Справа № 496/1521/24
Провадження № 2/496/954/25
повний текст
23 квітня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Буран В.М.,
за участю: секретаря - Рогачко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільний позов ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат,-
Представник позивача звернувся в суд з позовом про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором 35 300 грн. та понесених судових витрат.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 15.10.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 4921574 про надання споживчого кредиту, загальний розмір, якого 12 500 грн., строком 6 днів. Вказанні кошти були перераховані на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 (довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів).
17.01.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 17.01/23-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» права Вимоги до Боржника ОСОБА_1 , про що її було повідомлено на електронну адресу. ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 47 254 грн., з яких: 35 300,00 грн. - сума заборгованості; 9 778,1 грн. - інфляційні втрати; 2 176,03 сума заборгованості за 3% річних. Позивач вказує, що відповідач не вживає жодних заходів, які свідчать про наміри виконувати зобов'язання передбачені Договором, ухиляється від виконання зобов'язань перед Банком. Внаслідок цього утворила заборгованість.
30.08.2024 року в системі «Електронний суд» надійшла заява представника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», в які він посилаючись на ст. 49 ЦПК України, просить не стягувати з відповідача інфляційні втрати та 3% річних, та наполягає на задоволенні вимог щодо стягнення 35 300 грн. заборгованості, судових витрат 2 422,4 грн. та витрати на правничу допомогу 10 000 грн. (а.с. 129).
Ухвалою суду від 13.03.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження у справі (а.с. 84).
Ухвалою суду від 29.08.2024 р. задоволено заяву представника позивача та витребувано з АТ КБ «Приват банк» інформацію на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів.
Позивач у судовому засіданні не з'явився, однак від представника позивача надійшла заява, в якій просить справу розглядати у їх відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного рішення суду. В матеріалах справи також наявна відповідь на відзив, відповідно якої представник позивача зазначає, що наданні до позову документи відповідають вимогам ЗУ «Електронну комерцію» є оригіналами та підтверджують укладання електронного договору № 4921574. Щодо форми перерахування коштів відповідачу, то кошти були перераховані за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною довідкою
У відповідності пункту 10 Положення про додаткові вимоги до договорів не банківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затверджених Постановою правління НБУ від 3-03.11.2021р. № 113 Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитних коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, на банківські реквізити у форматі, що визначена у позові.
Відповідач та її представники в судове засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили. Проте в матеріалах справи наявна відзив на позов в якому адвокат просить поновити строк на звернення до суду з даною заявою, відмовити в заколенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на залучення адвоката у розмірі 10 000 грн. Позивачем не надано доказів того, що наявні в матеріалах справи копії документів створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронним підписом одноразовим ідентифікатором уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов?язковим реквізитом електронного документа. Отже, наявні в матеріалах справи копії вищезазначених не можуть вважатись електронним документом (копією електронного документа), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення Кредитного договору між Відповідачем та Кредитором. Довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 2353 від 20.01.2023 р. не є належним доказом, який підтверджує здійснення фінансової операції щодо переказу коштів, оскільки вона не містить даних щодо власника банківської картки, на яку нібито були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «ФК «Контактовий дім» коштів в сумі 12 500, 00 грн. на картковий рахунок, який належить саме Відповідачу. Вважає, що позивач не має права грошової вимоги до відповідача, оскільки ОСОБА_1 взагалі не отримувала кредитні кошти, а отже укладання договору факторингу не мало відбутися. У запереченнях на відповідь на позов, просить не стягувати витрати на правничу допомогу, оскільки вони не підтвердженні належними доказами. В одному з судових засідань зазначив, що не підтверджує прізвище відповідачки, яке міститься в відповіді АТ КБ «Приват банк» від 25.10.2024 року № 20.1.0.0.0/-241018/34344.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
15.10.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 4921574 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до умов договору ТОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 12 500,00 грн., шляхом зарахування на картку № НОМЕР_1 , про що надана довідка ТО «ФК «Контрактовий дім», строком кредитування 6 днів, зі стандартною процентною ставкою 1.90% в день застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору, якщо невиконані умови для застосування зниженою процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулося пролонгація за ні цетиву споживача, відповідно до пункту 4. 2 Договору; у межах нового строку, якщо відбувалася пролонгація, відповідно до пункту 4. 3 Договору. ОСОБА_1 зобов'язалась повернути кредит до 21.10.2021 року, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений договором (6 днів), стандартна процентна ставка 1,90 % в день.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, за змістом ст. 1054 ЦК України кредитний договір є оплатним. Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
На підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 12 500 грн., позивачем надано довідку ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів на картковий номер відповідача № НОМЕР_1 . Також, на вимогу позивача було витребувано інформацію від АТ КБ «Приват банк» щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 02.10.2021 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ "ПРИВАТБАНК", у сумі 12500 грн. від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41078230).
