Справа № 522/14278/24
Номер провадження № 2/522/3205/25
01 липня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.
при секретарі Морозової О.В.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи: Державного нотаріусу Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Вахненко Ю.О. про визнання договору дарування недійсним,
До Приморського районного суду м. Одеси 28.08.2024 р. надійшли матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи: Державного нотаріусу Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Вахненко Ю.О. про визнання договору дарування недійсним від 14.12.2023 року № 4-578.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 18 серпня 2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено письмовий договір, відповідно до умов якого: « ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 40 000 (сорок тисяч) доларів США в рахунок оплати квартири за Договором № А2,4-761 від 29 вересня 2021 року. Всі права та обов'язки за даним договором ОСОБА_2 передає ОСОБА_1 у повному обсязі». На підтвердження укладення вказаного договору відповідач передав позивачу письмову розписку від 18.08.2021 року. У виконання досягнутих домовленостей, 29 вересня 2021 року між ТОВ «Атмосфера Буд» (як Продавцем) та ОСОБА_2 (як Покупцем) було укладено договір № А2,4-761 купівлі-продажу майнових прав, відповідно до пункту 2.1. якого Продавець передає, а Покупець набуває майнові права на об'єкт нерухомості на умовах, передбачених договором та відповідно до загальних положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. 09 грудня 2021 року відповідач ОСОБА_2 видав на ім'я позивача нотаріальну довіреність на розпорядження вказаною квартирою (майновими правами). Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Крицькою Н.В. та зареєстрована в реєстрі за № 2717. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, 15 липня 2023 року позивач надіслав на його адресу досудову вимогу про повернення грошових коштів. У зв'язку з ігноруванням зазначених вимог, 11 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 40 000 доларів США. 19 вересня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі № 522/17704/23. 19 жовтня 2023 року відповідач відкликав довіреність, раніше видану на ім'я позивача щодо розпорядження квартирою. 02 грудня 2023 року за заявою позивача слідчим відділом Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області розпочато досудове розслідування. Відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023162480001714 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство, вчинене у великих розмірах). 14 грудня 2023 року квартира, яка з 2005 року належала ОСОБА_2 на праві приватної власності, була ним подарована своїм дітям - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . При цьому, на момент укладення оспорюваного договору дарування, відповідач був зареєстрований у спірній квартирі та фактично продовжує в ній проживати до цього часу. Тому позивач вважає даний правочин фіктивним, який вчинений відповідачем з метою уникнення відповідальності.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи: Державного нотаріусу Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Вахненко Ю.О. про визнання договору дарування недійсним залишено без руху.
09 вересня 2024 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження на 11 листопада 2024 року о 15:30 у залі судових засідань №218 у приміщенні суду за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.10.2024 року заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи: Державного нотаріусу Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Вахненко Ю.О. про визнання договору дарування недійсним залишено без задоволення, яку Постановою Одеського апеляційного суду від 01.04.2025 року було задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заліпаєва Ю.В., ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03.10.2024 року про відмову в забезпеченні позову скасовано, а заяву про забезпечення позову задоволено.
18 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий адвокатом Бакуліним Д.О., який діє в інтересах відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У відзиві відповідачі не визнали позовні вимоги та просили відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Як на підставу незгоди з позовними вимогами, відповідачами, в цілому, визначено такі заперечення: 1. ОСОБА_2 є ветераном війни, учасником бойових дій, інвалід ІІ групи з хвороб, що виникли в результаті отримання тяжких контузій. Хвороби викликають запаморочення, головні болі, нудота тощо. З 2013 року ОСОБА_2 перебуває на пенсії по інвалідності. 2. У зв'язку з війною, пенсійним віком та втратою роботи, ОСОБА_2 за згодою дружини вирішив подарувати належану йому квартиру дітям - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . 3. Дарування квартири вирішило багато побутових питань, пов'язаних з можливим переїздом родини ОСОБА_2 до іншої місцевості, за кордон та/або мобілізацією. Саме тому, на думку відповідачів, договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 в даному випадку є законним, та не порушує жодних прав та інтересів позивача.
