07 травня 2025 рокуСправа № 495/2593/25
Номер провадження 3/495/972/2025
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління ДПС в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку: м. Білгород-Дністровський, Одеська область, громадянку України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи та посада: головний бухгалтер ПТ «Ломбард Вілард «Гажійська та Титаренко», РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
15.04.2025 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення №9/15-32-24-06-12 від 27.03.2025 з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №9/15-32-24-06-12 від 27.03.2025, головний бухгалтер ПТ «Ломбард Вілард «Гажійська та Титаренко» ОСОБА_1 вчинила правопорушення, а саме встановлено подання з помилками, недостовірними відомостями та не в повному обсязі податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, несплата до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходів, наданих на користь фізичних осіб у вигляді фінансових кредитів/ломбардних кредитів, що не повернуті у терміни, встановлені договорами в сумі 61 871,40 грн та військового збору в сумі 5 155,95 грн, що є порушення п.51.1 ст.51п.п. «є» п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44 п.п. 162.1.3. п. 162.1 ст. 162, п.п. 163.1.1. п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.2.20, п. 164.2 ст. 164, п.п. 165.1.29 п. 165.1 ст. 165, п. 167.1. ст. 167, п.п. 168.1.1, п.п.168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.2, п.16? підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-IV", із змінами та доповненнями.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, однак подала до суду заперечення по справі, з яких вбачається, що у справі відсутні належні та допустимі докази вчинення нею адміністративного правопорушення. У протоколі не зазначено «суть адміністративного правопорушення», тобто які саме конкретно протиправні дії чи бездіяльність і коли саме їх вчинила безпосередньо ОСОБА_1 , стосовно якої складено протокол, а відтак складений протокол не відповідає вимогам законодавства, зокрема наведеним вище вимогам ст.256 КУпАП та п.6 Розділу ІІ Інструкції №566.Також, зазначила, що акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, є джерелом доказів, однак не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання (Постанова ВСУ від 10 вересня 2013 року у справі №21-237a13). Акт лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії. Він є лише документом, що фіксує певні обставини так, як їх бачить працівник податкового органу, який проводить перевірку. На підставі викладеного просила провадження у справі щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП закрити, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи суддя приходить до такого висновку.
В силу ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, який в силу положень ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом досліджено надані докази, серед яких протокол про адміністративне правопорушення від 27.03.2025 року №9/15-32-24-06-12, акт документальної планової виїзної перевірки №13004/15-32-24-06-15/21007762 від 27.03.2025 року.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності її вини, оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, будь-яких інших доказів суду не надано.
Також ст. 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Водночас, суд зауважує, що він позбавлений можливості самостійно визначати та конкретизувати дані протоколу, з урахуванням того, що у справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, але національні суди, розглянувши справу відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Тож, суд не вправі у цьому випадку визначати обставини, які свідчать про наявність всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення у цій ситуації, адже підлягають доказуванню у порядку і у спосіб, що передбачені КУпАП, з урахуванням положень ст. 251 цього Кодексу щодо доказів, і мають кореспондуватися із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», тобто, суд позбавлений можливості встановити їх із самих лише слів учасників провадження про адміністративне правопорушення, без належних доказів і розкриття змісту.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Тому, у світлі всього вищевикладеного, у той час як провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності і ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом, тому суд приходить до висновку, що суду не надано беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 зазначеного у протоколі адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУпАП, суд не наділений повноваженнями збирати докази та кваліфікувати дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому за таких обставин суд позбавлений можливості встановити вину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Крім того, судовий збір не підлягає стягненню із ОСОБА_1 , оскільки вона не піддається адміністративному стягненню за таких умов.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.9,85,253,268,283-285 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст.163-4 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Віталій МИШКО