Справа № 308/8639/25
18 липня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В. В., за участі секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Калинич Оксана Іллівна до Управління патрульної поліції в Закарпатській області, поліцейського 1 взводу 2 роти УПП рядового поліції Футько М. В., Департаменту Патрульної поліції України, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4921640 від 08.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження по справі.
Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до оскаржуваної постанови 08.06.2025 о 11 год. 18 хв. в с. Баранинці, траса М06 806 км позивач, керуючи транспортним засобом, у населеному пункті рухався зі швидкістю 88 км/год, де встановлено обмеження швидкості руху 50 км/год, чим перевищив швидкість більше ніж 38 км/год, чим порушив п. 12.4. Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Швидкість руху автомобіля вимірювалась приладом TruСam 000618. Відеофіксація проводилася на Бк 470036.
Вказує, що з даною постановою він не згідний, правил дорожнього руху не порушував. Зазначає, що проїхавши с. Баранинці та доїжджаючи зі швидкістю 73км/год до таблички Ужгород, що не є населеним пунктом, скидуючи швидкість на в'їзд в м. Ужгород до 60 км/год, діяв в межах дозволеної швидкості та правил дорожнього руху між населеними пунктами та в'їзд до нього.
Зазначає, що працівник поліції дорожнього руху стояв відразу за табличкою/знаком Ужгород в 30 метрах (кущах), тримаючи в руках прилад TruСam вимірюючи швидкість руху транспортного засобу, що не в межах населеного пункту, вважав, що позивач порушив та перевищив швидкість. На підставі чого зупинив автомобіль позивача, відразу за табличкою Ужгород та склав на нього даний протокол. Також ним повідомлено, що прилад TruСam зафіксував швидкість 73 км/год, однак згідно постанови вона складає 88 км/год., що різниться зі сказаним. На прохання позивача надати можливість переглянути швидкість руху його автомобіля, працівником поліції відмовлено, чим порушено права позивача.
Окрім того позивач вказує, що використання уповноваженою особою лазерного вимірювача швидкості TruСam в спосіб тримання у руках, не може бути визнано таким, що відповідає нормам ст.40 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки за змістом цієї статті, технічний засіб може бути монтованим/розміщеним по зовнішньому периметру доріг і будівель. З огляду на наведене, лазерний вимірювач швидкості TruСam, не може бути визнаний належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Ухвалою суду від 23.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
27.06.2025 представником відповідача за довіреністю Вовканичем А. І. було надіслано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню.
В обґрунтування відзиву зазначив, що 08.06.2025 року під час несення служби працівниками управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 000618, за адресою: Закарпатська область, автомобільна дорога М-06 «Київ-Чоп», 806 км в населеному пункті Барвінок було виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме - водій транспортного засобу Volkswagen touran, з номерним знаком НОМЕР_1 рухався швидкістю 88 (вісімдесят вісім) км/год в населеному пункті Барвінок, чим перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху в населеному пункті на 38 (тридцять вісім) км/год та порушив п. 12.4 ПДР України.
На підставі ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію" транспортний засіб було зупинено. Інспектор підійшов до водія, яким виявився Позивач, належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу зупинки та перевірки документів, попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України. Водій виконав законну вимогу патрульного та надав запитувані документи для перевірки.
За дане правопорушення позивача було притягнуто до відповідальності зі ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено постанова серії ЕНА № 4921640 від 08.06.2025.
Вказує, що постанова серії ЕНА № 4921640 від 08.06.2025 відповідає всім вимогам зазначеним в ст. 283 КУпАП. Факт керування транспортним засобом Volkswagen Touran з номерним знаком НОМЕР_1 визнається Позивачем. Відеозаписом з нагрудної камери № 470036 підтверджується правомірність розгляду справи.
Також зазначив, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Вказує, що відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 у справі № 686/30567/20), згідно інформації ДП «Укрметртестстандарт», лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.
Повідомляє, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
Виходячи з наведеного, після підтвердження відповідності вимірюваній швидкості транспортних засобів лазерних LTI 20/20 TruCAM II вимогам нормативно-правових актів (технічних регламентів). їх дозволяється вводити в обіг/експлуатацію.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/33008, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 20 березня 2025 року та чинного до 20 березня 2026 року., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС000618, є придатним до застосування.
Зазначає, що можливість використання виробу «TruCAM LTI 20/20», виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 року № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
З листа ДП "Укрметртестстандарт" від 01 жовтня 2019 року за № 22-38/49 вбачається, що лазерний вимірювач "TruCAM LTI 20/20" належать до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань.
Вважає, що адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне порушення таким, що не підлягає до задоволення у зв'язку з тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Користуючись наданими правами щодо оскарження дій правоохоронних органів, Позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності.
Окрім того зазначає, що ні УПП в Закарпатській області ДПП, ні інспектор поліції не можуть бути належними відповідачами в даній справі та у задоволенні позову до УПП в Закарпатській області ДПП та поліцейського роти № 1 рядового поліції Футько М.В. відсутні правові підстави, отже необхідно відмовити.
З огляду на викладене вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, через підсистему «Електронний суд» представник позивача подала заяву про розгляд справи без їх участі.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлявся.
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін за наявними матеріалами справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Судом встановлено, що 08.06.2025 поліцейським 1 взводу 2 роти УПП батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області рядовим поліції Футько Михайлом Васильовичем було складено постанову серії ЕНА №4921640 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що позивач 08.06.2025 о 11:18:55 в с. Баранинці, на автомобільній трасі М-06 806 км, водій рухався зі швидкістю 88 км/год в населеному пункті де дозволяється рухатись зі швидкістю не більше 50 ксм/год, чим перевищив швидкість на 38 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TRUCAM 000618. Відеофіксація проводилась на Бк470036, чим порушив п. 12.4 ПДР «порушення швидкісного режиму в населених пунктах».
Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд зазначає наступне.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесені до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(із змінами та доповненнями).
Відповідно допункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121,статтями 121-1,121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев'ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 статтею 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З оскаржуваної постанови вбачається, що позивач 08.06.2025 о 11:18:15 в с. Баранинці, траса М 06 806 км, рухався зі швидкістю 88 км/год в населеному пункті де дозволяється рухатись зі швидкістю не більше 50 км/год, чим перевищив швидкість на 38 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TRUCAM 000618, відеофіксація проводилась на Бк 470036 чим порушив п. 124 ПДР.
Пунктом 12.4 ПДР України передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Положення статті 251 КУпАП України закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
В даному випадку перевищення швидкості зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam 000618.
За технічними характеристиками лазерний вимірювач швидкості TruСam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі (без участі оператора).
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Наведене також узгоджується з Методичними рекомендаціями щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCAM для фіксації правопорушень у сфері безпеки руху, відповідно до розпорядження від 08.10.2018 № 11299/41/2/02-2018 Національної поліції України.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCam LTI» 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як беззаперечний доказ по справі.
Суд зазначає, що прилад TruCam LT1 20/20 № TC 000618 не є автоматичним засобом вимірювальної техніки.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про помилковість доводів позивача про порушення відповідачем порядку використання вимірювача швидкості, оскільки законодавство не містить імперативних приписів стосовно стаціонарного розміщення приладу TruCam та здійснення фіксації таким приладом тільки в автоматичному режимі. При цьому суд наголошує, що фіксування правопорушення проводилось не в автоматичному режимі.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №193.
Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam» отримав сертифікат відповідності.
Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/33008, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 20 березня 2025 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС000618, є придатним до застосування. Дане свідоцтво чинне до 20.03.2026.
Можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказуючи правомірність винесеної постанови, представник відповідача надав суду зокрема відеозапис та фото з приладу TruCam LTI 20/20 серійний № TC000618.
На відеозаписі зафіксовано рух автомобіля марки «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_1 в межах м. Ужгорода, швидкість руху - 88 км/год.
Суд, виходячи із встановлених у справі обставин, не вбачає протиправності у діях відповідача під час винесення оскаржуваної постанови, натомість вбачає відсутність усвідомлення позивачем своєї відповідальності за керування ним транспортним засобом з перевищенням швидкості.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Тобто, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України.
Позивачем не було надано жодного доказу чи посилання на обставини, які б виключали факт та склад адміністративного правопорушення за оскаржуваною постановою. Перевищення швидкості фактично не заперечується самим позивачем.
Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною першою статті 122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Отже, працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у справі є поліцейський 1 взводу 2 роти УПП батальйону рядового поліції Футько М. В.
Розглядаючи справу, суд виходить з того, що належним відповідачем в даній категорії справ повинен бути суб'єкт владних повноважень, а саме орган, який таке стягнення застосував (виніс постанову).
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17 вересня 2020 року, згідно з яким, належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган, який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
Правовий висновок щодо обґрунтованості відмови у позові, пред'явленого до неналежного відповідача, зроблено також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц.
Суд звертає увагу, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади.
Позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова серії ЕНА №4921640 від 08.06.2025 року про накладення адміністративного стягнення на позивача винесена при наявності події адміністративного правопорушення та вини ОСОБА_1 в його вчиненні, розмір адміністративного стягнення накладено посадовою особою та в межах санкції статті, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 7, ч.1 ст. 122, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Калинич Оксана Іллівна до Управління патрульної поліції в Закарпатській області, поліцейського 1 взводу 2 роти УПП рядового поліції Футько М. В., Департаменту Патрульної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1
Представник позивача: Калинич Оксана Іллівна, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: 88017, м. Ужгород, вул. Загорська, 51, офіс 9 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Закарпатській області, поліцейський 1 взводу 2 роти УПП бат., рядовий поліції Футько Михайло Васильович, 88006, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Максима Польового,2; код ЄДРПОУ 40108646.
Відповідач: Департамент патрульної поліції, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3; код ЄДРПОУ 40108646.
Повний текст рішення складено 18.07.2025.
Суддя В.В. Чепка