25 жовтня 2024 року представник позивача - адвокат Заліпаєв Ю.В. подав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги та просив відхилити заперечення відповідачів, з мотивів викладених у відповіді.
Ухвалою суду від 11 лютого 2025 року підготовче провадження у справі завершено, а справу призначено до судового розгляду по суті на 03 квітня 2025 року о 15:30.
01 липня 2025 року, у зв'язку з черговою неявкою відповідачів, позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідачів. Крім того, позивач надав суду копію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2025 року у справі № 522/17704/23 за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, яким позов частково задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 27 798,00 доларів США, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 9 326,30 грн.
Враховуючи викладене, згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 18.08.2021 ОСОБА_2 було видано розписку про те, що він отримав від ОСОБА_1 суму у розмірі 40000 доларів США в рахунок оплати за квартиру по договору № А2,4-761 від 29.09.2021. Всі права та обов'язки по даному договору передає ОСОБА_1 повною мірою.
15.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з досудовою вимогою про повернення боргу в розмірі 40000 доларів США, які були отримані для оплати нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , проте об'єкт нерухомого майна оплачений не був.
Після невиконання відповідачем своїх зобов'язань по купівлі-продажу квартири, ігнорування досудової вимоги про повернення грошових коштів, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 522/17704/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Також, відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.12.2023, 01.12.2023 до ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , який вказує, що ОСОБА_2 , нібито шляхом обману заявника, отримавши 18.08.2021 від останнього грошові кошти в сумі 40000 дол. США та взявши на себе зобов'язання щодо придбання майнових прав по об'єкту будівництва, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається із однієї кімнати на 5 поверсі, зобов'язання не виконав та заволодів грошовими коштами заявника, чим спричинив майнову шкоду сума якої встановлюється.
14.12.2023 на підставі Договору дарування №4-578 посвідченого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса ОСОБА_5 спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 86,3 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м., відчужена відповідачем, шляхом її дарування на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
30 травня 2025 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/17704/23 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, задоволено частково та вирішено:
«Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , суму грошових коштів у розмірі 27798,00 (двадцять сім тисяч сімсот дев'яносто вісім) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору в сумі 9326,30 (дев'ять тисяч триста двадцять шість грн 30 коп.) гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно зі статтею 717 Цивільного кодексу України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір дарування укладено між близькими родичами. Цим договором відповідач - ОСОБА_2 безоплатно відчужив на користь своїх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належне йому на праві власності нерухоме майно під час перебування у провадженні суду цивільної справи № 522/17704/23 про стягнення з нього боргу у розмірі 40000 дол. США на користь позивача ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 міг, та в повній мірі передбачав негативні наслідки для себе у випадку ухвалення судом рішення про стягнення з нього боргу та виконання цього рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що є його власністю.
Тому суд приходить до висновку, що дії відповідача під час укладення договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 86,3 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м., були спрямовані на фіктивний перехід права власності на це майно до його дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які не є стороною у справі № 522/17704/23 про стягнення коштів за договором, з метою приховати нерухоме майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.
При цьому згідно оспорюваного договору дарування квартири, у відчужуваному об'єкту нерухомості ОСОБА_6 фактично проживає та зареєстрований.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Згідно з вимогами ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Відповідно до постанови від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, Велика Палата Верховного Суду враховує, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин, знаючи заздалегідь, що він не буди виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на це майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена змістом укладеного правочину (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання договору дарування фіктивним (фраудаторним) є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
За таких обставин, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сума судових витрат, понесених позивачем на сплату судового збору, підтверджується квитанціями (наявні в матеріалах справи, а/с 18) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, та складає 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи: Державного нотаріусу Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Вахненко Ю.О. про визнання договору дарування недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 86,3 кв.м., житловою площею 42,0 кв.м., укладеного від 14.12.2023 ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , який посвідчено державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Вахненко Ю.О. за реєстровим №4-578.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя