ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
16 липня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
законного представника особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_5
особи, щодо якої вирішується питання про застування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_7 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні про суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162510000281 від 16.02.2025 року, відносно ОСОБА_6 , -
встановив:
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру з додатками про суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, відносно ОСОБА_6 .
Ухвалою суду від 11.07.2025 року призначено підготовче судове засідання за клопотанням прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру з додатками про суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, відносно ОСОБА_6 .
В підготовчому судовому засіданні, суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру з додатками, дійшов висновку, що воно на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору як таке, що не відповідає вимогам КПК України.
Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, якщо воно не відповідає вимогам цього Кодексу.
У відповідності до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
Відповідно до ч. 2 ст. 292 КПК України клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров'я.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, якими суд керується в силу вимог ч. 2 ст. 292 КПК України, обвинувальний акт повинен містити: 1) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та 3) формулювання обвинувачення.
Але всупереч п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 , взагалі не містить формулювання обвинувачення, а лише виклад фактичних обставин та правову кваліфікацію.
Суд звертає увагу, що формулювання обвинувачення у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру має містити дані щодо події діяння із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях особи, відносно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, ознаки кримінального правопорушення.
Викладення фактичних обставин провадження з підсумком про те, що особа обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, як це зроблено в клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_6 , не може замінити формулювання обвинувачення, оскільки за змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та його структурою, формулювання обвинувачення у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру має бути викладено незалежно від викладених фактичних обставин діяння та його правової кваліфікації з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Крім того, суд наголошує на тому, що Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті п.п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення справа «Камасінскі проти Австрії», (№9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (№25444/94, п. 52); рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», (№23969/94, п. 58).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 01.03.2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Також суд звертає увагу на те, що і фактичні обставини, і формулювання обвинувачення у випадку складання клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру мають бути викладені з урахуванням особливостей кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Окрім того, у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру зазначається, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, а сам ОСОБА_6 зазначається як підозрюваний, що є неприпустимим, оскільки після встановлення неосудності особи статус «підозрюваний» такою особою втрачається, а тому таке посилання у клопотанні не відповідає вимогам КПК України.
Таким чином, вказані невідповідності клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру вимогам діючого КПК України, унеможливлюють якісно і в повній мірі здійснити захист, що порушує право особи на захист.
З урахуванням викладеного, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, підлягає поверненню прокурору, як таке, що не відповідає вимогам КПК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з наданням психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 508 КПК України до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: 1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом; 2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.
Частиною 3 ст. 508 КПК України передбачено, що застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Наявність підстав для залишення особи щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру у межах психіатричного закладу слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей, за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).
Так, судом враховується тяжкість суспільних небезпечних діянь, які інкримінуються ОСОБА_6 , зокрема за ознаками вчинення ч. 4 ст. 185 КК України (відповідно до положень ст. 12 КК України тяжкий злочин) та ч. 3 ст. 357 КК України (відповідно до положень ст. 12 КК України кримінальний проступок), а також особу ОСОБА_6 , який не одружений, офіційно не працевлаштований, без постійного місця проживання у м. Одесі.
Судом також враховується стан здоров'я ОСОБА_6 , зокрема з клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, під час досудового розслідування було призначено судово-психіатричну експертизу ОСОБА_6 , за результатами проведення якої встановлено, що останній страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді «Шизофренії параноідної форми, безперервний тип перебігу, з сформованим змішаним (параноїдно-психопатоподібним) типом дефекту, зі схильністю до зловживання на алкоголь, сексуальні перверзії» (що відповідає діагностичним клінічним критеріям рубрики «F20.00» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду). Крім того, неадекватна поведінка ОСОБА_6 в судовому засіданні не викликала сумнівів, що останній страждає на хронічне психічне захворювання.
Таким чином, з урахуванням вищевказаного, суд вважає, що ризики, які були враховані під час застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, існувати не перестали та були доведені стороною обвинувачення, а тому існують підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст. 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні про суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162510000281 від 16.02.2025 року, відносно ОСОБА_6 , повернути прокурору Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_7 для усунення протягом розумного строку вказаних в мотивувальній частині ухвали виявлених недоліків.
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосований до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку - Дніпропетровська філія «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 84, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 13 вересня 2025 року.
Ухвала в частині повернення обвинувального акту може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її оголошення, в частині продовження застосування запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/15377/25
Номер провадження № 1-кп/522/2971/25
Головуючий - ОСОБА_1