308/9176/25
21.07.2025 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І., розглянувши справи про адміністративне правопорушення, що надійшли із УПП в Закарпатській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , за ст. 173 та ст. 185 КУпАП, -
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшли справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , за ст. 173 (справа №308/9179/25 пров. №3/308/4635/25) та ст. 185 КУпАП (справа №308/9176/25 пров. №3/308/4635/25).
Відповідно до ст.36 КУпАП, вважаю за доцільно проводити спільний розгляд справ.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №573563 від 22.06.2025 року, вбачається що 22.06.2025 року близько 00 год. 15 хв. в м. Ужгород, вул. Другетів, 111, гр. ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння агресивно себе поводив, чіплявся до водія таксі, що в подальшому призвело до ДТП та порушував громадський порядок, чим порушив вимоги ст. 173 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №573564 від 22.06.2025 року, вбачається що 22.06.2025 року близько 01 год. 30 хв. в м. Ужгород, вул. Берчені, буд. 8, гр. ОСОБА_1 вчиняв злісну непокору законній вимозі поліцейського, ст. лейтенанта поліції Дорош Ф.І. при виконанні ним службових обов'язків відмовився пред'явити документи, що посвідчують його особу, намагався залишити місце, ображав поліцейського Дорош Ф.І. та ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення передбачене ст. 185 КУпАП.
ОСОБА_3 у судове засідання з'явився, вину визнав.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
В силу положень частини 2 статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положення пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантують, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.
Статтею 173 КУпАП, передбачено відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Склад будь-якого адміністративного правопорушення, що передбачене законом, характеризується єдністю чотирьох елементів: об'єкт і об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. При цьому, не доведення або відсутність в діянні конкретної особи будь-якого з цих елементів, виключає склад відповідного правопорушення, а значить і адміністративну відповідальність за вчинення такого діяння.
Виходячи з диспозиції статті 173 КУпАП, норми закону, суб'єктивна сторона цього адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і обов'язковим мотивом - неповагою до суспільства (хуліганські спонукання), тобто прагненням показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.
Відповідно до положень вказаної норми дрібне хуліганство - це нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до дестабілізації стану суспільства.
Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення за ст. 173 КУпАП, а саме дрібного хуліганства - є місце його скоєння, а саме - громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Друга ознака об'єктивної сторони цього правопорушення полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Також з диспозиції статті вбачається, що одним з елементів об'єктивної сторони є місце вчинення правопорушення - громадські місця, тобто місця скупчення громадян, проведення громадських заходів тощо.
«Інші подібні дії» у розумінні статті 173 КУпАП є надзвичайно різноманітними. Вони можуть включати в себе (але не обмежуються): вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, які слідкують за порядком; безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів'я по телефону; співання непристойних пісень; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільна без потреби зупинка комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не призвело до тяжких наслідків; грубе порушення черг, яке супроводжується ображенням громадян та проявленням неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах тощо.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам
Диспозиція статті 173 КУпАП України передбачає, що об'єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.
Таким чином, вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення ВАД №573563 від 22.06.2025 року; протоколом про адміністративне затримання АА №034877 від 22.06.2025 року, відеозаписом із боді-камери поліцейського; та іншими матеріалами справи.
Щодо вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП:
Стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Пленум Верховного Суду України у п. 7 Постанови «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» роз'яснив, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, а також, що адміністративна відповідальність за ст. 185 КУпАП настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.
З об'єктивної сторони злісна непокора виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень або вимог працівника поліції, або в непокорі, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну неповагу до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.
Вина ОСОБА_4 , у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №573564 від 22.06.2025 року; протоколом про адміністративне затримання АА №034877 від 22.06.2025 року; відеозаписом із боді-камери поліцейського, що міститься на DVD диску (наявний в матеріалах справи).
При накладенні стягнення судом враховується характер і ступінь вчинених правопорушень.
Окрім цього, суд враховує конкретні обставини вчинення ОСОБА_1 , правопорушень, особу правопорушника, ступінь вини у вчиненому, та вважає за необхідне застосувати відносно останнього стягнення в межах санкції, встановленої за правопорушення передбачене ст. 185 КУпАП у виді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП.
На переконання суду, саме таке покарання є необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових аналогічних правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Згідно ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Таким чином, правопорушнику необхідно сплатити судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
Керуючись ст.ст. 33, ч. 2 ст. 36, 40-1, 221, 283, ч. 1 п. 1 ст. 284 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», на підставі ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, суддя, -
Адміністративні справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 173 (справа №308/9179/25 пров. №3/308/4635/25) та ст. 185 КУпАП (справа №308/9176/25 пров. №3/308/4635/25), об'єднати та присвоїти об'єднаній справі єдиний унікальний номер справи №308/9176/25 (пров. 3/308/4635/25).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
У відповідності до ст. 36 КУпАП, в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 грн. (двісті п'ятдесят п'ять гривень).
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 605, 60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) судового збору.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, потерпілим, прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Строк звернення постанови для виконання - три місяці з дня винесення постанови.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.І. Бедьо