Справа № 495/3321/24
Номер провадження 2-п/495/52/2025
08 липня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі судового засідання Кракатиці В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.01.2025 по справі № 495/3321/24 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.01.2025 позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, 04.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення.
В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення зазначено, що заочним рішенням від 30 січня 2025 року по справі № 495/3321/24 за позовом АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позовні вимоги АТ «АКЦЕНТ-БАНК» задоволено у повному обсязі.
Про винесення судом заочного рішення заявник не знав, а дізналась тільки 14 травня після ознайомлення із рішенням представником.
Фактично отримала копію заочного рішення від 30.01.2025 по даній справі тільки 14 травня 2025 року після ознайомлення з матеріалами справи.
Як вказано у оскаржуваному рішенні, позивач в судове засідання не з'явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги позову підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини які зазначені в позові та просив задовольнити.
Відповідач, в свою чергу не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання та був позбавлений можливості подати свої заперечення по справі, а саме, те, що Відповідач практично виплатила заборгованість,.
Більш того, вважає, що у позивача сплинув час на звернення до суду із даним позовом у зв'язку із сплином строку позовної давності.
Особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомленими, в судове засідання не з'явились.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Тобто, чинним ЦПК України не вимагається обов'язкова участь осіб при вирішенні питання про перегляд заочного рішення, а тому суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про перегляд заочного рішення без участі сторін.
Суд, вивчивши заяву та дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.01.2025 позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 15.09.2016 у розмірі 20 868 грн. 49 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Копія заочного рішення від 30.01.2025 була отримана представником відповідача 14.05.2025, про що свідчить його розписка на заяві про ознайомлення з матеріалами справи.
Відповідно до матеріалів справи відповідач та її представник були обізнані про існування справи, про що свідчать матеріали справи.
Зокрема, у матеріалах справи містяться рекомендоване повідомлення з судовою повісткою про виклик до суду, що було направлено на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача (повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою») та докази надсилання смс-повідомлень про виклик до суду відповідача.
Крім того, 04.12.2024 представником відповідача була подана заява про відкладення розгляду справи та надання можливості для ознайомлення з матеріалами справи.
Проте ані відзиву, ані заперечень щодо позовних вимог стороною відповідача подано не було.
Відповідно до ч. 1ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Крім того, суд звертає увагу на те, що приписами ч. 7 ст. 285 ЦПК України встановлено, що, заявник до заяви про перегляд заочного рішення повинен додати докази, на які він посилається.
У відповідності до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Правовий аналіз наведеної норми закону свідчить про обов'язкову наявність двох чітко визначених законодавством підстав для скасування заочного рішення, якими є:
1) неявка відповідача в судове засідання та (або) не повідомлення про причини неявки, а також не подання відзиву на позовну заяву з поважних причин;
2) докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Лише у своїй сукупності названі обставини спричиняють скасування заочного рішення. Наявність лише однієї з них не приносить відповідачеві позитивного результату, внаслідок чого він зберігає можливість оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Однак відповідач до своєї заяви не долучив жодного доказу які б мали значення для вирішення справи та впливали б на прийняття протилежного рішення, або б частково змінювали його.
Тобто, за змістом вказаних положень чинного законодавства, скасування заочного рішення суду можливе за двох умов, однією з яких є поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити.
Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що підстави для скасування заочного рішення суду відсутні, оскільки відповідачем не надано доказів, які спростовують докази надані позивачем при прийнятті заочного рішення, зокрема щодо укладення кредитного договору та щодо розміру заборгованості. Часткове погашення кредитної заборгованості, на яке посилається відповідач, не доведено жодним належним та допустимим доказом.
На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що підстави для скасування заочного рішення відсутні.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.01.2025 було отримано представником відповідача 14.05.2025, проте заява про перегляд заочного рішення подана до суду 04.06.2025, тобто на 21 день після отримання копії заочного рішення.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина 4 статті 10 ЦПК України).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції2 від 16.12.1992).
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26.07.2007).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998).
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 наголосила, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
З огляду на необхідність дотримання принципів доступу до правосуддя та недопущення надмірного формалізму під час реалізації права на справедливий судовий розгляд, суд утримується від покладення в основу рішення виключно факту пропущення строку подання заяви про перегляд заочного рішення. Разом з тим, суд звертає окрему увагу на те, що зазначений процесуальний строк було пропущено та не може залишитися без належної правової оцінки.
Керуючись ст. 258-260, 285, 287-289, 353, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.01.2025 по справі № 495/3321/24 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.
Суддя Юлія ШЕВЧУК