито суперечить вимогам КПК України, не знаходять підтвердження у положеннях закону. Відповідно до частини 1 статті 69 КПК України, експертом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та має відповідні повноваження на проведення експертизи і надання висновку в межах своєї компетенції. Спеціаліст, згідно зі статтею 71 КПК України, - це особа, яка надає технічну або консультаційну допомогу під час досудового розслідування чи судового розгляду, однак не виконує самостійного дослідження об'єктів чи формулювання висновків у процесуальному порядку.
Положення КПК України дійсно розмежовують функції експерта і спеціаліста як учасників кримінального провадження. Водночас частина 1 статті 79 КПК України в редакції, чинній на момент проведення експертизи, прямо передбачає, що попередня участь особи у цьому ж кримінальному провадженні як спеціаліста не є підставою для її відводу у разі подальшої участі в іншій процесуальній ролі, зокрема експерта. Отже, закон не забороняє експерту у визначених випадках ґрунтувати свої висновки на попередньо виконаних ним же функціях як спеціаліста, якщо таке не виходить за межі його повноважень.
Крім того, пункт 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, встановлює, що експерт має право відмовитися від проведення експертизи або витребувати додаткові матеріали у разі їх недостатності. Це ще раз підкреслює, що саме на експерта покладено обов'язок оцінити повноту наданих вихідних даних, а не на спеціаліста.
Таким чином, посилання сторони захисту на недопустимість експертизи через суміщення функцій експерта і спеціаліста є необґрунтованим, не ґрунтується на вимогах КПК України, і не може бути прийнято судом як підстава для визнання експертного висновку недопустимим доказом.
Щодо доводів захисту про недопустимість висновку судово-медичної експертизи №1003 від 09.01.2018 як доказу у кримінальному провадженні з мотивів відсутності в ньому окремого розділу «дослідницька частина» суд зазначає наступне.
Як убачається зі змісту висновку, експертом детально викладено об'єкти дослідження - тілесні ушкодження потерпілої, зафіксовані в ході судово-медичного обстеження, описані локалізація, характер та механізм травм, наведено їх зв'язок з імовірними обставинами події, надано обґрунтовану оцінку часу їх виникнення, тяжкості та відповідності Правилам судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Таким чином, хоча висновок формально не містить окремого підзаголовка «дослідницька частина», у ньому наявні всі істотні елементи, що дозволяють здійснити оцінку обґрунтованості проведеного дослідження.
Крім того, експерт ОСОБА_29 у вступній частині висновку зазначив, що попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, що свідчить про належне дотримання вимог ст. 69 КПК України та усвідомлення ним значення своїх дій. Стороною захисту не наведено жодних об'єктивних даних щодо зацікавленості експерта, недоброчесності проведення експертизи чи фальсифікації її результатів. Також не оспорено кваліфікацію експерта чи його повноваження.
Розбіжності щодо дати експертизи мають ознаки недоліків технічного характеру, що не призводять до недопустимості висновку експерта та не є істотним порушенням.
Враховуючи викладене, доводи захисту не дають підстав для визнання висновку експертизи №1003 від 09.01.2018 недопустимим доказом у розумінні ст. 87 КПК України.
Щодо допустимості заяв ОСОБА_19 , ОСОБА_18 від 26.12.2017, протоколів огляду місця події від 26.12.2017, постанови про визнання речовими доказами від 29.01.2018
Захисник просила визнати недопустимими зазначені вище докази (документи), здобуті слідчим ОСОБА_10 без процесуального рішення про його призначення або включення до складу слідчої групи, що суперечить вимогам ст. 39, 86, 87, 110 КПК України, а також практиці Верховного Суду щодо недопустимості доказів, отриманих особою без належних повноважень.
З матеріалів, наданими стороною захисту, вбачається, що станом на 26.12.2017 єдиною особою, яка мала належно оформлені процесуальні повноваження слідчого у кримінальному провадженні №12017070030003585, був старший слідчий Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_26 .
Це підтверджується наступними документами: дорученням в.о. начальника СВ Ужгородського ВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_46 від 19.12.2017 про проведення досудового розслідування (т.5, а.с.20); повідомленням самого ОСОБА_26 про початок досудового розслідування від 19.12.2017 (т.5, а.с.21); постановою заступника начальника СВ ОСОБА_46 від 22.12.2017, якою підтверджено, що розслідування провадження доручено ОСОБА_26 (т.4, а.с.204).
Жодної постанови про визначення старшого слідчого Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_34 або про включення її до складу слідчої групи у цьому кримінальному провадженні стороною обвинувачення не надано.
Одним із критеріїв допустимості доказів є суб'єкт. При цьому в аспекті належного суб'єкта необхідно розглядати і слідчого.
Пунктом 17 частини першої статті 3 КПК України (у редакції, чинній на момент вчинення процесуальних дій під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні) передбачено, що слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Пунктом 1 частини другої статті 39 та частиною першою статті 214 КПК України встановлено, що керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування.
Частинами першою та третьою статті 110 КПК України встановлено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що повноваженнями щодо проведення процесуальних дій під час здійснення досудового розслідування наділені лише ті процесуальні суб'єкти, в тому числі слідчі, які входять до складу відповідної групи у конкретному кримінальному провадженні на підставі відповідної постанови. Виключно вони наділені законними повноваженнями щодо ухвалення конкретних рішень під час проведення досудового розслідування.
Якщо ж слідчий, який не визначений відповідно до вимог кримінального процесуального закону як такий, що проводить досудове розслідування (входить до групи слідчих) у конкретному кримінальному провадженні, дій, передбачених статтею 40 КПК України, то ці дії необхідно кваліфікувати як такі, що здійснюються неналежним суб'єктом. Водночас здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод незалежно від інших обставин конкретної справи.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на порядок застосування норм процесуального законодавства у ситуаціях, коли учасниками судового провадження оспорюється наявність повноважень у слідчих на проведення досудового розслідування.
Зокрема, у постанові від 04 жовтня 2021 року у справі № 724/86/20 (провадження № 51-1353 кмо 21) об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов'язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.
Крім того, у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 477/426/17 (провадження № 51-4963 кмо 20) об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду де-факто розширила попередній висновок, вказавши, що постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами.
Такі ж висновки викладені в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10.04.2025 по справі № 137/565/15-к.
Таким чином, старший слідчий Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_34 не був уповноважений здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні №?12017070030003585, а тому складені ним протоколи огляду місця події від 26.12.2017 (за участі ОСОБА_19 та ОСОБА_18 ) є результатом процесуальних дій, здійснених особою без належних на те повноважень, що відповідно до статей 86, 87 КПК України, а також усталеної практики Верховного Суду, зумовлює недопустимість таких доказів. Заяви ОСОБА_19 та ОСОБА_18 від 26.12.2017 про добровільну видачу ювелірних виробів, хоча й не були складені слідчим ОСОБА_34 , але адресовані останньому та використані в межах проведених ним слідчих дій, не змінюють правової оцінки, оскільки прийняття та процесуальне оформлення таких матеріалів особою, яка не мала належного процесуального статусу в цьому провадженні, також свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Разом з тим, як вже зазначалося судом, оцінка допустимості процесуальних документів, які самі по собі не містять фактичних даних, таких як постанова про визнання речей речовими доказами, не може здійснюватися, оскільки відповідно до положень ст. 84 КПК України вони не є доказами, і тому не підлягають оцінці з огляду на допустимість. Вони можуть бути предметом аналізу лише в контексті формування судом загальної процесуальної картини та з'ясування дотримання належної процедури.
Щодо визнання недопустимими речових доказів, перелічених в постановах слідчого про визнання речовими доказами від 27.12.2017, 29.01.2018, з підстав невідкриття таких стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України
Речові докази - дві пари окулярів, шарф білого кольору, шарф золотистого з синім кольорів, шашку сірого кольору з написом «Leks», жіночу сумку коричневого кольору, срібний металевий ланцюжок 925 проби вагою 5 г, довжиною 47 см; пару сережок зі срібла 925 проби вагою 9 г; пару сережок та каблучку з агатом; пару сережок та каблучку з турмаліном; браслет зі срібла 925 проби вагою 27,52 г, довжиною 17,5 см з круглими вставками з фіаніту, лунного каменю та золота; три кулькові ручки; жіночі труси чорного кольору, жіноча сумочка коричневого кольору, шапка сірого кольору, пачку з під цигарок торгової марки «Marlboro», всередині якої були наявними сім цигарок; коробка з під лікарських засобів, в якій були дві пластини з лікарським препаратом; грошові кошти в сумі 200 гривень, однією купюрою, на якій наявний № КЙ 5365953; прозорий поліетиленовий пакет, всередині якого була частина зуба; дві прикраси, а саме предмети «каміння» зеленого кольору в металевій оправі; аркуш паперу, на якому наявний рукописний напис, а саме рецепт на ім'я ОСОБА_33 ; пластикова коробка бордового кольору, на якій наявний напис «Sergio Engel» - судом не досліджувалися, так як вони були передані потерпілій ОСОБА_9 відповідно до постанови слідчого від 27.12.2018, розписки від 12.02.2018, в якій остання підтвердила отримання речей від слідчого СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_26 . Згідно з текстом розписки, потерпіла зобов'язалася зберігати ці речі до вирішення справи по суті в суді. Водночас потерпіла у судове засідання не з'явилася, що унеможливило безпосереднє дослідження речових доказів у судовому провадженні, попри ініціативу сторони захисту.
Частина 3 статті 290 КПК України зобов'язує прокурора або слідчого за його дорученням надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. На орган досудового розслідування покладено обов'язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися із речовими доказами. З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що на момент ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження (згідно реєстрі матеріалів досудового розслідування клопотання про встановлення строку ознайомлення подано слідчим 18.09.2019) речові докази вже перебували у володінні потерпілої, а остання 06.10.2018 року о 16:19 год. виїхала за межі України. За таких обставин, сторона обвинувачення не мала фактичної можливості виконати свій обов'язок та забезпечити захисту доступ до зазначених речей.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що хоча вказані речі формально були долучені до матеріалів досудового розслідування як речові докази, однак у зв'язку з відсутністю доступу сторони захисту до них на стадії досудового провадження та неможливістю їх дослідження у судовому засіданні, такі докази не можуть визнаватися допустимими у розумінні статей 86, 87, 95 КПК України, оскільки не були перевірені з дотриманням принципів безпосередності, змагальності та рівності сторін. Враховуючи вищевикладене, речові докази підлягають виключенню з переліку доказів, допустимих до оцінки при ухваленні судового рішення.
Щодо достовірності інших доказів сторона захисту заперечень не висловлювала, у зв'язку з чим підстав для сумніву в їх достовірності судом не встановлено.
Висновки суду щодо підстав для виправдання обвинуваченого.
Органом досудового розслідування було інкриміновано ОСОБА_7 учинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, а саме: в тому, що 19.12.2017 року близько 01 год. 30 хв. ОСОБА_7 біля будинку №28, що по вул. Шумній у м. Ужгороді здійснив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_9 , під час якого відкрито заволодів особистими речами потерпілої на загальну суму 22 249 грн.
Як установлено під час судового розгляду, ураховуючи надані на дослідження матеріали досудового розслідування, отримані під час судового розгляду показання, надану їм оцінку, зокрема визнання певних доказів недопустимими, обвинувачення ОСОБА_7 щодо потерпілої ОСОБА_9 ґрунтується на наступних доказах: протоколі огляду місця події від 19.12.2017, згідно якого за адресою АДРЕСА_8 виявлено належні ОСОБА_9 речі; протоколі проведення слідчого експерименту від 22.12.2017, в ході якого ОСОБА_9 відтворила подію нападу на неї, описала нападника; висновку судово - медичного експерта ОСОБА_29 №1003 від 09.01.2018 , відповідно до якого потерпіла ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, легкі тілесні ушкодження; висновках експертів №11/18 від 25.01.2018, №11/17 від 31.01.2018, яким підтверджується ринкова вартість належних ОСОБА_9 речей; показаннях потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ; речовому доказі у виді змиву речовини бурого кольору.
Надаючи оцінку сукупності цих доказів, суд констатує, що він погоджується із тим, що відносно потерпілої ОСОБА_9 було вчинено злочин. Отже, на думку суду, показання потерпілої ОСОБА_9 є достовірними в цій частині. Між тим, у частині того, що саме обвинувачений ОСОБА_7 учинив цей злочин в суду є обґрунтовані сумніви.
