308/6750/25
18.07.2025 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., за участі особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення що надійшла з Управління інспекційної діяльності у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , м.Алушта, проживає АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.41 КУпАП,-
З протоколу про адміністративне правопорушення N? 3X/3K/14195/023532/П/ПT від «07» травня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.41 КУпАП, а саме: ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді виконуючого обов?язки директора Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» не забезпечив працівникам підприємства виплату заробітної плати не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду за який здійснюється виплата. Так, станом на день перевірки 07.05.2025 року загальна сума невиплаченої заробітної плати 31 працівнику становить 2 951 537,26 грн., а саме: 25 працюючим працівникам становить 2 561 705,22 грн. (список працівників додається) та 6 звільненим працівникам на загальну суму 389832,04 грн. ( ОСОБА_2 - 66171,64 грн., ОСОБА_3 - 143772,20 грн., ОСОБА_4 - 128262,60 грн., ОСОБА_5 - 3113,61 грн, ОСОБА_6 - 5765,89 грн., ОСОБА_7 - 42746,10 грн.), що є порушенням вимог ч. 1 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ч.1 ст.115. ч.1 ст.116 КЗпП України, ст.24 ЗУ «Про відпустки», порушення триваюче.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , вину у вчиненні правопорушення заперечив, зазначив, що затримка виплат оплати праці пов'язана із відсутністю у підприємства коштів.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку про наявність в діях останнього ознак складу правопорушення передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КУпАП передбачена відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.
Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , порушив вимоги ч.1 ст. 10 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що передбачає: що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором; ч.1 ст. 115 КЗ пП України, що передбачає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата; ч.1 ст. 116 КЗ пП України, що передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати; ст. 24ЗУ «Про відпустки», що передбачає, що грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки.
Вина правопорушника підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, актом від 07.05.2025 року складеним за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду, який підписано без зауважень ОСОБА_1 ..
Зазначені вище обставини в своїй сукупності вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, а отже його дії кваліфіковані правильно.
Жодних доказів на підтвердження своїх доводів про спростування обставин наведених в протоколі про адміністративне правопорушення, в судовому засіданні ОСОБА_1 не навів.
ОСОБА_1 не надано суду доказів на обґрунтування своєї позиції щодо відсутності його вини у виникненні заборгованості із заробітної плати.
Водночас, суд зазначає, що відсутність коштів на підприємстві саме по собі не виключає винуватість ОСОБА_1 у порушенні встановлених законом термінів виплати заробітної плати, оскільки саме на директора підприємства покладено обов'язок з управління і належної організації діяльності підприємства, а також відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати.
Таким чином, дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.41 КУпАП, а відтак він підлягає адміністративній відповідальності за вчинене.
Відповідно до ч.2ст.33КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
При накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначеніч.2 ст.33 КУпАП, та вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 статті 41 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами. Так, приходжу до переконання про доцільність накладення на гр. ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлюється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2025рік» з 1 січня 2025 року установлено прожитковий мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. Таким чином, правопорушнику необхідно сплатити судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ч. 1 ст.41,ч.2 ст.188-1 ст. ст. 283-284,287,291,294 КУпАП, ч. 5 ст.4Закон України«Про судовийзбір» суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.Строк звернення постанови для виконання три місяці з дня винесення постанови.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Фазикош О.В.