Ознайомившись із наданими довідками, суд не знаходить підстав вважати, що ОСОБА_1 було отримано кредитні кошти 02.10.2021 р. на її рахунок, внаслідок укладання електронного договору № 4921574. Так, довідка ТОВ «Авентус Україна» містить такі пункти, як: № транзакції, сума, валюта, дата прийняття, номер замовлення, номер картки у форматі № (6 цифр) ****** (4 цифри) та статус, що не надає можливості встановити точний рахунок картки для зарахування. Крім того, судом було отримано відповідь АТ КБ «Приват банк» від 25.10.2024 року № 20.1.0.0.0/-241018/34344, згідно якого надана інформація відносно ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , та згідно вказаної інформації на емітовану картку № НОМЕР_4 , відсутня інформація про нарахування 02.10.2021 р. суми 12 500 грн.
Слід зазначити, що довідка АТ КБ «Приват банк» надана відносно особи з іншим прізвищем, проте РНОКПП співпадає з тим, що вказав позивач у справі, клопотання про витребування інформації щодо зміни прізвища відповідачки, представником позивача не було заявлено.
Щодо наданого розрахунку заборгованості, то суд зазначає, що в ньому не відображено подій користування кредитними коштами ОСОБА_1 , з огляду на те, що сума заборгованості залишилась незміною у сумі отриманих коштів на рахунок, а також з урахуванням нижчевказаної поліції Великої Палати Верховного суду.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) у постанові від 03.07.2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку. У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01.12.2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21, ЄДРСРУ № 104644740).
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Позивач належними та допустимими доказами не довів факт укладення договору та наявність заборгованості у відповідача ОСОБА_1 , та відповідно не надав жодних доказів, які б підтверджували факт виконання ним зобов'язань за договором, а саме перерахування споживчого кредиту на рахунок відповідача.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування свого позову, а суд вичерпав всі можливі заходи отримання витребуваних доказів за клопотанням позивача, тому суд позбавлений можливості встановити факт підтвердження (або спростування) безспірності заборгованості відповідача у справі.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
Щодо стягнення з позивача на користь відповідача, заявлених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., то ця частина вимог представника відповідачки, залишається без задоволення, оскільки не підтверджена належними письмовими доказами.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,
Позов ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 44559822, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15 офіс 118/2) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, а саме судового збору та витрат на правову допомогу - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 20.06.2025 року. Затримання строків складання повного тексту пов'язано з навантаженням на склад суду, враховуючи, що від штатної кількості - 11 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки 6, введенням воєнного стану, недостатньою кількістю суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, відсутності у складі суду секретаря судового засідання, передачу справ інших двох суддів на розгляд, що створило додаткове навантаження, а також щорічної відпустки у травні-червні 2025 року, показники навантаження перевищують нормативні у 5 разів, що позбавляє суд першої інстанції можливості щодо дотримання строків, передбачених національним законодавством.
Суддя: В.М. Буран