Так, ряд доказів у цьому кримінальному провадженні визнані судом недопустимими. Із допустимих доказів лише один є прямим, тобто таким, що безпосередньо вказує на особу обвинуваченого, - це показання потерпілої, надані під час її допиту слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України, згідно з якими на неї напав чоловік зростом 1,8 м, зі світлим волоссям і світлими очима, якого вона раніше бачила, оскільки він працював охоронцем у клубі «Соло»; інші допустимі докази лише підтверджують факт події нападу загалом, не ідентифікуючи особу винного.
Перед тим як надати оцінку показанням потерпілої ОСОБА_9 з точки зору їх достовірності в частині причетності саме ОСОБА_7 до інкримінованого злочину, слід зазначити, що сам по собі факт посилання потерпілої на вчинення щодо неї кримінального правопорушення ще не є достатньою підставою для визнання винуватості особи, на яку спрямовано ці показання, оскільки показання потерпілої, як і будь-які інші докази, підлягають оцінці судом відповідно до вимог статті 94 КПК України, з урахуванням принципу, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Крім того, відповідно до ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Слід врахувати, що ст. 96 КПК України містить положення щодо з'ясування достовірності показань свідка. Однак КПК України не містить положень щодо достовірності показань потерпілого. Але суд уважає необхідним врахувати, що давати показання - право, а не обов'язок потерпілого. Коли потерпілий погодився давати показання, то повинен говорити тільки правду. За дачу неправдивих показань потерпілий несе кримінальну відповідальність за ст. 178 КК, про що попереджається перед допитом. Потерпілий може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню в даній справі, у тому числі про факти , що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, і його взаємовідносини з останніми. Показання потерпілого підлягають ретельній перевірці та оцінці в сукупності з усіма обставинами, встановленими в справі.
При цьому, обвинувачення не може бути обґрунтоване суперечливими показаннями потерпілого, не підтвердженими іншими доказами, а також показаннями, які за обставинами справи могли бути наслідком помилкового сприйняття потерпілим подій і фактів, на підозрах потерпілого, оскільки потерпілий, підозрюваний і обвинувачений - активні учасники кримінального процесу. Їх показання мають важливе значення не тільки для встановлення істини у справі. Слід також мати на увазі й особливу заінтересованість потерпілого, обвинуваченого та підозрюваного в результатах справи.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 19.12.2017 потерпіла ОСОБА_9 повідомила про напад на неї двох невідомих чоловіків; протокол вона підписала особисто. Надалі під час проведення слідчого експерименту 22.12.2017 потерпіла описала нападника, який був один, як чоловіка зі світлим волоссям, світлим обличчям і світлими очима, зростом приблизно 1,8 м, якого побачила в момент його залишення місця події під світлом ліхтаря. При цьому вона не вказала жодних ознак, які свідчили б про її обізнаність з особою нападника, зокрема не повідомила, що він працює охоронцем у клубі «Соло». Крім того, у протоколі допиту від 22.12.2017, складеному на стадії досудового розслідування, потерпіла також не зазначала, що нападник їй знайомий або що вона впізнала в ньому конкретну особу. Зазначене свідчить про відсутність первинної ідентифікації особи нападника з боку потерпілої.
Варто зауважити, що слідчий експеримент, допит потерпілої проводилися ще до того, як були проведені будь-які слідчі дії за участю ОСОБА_7 , тобто на той момент у правоохоронних органів не було жодної інформації щодо особи ймовірного нападника, зокрема й про те, що ОСОБА_7 працював охоронцем у клубі «Соло», перебував на зміні в ніч з 18 на 19 грудня 2017 року та бачив там потерпілу ОСОБА_9 .
Натомість у показаннях, наданих 12.02.2018 під час допиту слідчим суддею у порядку ст. 225 КПК України, потерпіла вже прямо вказує на те, що нападником був один чоловік - охоронець клубу «Соло», якого вона знала раніше, зберігаючи загальний опис зовнішності.
Суд звертає увагу на істотну суперечність між вказаними процесуальними джерелами показань. Відсутність вказівки на обізнаність щодо особи нападника в ході слідчого експерименту, який проводився через кілька днів після події, викликає сумнів у достовірності пізніших тверджень щодо впізнання нападника як охоронця. Додатково суд враховує, що подія мала місце вночі, за умов обмеженої видимості; потерпіла перебувала в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_55 та ОСОБА_21 ; під час самого нападу, за словами потерпілої, обставини не дозволяли їй бачити обличчя нападника, і лише короткий момент під світлом ліхтаря дав їй змогу побачити останнього; обличчя нападника, згідно з її ж описом, не мало особливих індивідуальних рис, які дозволяли б достовірно ідентифікувати особу.
