Дата документу 21.07.2025
Справа № 501/421/25
2/501/716/25
21 липня 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ»
до
відповідача: ОСОБА_1
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором,
учасники справи не з'явились
I. Виклад позиції позивача.
Представник ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі позивач) 30.01.2025 звернувся до суду з позовом (а.с.2-6 зв.) до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №20838 від 11.02.2021 у розмірі 12 500,00 грн., судовий збір 2 422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.02.2021 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №20838 від 11.02.2021 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» надав відповідачу кредит у розмірі 2 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором. ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало останньому кредит в сумі 2 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на її платіжну картку, однак відповідач зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.
17.02.2022 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 до договору факторингу № 02-17/02/2022, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідач відзиву на позов не подав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 30.01.2025 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.32).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 17.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.35-36).
Згідно ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач також викликався в суд через оголошення на офіційному веб-порталі «Судової влади України» (а.с.58). Згідно інформації, опублікованої на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі «Оголошення про виклик до суду», відповідач був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, але у судове засідання так і не з'явився, тому, на підставі ст.280 ЦПК України проведено заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідосин.
Судом встановлено, що 11.02.2021 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №20838 від 11.02.2021 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» надав відповідачу кредит у розмірі 2 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором. ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало останньому кредит в сумі 2 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на її платіжну картку (а.с.23-25 ).
17.02.2022 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с.12).
Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 до договору факторингу № 02-17/02/2022, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с.10).
У порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 12 500,00 грн., із яких:
- прострочена заборгованість за сумою кредиту - 2 000,00 грн.;
- прострочена заборгованість за відсотками - 10 500,00 грн.(а.с.9).
V. Оцінка Суду.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.ч.3-6, ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Свої зобов'язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові.
У порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором №20838 від 11.02.2021 в сумі 12 500,00 грн., із яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 2 000,00 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 10 500,00 грн. (а.с.9).
В свою чергу відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.
Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування правової позиції, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, згідно за платіжною інструкцією №34070 від 16.12.2024 (а.с.1) позивачем сплачено 2 422,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача у зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі.
Крім того, згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд керується наступним.
При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерій реальності витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Для подання даної позовної заяви, позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката Пархомчука С.В., з яким укладено відповідний договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 (а.с. 20-21), акт про отримання правової допомоги (а.с. 53) та сплачено суму гонорару в розмірі 10 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 37512 від 14.04.2025 (а.с. 44).
За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено належним чином, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим, що у даному випадку є підставою для задоволенні вимог про відшкодування таких витрат у розмірі задоволених вимог у розмірі 10 500,00 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-282 Цивільного-процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 530, 623, 624, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Суд, -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158,) заборгованість за кредитним договором №20838 від 11.02.2021 в розмірі 12 500,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн. (а.с. 44).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним-процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорномоського міського
Суду Одеської області М.І.Петрюченко