Справа № 522/16302/25-Е
Провадження № 2/522/7434/25
21 липня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Абухін Р.Д., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані для розгляду судді Абухіну Р.Д.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ч. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці дійшов висновку, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави (п. 53 рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95).
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із вказаним позовом заявлено вимогу про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладеного 16.07.1998 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 528.
Однак згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд встановив, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси вже перебувала цивільна справа № 522/19794/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, у якій 02.03.2021 року ухвалено заочне рішення по вказаній справі, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та розірвано шлюб, зареєстрований зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №528 від 16 липня 1998 року.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення суду набрало законної сили 02.04.2021 року.
У постанові Верховного Суду від 21.03.2024 (справа № 936/598/23, провадження № 61-890св24) визначено, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також у рішенні від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" зазначив, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (частина третя статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Крім того, у постанові Верховного Суду від 10.08.2022 (справа № 712/9540/21, провадження № 61-2473св22) визначено, що відповідно до наведеної норми суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Необхідність застосування вказаної норми зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Згідно п.2 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
З огляду на наявність судового рішення, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 186, 260, 261, 352-355 ЦПК України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Р.Д. Абухін
21.07.2025