За таких обставин, суд вважає можливим припустити добросовісну (сумлінну) помилку потерпілої у впізнанні нападника. Суперечності між її первинними показаннями та показаннями, наданими пізніше, позбавляють її свідчення належної переконливості та достовірності в частині ідентифікації обвинуваченого як нападника.
Таким чином, ці показання не можуть бути визнані беззаперечними доказами винуватості обвинуваченого і мають оцінюватися критично, у сукупності з іншими доказами, відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
Наведене свідчить про необхідність перевірки показань потерпілої з урахуванням інших доказів та фактичних обставин, встановлених у судовому засіданні. Разом з тим, окрім показань потерпілої, інших прямих доказів винуватості ОСОБА_7 суду не надано. Органом досудового розслідування допущено бездіяльність, що проявилася у неналежному забезпеченні збору доказів: не витребувано в процесуальному порядку відеозаписи з камер спостереження, розміщених у приміщенні нічного клубу «Соло» та поблизу нього; не встановлено маршрут руху потерпілої від клубу до місця виявлення її речей на вул. Шумній у м. Ужгороді; не перевірено наявність камер відеоспостереження вздовж цього маршруту, не проведено радіорозвідку на місці вчинення злочину. Крім того, не проведено слідчого експерименту з метою перевірки можливості залишення ОСОБА_7 місця роботи, непомітного пересування до місця нападу, викидання речей та повернення до клубу без викликання підозри у колег. Також не перевірено альтернативні шляхи потрапляння речей до обвинуваченого, зокрема можливість їх випадкової втрати потерпілою. Відсутність таких слідчих дій позбавила суд об'єктивної можливості належно перевірити версію сторони обвинувачення та порівняти її з позицією захисту.
Крім того, враховуючи, що потерпілій були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, обґрунтовано очікувати наявність на тілі та/або одязі нападника біологічних слідів потерпілої. Разом з тим, будь-яких ознак нещодавнього фізичного контакту на тілі/одязі ОСОБА_7 слідством встановлено не було.
ОСОБА_7 у своїх показаннях послідовно стверджував, що протягом всієї ночі перебував на робочому місці в караоке-клубі «Соло» та не відлучався за межі закладу. Ці твердження не спростовані жодним доказом сторони обвинувачення. Навпаки, надані самою стороною обвинувачення показання свідка ОСОБА_21 - бармена клубу, який працював тієї ночі разом зі ОСОБА_7 , - не містять будь-яких даних про залишення останнім місця роботи. Жоден інший допитаний у судовому засіданні свідок не підтвердив факту відсутності ОСОБА_7 в клубі в ніч вчинення злочину. Таким чином, твердження обвинуваченого про свою присутність у приміщенні клубу знаходять непряме підтвердження в матеріалах справи.
Доводи сторони обвинувачення про те, що саме ОСОБА_7 вчинив напад на потерпілу ОСОБА_9 , посилаючись на передачу речей свідку ОСОБА_18 , не можуть бути прийняті судом як належне і допустиме підтвердження його винуватості.
Так, показання свідка стосуються лише факту отримання прикрас у нічному клубі «Соло», без будь-яких підтверджень того, що ОСОБА_7 заволодів цими речами шляхом насильства. Передача прикрас після події сама по собі не є доказом причетності до нападу, оскільки не встановлює, за яких обставин ці речі потрапили до обвинуваченого. Крім того, обвинувачений надав альтернативне пояснення їх походження, зазначивши, що знайшов їх після завершення зміни в клубі й не приховував цього факту, а навпаки - добровільно повідомив про нього поліції. За відсутності інших прямих доказів участі ОСОБА_7 у нападі, сам факт володіння речами потерпілої та їх передача іншій особі не може бути достатньою підставою для висновку про його винуватість.
Що стосується протоколу огляду місця події від 19.12.2017, згідно якого за адресою АДРЕСА_8 виявлено належні ОСОБА_9 речі; протоколу проведення слідчого експерименту від 22.12.2017, в ході якого ОСОБА_9 відтворила подію нападу на неї, висновку судово-медичного експерта ОСОБА_29 №1003 від 09.01.2018, відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_9 встановлено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та легкі тілесні ушкодження, а також висновків експертів №11/18 від 25.01.2018 та №11/17 від 31.01.2018, якими підтверджується ринкова вартість речей, що, за твердженням сторони обвинувачення, належать потерпілій, - зазначені докази самі по собі свідчать виключно про подію вчинення злочину, наявність тілесних ушкоджень у потерпілої та наявність матеріальних цінностей певної вартості, однак не є доказом причетності обвинуваченого ОСОБА_7 до спричинення зазначених ушкоджень або заволодіння відповідними речами. Вони не містять інформації про особу, яка вчинила діяння, і можуть бути використані виключно як докази факту події, але не як підтвердження вини конкретної особи.
При цьому, при доведеності винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, суд відповідно до ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену у справі № 712/13361/15 (провадження № 51-1604км18, ЄДРСРУ № 74777387) у постанові від 12 червня 2018 року. Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445). Зокрема при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК.
За вказаних обставин, надаючи оцінку дослідженим доказам щодо вчинення злочину відносно потерпілої ОСОБА_9 у сукупності, суд констатує, що судом безперечно, тобто відповідно до ст. 17 КПК України - поза розумним сумнівом, не встановлено, а стороною обвинувачення не доведено, що обвинувачений ОСОБА_7 учинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 187 КК України, а отже відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України суд зобов'язаний виправдати ОСОБА_7 від пред'явленого обвинувачення.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Питання щодо речових доказів по справі необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Витрати по справі становлять 3 146,00 грн за проведення товарознавчих експертиз. Документально підтверджені судові витрати по справі за проведення товарознавчих експертиз згідно висновків за №11/18 від 25.01.2018 року, №11/17 від 31.01.2018 року слід віднести на рахунок держави.
Відповідно до ст. 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, дізнавач, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.
Відповідно до п. 1 ст. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
Ураховуючи наведені положення вимог закону, суд уважає необхідним роз'яснити ОСОБА_7 , що відповідно до п. 1 ст. 2, ст. 11 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у нього є право на відшкодування завданої шкоди у зв'язку з постановленням виправдувального вироку.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 130, 128-129, 368-376, 394, 395, 615 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 виправдати у пред'явленому обвинуваченні за частиною 1 ст. 187 КК України на підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Процесуальні витрати по справі за проведення товарознавчих експертиз згідно висновків за №11/18 від 25.01.2018, №11/17 від 31.01.2018 в загальному розмірі 3 146 гривень - віднести на рахунок держави.
Роз'яснити ОСОБА_7 , що відповідно до п. 1 ст. 2, ст. 11 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у нього є право на відшкодування завданої шкоди у зв'язку з постановленням виправдувального вироку.
Речові докази:
-жіночу сумочку коричневого кольору, шапку сірого кольору, пачку з під цигарок торгової марки «Marlboro» в середині якої були наявними сім цигарок; коробку з під лікарських засобів, в якій були дві пластини з лікарським препаратом; грошові кошти в сумі 200 гривень, однією купюрою на якій наявний № КЙ 5365953; пластикову коробку бордового кольору на якій наявний напис «Sergio Engel»; прозорий поліетиленовий пакет в середині якого була частина зуба; аркуш паперу на якому наявний рукописний напис, а саме: рецепт на ім'я ОСОБА_33 ; дві пари окулярів, шарф білого кольору, шарф золотистого та синього кольорів, срібний металевий ланцюжок, виготовлений із срібла 925 проби, вагою 5 грам, довжиною 47 см., пару сережок, виготовлених із срібла 925 проби, вагою 9 грам, пару сережок та каблучку, виготовлених із срібла 925 проби, із вставками «агату», пару сережок та каблучку, виготовлених із срібла 925 проби, із вставками «турмалін», браслет, виготовлений із срібла 925 проби, вагою 27,52 грам, довжиною 17,5 см., із круглими вставками з «фіаніту», лунного каміння та золота, три ручки кулькові, жіночі труси чорного кольору - повернути потерпілій ОСОБА_9 ;
-змиви речовини бурого кольору, які упаковано до паперового пакету та передано на зберігання в камеру речових доказів Ужгородського ВП ГУНП України в Закарпатській області, - знищити.
Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок можуть бути подані апеляції до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, потерпілому, обвинуваченому та його захиснику.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1